Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №380/2961/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 рокусправа № 380/2961/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач), в якому просить :

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не направлення повідомлення про нещасний випадок за формою НВ-1, що стався 06.07.2023 з старшим солдатом ОСОБА_2 ;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 направити письмове повідомлення за формою НВ-1: безпосередньому командиру (начальнику) за підпорядкованістю; до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за місцем, де стався нещасний випадок, зникнення або смерть; до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарноепідеміологічного нагляду тощо);

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не призначення та не проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 06.07.2023 з старшим солдатом ОСОБА_2 ;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 , на виконання вимог п.3 Розділу ІІІ Інструкції №332, призначити комісію для проведення спеціального розслідування нещасного випадку який стався 06.07.2023 з старшим солдатом ОСОБА_2 та провести відповідне спеціальне розслідування за результатами якого прийняти та затвердити висновок;

- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_3 в частині зазначення у наказі від 21.09.2023 №226 інформації що смерть ОСОБА_2 не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_3 внести зміни в наказ від 21.09.2023 №226 в якому відобразити, що смерть ОСОБА_3 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.07.2023 під час проходження військової служби помер батько Позивача - ОСОБА_2 , військовослужбовець ВЧ № НОМЕР_4 . Смерть сталась на місці внаслідок отриманих травм під час дорожньо-транспортної пригоди в районі автодороги Т1019 Фаневичі-Макарів між н.п. Берестягнка та н.п. Шибане, ОСОБА_2 був пасажиром.

Позивач зазначає, що згідно матеріалів кримінального провадження № 120231100000006114 порушеного відносно ОСОБА_4 (водія авто), відкритого за наслідком дорожньо-транспортної пригоди, в якій помер син ОСОБА_5 , вбачається, що на момент смерті, ОСОБА_2 виконував наказ, і здійснював перевірку наявності військовослужбовців на позиціях.

21.09.2023 командиром військової частини НОМЕР_3 № 226 виключено з списків особового складу померлого ОСОБА_2 та зазначено, що смерть не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

У відповіді військової частини НОМЕР_3 №1090 від 04.04.2025 вказано, що наказом від 03.06.2023 №114 старшого солдата ОСОБА_2 на підставі бойового розпорядження ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13.04.2023 №8дск/ск відряджено в іншу військову частину – НОМЕР_2 . Крім того, у відповіді зазначено, що службове розслідування стосовно обставин смерті військовослужбовця ОСОБА_2 військовою частиною НОМЕР_3 не проводилось і відповідні акти форми НВ-2 та НВ-3 не приймались з огляду на відрядження до ВЧ НОМЕР_2 , яка і мала б проводити відповідне службове розслідування.

Згідно відповіді військової частини НОМЕР_2 від 23.07.2025 №1579/9/8741 старший солдат ОСОБА_2 був знятий з котлового забезпечення в пункті виконання завдань з 16.06.2023 у зв`язку з вибуттям до військової частини НОМЕР_1 (наказ командира від 15.06.2023 №172). Такої військова частина НОМЕР_2 зазначила, що службове розслідування по факту ДТП військовою частиною НОМЕР_2 не проводилось.

У січні 2026 року представником Позивача була отримана відповідь військової частини НОМЕР_1 від 22.12.2025 №2179/3971, у якій військова частина НОМЕР_1 повідомила наступне: «…Інформую, що 06.07.2023 року військовою частиною НОМЕР_1 командиру військової частини НОМЕР_2 скеровувалась довідка-доповідь про факт ДТП з участю військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 , зокрема старшого солдата ОСОБА_6 (що 16 червня 2023 року прибув з військової частини НОМЕР_2 ), в зоні відповідальності військової частини НОМЕР_1 , в якій вкзано, що службове розслідування за даним фактом проводиться представниками військової частини НОМЕР_3 . Військовою частиною НОМЕР_1 за вищевказаним фактом службове розслідування не проводилось.».

Позивач вважає, що згідно отиманих відповідей та інформації ІНФОРМАЦІЯ_2 жодною з військових частин не було проведено належне розслідування факту нещасного випадку у якому помер ОСОБА_2 . У ІНФОРМАЦІЯ_3 станом на грудень 2025 року відсутні документи щодо розслідування нещасного випадку та відсутній акт за формою НВ-3.

