Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №280/3881/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 серпня 2026 року Справа № 280/3881/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:

визнати протиправними дії військової частина НОМЕР_1 щодо утримання військового збору у розмірі 5% та податок на доходи з фізичних осіб з суми 229505,22 гривень, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2024 по справі №280/8505/24;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення, у розмірі 8032,69 гривень, у вигляді надмірно утриманого військового збору 3,5% та у розмірі 41 310,94 гривень, у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб, разом 49343,63 гривень, із суми 229505,22 гривень грошового забезпечення, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2024 по справі №280/8505/24;

визнати протиправними дії військової частина НОМЕР_1 щодо утримання грошового забезпечення у розмірі 5249,28 гривень, під час нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2024 по справі №280/8505/24;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі 5249,28 гривень недоплачене за період 29.01.2020 по 31.12.2021 із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходу фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходу фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та був звільнений наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 30.12.2021 №861 відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас за підпунктом «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) та виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 31.12.2021 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.12.2021 №250. У період з 29.01.2020 по 31.12.2021 позивачу не в повному обсязі нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2024 по справі №280/8505/24 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначено шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Держаний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт визначений в додатках 1 та 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2021 рік у кількості 15 календарних днів, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2021 рік у кількості 98 календарних днів, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначено шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Держаний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт визначений в додатках 1 та 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. 27.03.2026 військовою частиною НОМЕР_1 на виконання судових рішень виплачені кошти у розмірі 257 283,23 грн. Для отримання детальних розрахунок відповідно до судових рішень, позивач звернувся з заявою від 05.04.2026 до військової частини НОМЕР_1 . На заяву надано відповідь від 20.04.2026 №681/185/10/36/536/пс. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/8505/24 військовою частиною НОМЕР_1 нараховано 229 505,22 грн. та 27.03.2026 виплачено 176 719,02 грн. Позивач вважає, що Військовою частиною НОМЕР_1 безпідставно утримано суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18%, а саме 41 310,94 грн. та була застосовано ставку військового збору 5% замість 1,5%, а саме безпідставно утримано 8032,69 грн. Також зазначає, що відповідно до розрахунку у графі «індексація» за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 позивачу недоплачено 2468,76 грн, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 недоплачено 2780,52 грн., разом 5249,28 грн. На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обгрунтування заперечень зазначено, що 01.12.2024 набули чинності зміни щодо встановлення норми про підвищення військового збору з 1,5% до 5% для платників податку, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; Ставка військового збору з виплат у розмірі 1,5% стосується лише діючих, на момент розрахунку, військовослужбовців. Таким чином потиправних дій зі сторони військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення ставки військового збору 5% замість 1,5% не передбачається. Щодо компенсації сум податку з доходу фізичних осіб зазначено, що податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 податкового кодексу України, який нараховує (виплачує, надає) оподаткований дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 податкового кодексу України, та ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» податкового кодексу України. Разом із тим п. 168.5 ст. 168 податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат ,спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів діючих службових осіб. З огляду на вищезазначене, позовні вимоги є такими, що суперечать законодавству та роз`ясненням, якими керуються військові частини при виплаті (перерахунках) грошових доходів, а тому не підлягають задоволенню у зв`язку з відсутністю обґрунтованого предмета спору. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.12.2021 №250, капітана ОСОБА_1 , бортового авіаційного техніка-інструктора авіаційного загону авіаційної ескадрильї, звільненого наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 30 грудня 2021 року №861 відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас за підпунктом «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час дії особливого періоду), з правом носіння військової форми одягу, який здав справи та посаду, з 31 грудня 2021 року виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення. Виключено з котлового забезпечення по нормі № 2 (реактивна) з 1 січня 2022 року. Щорічну основну відпустку за 2021 рік використав частково. (використав 30 календарних днів з 9 липня по 7 серпня 2021 року, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.07.20212 № 127). Згідно пункту 31.3 наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2021 рік у кількості 15 календарних днів. Згідно статті 16-2 Закону України «Про відпустки», пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», рішення Міністра оборони України від 18.11.2019 №6462/пс виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, як учаснику бойових дій у кількості 98 календарних днів. Грошову допомогу на оздоровлення, передбачену наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 за 2021 рік одержував. Матеріальну допомогу, передбачену наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та наказом Міністерства оборони України віл 04.03.2020 №84 у 2021 році одержував. Виплатити премію в розмірі 130% посадового окладу, надбавку за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю в розмірі 10% посадового окладу, надбавку за класну кваліфікацію у розмірі 5% від посадового окладу та надбавку за особливості проходження служби в розмірі 100% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років з 01 грудня по 31 грудня 2021 року.

У період проходження служби нарахування грошового забезпечення здійснювалося не в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі №280/8505/24, яке набрало законної сили 24 лютого 2025 року, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначено шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Держаний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт визначений в додатках 1 та 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2021 рік, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2021 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2021 рік у кількості 15 календарних днів, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2021 рік у кількості 98 календарних днів, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначено шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Держаний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт визначений в додатках 1 та 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі №280/8505/24, відповідачем здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 31.12.2021.

З наданих відповідачем розрахунків судом встановлено, що при здійсненні перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 посадовий оклад позивача визначено виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн та тарифного коефіцієнта 2,08, внаслідок чого посадовий оклад визначено у розмірі 4370,00 грн замість раніше застосованого 3660,00 грн. Оклад за військовим званням «капітан» визначено у розмірі 1510,00 грн замість раніше застосованого 1270,00 грн.

Відповідно до розрахунку перерахунку грошового забезпечення за 2020 рік відповідачем проведено перерахунок посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за класність, надбавки за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, премії, а також інших належних позивачу складових грошового забезпечення. За результатами такого перерахунку у графі «різниця (треба здійснити перерахунок)» загальна сума за 2020 рік визначена відповідачем у розмірі 44 700,68 грн. При цьому у графі «індексація» у підсумковому рядку зазначено від`ємне значення у розмірі 2468,76 грн.

При здійсненні перерахунку грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 відповідачем посадовий оклад позивача визначено у розмірі 4720,00 грн виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн та тарифного коефіцієнта 2,08, замість раніше застосованого посадового окладу у розмірі 3660,00 грн. Оклад за військовим званням «капітан» визначено у розмірі 1630,00 грн замість раніше застосованого 1270,00 грн.

Згідно з наданими розрахунками за 2021 рік відповідачем здійснено перерахунок похідних складових грошового забезпечення позивача, зокрема надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за класність, надбавки за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, премії, а також належних позивачу виплат, пов`язаних із проходженням та звільненням з військової служби. У підсумковому рядку розрахунку за 2021 рік відповідачем визначено різницю, яка підлягала перерахунку, у загальному розмірі 184804,54 грн.

З наданих відповідачем розрахунків вбачається, що при визначенні належної до перерахунку суми за 2021 рік у графі «індексація» відповідачем у відповідні місяці враховувалися як додані, так і від`ємні значення індексації. Позивач, посилаючись на зазначені розрахунки, вважає, що внаслідок такого способу обчислення відповідачем фактично зменшено належну йому суму грошового забезпечення за 2020 рік на 2468,76 грн та за 2021 рік на 2780,52 грн, а загалом на 5249,28 грн.

Судом установлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №280/8504/24, яке набрало законної сили 12 лютого 2025 року, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо врахування вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2021.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2021 з урахуванням положень абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

Так, матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №280/8504/24 військовою частиною НОМЕР_1 проведено розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Відповідно до довідки-розрахунку загальна сума індексації за цей період становила 85 927,87 грн, з якої враховано 1123,44 грн, отриманих позивачем раніше, у зв`язку з чим на виконання рішення суду нараховано 84 804,43 грн. У довідці також зазначено про нарахування компенсації ПДФО у розмірі 15 264,80 грн, утримання військового збору у розмірі 4240,22 грн та визначення суми до видачі у розмірі 80 564,21 грн.

Щодо періоду з березня 2018 року по грудень 2021 року у довідці-розрахунку, складеній на виконання рішення суду у справі №280/8504/24, відповідачем зазначено суму індексації 0,00 грн за кожний місяць відповідного періоду. В довідці зазначено, що грошове забезпечення позивача за березень 2018 року до підвищення становило 5718,60 грн, грошове забезпечення після підвищення - 11 281,82 грн, підвищення грошового забезпечення становить 5563,22 грн; сума індексації за березень 2018 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року визначена у розмірі 4463,15 грн. За результатами такого розрахунку відповідачем визначено індексацію грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 31.12.2021 у розмірі 0,00 грн.

27.03.2026 військовою частиною НОМЕР_1 виплачено на рахунок позивача кошти в загальному розмірі 257 283,23 грн. У призначенні платежу зазначено про перерахування коштів на виплату грошового забезпечення за березень 2026 року згідно з рішеннями суду у справах №280/8505/24 від 05.11.2024 та №280/8504/24 від 10.10.2024.

05 квітня 2026 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив надати інформацію та розрахунки щодо проведених на виконання зазначених судових рішень нарахувань та виплат.

Листом військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2026 №681/185/10/36/536/пс позивачу надано відповідь та довідки-розрахунки. У вказаному листі відповідач, посилаючись на Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, зазначив, що компенсація втрати частини доходів проводиться у разі затримки виплати на один і більше календарних місяців нарахованих, але своєчасно не виплачених грошових доходів. Крім того повідомлено,що оскільки військова частина НОМЕР_1 не погоджувалась з позовними вимогами позивача, подавалась апеляційна скарга встановленим порядком до апеляційного суду, а право на виплату виникло виключно на підставі рішення суду із дати вступу рішення у законну силу, вважає, що дата нарахування грошового доводу - дата вступу рішення суду в законну силу. Зазначено, що немає законних підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на відсуджені виплати.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, безпосередньо на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/8505/24 військовою частиною НОМЕР_1 нараховано позивачу 229 505,22 грн грошового забезпечення. Із зазначеної суми відповідачем утримано податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% (41310,94 грн) та військовий збір за ставкою 5% (11475,26), унаслідок чого фактично перерахована позивачу за цим судовим рішенням сума становила 176 719,02 грн.

Не погодившись із застосуванням відповідачем під час виплати перерахованого грошового забезпечення ставки військового збору 5%, непроведенням компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб, а також зменшенням результату перерахунку грошового забезпечення на суму 5249,28 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає наступне.

За приписами статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з п.16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підп.1 підп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є, зокрема особи, визначені п.162.1 статті 162 цього Кодексу, тобто фізичні особи - резиденти, які отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підпункт 162.1.1. п.162.1 ст.162 ПКУ).

Відповідно до пп.1 пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підп.1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп.163.1.1 п. 163.1 ПКУ).

Згідно з пп.164.2.1 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підп.1.1 цього пункту, - 5% від об`єкта оподаткування, визначеного підп.1 підп.1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною пп.4 цього підп.(підпункт 1 підп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" від 10.10.2024 №4015-IX було збільшено ставку військового збору з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" №4113-IX від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5%.

Відповідно до пп.4 пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" ПК України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підп.1.7 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу), зокрема, військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України.

Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 04.12.2024 №4113 зміни до п.п.16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" від 10.10.2024 №4015-IX.

З огляду на те, що Закон України №4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до п.16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України внесені Законом України №4113-IX від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка застосовуються з 01.12.2024.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.10.2024 №4015-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених п.162.1 ст. 162 ПК України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Судом установлено, що нараховані позивачу 229505,22 грн не є новим доходом, право на який виникло у 2026 році. Вказані кошти становлять недоплачене грошове забезпечення за періоди проходження позивачем військової служби з 29.01.2020 по 31.12.2021, право на отримання якого було відновлено рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі №280/8505/24. Також факт того, що остаточний перерахунок та виплата проведені відповідачем 27.03.2026, не змінює правової природи відповідних коштів та періоду, за який вони належали позивачу.

За таких обставин із суми 229505,22 грн відповідач мав утримати військовий збір у розмірі 1,5 %, що становить 3442,58 грн. Натомість відповідачем утримано військовий збір у розмірі 5 %, тобто 11475,26 грн.

Таким чином, розмір надмірно утриманого військового збору становить 8032,68 грн (11475,26 грн - 3442,58 грн).

Отже, дії відповідача щодо утримання із суми грошового забезпечення позивача військового збору понад 1,5% є протиправними, а порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання відповідача виплатити надмірно утриману суму військового збору.

Щодо утримання податку на доходи фізичних осіб та його компенсації суд зазначає наступне.

Підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 Податкового кодексу України (пп. 168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України).

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Разом з тим для грошового забезпечення військовослужбовців законодавством установлено спеціальний механізм компенсації такого податку.

Пунктом 168.5 статті 168 ПК України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Відповідно до п.2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (п.3 Порядку №44).

Згідно з п.4 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Пунктом 5 Порядку №44 встановлено, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз вищенаведеного свідчить про те, що військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

Несвоєчасна виплата позивачу грошового забезпечення у належному розмірі сталася з вини відповідача, а тому суд вважає, що позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Вищевказані висновки корелюються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №812/1048/17.

Доводи відповідача про те, що компенсація ПДФО належить лише «діючим службовим особам», суперечить пункту 2 Порядку №44, яким передбачено право звільнених зі служби осіб на таку компенсацію.

Аналізуючи вищезазначене суд доходить висновку, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з сум грошового забезпечення, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відтак, суд доходить висновку, що є помилковими та такими, що суперечать пп. 168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України доводи позову про протиправність дій щодо утримання податку на доходи фізичних осіб.

Водночас, утримавши з грошового забезпечення військовослужбовця податок на доходи фізичних осіб у відповідача виник імперативний обов`язок по його компенсації в порядку, передбаченому Порядком №44.

Враховуючи зазначене, здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання рішення суду по справі №280/8505/24, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення.

Таким чином порушення права позивача полягає не в утриманні із грошового забезпечення ПДФО за ставкою 18 %, а у непроведенні одночасно з таким утриманням його повної та рівноцінної компенсації.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи зазначене, ефективним способом судового захисту є визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення позивачу компенсації суми ПДФО, утриманої з грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення суду у справі №280/8505/24, та зобов`язання відповідача виплатити таку компенсацію.

Оскільки із суми 229505,22 грн відповідачем утримано ПДФО в розмірі 41310,94 грн, тому саме в такому розмірі позивач має право на передбачену Порядком №44 компенсацію.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії військової відповідача щодо утримання грошового забезпечення у розмірі 5249,28 гривень, під час нарахування грошового забезпечення, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/8505/24, суд зазначає наступне.

Судом установлено, що при здійсненні перерахунку на виконання рішення від 05.11.2024 у справі №280/8505/24 відповідач включив до розрахунків окрему графу «індексація».

За результатами розрахунку за 2020 рік у цій графі відповідачем визначено від`ємну різницю - 2468,76 грн, а за 2021 рік зменшення за рахунок значень індексації становило 2780,52 грн. Загальний розмір зменшення належного до виплати грошового забезпечення за рахунок зазначених сум становить 5249,28 грн.

Суд звертає увагу, що питання нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за відповідні періоди було предметом судового розгляду по справі №280/8504/24.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №280/8504/24, яке набрало законної сили 12 лютого 2025 року, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо врахування вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2021.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2021 з урахуванням положень абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

Натомість предметом судового розгляду у справі №280/8505/24 було визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача із застосуванням неналежної розрахункової величини прожиткового мінімуму та необхідності проведення у зв`язку із цим перерахунку грошового забезпечення та похідних виплат.

Резолютивна частина рішення у справі №280/8505/24 не містить зобов`язання щодо повернення, стягнення з позивача або врахування в рахунок належних йому сум раніше виплаченої індексації грошового забезпечення.

Будь-яких доказів помилки при виплаті позивачу зазначених сум індексації або недобросовісності позивача при їх отриманні відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем належними та допустимими доказами правомірність зменшення належної позивачу виплати на 5249,28 грн не доведено.

Суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву відповідачем не було наведено будь-яких пояснень чи заперечень щодо позовних вимог у частині зменшення суми грошового забезпечення позивача на 5249,28 грн. Відповідачем не зазначено ані підстав для такого зменшення, ані порядку здійсненого розрахунку, не надано доказів, які б підтверджували наявність підстав для зменшення належних позивачу виплат на зазначену суму.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно зменшено суму грошового забезпечення, яка підлягала виплаті позивачу на виконання рішення від 05.11.2024 у справі №280/8505/24, на загальну суму 5249,28 грн.

Суд також зазначає, що при виплаті зазначеної суми відповідач зобов`язаний здійснити передбачені законом обов`язкові утримання з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, а також одночасно здійснити компенсацію ПДФО відповідно до Порядку №44.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що, заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, відповідно є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2024 по справі №280/8505/24.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надмірно утриманий військовий збір у розмірі 8032,68 грн (вісім тисяч тридцять дві гривнi 68 копійок), що утриманий з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2024 по справі №280/8505/24.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 грошової компенсації суми податку на доходи фізичних осіб, утриманої з грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2024 по справі №280/8505/24.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб у розмірі 41310,94 грн (сорок одна тисяча триста десять гривень 94 копійки), утриманого із суми грошового забезпечення 229505,22 грн, нарахованого на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі №280/8505/24.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо зменшення на 5249,28 грн суми грошового забезпечення ОСОБА_1 , визначеної за результатами перерахунку на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2024 по справі №280/8505/24.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачене за період з 29.01.2020 по 31.12.2021 грошове забезпечення у розмірі 5249,28 грн (п`ять тисяч двісті сорок дев`ять гривень 28 копійок) із одночасним утриманням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходу фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходу фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова