Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №380/13563/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 рокусправа № 380/13563/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БоксВей» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БоксВей» (далі позивач, ТОВ «БоксВей») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці (далі відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25.05.2026 №UA209000/2026/000856/2;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 26.05.2026 №UA209000/2026/000873/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, і єдиною підставою його незастосування є непідтвердження документально використаних декларантом відомостей або відсутність хоча б однієї зі складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Позивач вказує, що під час митного оформлення декларантом було подано всі документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які за своїм змістом не суперечили один одному та підтверджували числові значення складових митної вартості товарів. На думку позивача, зазначені в оскаржуваних рішеннях зауваження є формальними, не свідчать про наявність розбіжностей, що впливають на правильність визначення митної вартості, а відповідач безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості. З огляду на це позивач вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 06.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 17.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Відповідач вказав, що під час розгляду поданих до митного оформлення документів було опрацьовано інформацію, що міститься у товаросупровідних документах, та виявлено невідповідність складових митної вартості, у зв`язку з чим декларанту було направлено вимоги про надання додаткових документів. Відповідач зазначив, що поданий до митного оформлення інвойс підписаний лише стороною продавця та не містить печатки і підпису покупця, а тому таким, що узгоджує істотні умови конкретної партії товару, не вважається; замовлення покупця до митного оформлення не надано, а тому зовнішньоекономічний контракт поданий не в повному обсязі; надані платіжні інструкції не містять обов`язкових реквізитів, зокрема підпису відповідальної особи платника, а подання платіжної інструкції банку не свідчить про виконання операції; транспортні документи (коносаменти), відомості про які наявні в митних деклараціях країни відправлення, до митного оформлення не надано, що унеможливлює встановлення дійсного маршруту перевезення та перевірку включення всіх складових митної вартості. Відповідач також зазначив, що у рішеннях наведено вичерпну інформацію щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань. Просив у задоволенні позову відмовити, а в разі задоволення позову зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

На адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав позовні вимоги. Позивач зазначив, що спростування щодо кожного із зазначених відповідачем зауважень наведено у позовній заяві, а джерела інформації, використані відповідачем для коригування митної вартості, є нерелевантними, оскільки за наведеними митними деклараціями товари оформлювалися за резервним (шостим) методом, а не за ціною угоди, наявні відмінності у вазі партій та умовах поставки. Крім того, позивач зауважив, що відповідач не додав до відзиву митні декларації, які вказував як джерела інформації для застосування резервного методу, а зауваження щодо непідтвердження транспортних витрат не було наведено в жодному з оскаржуваних рішень.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БоксВей» (код ЄДРПОУ 45896389) зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження: Львівська область, м.Львів, вул.Курмановича В.Генерала, буд.9, офіс 3-1, 79040.

06.08.2025 між ТОВ «БоксВей» (покупець) та компанією «NINGBO HARBOR TECHNOLOGY CO., LTD», Китай (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт №BSV259645, відповідно до якого постачальник виготовляє та постачає вуличні меблі (товар), а покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною контракту. Згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) №WZ25LYY019-2 від 10.02.2026 покупець придбав у продавця товар загальною вартістю 17248,76 дол. США.

25.05.2026 з метою митного оформлення товару декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209170046724U8, за якою заявлено до митного оформлення імпортний товар: меблі для сидіння з металевим каркасом, оббиті, що не обертаються, для риболовлі та пляжу; частини меблів для сидіння підніжка для крісла на риболовлю; меблі металеві багатоцільовий стіл для приміщення та відпочинку на вулиці; тентовий намет (альтанка). Митну вартість товару визначено за основним методом за ціною договору (контракту).

Разом з митною декларацією №26UA209170046724U8 в якості підстави для застосування основного методу декларантом надано документи, зазначені у графі 44: зовнішньоекономічний договір (контракт) №BSV259645 від 06.08.2025; рахунок-проформу №WZ25LYY019-2 від 21.10.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №WZ25LYY019-2 від 10.02.2026; пакувальний лист б/н від 10.02.2026; банківський платіжний документ №119 від 24.10.2025; банківський платіжний документ №276 від 06.03.2026; договір про надання транспортно-експедиторських послуг №K010725-23 від 02.07.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №437 від 06.05.2026; коносамент №UTRUST26021110 від 23.02.2026; накладну УМВС №05052630 від 05.05.2026; автотранспортну накладну №3055 від 20.05.2026; митну декларацію країни відправлення №310120260519134547 від 13.02.2026.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 Митного кодексу України. На вимогу митного органу декларант надав прайс-лист та інтернет-пропозицію, а також просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.

25.05.2026 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000856/2, у графі 33 якого зазначено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Митний орган зазначив, що поданий інвойс №WZ25LYY019-2 від 10.02.2026 підписаний лише стороною продавця та не містить печатки і підпису покупця, а замовлення покупця до митного оформлення не надано; контракт не містить положень щодо строку його дії; надані платіжні інструкції №119 від 24.10.2025 та №276 від 06.03.2026 не містять обов`язкових реквізитів, зокрема підпису відповідальної особи платника; у митній декларації країни експорту у графі «країна призначення» вказано POLAND, транспортний документ (коносамент 277894233), відомості про який наявні в цій декларації, до митного оформлення не надано, а назви морського судна у декларації країни відправлення та у поданому коносаменті відрізняються. Митну вартість визначено за резервним методом (ст.64 Митного кодексу України): для товару 1 основою слугувала митна вартість за МД №UA206050/2026/2703 від 07.04.2026 (4,02 дол. США/кг); для товару 2 за МД №UA209170/2026/40738 від 08.05.2026 (4,01 дол. США/кг); для товару 3 за МД №UA403070/2026/4518 від 23.04.2026 (4,01 дол. США/кг); для товару 4 за МД №UA209230/2026/31982 від 07.04.2026 (3,15 дол. США/кг).

У зв`язку з прийняттям вказаного рішення Львівською митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000621. На виконання вимог рішення про коригування декларантом подано нову митну декларацію №26UA209170047110U7, яка 25.05.2026 оформлена у митному відношенні; за цією декларацією позивачем сплачено податків у розмірі 325427,30 грн. Різниця між сумою митних платежів, що підлягала сплаті, та сплаченою внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, становить 121381,77 грн.

17.06.2025 між ТОВ «БоксВей» (покупець) та компанією «HUZHOU SHINAIER FURNISHING CO.LTD», Китай (виробник-постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт №SN062025, відповідно до якого продавець поставляє та передає у власність покупця вуличні меблі (товар), а покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною контракту. Згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) №SN-25Z042 від 27.01.2026 покупець придбав у продавця товар загальною вартістю 16443,30 дол. США.

26.05.2026 з метою митного оформлення товару декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209170047411U8, за якою заявлено до митного оформлення імпортний товар: розкладний стіл на металевому каркасі з пластиковою панеллю; меблі для сидіння з металевим каркасом, не оббиті (лавки та крісла). Митну вартість товару визначено за основним методом за ціною договору (контракту).

Разом з митною декларацією №26UA209170047411U8 декларантом надано документи, зазначені у графі 44: зовнішньоекономічний договір (контракт) №SN062025 від 17.06.2025; рахунок-проформу №SN-25Z042 від 17.10.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №SN-25Z042 від 27.01.2026; пакувальний лист б/н від 27.01.2026; банківський платіжний документ №114 від 22.10.2025; банківський платіжний документ №280 від 17.03.2026; договір про надання транспортно-експедиторських послуг №K010725-23 від 02.07.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №412 від 23.04.2026; коносамент №UTRUST26020146B від 17.02.2026; накладну УМВС №308397 від 23.04.2026; автотранспортну накладну №3113 від 25.05.2026; митну декларацію країни відправлення №310120260000079856 від 06.02.2026.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 Митного кодексу України. На вимогу митного органу декларант надав прайс-лист та інтернет-пропозицію.

