Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №380/6924/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6924/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 26.07.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень – 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 26.07.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.06.2022 року із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.06.2022 року, із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 17.06.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період: з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 року згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 року згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2022 року по 17.06.2022 року, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 року згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 18.06.2022 року по 01.05.2023 року із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.06.2022 року по 01.05.2023 року, із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18.06.2022 року по 01.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період: з 18.06.2022 року по 31.12.2022 року, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 року згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2023 року по 01.05.2023 року, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 року згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та у Військовій частині НОМЕР_2 , проте індексація грошового забезпечення за час служби йому не нараховувалась і не виплачувалась у повному обсязі. Зазначає, що до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 і не змінювалися з січня 2008 року, а тому саме січень 2008 року є місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення за період до 28.02.2018. З 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, якою встановлено нові розміри окладів, у зв`язку з чим березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, а розмір підвищення доходу в цьому місяці був меншим за суму можливої індексації, що зумовлює нарахування щомісячної індексації-різниці за правилами абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Крім того, вказує, що з 29.01.2020 – дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 – відновлено попередню редакцію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, а тому посадовий оклад та оклад за військовим званням мали визначатися множенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, чого відповідачі не робили. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, оскільки ця частина позивача з військової служби не звільняла та остаточного розрахунку у зв`язку зі звільненням з ним не здійснювала, а позивач був виключений зі списків особового складу у зв`язку з направленням для подальшого проходження служби. Вказує, що підставою для визначення місяця підвищення доходу є підвищення посадових окладів, яке для військовослужбовців відбулося лише з 01.03.2018, а тому вимоги про індексацію із застосуванням січня 2008 року є безпідставними. Зазначає, що поріг індексації 103 відсотки було перевищено лише у жовтні 2018 року, індекс споживчих цін за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, а тому індексацію проведено з грудня 2018 року; доказів того, що розмір підвищення грошового доходу у березні 2018 року є нижчим за суму індексації, матеріали справи не містять. Стосовно розрахункової величини посилається на те, що пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 законодавцем не змінено, а скасований пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 стосувався перерахунку пенсій. Також посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду, визначеного статтею 233 Кодексу законів про працю України. Просить у задоволенні позову відмовити.

Від відповідача Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що індексацію грошового забезпечення за час проходження позивачем служби у цій частині нараховано та виплачено в повному обсязі, поняття фіксованої суми індексації законодавство не містить, а поріг індексації було перевищено лише у жовтні 2018 року. Вказує, що абзацом 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а тому індексація за період з 01.01.2023 по 01.05.2023 нарахуванню не підлягає. Стосовно розміру посадового окладу та окладу за військовим званням зазначає, що визначення розмірів грошового забезпечення віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України, а пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 передбачає застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 (з 20.05.2023 – сталої величини 1762 грн). Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою судді від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 24.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.07.2026 витребувано у Галузевого державного архіву Державної прикордонної служби України довідку-розрахунок про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за 2018 рік із зазначенням усіх його складових та копії особистих карток грошового забезпечення за 2018 рік.

На виконання цієї ухвали Галузевий державний архів Державної прикордонної служби України листом від 06.08.2026 №04.4.1/2704-26-Вих подав суду архівну копію картки грошового забезпечення ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) за 2018 рік.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Державній прикордонній службі України.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.07.2016 №122-ОС ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу центру та на всі види забезпечення, присвоєно військове звання солдата і призначено на посаду водія 2 автомобільної секції групи автомобільних перевезень відділення автомобільного та бронетанкового забезпечення інженерно-технічного відділу; контракт про проходження військової служби укладено на строк з 26.07.2016 по 25.07.2019.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.02.2020 №24-ОС позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «ж» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а наказом від 10.02.2020 №28-ОС виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 10.02.2020.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.03.2022 №40-ОС позивача, сержанта запасу, зараховано на військову службу по мобілізації, до списків особового складу та на всі види забезпечення з 05.03.2022 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.06.2022 №123-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України; видано грошовий атестат від 17.06.2022 №755.

Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.06.2022 №423-ОС позивача зараховано до списків особового складу загону та на всі види забезпечення з 18.06.2022, а наказом від 01.05.2023 №330-ОС виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01.05.2023 у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження служби у НОМЕР_4 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України.

Зазначені обставини підтверджуються довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.03.2026 №179, згідно з якою позивач проходив військову службу у цій частині з 26.07.2016 по 10.02.2020 (за контрактом) та з 05.03.2022 по 17.06.2022 (за призовом під час мобілізації, на особливий період), витягами з наказів, копією військового квитка серії НОМЕР_5 та індивідуальними відомостями про застраховану особу за формою ОК-7 від 17.02.2026, у яких за 2021 рік відомості про суми заробітку та страховий стаж позивача відсутні.

Отже, у Військовій частині НОМЕР_1 позивач перебував на грошовому забезпеченні у періоди з 26.07.2016 по 10.02.2020 та з 05.03.2022 по 17.06.2022, у Військовій частині НОМЕР_2 – з 18.06.2022 по 01.05.2023, а з 02.05.2023 продовжує військову службу у НОМЕР_4 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.

Представник позивача 04.03.2026 звернувся до відповідачів з адвокатськими запитами про надання відомостей про нараховане та виплачене грошове забезпечення та індексацію грошового забезпечення.

Листом від 16.03.2026 №09/1815-26-Вих ІНФОРМАЦІЯ_1 надав копії наказів, довідку про строк проходження служби та копії особистих карток грошового забезпечення за 2020 і 2022 роки, повідомив про неможливість надати інформацію про грошове забезпечення та індексацію за 2016-2019 роки у зв`язку з відсутністю даних та про відсутність підстав для перерахунку.

Листом від 12.03.2026 НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України надав витяги з наказів, архівні відомості грошового забезпечення та розрахунок індексації, повідомив, що індексацію за період з 18.06.2022 по 01.05.2023 нараховано та виплачено в повному обсязі, а підстави для перерахунку грошового забезпечення за 2022-2023 роки виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відсутні.

Згідно з архівною копією картки грошового забезпечення позивача за 2018 рік, наданою Галузевим державним архівом Державної прикордонної служби України, індексацію грошового забезпечення у 2018 році позивачу нараховано один раз – у грудні 2018 року в сумі 71,08 грн.

Згідно з особистими картками грошового забезпечення за 2020 і 2022 роки та архівною відомістю за 2022 рік, посадовий оклад позивача у січні – лютому 2020 року становив 2730,00 грн, оклад за військовим званням – 740,00 грн; у березні – червні 2022 року посадовий оклад становив 2470,00 грн та 2910,00 грн, оклад за військовим званням – 740,00 грн та 810,00 грн, тобто розраховувався виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 (1762,00 грн). Індексацію у 2020 році нараховано в сумі 216,51 грн за січень та 1788,30 грн за лютий, у 2022 році – 585,60 грн за березень, 672,35 грн за квітень, 913,01 грн за травень і 1017,21 грн за червень.

Згідно з розрахунком індексації грошового забезпечення Військової частини НОМЕР_2 , складеним із застосуванням базового місяця «березень 2018 (зміна ПО)», позивачу нараховано та виплачено індексацію за липень 2022 року – 1066,00 грн, за серпень, вересень і жовтень 2022 року – по 1281,80 грн, за листопад 2022 року – 1424,80 грн, за грудень 2022 року – 1470,83 грн, разом 7807,03 грн; за січень – травень 2023 року індексація не нараховувалась. У графі «фіксована індексація» цього розрахунку зазначено « 0,00».

Таким чином, індексація-різниця, обчислена за правилами абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, позивачу жодним із відповідачів не нараховувалась і не виплачувалась. Ця обставина сторонами не заперечується.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Щодо позовних вимог про індексацію грошового забезпечення за період з 26.07.2016 по 28.02.2018 суд зазначає наступне.

Згідно ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 12.12.1991 року (далі – Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (тут і надалі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно визначення, наведеного в абз.2 ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (далі – Закон №1282-XII), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст.2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

Згідно з п.1 цього Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п.2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У п.4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (постанова Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі №400/1118/21).

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19.07.2019 року у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 року у справі №825/694/17, від 20.11.2019 року у справі №620/1892/19).

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №206/4411/16-а).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015 року, містив поняття «базовий місяць».

Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати).

Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

Так, для прикладу, в абз.1 п.5 Порядку №1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015 року, передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Абзац 3 п.10-1, п.10-2 Порядку №1078 у тій же редакції передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу. Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Тобто до 01.12.2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

На ці особливості попереднього правового регулювання Верховний Суд уже звертав увагу у п.45 постанови від 19.05.2022 року у справі №200/3859/21.

09.12.2015 року Кабінет Міністрів України видав постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі – Постанова №1013).

Згідно з Пояснювальною запискою до проекту Постанови №1013, мета цього акту полягала у внесенні змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

Пунктом 2 Постанови №1013 були внесені зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

За змістом п.6 Постанови №1013, цей акт застосовується з 01.12.2015 року.

Отже, Постановою №1013 з 01.12.2015 року були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку №1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою №1013.

Водночас норми Постанови №1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже грудень 2015 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку №1078 (зі змінами, внесеними Постановою №1013).

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у п.58 постанови від 21.03.2023 року у справі №620/7687/21, п.62 постанови від 22.03.2023 року у справі №380/1730/22 з подібними правовідносинами.

Разом з цим, до числа основних змін, які внесені Постановою №1013 до Порядку проведення індексації грошових доходів населення та пов`язані з індексацією грошового забезпечення військовослужбовців, слід віднести нову редакцію п.п.5, 10-2 Порядку, окремими положеннями яких установлено таке:

у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків;

обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення;

для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Порівняльний аналіз викладених положень п.п.5, 10-1, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених Постановою №1013, з 01.12.2015 року діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Внаслідок цих змін Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, що застосовується з 01.12.2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати. Для проведення індексації з 01.12.2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Зокрема, суд враховує, що місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення п.5 Порядку №1078 у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015 року.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01.12.2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Системний спосіб тлумачення приписів Постанови №1013, у взаємозв`язку із запровадженими нею змінами до п.п.5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, дають суду підстави дійти висновку про те, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 01.12.2015 року належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у п.72 постанови від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21 з подібними правовідносинами.

Суд звертає увагу, що дотепер посадові оклади військовослужбовців визначалися постановами Кабінету Міністрів України. У період спірних правовідносин (2013-2018 роки) таких постанов було дві.

На час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Указана постанова була чинною з 01.01.2008 року до 01.03.2018 року.

Від січня 2008 року оклад за посадою позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.

З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, суд дійшов висновку про те, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 26.07.2016 року по 28.02.2018 року.

Вказана правова позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 року у справі №420/3593/20 та ін., і у суду відсутні підстави для відступу від неї.

Стосовно дискреційних повноважень, то Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

На основі усталеної практики тлумачення поняття дискреційних повноважень та з огляду на об`єкти, підстави й умови для проведення індексації, що встановлені ст.ст.2, 4 Закону №1282-XII та п.п.1-1, 2, 5, 10-2 Порядку №1078, суд вважає, що повноваження військової частини стосовно визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу позивача, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 26.07.2016 року по 28.02.2018 року, не є дискреційними.

Цей висновок пояснюється тим, що місяць підвищення доходу для такої індексації визначається нормативно і залежить тільки від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач. Відповідно, зростання інших постійних складових грошового забезпечення, без підвищення таких ставок (окладів), не має наслідком зміну місяця підвищення доходу позивача. Відтак, відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць місяцем грошового доходу, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач.

У випадку позивача, законодавець установив один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідача з 26.07.2016 року - здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації наростаючим підсумком із місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), та провести індексацію грошового забезпечення, коли величина цього індексу перевищить поріг індексації у розмірі 101 відсоток (до 01.01.2016 року) чи 103 відсотки (після 01.01.2016 року).

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 29.11.2021 року у справі №120/313/20-а, від 26.01.2022 року у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 року у справі №420/3593/20 та інших, стосовно трактування дискреційних повноважень державного органу у випадку визначення місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 року у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права позивача відповідає змісту та суті порушеного права позивача і забезпечує ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.

Аналогічне правозастосування міститься у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 року у справі №300/5628/21, від 06.04.2023 року у справі №380/19089/21 та від 13.04.2023 року у справі №420/18162/21.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, то порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом прийняття рішення про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у період з 26.07.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року.

Стосовно позовних вимог про індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 суд зазначає наступне.