ОСОБА_1 вважає, що порушення визначеної процедури проведення розслідування нещасного випадку, зокрема, не проведення такого рослідування, призвели до протиправності положень наказу про виключення із списків особового складу в частині обставин смерті старшого солдата ОСОБА_2 , і як наслідок призвело до порушення його права та законного інтересу на отримання виплат, визначених законодавством України родинам загиблих військовослужбовців.

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Ухвалою від 25.02.2026 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

12.03.2026 військова частина НОМЕР_1 надіслала відзив на позовну заяву у якому заперечує щодо заявлених позовних вимог. Зазначає, що після настання дорожньо-транспортної пригоди 06.07.2023 військовою частиною НОМЕР_1 було складено та направлено довідку-доповідь командиру військової частини НОМЕР_2 , у якій зазначено, що службове розслідування проводиться представниками військової частини НОМЕР_3 .

Відповідач 1 зазначає, що ним було чинено всі необхідні інформаційні дії, які покладено на підрозділ, на території або в зоні відповідальності якого сталася подія.

24.03.2026 військова частина НОМЕР_2 надіслала до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що ОСОБА_2 періодично виконував обов`язки військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , перебуваючи у відрядженні, що підтверджується наказами командира від 19.04.2023 №113; від 15.05.2023 №143; 05.06.2023 №160; 06.06.2023 №161; та від 15.06.2023 №172. З 15.06.2023 старший солдат ОСОБА_2 вибув із підпорядкування командира військової частини НОМЕР_2 у відрядження до військової частини НОМЕР_1 з метою нарощення фортифікації з 16.06.2023, де з ним і стався нещасний випадок.

Зазначає, що враховуючи особливості п. 3 розділу ІІІ Інструкції №332 спеціальне розслідування проводиться у тій військовій частині, де стався нещасний випадок, на підставі наказу командира (начальника) органу військового управління вищого рівня, який отримав від підпорядкованої військової частини повідомлення. Військова частина НОМЕР_1 , де стався нещасний випадок із військовослужбовцем ОСОБА_2 , не підпорядкована військовій частині НОМЕР_2 , а командир останньої не являється командиром (начальником) органу військового управління вищого рівня відносно першої (А4220). Тому, командир військової частини НОМЕР_2 отримавши сповіщення про нещасний випадок із указаним військовослужбовцем не мав належних підстав для призначення спеціального розслідування у військовій частині НОМЕР_1 , яка не перебувала і не перебуває у його підпорядкуванні.

За цих обставин, позовні вимоги у частині визнання протиправною бездіяльність Відповідача щодо не призначення та не проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 06.07.2023 зі старшим солдатом ОСОБА_7 , а також зобов`язання командира військової частини НОМЕР_2 призначити комісію для проведення спеціального розслідування цього нещасного випадку та провести відповідне спеціальне розслідування за результатами якого прийняти та затвердити висновок, вважає безпідставними.

13.04.2026 військова частина НОМЕР_3 надіслала до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує щодо заявлених позовних вимог. Зазначає, що смерть ОСОБА_2 сталась внаслідок отриманих ним травм під час дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до матеріалів кримінального провадження №120231100000006114 порушеного відносно військовослужбовця ОСОБА_4 , відкритого за наслідком дорожньо-транспортної пригоди. Інформація, що пасажир автомобіля ОСОБА_2 помер при виконанні обов?язків військової служби у ВЧ НОМЕР_5 відсутня.

Відповідач наголошує, що наказом військової частини НОМЕР_3 від 03.06.2023 №114 старший солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_8 на підставі бойового розпорядження ОК Захід №8дск/ск від 13.04.2023 вибув у відрядження в іншу військову частину НОМЕР_2 та був знятий з котлового забезпечення у військовій частини НОМЕР_3 з 04.06.2023. Службове розслідування стосовно обставин смерті військовослужбовця ОСОБА_6 військовою частиною НОМЕР_3 не проводилось і відповідні акти форми HВ-2 та НВ-3 ВЧ НОМЕР_3 не проводилось з огляду на його відрядження до іншої частини, яка і повинна була проводити відповідне службове розслідування за фактом його смерті. Таким чином не встановлено, що смерть військовослужбовця ОСОБА_6 , який був у розпорядженні військової частини НОМЕР_2 станом на дату його смерті, сталась при виконанні ним обов?язків військової служби.

З урахування зазначеного вважає позовні вимоги ОСОБА_1 надуманими та безпідставними і такими , що не підлягають задоволенню.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 03.06.2023 №114 ОСОБА_2 направлено у відрядження у військову частину НОМЕР_2 для удосконалення в інженерному відношенні міста Київ та Київської області до оборони в операційній зоні ОСВУ «Північ».

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.06.2023 №160 старшого солдата ОСОБА_2 , робітника підсобного 2-го інженерного відділення 3-го інженерного взводу 3-ої інженерної роти військової частини НОМЕР_3 , який прибув у підпорядкування командира військової частини НОМЕР_2 , поставлено на котлове забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 15.06.2023 №172 з метою нарощення фортифікацій старшого солдата ОСОБА_2 вважати таким, що вибув з підпорядкування командира військової частини НОМЕР_2 д військової частини НОМЕР_1 до окремого розпорядження.

ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок отриманих травм під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 помер.

Відповідно до довідки-доповіді про факт ДТП з участю військовослудбовців військової частини НОМЕР_3 в зоні відповідальності військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , оперативне підпорядкування в/ч НОМЕР_2 ), складеної командиром військової частини НОМЕР_1 «…1. Суть справи: 06.07.2023 року близько 14.00 гол. автодороги Т1019 Фаневичі-Макарів на 15 км+200м. між АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , в зоні відповідальності військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовці інженерного батальйону в/ч НОМЕР_3 , солдат ОСОБА_8 , солдат ОСОБА_9 , старший солдат ОСОБА_10 , на власному автомобілі під керуванням останнього здійснювали переміщення між ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на ВОП «Карбіт» в зоні відповідальності 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 в межах якої вони розміщені та виконують завдання з інженерного облаштування. За обставин сильних опадів у вигляді дощу, старший солдат ОСОБА_10 не впорався з керуванням, автомобіль кілька разів перекинувся, внаслідок чого солдат ОСОБА_8 вилетів через лобове вікно, отримавши травми несумісні з життям та на місці події помер. Старший солдат ОСОБА_10 та солдат ОСОБА_9 тілесних ушкоджень не отримали. На місце події виїжджали ГШР Бородянського ВП та СОГ ВР ДТП ГУ НП у Київській області.

2. Інформацію отримано від командира з стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_11 …».

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 21.09.2023 №226 старшого солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_6 , робітника підсобного 2-го інженерного відділення 3-го інженерного взводу 3-ої інженерної роти, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 в результаті відкритих множинних переломів кісток черепа, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Смерть не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

19.02.2025 представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_3 із адвокатським запитом, у якому просила повідомити чи було надано повідомлення за формою НВ-1, чи було призначено комісію та проведено розслідування нещасного випадку.

Листом від 04.04.2025 №1090 командир військової частини НОМЕР_3 повідоми що службове розслідування стосовно обставин смерті військовослужбовця ОСОБА_2 військовою частиною НОМЕР_3 не проводилось і відповідно акти форми НВ-2 та НВ-3 військовою частиною НОМЕР_3 не проводилось з огляду на його відрядження до іншої частини, яка і повинна була проводити відповідне службове розслідування за фактом його смерті. Зазначив, що з питань проведення службового розслідування сточобвно обставин смерті військовослужбовця ОСОБА_2 необхідно звертатись до військової частини НОМЕР_2 .

23.04.2025 представник позивача надіслав до військової частини НОМЕР_2 адвокатський запит у якому просила повідомити про результати проведеного розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_2 .

Листом від 23.07.2025 №1579/9/8741 військова частина НОМЕР_2 повідомила, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 15.06.2023 №172 ОСОБА_2 був знятий з котлового забезпечення та вибув до військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим службове розслідування по факту ДТП військовою частиною НОМЕР_2 не проводилось. Зазначила, що для отримання необхідної інформації позивачу потрібно звернутися до військової частини НОМЕР_1 .

25.11.2025 представник позивача звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом, у якому просила надати інформацію про обставини за яким солдат ОСОБА_2 перебував на автодорозі НОМЕР_6 піж час нещасного випадку 06.07.2023 та надати копії документів про результати розслідування нещасного випадку.

Листом від 22.12.2025 №2179/3971 військова частина НОМЕР_1 проінформувала, що 06.07.2023 військовою частиною НОМЕР_1 командиру військової частини НОМЕР_2 скеровувалась довідка-доповідь про факт ДТП з участю військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 , зокрема старшого солдата ОСОБА_2 (що 16.06.2023 прибув з військової частини НОМЕР_2 ), в зоні відповідальності військової частини НОМЕР_1 , в якій вказано, що службове розслідування за даним фактом проводиться представниками військової частини НОМЕР_3 . Зазначено, що військовою частиною НОМЕР_1 за вищезазначеним фактом службове розслідування не проводилось.

Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо не належного виконання своїх обов`язків щодо проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 06.07.2023 з старшим солдатом ОСОБА_2 (направлення повідомлення про нещасний випадок за формою НВ-1, призначення комісії, затвердження висновку) протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” визначено, що початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації (п. 2 ч. 1 ст. 24 цього Закону). Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 3 ст. 24 цього Закону).

Одним із основних державних обов`язків є захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України (ст. 65 Конституції України).

Згідно частини 4 статті 24 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) (п. 1 ч. 4 ст. 24 цього Закону); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби (п. 2 ч. 4 ст. 24 цього Закону); поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника) (п. 3 ч. 4 ст. 24 цього Закону); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою (п. 4 ч. 4 ст. 24 цього Закону); під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку (п. 5 ч. 4 ст. 24 цього Закону).

Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 року за №1667/37289 затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України (далі – Інструкція №332), якою визначено процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).

Пунктом 2 розділу І Інструкції №332 визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, визначених частиною четвертою статті 24 Закону “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Згідно з пунктом 10 розділу 2 Інструкції №332 обставинами, за яких нещасний випадок визнається пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, є: виконання потерпілим військовослужбовцем службових обов`язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні; виконання потерпілим військовослужбовцем державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; перебування потерпілого військовослужбовця у складі добового наряду; виконання завдань відповідно до розпоряджень та наказів командира військової частини в позаслужбовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні на території військової частини та поза її межами; прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, пішки або на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності; виконання дій, що не входять до кола службових обов`язків потерпілого військовослужбовця, а саме: із запобігання виникненню аварій або рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку; участь у спортивних змаганнях та інших масових заходах і акціях, які проводяться військовою частиною самостійно або за рішенням старшого командира; прямування потерпілого військовослужбовця до місця відрядження і у зворотному напрямку на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності; заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або дій, зазначених в абзаці восьмому цього пункту, незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з`ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків позаслужбового характеру, що підтверджено висновком відповідних органів; отримання потерпілим військовослужбовцем травми або інших ушкоджень унаслідок погіршення стану його здоров`я, яке сталося під впливом небезпечного фактору чи середовища у процесі виконання ним обов`язків військової служби, що підтверджено медичним висновком; раптове погіршення стану здоров`я потерпілого військовослужбовця або його смерть під час виконання обов`язків військової служби внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих факторів та (або) важкості чи напруженості роботи, яка виконувалась, що підтверджено медичним висновком, якщо робота, що виконувалась, була протипоказана за медичним висновком про стан його здоров`я та якщо потерпілий не проходив відповідного медичного огляду; смерть військовослужбовця внаслідок захворювання або травми, отриманих ним раніше під час виконання обов`язків військової служби, що підтверджено медичним висновком; оголошення судовим рішенням військовослужбовця померлим.

Відповідно до пункту 11 розділу 2 Інструкції №332 обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби: перебування потерпілого військовослужбовця за місцем постійного проживання, крім перебування військовослужбовців строкової служби та курсантів військових навчальних закладів за місцем проживання в казармах та гуртожитках військових частин; перебування потерпілого військовослужбовця у відпустці або у звільненні з розташування військової частини, окрім випадків травмування військовослужбовця у цей час у разі вчинення ним дій з рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку; погіршення стану здоров`я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником); алкогольне, токсичне чи наркотичне сп`яніння, не зумовлене технологічним процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком та матеріалами розслідування нещасного випадку; використання в особистих цілях без відома командування транспортних засобів, озброєння, устаткування, інструментів та матеріалів, які належать військовій частині або використовуються нею; навмисне вчинення кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження; навмисне заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров`ю; самовільне залишення військовослужбовцем місця служби; природна смерть внаслідок вроджених вад здоров`я, смерть від загального захворювання, самогубство, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та (або) постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу І Інструкції №332 визначено, що випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, але не пов`язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 1 розділу 2 Інструкції №332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби.

Згідно абз. 6 п. 5 Розділу П Інструкції №332 Командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок має протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира роти, батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо). До складу комісії не може входити безпосередній командир (начальник) потерпілого військовослужбовця.

Відповідно до пункту 7 Розділу 2 Інструкції №332 нещасні випадки зі смертельним наслідком або внаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми, групові нещасні випадки та випадки зникнення або смерті військовослужбовців підлягають спеціальному розслідуванню та розслідуються з урахуванням вимог розділу III цієї Інструкції.

Пунктом 1 Розділу ІІІ Інструкції №332 визначено, що спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки з військовослужбовцями зі смертельним наслідком; нещасні випадки, унаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми; групові нещасні випадки, що сталися одночасно з двома і більше військовослужбовцями, незалежно від тяжкості шкоди їх здоров`ю; випадки зникнення військовослужбовців, за відсутності ознак ухилення від військової служби; випадки смерті військовослужбовців. Спеціальне розслідування зазначених вище випадків проводиться за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно пункту 2 Розділу ІІІ Інструкції №322 про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним наслідком, нещасний випадок, що спричинив тяжкі травми, випадок зникнення військовослужбовця або його смерті за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов`язків військової служби командир військової частини зобов`язаний негайно доповісти через засоби зв`язку та протягом трьох годин надати письмове повідомлення за формою НВ-1: безпосередньому командиру (начальнику) за підпорядкованістю; до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за місцем, де стався нещасний випадок, зникнення або смерть; до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо).

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Інструкції №322 командир (начальник) органу військового управління вищого рівня, який отримав від командира підпорядкованої військової частини повідомлення, зобов`язаний призначити своїм наказом комісію для проведення спеціального розслідування.

Згідно пункту 4 Розділу ІІІ Інструкції №332 спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом 15 робочих днів. За потреби зазначений строк може бути подовжений командиром (начальником), який призначив комісію зі спеціального розслідування, але не більш як на тридцять днів або на строк, необхідний для проведення медичних досліджень закладом охорони здоров`я, технічної та (або) судово-медичної експертиз (досліджень) та отримання їх висновків. За результатами спеціального розслідування комісія з урахуванням висновків експертиз та (або) досудового розслідування складає акт за формою НВ-2 та оформлює інші матеріали, передбачені цією Інструкцією. Якщо за висновком комісії з розслідування в акті за формою НВ-2 випадок визнано таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, у військовій частині, де стався нещасний випадок, протягом доби на кожного потерпілого складаються та подаються на затвердження командиру військової частини акти за формою НВ-3.

Пунктом 5 Розділу ІІІ Інструкції №332 встановлено, що на вимогу комісії зі спеціального розслідування командир (начальник) військової частини, де стався нещасний випадок, зобов`язаний: забезпечити проведення необхідних досліджень, випробувань, експертиз та технічних розрахунків. Члени комісії зі спеціального розслідування мають право одержувати письмові та усні пояснення (опитування) військовослужбовців і працівників військової частини та свідків події. Члени комісії зі спеціального розслідування за можливості повинні зустрітися з потерпілими військовослужбовцями або членами їх сімей, розглянути на місці соціальні питання або внести пропозиції щодо їх вирішення відповідним органам, а також надати роз`яснення військовослужбовцям або членам їх сімей стосовно їх прав і належних компенсацій відповідно до законодавства України.

Крім того, особливості розслідування нещасних випадків, що сталися в районах бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил врегульовані Розділом V Інструкції №332.

Згідно з пункту 8 Розділу V Інструкції №332 посадова особа, яка призначила розслідування нещасного випадку, має право за клопотанням голови комісії з розслідування нещасного випадку подовжити строк проведення розслідування понад встановлений до 20 днів, а в разі настання випадків, зазначених у пункті 1 розділу III цієї Інструкції,- до 45 днів або на строк, необхідний для проведення медичних досліджень, технічної та (або) судово-медичної експертиз (досліджень) та отримання їх висновків, із зазначенням у наказі обґрунтованих причин подовження розслідування.

Із аналізу наведених правових норм слідує, що випадок смерті військовослужбовця ОСОБА_2 який стався 06.07.2023 підлягав спеціальному розслідуванню комісією з розслідування нещасного випадку відповідно до вимог Інструкції № 332.

З матеріалів справи суд встановив, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 15.06.2023 №172 на підставі бойового розпорядження командира від 14.06.2023 №А7048/14/4807дск, рапорту від 15.06.2023 №4479, посвідчення про відрядження №456, 457, 458, 459, 309, 273 старшого солдата ОСОБА_2 вирішено вважати таким, що вибув з підпорядкування командира до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) з метою нарощення фортифікації з 16.06.2023 до окремого розпорядження.

Тобто, на момент ДТП та смерті старшого солдата ОСОБА_2 останній перебував у підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_1 .

Відтак, згідно із вимогами пункту 2 Розділу ІІІ Інструкції №322 командир військової частини НОМЕР_1 повинен був вчинити дії, зокрема, протягом трьох годин надати письмове повідомлення за формою НВ-1:

1) безпосередньому командиру (начальнику) за підпорядкованістю;

2) до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за місцем, де стався нещасний випадок, зникнення або смерть;

3) до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

4) до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо).

Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву зазначає, що виконала інформаційні функції, які покладаються на підрозділ, на території або в зоні відповідальності якого сталась подія шляхом направлення довідки-доповіді та повідомлення військової частини з якої прибув військовослужбовець, зазначила, що службове розслідування проводиться військовою частиною НОМЕР_3 .

Суд не погоджується із такими твердженнями відповідача 1 оскільки, довідка-доповідь про факт ДТП з участю військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 в зоні відповідальності військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , оперативне підпорядкування в/ч НОМЕР_2 , не відповідає встановленій формі НВ-1 Інструкції №322.

Крім того, доказів надіслання такого повідомлення безпосередньому командиру (начальнику) за підпорядкованістю, Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері за місцем, де стався нещасний випадок, зникнення або смерть, Військовій службі правопорядку у Збройних Силах України, відповідному військовому органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо) матеріали справи не містять.

Поряд з цим суд зауважує, що довідка-доповідь командира військової частини НОМЕР_1 була надіслана оперативному черговому військової частини НОМЕР_2 , до якої був відряджений ОСОБА_2 , і з якої в подальшому вибув до військової частини НОМЕР_1 . Однак, командування військової частини НОМЕР_2 не вчинило жодних дій щодо призначення комісії для проведення спеціального розслідування, повідомлення про нещасний випадок командування військової частини НОМЕР_3 , з якої ОСОБА_2 був відряджений у військову частину НОМЕР_2 для удосконалення в інженерному відношенні міста Київ та Київської області до оборони в операційній зоні ОСВУ « ІНФОРМАЦІЯ_9 ».

Оскільки військова частина НОМЕР_1 у довідці-доповіді від 06.07.2023 зазначило про нещасний випадок, в результаті якого військовослужбовець ОСОБА_2 помер, та вказало про те, що військова частина НОМЕР_1 перебуває в «оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_2 », то саме військова частина НОМЕР_2 отримавши інформацію про нещасний випадок, який стався з військовослужбовцем, який відряджений та перебуває у підпорядкуванні командира ВЧ НОМЕР_2 , повинна була призначити комісію для проведення спеціального розслідування та скласти відповідний висновок за результатами проведеного спеціального розслідування.

Враховуючи викладене вище, суд погоджується з твердженням позивача про те, що військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо не направлення повідомлення про нещасний випадок за формою НВ-1, а військовою частиною НОМЕР_2 допущено протиправну бездіяльність щодо не призначення та не проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який стався із старшим солдатом ОСОБА_2 . Відтак, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дії командира військової частини НОМЕР_3 в частині зазначення у наказі від 21.09.2023 №226 інформації що смерть ОСОБА_2 не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та зобов`язання внести зміни в наказ від 21.09.2023 №226, суд зауважує, що зміни, які позивач просить внести до наказу, пов`язані із встановленням того, що обставини загибелі (смерті) старшого солдата ОСОБА_2 (нещасний випадок) пов`язані із виконання обов`язків військової служби.

Разом із тим такі обставини можуть бути встановлені лише за результатами розслідування нещасного випадку.

Відтак суд вважає такі вимоги передчасними і відмовляє у їх задоволенні.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не направлення повідомлення про нещасний випадок за формою НВ-1, що стався 06.07.2023 із старшим солдатом ОСОБА_2 .

Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) направити письмове повідомлення за формою НВ-1: безпосередньому командиру (начальнику) за підпорядкованістю; до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за місцем, де стався нещасний випадок, зникнення або смерть; до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо).

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не призначення та не проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 06.07.2023 з старшим солдатом ОСОБА_2 .

Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), на виконання вимог п.3 Розділу ІІІ Інструкції №332, призначити комісію для проведення спеціального розслідування нещасного випадку який стався 06.07.2023 із старшим солдатом ОСОБА_2 та провести відповідне спеціальне розслідування за результатами якого прийняти та затвердити висновок.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_4 ) з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_4 ) з Військової частини (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна