Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №380/14286/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/14286/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії із збільшенням її на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017, починаючи з 08.01.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату призначеної пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017, збільшивши розмір пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, починаючи з 08.01.2026.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесена до категорії 3, та з 2010 року перебуває на обліку у відповідача як одержувач пенсії за віком, призначеної зі зниженням пенсійного віку за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 17.06.2026 позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням вимог ч.2 ст.56 цього Закону, однак листом від 01.07.2026 отримала відповідь про відсутність підстав для такого перерахунку. Позивач вважає, що оскільки пенсію їй призначено задовго до внесення змін до ч.2 ст.56 названого Закону Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», такі зміни в силу ст.ст.22, 58 Конституції України не позбавляють її права на пенсію в повному розмірі з доплатою за понаднормовий стаж. Відтак нарахування та виплату пенсії без такої доплати позивач вважає протиправними. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову. Посилається на те, що позивач зверталася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, а не із заявою встановленого зразка, передбаченою Порядком №22-1, тому рішення про відмову у проведенні перерахунку не приймалося, а відповідь надано в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян». По суті спору відповідач зазначає, що розмір пенсії позивача обчислено відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1058-IV, а порядок обчислення доплати за понаднормовий стаж визначено згідно з положеннями ст.28 цього Закону; оскільки позивач не виявила бажання перейти на пенсію за віком на умовах ч.2 ст.27 Закону №1058-IV, правові підстави для застосування п.2 ст.56 Закону №796-XII відсутні. Відповідач також посилається на постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі №300/1390/19, від 12.12.2022 у справі №280/656/20, від 06.09.2023 у справі №300/2091/21 та від 10.01.2024 у справі №300/168/21, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі №300/2417/19, на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Валентина Никанорівна Великода проти України» та на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 15.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесена до категорії 3, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

З 19.05.2010 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком, призначеної відповідно до ст.55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII) зі зниженням пенсійного віку за нормами Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).

Розмір пенсії позивача обчислено з урахуванням страхового стажу 43 роки 05 місяців 20 днів (зараховано по 30.11.2024, коефіцієнт страхового стажу - 0,43417) та індивідуального коефіцієнта заробітку 0,45713, визначеного із заробітку за період з 01.01.1991 по 31.12.1995 (60 місяців) та з 01.07.2000 по 29.02.2024.

Станом на 01.07.2026 розмір пенсійної виплати позивача становить 4584,70 грн, а саме: 1983,21 грн - основний розмір пенсії за віком (4567,83 х 0,43417); 611,79 грн - доплата до прожиткового мінімуму (до 2595 грн); 863,80 грн - доплата 65-річним до 40 відсотків мінімальної заробітної плати (до 3458,80 грн); 754,20 грн - доплата 65-річним до 4213 грн; 257,82 грн - доплата за 13 років понаднормового стажу; 113,88 грн - додаткова пенсія особам, віднесеним до категорії 3 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

17.06.2026 позивач звернулася до відповідача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (звернення №ВЕБ-13001-Ф-С-26-365132) із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням вимог ч.2 ст.56 Закону №796-XII.

Листом від 01.07.2026 №35785-37182/Ш-02/8-1300/26 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що оскільки розмір пенсії обчислено відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1058-IV, а порядок обчислення доплати за понаднормовий стаж визначено згідно з положеннями ст.28 цього Закону, підстави для перерахунку пенсії відповідно до п.2 ст.56 Закону №796-XII відсутні.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Згідно зі ст.49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Абзацом 1 ч.1 ст.55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Частиною 3 цієї статті визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Пунктом 2 ст.56 Закону №796-XII у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон №2148-VIII), було встановлено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Законом №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, п.2 ст.56 Закону №796-XII доповнено застереженням, і в чинній редакції ця норма передбачає, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною 1 ст.27 Закону №1058-IV визначено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.27 Закону №1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону №1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини.

Згідно з ч.1 ст.44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 5 ст.45 Закону №1058-IV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до абз.1 п.4.1 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1), орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 1).

Ключовим питанням, яке постало перед судом у цій справі, є: чи може бути відмова відповідача, яка викладена у листі, предметом судового контролю, та чи має позивач право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років за п.2 ст.56 Закону №796-XII у редакції, чинній до набрання чинності Законом №2148-VIII.

Стосовно доводів відповідача про недотримання позивачем Порядку №22-1 суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, звернення позивача від 17.06.2026 відповідач не залишив без розгляду і не повернув з мотивів невідповідності його форми додатку 1 до Порядку №22-1. Натомість листом від 01.07.2026 №35785-37182/Ш-02/8-1300/26 відповідач розглянув порушене питання по суті та вказав на відсутність підстав для перерахунку пенсії відповідно до п.2 ст.56 Закону №796-XII, навівши матеріально-правові мотиви такого висновку. Отже, за своїм змістом ця відповідь є відмовою у перерахунку пенсії, а не повідомленням про необхідність усунення недоліків заяви.

Суд звертає увагу на те, що перерахунок пенсії у спосіб, про який просить позивач, не потребує подання нею будь-яких додаткових документів. Підстава призначення пенсії, тривалість страхового стажу та індивідуальний коефіцієнт заробітку містяться в електронній пенсійній справі №913200127202, дані якої відповідач наводить як у листі від 01.07.2026, так і у відзиві. За таких обставин відсутність заяви за формою додатку 1 до Порядку №22-1 не є самостійною і достатньою підставою для неприйняття рішення про перерахунок пенсії та не свідчить про передчасність позовних вимог.

Необґрунтованими є посилання представника відповідача на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014 та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2015 у справі №876/2404/15 і від 10.11.2015 у справі №876/6821/15, оскільки ці судові рішення не є висновками Верховного Суду в розумінні ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, а обставини цієї справи свідчать про те, що відповідач фактично вирішив питання про перерахунок пенсії по суті.

Перевіряючи оскаржувану відмову на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд керується наступним.

Суд установив, що пенсію за віком позивачу призначено 19.05.2010, тобто до набрання чинності Законом №2148-VIII. На час призначення пенсії п.2 ст.56 Закону №796-XII не пов`язував збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж із призначенням пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону №1058-IV. Таке застереження з`явилося внаслідок змін, внесених Законом №2148-VIII.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховного Суду. Так, постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі №300/3435/21 відступлено від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 23.10.2019 у справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі №300/1390/19, від 06.09.2023 у справі №300/2091/21, від 10.01.2024 у справі №300/168/21 та інших, у яких викладено правовий висновок про поширення п.2 ст.56 Закону №796-XII в редакції змін, внесених Законом №2148-VIII, на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та, відповідно, про те, що згідно із п.2 ст.56 Закону №796-XII (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону №1058-IV.

Натомість Верховний Суд сформулював такі висновки: «(1) держава гарантувала, зокрема учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту; (2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим».

Наведені висновки послідовно застосовуються Верховним Судом при вирішенні спорів у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 16.07.2024 у справі №300/5114/23, від 02.10.2024 у справі №460/6767/23, від 08.10.2024 у справі №460/24044/23, від 04.11.2024 у справі №240/30679/23, від 18.11.2024 у справі №460/19095/23, від 22.11.2024 у справі №460/24038/23, від 17.12.2024 у справі №460/25173/23, від 12.02.2025 у справі №380/26337/23, від 08.04.2025 у справі №460/28060/23 та від 17.06.2025 у справі №400/7832/23.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач віднесена до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсію за віком їй призначено 19.05.2010 з урахуванням Закону №796-XII, а тривалість її страхового стажу (43 роки 05 місяців 20 днів) істотно перевищує встановлений для жінок стаж 15 років. Отже, право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний повний рік роботи понад стаж 15 років позивач набула до набрання чинності Законом №2148-VIII, і це право за нею зберігається.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач не виявила бажання перейти на обчислення пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону №1058-IV. Ця умова запроваджена Законом №2148-VIII і не діяла на час призначення пенсії позивачу, а поширення її на набуте раніше право означало б звуження змісту та обсягу існуючих прав, що в силу ст.22 Конституції України є неприпустимим.

Суд вважає за необхідне зазначити, що доплата за понаднормовий стаж, яку відповідач нараховує позивачу за ст.28 Закону №1058-IV (257,82 грн за 13 років стажу понад 30 років), має інші правові підстави, інший порядок обчислення та обмежена 1 відсотком мінімального розміру пенсії за віком. Її нарахування не є реалізацією права, передбаченого п.2 ст.56 Закону №796-XII, і не позбавляє позивача такого права.

Висновки Верховного Суду, викладені у постановах, на які посилається відповідач, не можуть бути покладені в основу рішення, адже вони відображають той правовий підхід, від якого судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила постановою від 25.06.2024 у справі №300/3435/21.

Щодо посилань відповідача на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Валентина Никанорівна Великода проти України» та на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011, то такі стосуються допустимості зміни державою механізму реалізації соціальних прав на майбутнє з огляду на фінансові можливості держави. У цій справі спір виник не у зв`язку зі зміною розміру пенсійної виплати, а у зв`язку з поширенням нової редакції п.2 ст.56 Закону №796-XII на право, набуте позивачем до набрання чинності цією редакцією, тобто у зв`язку з дією закону в часі. Відтак наведені відповідачем висновки не є релевантними для обставин справи, що розглядається.

Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд приходить висновку про те, що відмова відповідача, оформлена листом від 01.07.2026 №35785-37182/Ш-02/8-1300/26, у перерахунку та виплаті позивачу пенсії із збільшенням її на один процент заробітку за кожний повний рік роботи понад стаж 15 років не ґрунтується на нормі, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин, прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення, а тому є протиправною.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити починаючи з 08.01.2026 перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії за віком із збільшенням її на один процент заробітку за кожний повний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 процентів заробітку, відповідно до п.2 ст.56 Закону №796-XII у редакції, чинній до набрання чинності Законом №2148-VIII, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказаний спосіб захисту порушеного права позивача відповідає змісту та суті порушеного права позивача і забезпечує ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді судового збору на суму 1331,20 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оформлену листом від 01.07.2026 №35785-37182/Ш-02/8-1300/26, у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії із збільшенням її на один процент заробітку за кожний повний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 процентів заробітку, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», починаючи з 08.01.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) починаючи з 08.01.2026 перерахунок та виплату призначеної пенсії за віком із збільшенням її на один процент заробітку за кожний повний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 процентів заробітку, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.