Як уже зазначалось вище, 01.03.2018 року вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року (далі - Постанова №704), якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців та у п.2 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, у березні 2018 року відбулося зростання грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд враховує, що Порядком №1078 передбачено можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи:«поточної індексації » та «індексації-різниці».

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абз.2 п.1-1, абз.6 п.5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз.абз.2, 5 п.4 Порядку №1078).

У цьому контексті суд зауважує, що у цій справі правовідносини щодо нарахування й виплати позивачу поточної індексації з 01.03.2018 року не є спірними.

Сторонами не заперечується і не оспорюються обставини, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації лише у жовтні 2018 року, а був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то суд зазначає, що Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду від 09.12.2015 року №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01.12.2015 року в абз.абз.3-6 п.5 Порядку №1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4, 5 п.5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абз.4).

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абз.5).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то в абз.6 п.5 Порядку №1078 додатково передбачено, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз п.1, абз.абз.3-6 п.5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абз.абз.3-6 п.5 Порядку №1078, суд приходить висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абз.абз.3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 року у справі №260/6386/21 із подібними правовідносинами.

Суд враховує, що з огляду на приписи абз.4 п.5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абз.абз.3-6 п.5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абз.5 п.5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз.5 п.4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Суд встановив, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 як у лютому 2018 року, так і у березні 2018 року, отримуючи у цей період грошове забезпечення, а тому з набранням чинності Постановою №704 з 01.03.2018 у нього відбулося підвищення посадового окладу з 605,00 грн до 2824,29 грн.

Згідно з архівною карткою грошового забезпечення за 2018 рік, грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становить 7332,77 грн і складається з посадового окладу – 605,00 грн, окладу за військовим званням – 40,00 грн, надбавки за вислугу років – 32,25 грн, надбавки за виконання особливо важливих завдань – 338,63 грн, премії – 3569,50 грн та додаткової грошової винагороди – 2747,39 грн. Усі ці види грошового забезпечення належать до постійних.

Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становить 7841,08 грн, у тому числі надбавка за особливі умови служби (за ризики) – 10,37 грн. Ця виплата має разовий характер, оскільки нарахована позивачу одноразово – лише у березні 2018 року, і згідно з реченням 2 абзацу 5 п.5 Порядку №1078 при порівнянні не враховується. Відтак сума грошового забезпечення за березень 2018 року, що враховується для визначення розміру підвищення доходу, становить 7830,71 грн (7841,08 грн - 10,37 грн) і складається з посадового окладу – 2824,29 грн, окладу за військовим званням – 670,00 грн, надбавки за вислугу років – 872,71 грн, премії – 3417,31 грн та додаткової грошової винагороди – 46,40 грн.

Отже, у березні 2018 року грошовий дохід позивача збільшився на 497,94 грн порівняно з лютим 2018 року (7830,71 грн - 7332,77 грн = 497,94 грн), що становить розмір підвищення доходу (А).

Сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) становить 1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн, що відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 22.06.2023 у справі №520/6243/22.

Оскільки розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А = 497,94 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б = 4463,15 грн), у позивача виникло право на нарахування й виплату індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) за рішенням Уряду або до дати звільнення зі служби.

Відповідно до абзацу 4 п.5 Порядку №1078, сума індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А), тобто 4463,15 грн - 497,94 грн = 3965,21 грн щомісячно.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21 та від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови №704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 п.5 Порядку №1078, з березня 2018 року військовослужбовці мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.

Суд враховує, що з 01.03.2018 і до закінчення спірних періодів чергового підвищення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців Кабінет Міністрів України не здійснював, а тому нового місяця підвищення доходу для позивача не виникло. Не змінює цього висновку і перерва у проходженні позивачем військової служби з 11.02.2020 по 04.03.2022, оскільки за п.10-2 Порядку №1078 для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, тобто після повторного зарахування позивача на військову службу місяцем підвищення доходу для нього залишився березень 2018 року.

Водночас право на нарахування і виплату індексації-різниці за конкретний місяць нерозривно пов`язане з фактом перебування особи у цьому місяці на грошовому забезпеченні відповідної військової частини. Як установлено судом, у Військовій частині НОМЕР_1 позивач перебував на грошовому забезпеченні у періоди з 01.03.2018 по 10.02.2020 та з 05.03.2022 по 17.06.2022, а у період з 11.02.2020 по 04.03.2022 військову службу не проходив і грошового забезпечення не отримував. Відтак вимоги про нарахування та виплату індексації-різниці за період з 11.02.2020 по 04.03.2022 задоволенню не підлягають.

Суд відхиляє доводи Військової частини НОМЕР_2 про повне нарахування та виплату індексації, оскільки з наданого цим відповідачем розрахунку індексації грошового забезпечення вбачається, що позивачу нараховувалась виключно поточна індексація, тоді як фіксована індексація (індексація-різниця) становить 0,00 грн.

Посилання відповідачів на те, що поріг індексації 103 відсотки був перевищений лише у жовтні 2018 року, а тому індексацію правомірно розпочато з грудня 2018 року, стосуються поточної індексації і не спростовують права позивача на індексацію-різницю, яка обчислюється за іншими правилами – абзацами 4, 6 п.5 Порядку №1078 – і виплачується незалежно від перевищення порогу індексації.

Разом з тим, суд зауважує, що абзацом 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Отже, обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.

Зазначена норма є чинною, неконституційною не визнавалася, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин. З огляду на наведене, за період з 01.01.2023 по 01.05.2023 індексація-різниця грошового забезпечення нарахуванню та виплаті не підлягає, а тому у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За таких обставин право позивача на нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3965,21 грн щомісячно поширюється на періоди з 01.03.2018 по 10.02.2020 та з 05.03.2022 по 17.06.2022 (Військова частина НОМЕР_1 ) і з 18.06.2022 по 31.12.2022 (Військова частина НОМЕР_2 ).

Стосовно позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 Постанови №704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова №103), пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Постанова №103 набула чинності з 24.02.2018.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови №704. Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п.4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до ч.2 ст.265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже з 29.01.2020 діє редакція п.4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018».

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №240/27296/21 та від 16.10.2025 у справі №120/10479/24, в яких сформовано висновок щодо застосування п.4 Постанови №704 у редакції від 29.01.2020. Практика Верховного Суду щодо застосування указаної норми права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною і суд не бачить підстав для відступу від цих висновків, вважає їх застосовними до обставин цієї справи.

Суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, якою пункт 4 Постанови №704 викладено в редакції, що передбачає розрахунок розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями виходячи з розміру 1762 гривні, набрала чинності 20.05.2023, тобто після закінчення спірних періодів. Останнім днем спірного періоду в цій справі є 01.05.2023 – день виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 . Відтак п.4 Постанови №704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 до спірних правовідносин не застосовується, а доводи Військової частини НОМЕР_2 , побудовані на цій редакції, суд відхиляє.

Матеріалами справи підтверджено, що у спірні періоди посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача нараховувались із використанням розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 (1762,00 грн).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено в розмірі 2102,00 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01.01.2021 – 2270,00 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01.01.2022 – 2481,00 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01.01.2023 – 2684,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить висновку, що грошове забезпечення позивача з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням мало б визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а не «на 01.01.2018».

Разом з тим суд враховує, що позивач заявив вимогу про перерахунок грошового забезпечення Військовою частиною НОМЕР_1 за період з 29.01.2020 по 17.06.2022, тоді як у цій частині він перебував на грошовому забезпеченні лише з 29.01.2020 по 10.02.2020 та з 05.03.2022 по 17.06.2022. У період з 11.02.2020 по 04.03.2022, у тому числі протягом усього 2021 року, позивач військової служби не проходив, що підтверджується наказом від 10.02.2020 №28-ОС, наказом від 05.03.2022 №40-ОС, довідкою від 16.03.2026 №179 та індивідуальними відомостями про застраховану особу за формою ОК-7. Отже, позовні вимоги про перерахунок грошового забезпечення за період з 11.02.2020 по 04.03.2022, зокрема за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд приходить висновку, що дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за періоди з 29.01.2020 по 10.02.2020 та з 05.03.2022 по 17.06.2022, а також дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 18.06.2022 по 01.05.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, є протиправними, а похідні вимоги про спонукання до вчинення дій у відповідній частині – обґрунтованими.

Стосовно вимоги позивача про здійснення виплати «з утриманням належних податків та зборів» суд зазначає, що така вимога стосується порядку виконання рішення суду, а тому окремому задоволенню не підлягає.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належного їм грошового забезпечення у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями ст.233 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок, відповідно до якого положення ст.233 КЗпП України в частині, що стосується строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022 року), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 року, ч.2 ст.233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Питання застосування ч.2 ст.233 КЗпП України за подібних обставин було предметом розгляду Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі – Судова палата) у постанові від 21.03.2025 року у справі №460/21394/23.

У вказаному судовому рішенні Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування ст.233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), зокрема: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст.233 КЗпП України у редакції, що була чинною до 19.07.2022 року, та були припинені на момент чинності ст.233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, то правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст.233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 року підлягають застосуванню норми ст.233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX).

Окрім того, Судова палата звернула увагу, що початок перебігу строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються періоду з 19.07.2022 року, з урахуванням ч.2 ст.233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми, вручення грошового атестату тощо. Суд вважає цей висновок застосовним у спірних правовідносинах і не вбачає підстав для відступу від нього.

Застосовуючи означені підходи у цій справі, суд зазначає, що частина спірного періоду (з 26.07.2016 року по 18.07.2022 року) регулюється положеннями ст.233 КЗпП України у редакції до внесення змін Законом №2352-IX, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком. Інша частина спірного періоду (з 19.07.2022 року) регулюється чинною редакцією ст.233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Як убачається з матеріалів справи, копії особистих карток на грошове забезпечення позивач отримав 13.03.2026. Саме з цього моменту позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення, у тому числі індексації. До суду з даним позовом позивач звернувся 11.04.2026, а тому суд приходить висновку, що ним не пропущено встановленого законом строку звернення до суду.

Окрім того, суд зауважує, що п.7 ухвали від 20.04.2026 суд зобов`язував відповідача Військову частину НОМЕР_2 подати документальне підтвердження ознайомлення позивача при виключенні зі списків особового складу частини з розмірами та складовими виплачених у спірному періоді сум, зокрема докази направлення (видачі) розрахункових листів чи довідок про грошове забезпечення. Таких доказів відповідач суду не подав.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідачів про пропуск позивачем строку звернення до суду та розглядає заявлені вимоги по суті.

Необґрунтованими є посилання представника Військової частини НОМЕР_1 на те, що позовні вимоги заявлено до неналежного відповідача, оскільки ця частина позивача з військової служби не звільняла та остаточного розрахунку у зв`язку зі звільненням з ним не проводила.

Предметом цього спору є не суми, що належать військовослужбовцю при звільненні з військової служби, а правильність нарахування і виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за час фактичного проходження служби. За змістом ч.1 ст.9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19).

Оскільки у періоди з 26.07.2016 по 10.02.2020 та з 05.03.2022 по 17.06.2022 позивач перебував на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 , а у період з 18.06.2022 по 01.05.2023 – у Військовій частині НОМЕР_2 , обидва відповідачі є належними у спорі щодо нарахування і виплати грошового забезпечення та індексації за відповідні періоди служби.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судового збору, то згідно з п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 26.07.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ) індексацію грошового забезпечення за період з 26.07.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року, виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 10.02.2020 та з 05.03.2022 по 17.06.2022 у неповному обсязі, а саме з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ) індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3965,21 грн щомісячно за періоди з 01.03.2018 по 10.02.2020 та з 05.03.2022 по 17.06.2022 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України), які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.06.2022 по 31.12.2022 у неповному обсязі, а саме з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ) індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3965,21 грн щомісячно за період з 18.06.2022 по 31.12.2022 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за періоди з 29.01.2020 по 10.02.2020 та з 05.03.2022 по 17.06.2022 (включно) грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2020 та 01.01.2022).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) здійснити перерахунок та виплату належного ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ) грошового забезпечення за періоди з 29.01.2020 по 10.02.2020 та з 05.03.2022 по 17.06.2022 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2020 – 2102,00 грн та станом на 01.01.2022 – 2481,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за період з 18.06.2022 по 01.05.2023 (включно) грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2022 та 01.01.2023).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ) здійснити перерахунок та виплату належного ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ) грошового забезпечення за період з 18.06.2022 по 01.05.2023 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2022 – 2481,00 грн та станом на 01.01.2023 – 2684,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.