Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №280/5471/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Справа № 280/5471/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу “Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби” та видачі відповідного посвідчення;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 статус “Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби” у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув (помер) ІНФОРМАЦІЯ_4 , та видати відповідне посвідчення, форма і порядок видачі якого встановлена постановою Кабінету Міністрів України “Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби” від 28.05.1993 № 379.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що є бабою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який загинув (помер) ІНФОРМАЦІЯ_6 , Причиною смерті зазначено «вогнепальні проникаючі поранення обличчя внаслідок військових дій» (довідка про причину смерті від 02.05.2023 року № 3463). Вказує, що рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 09.01.2025 у справі №337/2551/24 встановлено факт спільного постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув (помер) ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 2004 року до моменту загибелі та перебування членом сім`ї ОСОБА_2 . Встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув (помер) ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначає, що в березні 2026 року позивач звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 через ІНФОРМАЦІЯ_7 з метою отримання посвідчення «Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби», на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», форма і порядок видачі якого встановлена постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 № 379. Проте, листом Відповідача від 31.03.2026 року № 2122/с начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомлено про повернення документів без реалізації. З даною відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_9 позивач не згодна у повному обсязі З огляду на викладене, просить позов задовольнити.

Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві від 22.06.2025 вх. № 34742 вказує, що законодавець у Порядку від 28.05.1993 № 379 чітко визначає вичерпний перелік осіб, які мають право на видачу зазначеного вище посвідчення і позивачка, як «баба» загиблого захисника – до цього переліку не входить, а отже права на видачу посвідчення «Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» - вона нажаль, не має. Таким чином, вважає позов ОСОБА_1 є безпідставним, через відсутність у позивачки самого права на видачу спірного посвідчення. Просить відмовити у позові.

Ухвалою суду від 08.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/5471/26 без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 через ІНФОРМАЦІЯ_7 з метою отримання посвідчення «Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби», на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», форма і порядок видачі якого встановлена постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 № 379.

Листом Відповідача від 31.03.2026 року № 2122/с повідомлено начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 про наступне: «Повертаються без реалізації документи щодо видачі посвідчення «Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби» бабусі ОСОБА_1 загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та з вимогою вчинити певні дії позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на час розгляду справи не скасований.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 12 березня 1992 року №2232-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон України №2232-ХІІ).

Статті 40 цього Закону встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон України № 2011-XII) дія цього Закону поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Пунктом 2 названої правової норми встановлено, що дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Згідно з пунктом 6 статті 18 Закону України №2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти – особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Пунктом 13 статті 14 Закону України №2011-ХІІ закріплено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивач оскаржує у наданні їй статусу “Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби” та видачі відповідного посвідчення, форма і порядок видачі якого встановлена постановою Кабінету Міністрів України “Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби” від 28.05.1993 № 379

Тож, спірним у даній справі є наявність у позивача права на отримання статусу “Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби” у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 та видача відповідного посвідчення, відповідно до Постанови Кабінет Міністрів України від 28.05.1993 № 379.

Суд зазначає, що 28 травня 1993 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №379 «Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби», якою зокрема затвердив Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

Згідно пункту 1 названого Порядку у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі – Порядок №379) він визначає процедуру видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі - посвідчення).

Пунктом 2 Порядку №379 закріплено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Закон України №2011-ХІІ.

Відповідно до пункту 3 Порядку №379 підставою для видачі посвідчення є:

витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу;

свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;

документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

За приписами пункту 4 Порядку №379, посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.

Згідно пункту 5 Порядку №379 для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Відповідно до пункту 11 Порядку №379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

У разі коли заява та додані до неї документи подані не в повному обсязі, посвідчення не видається, про що заявникові повідомляється письмово із зазначенням підстав. У такому випадку заява та документи повертаються заявникові.

Після усунення причин, які стали підставою для повернення заяви та документів, заявник може повторно звернутися для отримання посвідчення.

Аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що положення Порядку №379 не поширюються, зокрема, на членів сім`ї військовослужбовця, у разі коли він помер під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Аналогічний висновок наведений у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі №520/2505/25.

Як свідчать матеріали справи, позивач є бабою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 на околиці с. Площанка Сватівського району Луганської області від поранень не сумісних з життям внаслідок мінометного обстрілу. Загибель пов`язана з захистом Батьківщини.

З лікарського свідоцтва про смерть №3463, виданого Комунальним закладом «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» від 02.05.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у зоні бойових дій, смерть настала внаслідок: ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операцій.

Рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 09.01.2025 у справі № 337/2551/24 встановлено факт спільного постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув (помер) ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 2004 року до моменту загибелі та перебування членом сім`ї ОСОБА_2 . Встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув (помер) ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Водночас, як вже було зазначено, положення пункту 4 Постанови № 379 містять перелік осіб, які мають право на отримання вказаного статусу, а саме батьки, дружина (чоловік) у разі, коли вони (він) не взяли (не взяв) інший шлюб, діти, які не досягли повноліття, або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.

При цьому, ані положення Постанови № 379, ані Закону №2011-ХІІ не передбачають видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби особам, які не визначені їх нормами.

Крім того, п. 4 Постанови № 379 не містить покликання на інші нормативні акти, що б могло передбачати можливість розширеного тлумачення переліку осіб, які мають право на отримання такого статусу, тож такий перелік є вичерпним.

Оскільки позивач не є особою, передбаченою пункту 4 Постанови № 379, то підстави для видачі їй посвідчення члена сім`ївійськовослужбовця, які загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у позові, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17 серпня 2026 року.

Суддя Л.Я. Максименко