Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №380/10305/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 рокусправа № 380/10305/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Леван Ленд» про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт, -

в с т а н о в и в:

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю (далі Інспекція, позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Леван Ленд» (далі відповідач), у якому просить зобов`язати відповідача знести самочинно збудований об`єкт багатоквартирний житловий будинок із вбудованими приміщеннями комерційного призначення та підземним паркінгом на вул.Є.Олесницького,1 у м.Львові.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що протягом 2025-2026 років Інспекцією неодноразово проводились заходи державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єкта будівництва на вул.Є.Олесницького,1 у м.Львові. За результатами трьох позапланових перевірок установлено, що відповідач здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку за відсутності в Реєстрі будівельної діяльності дозвільних документів, які надають право на виконання будівельних робіт. За результатами перевірок складено акти, протоколи про правопорушення, приписи про усунення порушень і про зупинення робіт, а також винесено постанови про накладення штрафів. Приписом від 22.12.2025 відповідача зобов`язано протягом двох місяців знести самочинно збудований об`єкт. Оскільки цей припис у добровільному порядку не виконано, Інспекція, посилаючись на ст.376 Цивільного кодексу України та ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», просить зобов`язати відповідача знести об`єкт.

Ухвалою судді від 25.05.2026 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 17.08.2026 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №380/994/26 та №380/11238/26.

Ухвалою суду від 17.08.2026 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав письмові пояснення, у яких проти позову заперечив та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зазначив, що є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:018:0317 за адресою: м.Львів, вул.Є.Олесницького,1, цільове призначення якої «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку». Вказав, що під час розгляду справи правовий статус об`єкта будівництва зазнав змін: 27.07.2026 Державна інспекція архітектури та містобудування України видала замовнику будівництва Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013260715578 на об`єкт багатоквартирний житловий будинок із вбудованими приміщеннями комерційного призначення та підземним паркінгом на вул.Є.Олесницького,1 у м.Львові. Стверджує, що видача дозволу підтверджує проходження проектною документацією експертизи та її відповідність цільовому призначенню земельної ділянки, містобудівним умовам і обмеженням та державним будівельним нормам, а тому станом на день розгляду справи об`єкт не має ознак самочинного будівництва і його знесення є безпідставним та непропорційним.

Відповідач також заявив клопотання про поновлення строку на подання доказу та долучення до матеріалів справи Дозволу на виконання будівельних робіт від 27.07.2026 №ІУ013260715578, обґрунтовуючи його тим, що на момент відкриття провадження у справі цей доказ не існував і був отриманий лише 27.07.2026, тобто після відкриття провадження, що є поважною причиною неможливості його подання раніше.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказу, суд зазначає таке. Відповідно до ч.3 ст.79 КАС України відповідач повинен подати докази разом із поданням відзиву. Згідно з ч.8 ст.79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Дозвіл на виконання будівельних робіт від 27.07.2026 №ІУ013260715578 виданий після відкриття провадження у справі, а тому об`єктивно не міг бути поданий відповідачем разом із поданням заяви по суті справи у встановлений строк. Зазначена обставина є поважною причиною пропуску строку на подання доказу, у зв`язку з чим клопотання відповідача підлягає задоволенню, а поданий доказ прийняттю судом та дослідженню під час розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд установив таке.

Відповідач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:018:0317 за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано 03.04.2024. Цільове призначення земельної ділянки «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку».

13.06.2024 Інспекцією зареєстровано подане відповідачем повідомлення про початок виконання підготовчих робіт №ЛВ020240612380 щодо об`єкта «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку із вбудованими приміщеннями комерційного призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 ».

14.03.2025 відповідачем подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Рішенням, зареєстрованим 18.03.2025 за №ЛВ051250314908, у реєстрації дозвільного документа відмовлено, а повідомлення повернуто на доопрацювання у зв`язку з невідповідністю проектної документації вимогам законодавства та державним будівельним нормам.

За результатами позапланової перевірки, проведеної на підставі наказу Інспекції №82-П від 08.08.2025 та погодження Міністерства розвитку громад та територій України, складено акт №82-пп від 20.08.2025, яким зафіксовано здійснення відповідачем будівництва багатоквартирного житлового будинку за відсутності в Реєстрі будівельної діяльності дозвільних документів на виконання будівельних робіт. Того ж дня складено протокол про правопорушення №1 від 20.08.2025, винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 20.08.2025 та припис про зупинення підготовчих і будівельних робіт від 20.08.2025. Постановою №12-м від 02.09.2025 відповідача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.

За результатами другої позапланової перевірки складено акт №125-пп від 22.12.2025, яким установлено виконання відповідачем припису про зупинення робіт від 20.08.2025 та невиконання припису про усунення порушення від 20.08.2025. Приписом від 22.12.2025 відповідача зобов`язано протягом двох місяців знести самочинно збудований об`єкт. Постановою №1-м від 02.01.2026 відповідача притягнуто до відповідальності за невиконання вимог припису від 20.08.2025.

За результатами третьої позапланової перевірки складено акт №5-пп від 03.04.2026, яким установлено невиконання відповідачем припису про усунення порушення від 22.12.2025. Постановою №4-м від 16.04.2026 відповідача притягнуто до відповідальності за невиконання вимог припису від 22.12.2025.

Оскільки припис від 22.12.2025 про знесення самочинно збудованого об`єкта у добровільному порядку не виконано, Інспекція звернулася до суду з цим позовом.

Під час розгляду справи 27.07.2026 Державна інспекція архітектури та містобудування України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, видала замовнику будівництва Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Леван Ленд» Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013260715578 на об`єкт «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку із вбудованими приміщеннями комерційного призначення та підземним паркінгом на вул.Є.Олесницького,1 в м.Львові». Згідно з дозволом проектна документація розроблена та затверджена замовником, клас наслідків (відповідальності) об`єкта ССЗ, експертизу проекту будівництва проведено відповідною експертною організацією. Статус дозвільного документа «Діючий».

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі Закон №3038-VI).

Згідно з ч.1 ст.34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1); реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

За приписами ч.7 ст.34 Закону №3038-VI виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.38 Закону №3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Згідно з ч.ч.1, 4, 7 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва. У випадках, коли нерухоме майно збудоване або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, можливість знесення об`єкта не ставиться в залежність від можливості його перебудови. Водночас знесення самочинного будівництва є крайнім заходом, який застосовується у разі, коли усунення порушення неможливе іншим правовим чи технічним шляхом.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №822/2149/18, згідно з яким можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів; правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, з огляду на таке.

Позовні вимоги Інспекції ґрунтуються виключно на тому, що відповідач здійснював будівництво багатоквартирного житлового будинку за відсутності документа, який надає право на виконання будівельних робіт. Іншої підстави для віднесення об`єкта до самочинного будівництва, зокрема істотного відхилення від проекту чи істотного порушення будівельних норм і правил як самостійної підстави позову, Інспекція не наводила, а приписи про усунення порушень таких обставин як підстави знесення не встановлювали.

Разом з тим під час розгляду справи встановлено, що 27.07.2026 Державна інспекція архітектури та містобудування України видала замовнику будівництва Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013260715578 на той самий об`єкт, знесення якого є предметом цього позову. Видача дозволу уповноваженим органом свідчить про те, що станом на час вирішення спору відповідач набув право на виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, а відтак відпала єдина підстава, з якою Інспекція пов`язувала віднесення об`єкта до самочинного будівництва відсутність документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Суд враховує, що видача дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єкта з класом наслідків (відповідальності) ССЗ згідно з п.3 ч.1 ст.34 Закону №3038-VI можлива за умови проходження проектною документацією експертизи. З наявного у матеріалах справи Дозволу на виконання будівельних робіт від 27.07.2026 №ІУ013260715578 вбачається, що експертизу проекту будівництва проведено, проектну документацію затверджено замовником, а дозвільний документ має статус «Діючий». За таких обставин станом на час вирішення спору об`єкт будівництва не має ознак самочинного будівництва в розумінні ст.376 Цивільного кодексу України та ст.34 Закону №3038-VI.

Суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин. Вирішуючи спір, суд оцінює обставини, які склалися станом на час його вирішення, у тому числі докази, отримані сторонами після відкриття провадження у справі. З огляду на набуття відповідачем права на виконання будівельних робіт відпала правова підстава для застосування такого заходу, як знесення об`єкта будівництва.

Крім того, суд бере до уваги, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом (ultima ratio), застосування якого можливе лише за умови неможливості усунення порушення іншим правовим чи технічним шляхом. Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного втручання у право особи на мирне володіння своїм майном. Втручання у це право має бути пропорційним і забезпечувати справедливу рівновагу між інтересами суспільства та захистом основоположних прав особи. З огляду на набуття відповідачем права на виконання будівельних робіт зобов`язання знести об`єкт будівництва не відповідало б критерію пропорційності та поклало б на відповідача надмірний індивідуальний тягар за відсутності легітимної мети, оскільки порушення, з яким Інспекція пов`язувала свою вимогу, усунуто.

Наведений підхід узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №420/228/19, згідно з якою знесення самочинного будівництва можливе примусово за рішенням суду лише за наявності для цього підстав та у разі неможливості усунення допущених порушень.

Посилання Інспекції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №826/12543/16 та постанови Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №420/228/19, від 29.01.2020 у справі №822/2149/18, від 01.10.2024 у справі №1340/6225/18 не спростовують наведених висновків суду, оскільки викладені у них правові позиції сформовані за інших фактичних обставин, за яких особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набула права на виконання будівельних робіт. У цій справі станом на час вирішення спору таке право відповідачем набуто, що є визначальною обставиною для правильного її вирішення.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням установленого Кодексом адміністративного судочинства України розподілу обов`язку доказування, суд приходить висновку, що станом на час вирішення спору відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача знести об`єкт будівництва, а тому позовні вимоги Інспекції задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява №4909/04), п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Водночас у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні позови можуть подаватися безпосередньо суб`єктом владних повноважень з відповідними позовними вимогами, і в такому разі саме на такого суб`єкта покладається обов`язок довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позивач не довів наявність правових підстав для задоволення позову про зобов`язання відповідача знести об`єкт будівництва, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст.139 КАС України, за приписами ч.1 якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача та розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.