26.05.2026 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000873/2, у графі 33 якого зазначено, що поданий інвойс №SN-25Z042 від 27.01.2026 підписаний лише стороною продавця та не містить печатки і підпису покупця, а замовлення покупця до митного оформлення не надано; надані платіжні інструкції №280 від 17.03.2026 та №114 від 22.10.2025 не містять обов`язкових реквізитів, зокрема підпису відповідальної особи платника; транспортний документ (коносамент 277892655), відомості про який наявні в митній декларації країни відправлення, до митного оформлення не надано, а назви морського судна у декларації країни відправлення та у поданому коносаменті відрізняються. Митну вартість визначено за резервним методом (ст.64 Митного кодексу України): для товару 1 основою слугувала митна вартість за МД №500500/2026/6124 від 25.02.2026 (4,01 дол. США/кг); для товару 2 за МД №209170/2026/19166 від 09.03.2026 (4,01 дол. США/кг).

У зв`язку з прийняттям вказаного рішення Львівською митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000630. На виконання вимог рішення про коригування декларантом подано нову митну декларацію №26UA209170047663U3, яка 26.05.2026 оформлена у митному відношенні; за цією декларацією позивачем сплачено податків у розмірі 468881,80 грн. Різниця між сумою митних платежів, що підлягала сплаті, та сплаченою внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, становить 296253,68 грн.

Позивач з вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У частині шостій статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, суд виходить із того, що позивачем під час митного оформлення подано документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, а саме зовнішньоекономічні контракти, рахунки-проформи, рахунки-фактури (інвойси), пакувальні листи, банківські платіжні документи, транспортні документи та митні декларації країни відправлення.

Щодо зауваження відповідача про те, що подані до митного оформлення інвойси №WZ25LYY019-2 від 10.02.2026 та №SN-25Z042 від 27.01.2026 підписані лише стороною продавця та не містять печатки і підпису покупця, суд зазначає таке. Умови розділу 1 контрактів №BSV259645 від 06.08.2025 та №SN062025 від 17.06.2025 не передбачають, що рахунок-фактура вважається погодженим лише у разі підписання такого документа продавцем і покупцем. Комерційний інвойс у зовнішньоекономічній діяльності є документом, який продавець надає покупцю на підтвердження угоди про продаж товарів. Законодавством України не встановлено затвердженої форми інвойсу. Позивач не впливає на зміст документів, що формуються та надаються продавцем товару. На даний час чинне законодавство дозволяє формувати рахунки-фактури в електронному вигляді, які можуть не містити фізичного підпису уповноважених сторін договору та не завірятися печатками сторін.

Частиною першою статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Відповідно до частин першої, другої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відсутність в інвойсі підпису та печатки покупця жодним чином не впливає на формування митної вартості товару, а тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.04.2018 у справі №815/329/17, згідно з якою фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати, часові рамки оплати не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.

Щодо посилань відповідача на ненадання замовлень покупця до митного оформлення суд зазначає, що замовлення (заявка) до контракту не є первинним документом, який містить у собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, а на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту. До переліку документів, визначених частиною другою та третьою статті 53 МК України, замовлення як документ на підтвердження заявленої митної вартості не віднесено. Крім того, до митного оформлення декларантом подано рахунки-проформи №WZ25LYY019-2 від 21.10.2025 та №SN-25Z042 від 17.10.2025, які за своєю суттю є попередніми інвойсами, що існують для узгодження ціни та обсягу поставки. За таких обставин ненадання замовлення не спростовує числових значень митної вартості товару, підтверджених іншими поданими документами.

Щодо зауваження відповідача про те, що контракт №BSV259645 від 06.08.2025 не містить положень щодо строку його дії, суд зазначає таке. Пунктом 11 контракту передбачено, що цей контракт набирає чинності з його підписання та діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього в повному обсязі. Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Митним органом не наведено положень закону, згідно з якими укладений зовнішньоекономічний договір є недійсним, та не подано рішення суду про визнання цього договору недійсним. Суд відхиляє посилання відповідача на частину третю статті 180 Господарського кодексу України, оскільки Господарський кодекс України згідно з частиною третьою статті 17 Закону України від 09.01.2025 №4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» визнано таким, що втратив чинність, з дня введення в дію цього Закону.

Щодо зауваження відповідача про те, що надані платіжні інструкції не містять обов`язкових реквізитів, зокрема підпису відповідальної особи платника, суд зазначає таке. Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Згідно з пунктом 15 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, платник заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.

