Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №380/4819/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 рокусправа № 380/4819/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій,

у с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо не направлення на затвердження до відповідної військово-лікарської комісії регіону свідоцтва про хворобу, складене за результатом медичного огляду ОСОБА_1 ;

- Зобов`язати Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 направити свідоцтво про хворобу, складене за результатом медичного огляду ОСОБА_1 , на затвердження;

- Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , виключити ОСОБА_1 з військового обліку та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 , у ході якого був скерований на додаткове обстеження до лікаря-психіатра. За результатами діагностики та на підставі наданих медичних документів встановлено діагноз «F 31.8: Біполярний афективний розлад, змішаний тип...», що відповідно до норм Розкладу хвороб зумовлює непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Позивачем було надано повний пакет документів для оформлення відповідного висновку. Проте всупереч вимогам «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» відповідач понад 6 місяців допускає протиправну бездіяльність, яка полягає у ненаправленні медичних документів (свідоцтва про хворобу / довідки ВЛК) на затвердження до штатної ВЛК регіону, ігнорує звернення та адвокатські запити позивача, а також не вносить актуальні відомості до Реєстру «Оберіг» та мобільного застосунку «Резерв+». Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 20.03.2026 року залишено позовну заяву без руху. 24.03.2026 року надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 25.03.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У 2025 році позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Під час проходження медичного огляду лікарями ВЛК позивача було направлено на додаткове обстеження до закладу охорони здоров`я за профілем «психіатрія».

Згідно з наданими медичними документами (виписками із медичних карт стаціонарного хворого № 892А/2024, № 175А/2025, № 820А/2025, консультативними висновками лікаря-психіатра) ОСОБА_1 встановлено клінічний діагноз: «F 31.8. Біполярний афективний розлад, змішаний тип, з частими змінами фаз, наростанням частоти фаз, безперервний перебіг, помірний депресивний епізод».

Після завершення дообстеження повний пакет підтверджуючих медичних документів було передано до ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 для складання остаточного постанови / висновку ВЛК.

Оскільки виявлене захворювання підпадає під статті Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, постанова про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає обов`язковому затвердженню штатною ВЛК регіону.

Як убачається з матеріалів справи, позивач та його представник неодноразово зверталися до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявами та адвокатськими запитами щодо стану розгляду справи, готовності постанови ВЛК та направлення її на затвердження до штатної ВЛК. Проте відповідачем відповідні документи на затвердження до ВЛК регіону скеровані не були, відповіді по суті порушених питань не надано, рішення за наслідками огляду не реалізовано.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, відтак позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 далі КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закону № 3543-ХІІ).

За приписами частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-ХІІ особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (частина).

Поряд з цим, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військову службу і військовий обов`язок” від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі Положення).

Відповідно до розділу I Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних.

Військово-лікарська експертиза це - медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу I Положення для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Згідно з нормами розділу II Положення № 402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1), та пояснень щодо його застосування. У разі прийняття постанови про непридатність особи до військової служби за окремими статтями Розкладу хвороб така постанова оформлюється свідоцтвом про хворобу (або довідкою ВЛК) і підлягає обов`язковому направленню на затвердження до штатної ВЛК регіону. Після складення та підписання висновку документи з результатами медичного огляду (картка обстеження, медичні виписки, акти дослідження стану здоров`я) передаються через інформаційно-комунікаційні системи або надсилаються на паперових носіях до відповідної штатної ВЛК для проведення ревізії та винесення рішення про затвердження постанови.

У постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 808/1624/18 та від 07 грудня 2023 року у справі № 420/8344/21 послідовно висловлено правову позицію щодо меж судового контролю у справах про оскарження рішень ВЛК: суд не вправі здійснювати власну оцінку стану здоров`я особи, самостійно визначати діагноз чи встановлювати ступінь придатності особи до військової служби, оскільки ці питання належать до виключної медичної компетенції військово-лікарських комісій.

Разом з цим, судовому контролю підлягає дотримання суб`єктом владних повноважень встановленої нормативно-правовими актами процедури проведення медичного огляду, своєчасності оформлення результатів такого огляду та належного виконання покладених на комісію процесуальних дій, зокрема щодо направлення складених документів на затвердження до вищої (штатної) комісії.

Після закінчення медичного огляду та оформлення висновку / свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК) щодо непридатності особи документи з результатами проходження медичного огляду разом із медичною карткою, актами дослідження стану здоров`я та супровідними документами підлягають направленню засобами ІКС (або у паперовому вигляді) до відповідної штатної ВЛК регіону у встановлені строки для їх перевірки та затвердження.

Судом встановлено, що після проходження ОСОБА_1 усіх діагностичних процедур та подання медичних документів до ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 комісія не забезпечила своєчасного складання свідоцтва про хворобу (довідки) та не вчинила обов`язкових дій щодо направлення вказаних документів на затвердження до Регіональної (штатної) ВЛК, зволікаючи із цим понад шість місяців. Така тривала бездіяльність порушує право позивача на належне правове оформлення його військово-облікового статусу.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо ненаправлення свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК) на затвердження до штатної ВЛК регіону та зобов`язання направити ці матеріали є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_6 виключити позивача з військового обліку та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби. Порядок оформлення військово-облікових документів та ведення облікових записів у Єдиному державному реєстрі регулюється Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559, та Законом України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

З аналізу зазначених норм у взаємозв`язку з вимогами Положення № 402 випливає, що виключення особи з військового обліку на підставі непридатності за станом здоров`я можливе виключно за наявності чинної та затвердженої у встановленому порядку постанови штатної ВЛК регіону (або ЦВЛК). Оскільки станом на час розгляду справи висновок ВЛК щодо придатності ОСОБА_1 не пройшов процедури перевірки та затвердження штатною ВЛК регіону, остаточне рішення військово-лікарської експертизи не набрало обов`язкової сили.

У постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 380/6727/22 наголошено, що адміністративний суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження спеціалізованих органів та ухвалювати рішення про реалізацію правових наслідків медичного висновку до завершення обов`язкової стадії його затвердження органом військово-лікарської експертизи вищого рівня.

За таких обставин вимога про зобов`язання районного ТЦК та СП виключити позивача з військового обліку є передчасною, позаяк правові підстави для вчинення таких облікових дій виникають лише після отримання затвердженого свідоцтва про хворобу (довідки) зі штатної ВЛК.

З огляду на це, у задоволенні вказаної частини позовних вимог слід відмовити.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд вказує таке.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд встановив, що між ОСОБА_1 та АО «Кушнеренко в партнери» в особі Кушнеренка Є.Ю. укладено договір про надання правової допомоги № 25 від 19.01.2026 року.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець зобов`язується надати Клієнту правову допомогу на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Відповідно до предмету цього Договору Клієнт приймає на себе наступні зобов`язання, зокрема, оплатити Виконавцю вартість правової допомоги (Гонорар), а також відшкодувати реальні витрати, пов`язані з наданням правової допомоги.

Пунктом 4 Договору передбачено, що правова допомога, передбачена предметом цього Договору оплачується відповідно згідно акту виконаних робіт.

Як слідує зі змісту акта виконаних робіт від 11.03.2026 року, Виконавцем (Адвокатом Кушнеренком Є.Ю.) в інтересах Клієнта ( ОСОБА_1 ) виконано зобов`язання:

- консультування щодо порядку та підстав звернення з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – 1 година;

- підготовка та направлення адвокатського запиту – 1 година;

- аналіз законодавства та судової практики – 2 години;

-написання та подання позовної заяви про бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – 3 години;

-виготовлення копій документів, актів, тощо – 1 година ;

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №25 прийнято від ОСОБА_1 за договором про надання правничої допомоги 18 000 грн.

Необхідно звернути увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/2816/18.

Щодо цього суд зауважує, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише епізод взаємопов`язаних спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Окрім цього, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ. Враховуючи незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, суд вважає, що витрати на професійну правничу не відповідають критерію реальності адвокатських витрат.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 200/14113/18-а ухвалив постанову від 26 червня 2019 року, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Указаний висновок Верховного Суду відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд враховує під час вирішення такого питання.

Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 18000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Тобто, з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Відтак з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 1500,00 грн.

За подання цього адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 2 396,16 грн. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то судовий збір підлягає пропорційному стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у розмірі 1 597,44 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

у х в а л и в:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо не направлення на затвердження до відповідної військово-лікарської комісії регіону свідоцтва про хворобу, складене за результатом медичного огляду ОСОБА_1 .

3.Зобов`язати Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 направити свідоцтво про хворобу, складене за результатом медичного огляду ОСОБА_1 , на затвердження.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 597 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто сім) грн 44 коп.

6.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна