Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №380/3325/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 рокусправа № 380/3325/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просить зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно із записом у військовому квитку НОМЕР_1 від 24.07.1992 він первинно був прийнятий на військовий облік 24.07.1992 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а 31.10.1994 прийнятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_1 , військове звання - рядовий. Стверджує, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції від 05.12.2012, яка діяла на момент досягнення ним у 2013 році сорокарічного віку, для рядового складу другого розряду граничний строк перебування у запасі становив 40 років, а ч. 1 ст. 32 цього Закону визначала, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку. На переконання позивача, після досягнення ним граничного віку такі правові наслідки настали автоматично, він набув статусу особи, виключеної з військового обліку, і заяв про повторне взяття на облік не подавав. Позивач зазначає, що всупереч цьому в реєстрі «Оберіг» та у військово-обліковому документі, згенерованому у застосунку «Резерв+» 19.01.2026, він значиться військовозобов`язаним зі званням «солдат», військово-обліковою спеціальністю 999947 та відміткою про потребу проходження базової загальновійськової підготовки. Вважає, що повторне включення його до числа військовозобов`язаних на підставі пізніших законів суперечить принципу незворотності дії закону в часі, погіршує його становище та обмежує конституційні права. Зазначає, що 23.01.2026 через застосунок «Резерв+» подав заяву-запит на виправлення даних, а 10.02.2026 його представник направив відповідачу адвокатський запит, які залишені без належного реагування, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 03.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

18.03.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 №1169-VII та Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»» від 22.07.2014 №1604-VII граничний вік перебування в запасі другого розряду збільшено спочатку до 50, а згодом до 60 років, тоді як приписи про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали. Наголошує, що з набранням чинності цих змін позивач підпадає під дію Закону як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду, а тому підстав для виключення його з військового обліку немає. Вказує, що спірні правовідносини виникли після внесення відповідних змін до Закону, у зв`язку з чим підстав стверджувати про зворотну дію закону в часі немає. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

10.04.2026 представник позивача подав пояснення у справі, у яких підтримав позовні вимоги та зазначив, що право позивача на виключення з військового обліку набуто відповідно до Закону, чинного станом на 03.01.2013, який не містив умовностей чи альтернатив, що обмежували б це право, а неналежне та несвоєчасне виконання посадовими особами облікових дій не може погіршувати становище позивача. Стверджує, що до набутого позивачем права не може застосовуватися пізніший закон, який погіршує його становище.

Частиною 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно із записом у військовому квитку НОМЕР_1 від 24.07.1992 первинно був прийнятий на військовий облік 24.07.1992 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а 31.10.1994 прийнятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_1 . Військове звання - рядовий.

Позивач 03.01.2013 досяг сорокарічного віку.

Згідно з військово-обліковим документом, згенерованим у застосунку «Резерв+» 19.01.2026, ОСОБА_1 значиться в категорії обліку «військовозобов`язаний», за ним закріплено ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено звання «солдат», номер у реєстрі «Оберіг» 020920229340446100057, військово-облікову спеціальність 999947 та відмітку про потребу проходження базової загальновійськової підготовки. Графа «підстава зняття/виключення» не заповнена.

23.01.2026 позивач через застосунок «Резерв+» подав заяву-запит на виправлення даних щодо статусу, який значиться відносно нього у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» та застосунку «Резерв+».

10.02.2026 представниця позивача направила відповідачу адвокатський запит, у якому просила надати інформацію про причини залишення заяви-запиту без реагування та про час, необхідний для актуалізації даних щодо позивача. Адвокатський запит отримано відповідачем 17.02.2026.

Листом від 25.02.2026 №2704 ІНФОРМАЦІЯ_6 у відповідь на адвокатський запит повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 та роз`яснив передбачені законодавством обов`язки військовозобов`язаних.

Вважаючи, що відповідач протиправно не вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із невнесенням відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно зі ст. 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону №2232-XII передбачено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни, які були зняті, звільнені, але не виключені з військового обліку. Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають, зокрема, громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Відповідно до ст. 28 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), запас військовозобов`язаних поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебували у запасі та мали військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділялися на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. При цьому граничний вік перебування в запасі другого розряду був граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Частиною 1 ст. 32 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла станом на 03.01.2013, було визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

У подальшому Законом України від 27.03.2014 №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» внесено зміни до ст. 28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»» від 22.07.2014 №1604-VII - до 60 років. При цьому приписи ст. 28 Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені Законом України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно зі ст. 3 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є, зокрема, обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також повнота та актуалізація відомостей Реєстру.

Перевіряючи оскаржувану бездіяльність відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, суд керується наступним.

Спір між сторонами зводиться до вирішення питання про те, чи зберіг позивач станом на час виникнення спірних правовідносин статус особи, виключеної з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, набутий ним, за його твердженням, у 2013 році, та чи зобов`язаний відповідач унести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про таке виключення.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що законодавець розмежовує поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», які мають різні підстави та правові наслідки. Однією з підстав для виключення з військового обліку є досягнення особою граничного віку перебування в запасі, який визначається за приписами ст. 28 Закону №2232-XII залежно від віку та військового звання військовозобов`язаного, при цьому граничним для мети виключення з обліку є вік, встановлений для другого розряду запасу.

Станом на 03.01.2013, коли позивач досяг сорокарічного віку, ст. 28 Закону №2232-XII у чинній на той час редакції визначала граничний вік перебування в запасі для рядового складу другого розряду - 40 років. Разом із тим Законом №1169-VII та Законом №1604-VII граничний вік перебування в запасі другого розряду було послідовно збільшено спочатку до 50, а згодом до 60 років.

Суд враховує, що зміни до ст. 28 Закону №2232-XII, якими збільшено граничний вік перебування у запасі до 60 років, мають загальний характер та поширюються на всіх осіб, які не досягли такого віку, незалежно від їх попереднього статусу. З набранням чинності цих змін правовий статус особи визначається не лише фактом попереднього виключення, а й чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством. З огляду на це особи, які раніше були виключені з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку 40 чи 50 років, але не досягли 60 років, у зв`язку з підвищенням граничного віку перебування в запасі вважаються поновленими у запасі та підлягають військовому обліку.

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому станом на час виникнення спірних правовідносин (2026 рік) не досяг граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду, встановленого чинною редакцією ст. 28 Закону №2232-XII, - 60 років. За таких обставин позивач є особою, яка за чинним законодавством підлягає військовому обліку військовозобов`язаних, а тому підстав для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення його з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі немає.

Суд відхиляє посилання позивача на порушення принципу незворотності дії закону в часі, закріпленого ст. 58 Конституції України.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України: випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами правовідносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Унесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у цьому випадку йдеться не про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, а поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави.

У зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону № 2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов`язаних.

Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод.

Спірні між сторонами правовідносини щодо статусу позивача у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів виникли у 2026 році, тобто після набрання чинності змінами до ст. 28 Закону №2232-XII, внесеними Законами №1169-VII та №1604-VII. Оскільки правовий статус позивача визначається за законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, підстав стверджувати про зворотну дію закону або іншого нормативно-правового акта в часі немає.

Наведений підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24 та у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24, у яких Верховний Суд дійшов висновку, що зміни до законодавства щодо граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі поширюються на осіб, які на момент набрання такими змінами чинності не досягли нового граничного віку, незалежно від факту їх попереднього виключення з військового обліку, у зв`язку з чим такі особи вважаються поновленими у запасі та підлягають військовому обліку, а підстав стверджувати про зворотну дію закону в часі за таких обставин немає.

Доводи позивача про те, що набуте ним у 2013 році право на виключення з військового обліку є остаточним і не може бути обмежене пізнішим законом, який погіршує його становище, ґрунтуються на застосуванні до спірних правовідносин редакції ст. 28 Закону №2232-XII, яка втратила чинність, та не спростовують того, що станом на час виникнення спірних правовідносин позивач не досяг граничного віку перебування у запасі, встановленого чинним законом.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку не є протиправною, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та підлягає військовому обліку військовозобов`язаних, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні. Відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна