Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №380/10767/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10767/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2026 з обмеженням її максимального розміру пенсії та з застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою №1778 від 30.12.2025

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.06.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою №1778 від 30.12.2025 при поновленні з 01.02.2023 нарахування та виплати індексації пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», враховуючи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 по справі №380/24647/25 з урахуванням раніше виплачених сум.

Посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі – Закон №2262-ХІІ) у розмірі 76% сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром. Зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі №380/24647/25 відповідач з 01.06.2026 провів перерахунок його пенсії, поновивши нарахування індексації, проте обмежив розмір пенсії максимальним розміром та застосував коефіцієнти до відповідних сум перевищення, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, унаслідок чого розмір пенсії до виплати зменшено. Вважаючи такі дії протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову та посилається на те, що органи Пенсійного фонду України діють у межах наданих повноважень та чинних нормативно-правових актів. Зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі №380/24647/25 позивачу з 01.02.2023 поновлено нарахування та виплату індексації пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, а розмір пенсії до виплати з 01.06.2026 визначено з урахуванням статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 у сумі 35710,66 грн. Вказує, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а механізм їх реалізації може бути змінений державою, зокрема в умовах воєнного стану з огляду на фінансові можливості. Стверджує, що постановою №1778 не встановлено обмеження максимального розміру пенсії, а передбачено застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, у зв`язку з чим позивач помилково ототожнює застосування таких коефіцієнтів з обмеженням максимального розміру пенсії. Враховуючи викладене, відповідач вважає свої дії правомірними та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою судді від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Основний розмір пенсії позивача обчислено виходячи із 76% сум грошового забезпечення.

Позивач є інвалідом війни 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 04.01.2016 (безстрокове).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі №380/24647/25 відповідача зобов`язано поновити ОСОБА_1 з 01.02.2023 нарахування та виплату індексації пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням раніше виплачених сум.

14.05.2026 позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом, у якому просив здійснити перерахунок та виплачувати пенсію згідно з рішенням від 30.03.2026 у справі №380/24647/25 без обмеження максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.

Листом від 20.05.2026 №1300-0307-8/79968 відповідач повідомив, що на виконання рішення №380/24647/25 проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023, виходячи із 70% грошового забезпечення станом на 01.01.2023 (згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.05.2025 №1159/12/9095), з урахуванням індексації за постановою №118; після перерахунку з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 розмір пенсії до виплати з 01.06.2026 становить 35710,66 грн.

Згідно з протоколом про перерахунок пенсії з 01.06.2026, підсумок пенсії позивача (з надбавками) визначено у розмірі 77769,90 грн; з урахуванням застосованого обмеження максимальним розміром – 66466,59 грн; після застосування коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 – 35710,66 грн, які й визначено до виплати з 01.06.2026.

Уважаючи дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром та застосування коефіцієнтів, установлених постановою №1778, при здійсненні перерахунку з 01.06.2026 протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом.

В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (п.6 ч.1 ст.92 Конституції України).

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон №2262-ХІІ, який має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

У справі, яка розглядається, спір виник у зв`язку із незгодою позивача із діями Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії та застосування коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, під час перерахунку пенсії з 01.06.2026, проведеного на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі №380/24647/25.

Перевіряючи оспорювані дії відповідача на відповідність критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вказати на таке.

Щодо обмеження пенсії максимальним розміром.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі – Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень ч.1 ст.2 Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно, зокрема, до Закону №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Вказаним Законом №3668-VI внесено зміни до Закону №2262-XII, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, а саме ч.7 ст.43 викладено в редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Тобто, положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII та положення ч.1 ст.2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII.

Відповідно до п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто 20.12.2016.

Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи ст.2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Таким чином, Конституційний Суд України вчергове наголосив, що будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, не відповідає сутності соціальних гарантій високого рівня для осіб, на яких поширюється дія ч.5 ст.17 Основного Закону.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VІ. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.04.2025 у справі №380/8998/24.

Щодо застосування коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.11 Закону №2262-ХІІ, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX (далі – Закон №4695-IX) установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону №2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі – Постанова №1778), пунктом 1 якої встановлено застосування до відповідних сум перевищення пенсії, що перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнтів у розмірах від 0,5 до 0,1 залежно від відповідного діапазону перевищення.

Таким чином, положеннями ст.30 Закону №4695-IX та Постанови №1778 запроваджено тимчасове (на 2026 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом №2262-ХІІ, що не узгоджується із приписами ст.11 Закону №2262-ХІІ, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.

Крім того, застосування таких коефіцієнтів зменшення пенсії призводить до обмеження конституційного права зазначеної категорії осіб на належний соціальний захист, передбачений спеціальним законом, а також порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту таких осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України.

Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст.6, ч.2 ст.19, ст.130 Конституції України (Рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 27.02.2020 №3-р/2020, від 28.08.2020 №10-р/2020). Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили щодо інших законів.

Відповідно до ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, за наявності колізії між нормами Закону №4695-IX і Постанови №1778, з одного боку, та нормами спеціального Закону №2262-ХІІ, з іншого, застосуванню підлягають норми спеціального закону (lex specialis derogat generali).

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених Постановою №1778, викладеними, зокрема, у постановах від 17.06.2026 у справі №580/1002/26 та від 20.07.2026 у справі №560/1321/26, згідно з якими застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, положень ст.30 Закону №4695-IX та Постанови №1778 щодо виплати таких пенсій із застосуванням коефіцієнтів до суми перевищення (що фактично призводить до обмеження розміру пенсій) є протиправним та таким, що обмежує гарантоване ст.46 Конституції України право на належний соціальний захист.

Поряд з тим, постановою Верховного Суду від 20.05.2026 у справі №320/2229/25, копія якої наявна в матеріалах справи, залишено без змін судові рішення, якими визнано протиправним та нечинним абзац перший пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1, аналогічної за змістом Постанові №1778, у частині її застосування до осіб, яким пенсії призначені (перераховані) відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд приходить висновку про те, що оскільки на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону №2262-ХІІ не передбачено ані обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, ані застосування до сум їх перевищення понижуючих коефіцієнтів, дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та застосування коефіцієнтів, установлених Постановою №1778, при здійсненні перерахунку з 01.06.2026 є протиправними.

Як наслідок, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити з 01.06.2026 перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1778, з урахуванням раніше виплачених сум. Відтак позовна вимога про спонукання до вчинення дій є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас суд зазначає, що поновлення з 01.02.2023 нарахування та виплати індексації пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 не потребує окремого зазначення в зобов`язальній частині цього рішення, оскільки таку індексацію вже поновлено на виконання рішення у справі №380/24647/25, а перерахунок з 01.06.2026 здійснюється з її урахуванням. Так само не потребує окремого зобов`язання й врахування відповідачем рішення від 30.03.2026 у справі №380/24647/25, адже судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання в силу ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що Постановою №1778 не встановлено обмеження максимального розміру пенсії, а передбачено лише застосування коефіцієнтів до сум перевищення, оскільки за своїм змістом застосування таких коефіцієнтів безпосередньо призводить до зменшення (обмеження) розміру пенсії, призначеної за Законом №2262-ХІІ, тоді як зміна умов і норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії осіб можлива виключно шляхом внесення змін до Закону №2262-ХІІ.

Необґрунтованими є й доводи відповідача про зумовленість застосування коефіцієнтів фінансовими обмеженнями в умовах воєнного стану, оскільки право на соціальний захист, гарантоване ст.46 Конституції України, не належить до прав, які можуть бути обмежені в умовах воєнного стану (ст.64 Конституції України), а таке обмеження в будь-якому разі може встановлюватися лише законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» як інвалід війни, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2026 з обмеженням її максимальним розміром та із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити з 01.06.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) без обмеження її максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.