У банківських платіжних документах №119 від 24.10.2025 та №276 від 06.03.2026 у призначенні платежу наявне посилання на контракт №BSV259645 від 06.08.2025 та на рахунок-проформу №WZ25LYY019-2 від 21.10.2025; у банківських платіжних документах №114 від 22.10.2025 та №280 від 17.03.2026 у призначенні платежу наявне посилання на контракт №SN062025 від 17.06.2025 та на рахунок-проформу №SN-25Z042 від 17.10.2025. Зазначені платіжні інструкції містять відмітки банку про проведення оплати, дату та суму операції в доларах США, розрахункові рахунки сторін, що узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення. Загальні суми за товар (17248,76 дол. США та 16443,30 дол. США відповідно) на час митного оформлення були повністю сплачені. За таких обставин зазначені банківські платіжні документи можливо ідентифікувати з поставками товарів, а тому доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

Щодо зауважень відповідача по митних деклараціях країни відправлення та ненадання транспортних документів (коносаментів 277894233, 277892655), відомості про які наявні в цих деклараціях, суд зазначає таке. Митна декларація країни відправлення за змістом частини другої статті 53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів; відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Позивач не впливає на заповнення експортної декларації та подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника. Відповідач не посилається на норми законодавства країни відправлення, які регламентують порядок заповнення експортної митної декларації, а наводить лише сумніви та припущення. Разом з тим доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що ненадання коносамента, у якому зазначається порт призначення, унеможливлює встановлення дійсного маршруту перевезення та перевірку включення всіх складових митної вартості, оскільки зазначене зауваження не було наведено в жодному з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, а відтак відповідач фактично обґрунтовує правомірність своїх рішень обставинами, які не були покладені в основу їх прийняття. Крім того, транспортні витрати позивача підтверджені рахунками-фактурами про надання транспортно-експедиційних послуг №437 від 06.05.2026 та №412 від 23.04.2026.

Щодо обґрунтованості визначення митної вартості за резервним методом суд зазначає таке. Письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, і фактів, які вплинули на таке коригування. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості зазначено лише номери та дати митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування, без порівняння характеристик оцінюваного товару та товару, ціну якого взято за основу для коригування.

Крім того, з наданих відповідачем митних декларацій, які слугували джерелами інформації для коригування, вбачається, що за цими деклараціями товари оформлювалися за резервним (шостим) методом, а не за ціною угоди; наявні відмінності у вазі партій товару та в умовах поставки. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за резервним методом, суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною митною декларацією не була відкоригована, що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. Сама лише інформація з бази даних про митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару за такою декларацією дійсно було імпортовано до України.

Посилання на номери митних декларацій як на джерела цінової інформації без належного обґрунтування можливості визначення митної вартості за резервним методом не свідчить про правомірність коригування. Такий підхід до формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості суперечить наведеним положенням законодавства та є самостійною підставою для їх скасування. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15, а також з правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеними у постановах від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 та від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020.

Суд також враховує, що на виконання вимог оскаржуваних рішень декларантом подано нові митні декларації, за якими товари випущено у вільний обіг із застосуванням тих самих документів, зокрема інвойсів, без складання карток відмови чи протоколів про порушення митних правил щодо цих документів, що додатково свідчить про надуманість наведених відповідачем зауважень.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

Доводи відповідача про зворотнє зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду. Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 25.05.2026 №UA209000/2026/000856/2 та від 26.05.2026 №UA209000/2026/000873/2 не відповідають критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. З огляду на це позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Отже, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору в розмірі 5011,63 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Для надання професійної правничої допомоги між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ШОКАЛО ТА ПАРТНЕРИ» укладено договір про надання правової допомоги №1-24/10/25 від 24.10.2025 та додаткову угоду №49 від 11.06.2026, якими вартість правової допомоги узгоджено у фіксованому розмірі.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд керується критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Ураховуючи складність справи, обсяг фактично наданих послуг, а також заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає співмірним із наведеними критеріями та таким, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.05.2026 №UA209000/2026/000856/2.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.05.2026 №UA209000/2026/000873/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БоксВей» (ЄДРПОУ 45896389) 5011 (п`ять тисяч одинадцять) грн 63 коп сплаченого судового збору та 6000 (шість тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.