Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №380/10730/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10730/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 та з 01.04.2026 без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням індексації, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», без обмеження пенсії максимальним розміром і без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 та з 01.04.2026 без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням індексації, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, без обмеження пенсії максимальним розміром і без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, з урахуванням фактично проведених виплат.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є військовим пенсіонером Державної прикордонної служби України та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі – Закон №2262-ХІІ), обчисленої виходячи з 89% сум грошового забезпечення. 15.04.2026 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.03.2026 та з 01.04.2026 без обмеження максимальним розміром та з урахуванням індексації за постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236. Листом від 12.05.2026 №25689-25036/А-02/8-1300/26 відповідач відмовив у перерахунку, зазначивши, що розмір пенсії позивача перевищує максимальний розмір, визначений ст.43 Закону №2262-ХІІ. Посилаючись на те, що обмеження пенсії максимальним розміром суперечить Закону №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, позивач вважає дії відповідача протиправними. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову. В обґрунтування заперечень зазначено, що органи Пенсійного фонду України діють у межах наданих повноважень та чинних нормативно-правових актів. Відповідач вказує, що відповідно до ст.43 Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому, оскільки розмір пенсії позивача перевищує таку межу, підстави для виплати без обмеження максимальним розміром відсутні. Зазначає, що перерахунок пенсії з 01.01.2026 проведено на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі №380/15266/25, а виплата заборгованості за судовими рішеннями до 08.06.2026 здійснювалася відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, у межах бюджетних асигнувань. Вказує, що позивач фактично оскаржує виконання судового рішення у справі №380/15266/25, яке набрало законної сили та перебуває на стадії виконання, а тому обрав неналежний спосіб захисту. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою судді від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 14.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, обчисленої виходячи з 89% сум грошового забезпечення за вислугу 36 років.

Позивач є учасником бойових дій та особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, що підтверджується наявними в матеріалах справи посвідченнями.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі №380/15266/25, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Зокрема:

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.02.2020, з 01.02.2021, 01.02.2022 пенсії без обмеження максимальним розміром на підставі довідок Адміністрації державної прикордонної служби України від 11.07.2023 №11/18715-суд, №11/18716-суд та №11/18717-суд;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати ОСОБА_1 з 01.03.2025 пенсію, з урахуванням індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», та без обмеження максимальним розміром, і здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.02.2023 пенсії виходячи з 89% сум грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром на підставі довідки Адміністрації державної прикордонної служби України №11/20350-суд від 21.06.2024 про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 01.01.2026. Згідно з протоколом про перерахунок пенсії з 01.01.2026 підсумок пенсії позивача (з надбавками) визначено у розмірі 38645,25 грн; з урахуванням максимального розміру пенсії – 35578,25 грн; з урахуванням коефіцієнтів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 – 28144,88 грн.

15.04.2026 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.03.2026 та з 01.04.2026 без обмеження максимальним розміром та з урахуванням індексації, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236.

Листом від 12.05.2026 №25689-25036/А-02/8-1300/26 відповідач відмовив у перерахунку, зазначивши, що розмір пенсії позивача перевищує максимальний розмір пенсії, визначений ст.43 Закону №2262-ХІІ, а тому підстави для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації відповідно до постанови №236 відсутні.

Згідно з протоколом про перерахунок пенсії з 01.04.2026 підсумок пенсії позивача (з надбавками) визначено у розмірі 41298,75 грн, проте з урахуванням застосованого відповідачем обмеження максимальним розміром до виплати визначено 35578,25 грн.

Уважаючи дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом.

В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (п.6 ч.1 ст.92 Конституції України).

Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.

Спеціальні умови, норми і порядок пенсійного забезпечення за особливостями спеціального статусу громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, визначені цим Законом, який спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Відповідно до ст.1-1 Закону №2262-ХІІ зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У справі, яка розглядається, спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії при її перерахунку та виплаті з 01.03.2026 та з 01.04.2026.

Перевіряючи оспорювані дії відповідача на відповідність критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вказати на таке.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі – Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.

Вказаним Законом №3668-VI внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, а саме ч.7 ст.43 викладено в редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Положення ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ та положення ч.1 ст.2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ. Відповідно до п.2 резолютивної частини цього рішення положення ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 20.12.2016.

Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи ст.2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України.

Таким чином, Конституційний Суд України наголосив, що будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, не відповідає сутності соціальних гарантій високого рівня для осіб, на яких поширюється дія ч.5 ст.17 Основного Закону.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Суд звертає увагу на те, що станом на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону №2262-ХІІ не передбачено будь-яких обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону. Як вбачається з протоколів про перерахунок пенсії з 01.01.2026 та з 01.04.2026, підсумок пенсії позивача з надбавками становить 38645,25 грн (з 01.01.2026) та 41298,75 грн (з 01.04.2026), проте до виплати відповідач визначив 35578,25 грн, обмеживши розмір пенсії саме максимальним розміром. Отже, необґрунтованими є посилання відповідача на приписи ст.43 Закону №2262-ХІІ, оскільки положення про обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної за цим Законом, втратили чинність згідно з наведеним Рішенням Конституційного Суду України.

Суд також враховує, що фактичне обмеження суми пенсії позивача забезпечується як обмеженням максимальним розміром, так і застосуванням до сум перевищення коефіцієнтів, установлених п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 та п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», прийнятої на виконання ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Стосовно застосування до пенсії позивача коефіцієнтів зменшення суд зазначає таке. Статтею 30 Закону України від 03.12.2025 №4695-ІХ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону №2262-ХІІ, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2025 №1778, пунктом 1 якої установлено застосування до відповідних сум перевищення коефіцієнтів у розмірі від 0,5 до 0,1.

Верховний Суд у постанові від 17.06.2026 у справі №580/1002/26 сформував правовий висновок, згідно з яким застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, положень ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, якими передбачено виплату таких пенсій із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, що перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене ст.46 Конституції України.

Верховний Суд виходив з того, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише шляхом внесення відповідних змін, зокрема до Закону №2262-ХІІ, тоді як зміни до цього Закону в частині обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії та застосування до суми перевищення коефіцієнтів не вносилися. При конкуренції норм застосуванню підлягає правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №2262-ХІІ, а положення закону про Державний бюджет, який не має вищої юридичної сили щодо інших законів, є загальними нормами. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 20.07.2026 у справі №560/1321/26.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд приходить висновку про те, що оскільки на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону №2262-ХІІ не передбачено обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, а зміна умов пенсійного забезпечення такої категорії осіб іншими нормативно-правовими актами не допускається, дії відповідача, які полягають в обмеженні пенсії позивача максимальним розміром при її виплаті з 01.03.2026 та з 01.04.2026, є протиправними. Як наслідок, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про перерахунок та виплату пенсії без урахування (застосування) постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі – Порядок №821), який визначав механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, та передбачав виплату таких сум у межах бюджетних асигнувань.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, пункти 1, 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 визнано протиправними та нечинними.

Разом з тим, як установлено судом, перерахунок пенсії позивача без обмеження максимальним розміром та з урахуванням індексації, установленої Постановою №236, відповідачем на час розгляду справи не проведено. Питання ж застосування чи незастосування Порядку №821 виникає на стадії виплати пенсії, перерахованої на виконання судового рішення, тобто після проведення відповідного перерахунку. За таких обставин позовна вимога про зобов`язання відповідача провести виплату пенсії без урахування (застосування) постанови №821 є передчасною, оскільки на час розгляду справи перерахунок пенсії, за наслідками якого могло б постати питання порядку її виплати, ще не проведено, а відтак відповідні права позивача у цій частині не порушені.

Стосовно вимог про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, суд зазначає, що індексація базового розміру пенсії позивача за 2026 рік відповідачем нарахована, що підтверджується протоколами про перерахунок пенсії. Тобто нарахування індексації пенсії позивача у спірних правовідносинах проведено, однак її виплата не здійснена внаслідок протиправного обмеження розміру пенсії максимальним розміром. Відтак, вказана вимога є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судового збору, то, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», питання про його розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування обмеження максимальним розміром при виплаті ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2026 та з 01.04.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01.03.2026 та з 01.04.2026 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.