Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №260/4522/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2026 рокум. Ужгород№ 260/4522/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 та Військової частини НОМЕР_5 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

25 червня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), Військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), Військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 )та Військової частини НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ), яким просить суд: « 1. Визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними, поновити його. 2. Відкрити провадження у справі. 3. Витребувати у Відповідачів наступні докази: - грошовий атестат з інформацією про розмір нарахованих виплат на дату виключення зі списків особового складу військової частини; - розрахунковий лист із повною інформацією про всі види грошового забезпечення, премій, надбавок, додаткових винагород, лікарняних тощо, які були нараховані та виплачені за весь період служби у військовій частині. 4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (що є правонаступником НОМЕР_12 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 26.04.2017 по 29.01.2020 та за період з 06.08.2020 по 09.01.2023. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (що є правонаступником НОМЕР_12 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 26.04.2017 по 29.01.2020 та за період з 06.08.2020 по 09.01.2023. 5. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 10.01.2023 по 20.12.2023. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 10.01.2023 по 20.12.2023. 6. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 21.12.2023 по 17.01.2024. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 21.12.2023 по 17.01.2024. 7. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 18.01.2024 по 16.05.2025. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” за період з 18.01.2024 по 16.05.2025. 8. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_5 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” за період з 26.05.2026 по 30.07.2025. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” за період з 26.05.2026 по 30.07.2025. 9. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_5 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні із врахуванням виплачених сум відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_5 перерахувати та виплатити мені, , одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні із врахуванням виплачених сум відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.".

26 червня 2026 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 та Військової частини НОМЕР_5 . Позивач вказує, що у період проходження ним служби у вказаних військових частинах не отримував індексацію грошового забезпечення. Вважає, що відповідачами, протиправно не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, під час проходження позивачем військової служби. Оскільки індексація грошового забезпечення є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, а тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства України щодо соціальних стандартів і нормативів. Позивач зазначає, що індексація доходів громадян, у тому числі грошового забезпечення військовослужбовців, є складовою частиною заробітку та підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Отже, сума індексації грошового забезпечення є однією із складових грошового забезпечення і відповідно до закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову, в зв`язку з тим, що відповідачами проведено розрахунок індексації грошового забезпечення з врахуванням всіх індексів, відповідно до законодавства, таким чином, заборгованість перед відповідачами відсутня. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу:

у військовій частині НОМЕР_1 (що є правонаступником В4742) в період з 26 квітня 2017 року по 29 січня 2020 року та в подальшому з 06 серпня 2020 року по 09 січня 2023 року;

у військовій частині НОМЕР_2 в період з 10 січня 2023 року по 20 грудня 2023 року;

у військовій частині НОМЕР_3 в період з 21 грудня 2023 року по 17 січня 2024 року;

у військовій частині НОМЕР_4 в період з 18 січня 2024 року по 16 травня 2025 року;

у військовій частині НОМЕР_5 в період з року по 30 липня 2025 року.

При цьому, позивач вказує, що під час проходження військової служби у згаданих військових частинах індексація грошового забезпечення йому не виплачувалась.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі по тексту - Закон України № 2011-XII) (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно із статтею 9 частинами 1-4 Закону України № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (далі по тексту - Закон України № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до статті 1 Закону України № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону України № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до статті 6 Закону України № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас в силу вимог статей 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Згідно з пунктом 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 абзацу 8 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Суд звертає увагу, що в постанові Верховного Суду від 28 червня 2024 року в справі № 200/2319/23 касаційний суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 по 02 березня 2023 року, відповідно до пункту 5 абзаців 4, 6 Порядку № 1078 та зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити таку індексацію, оскільки пунктом 3 «Прикінцеві положення» Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема оплати праці (грошового забезпечення), тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати індексацію позивачу за цей період.

Таким чином, відсутнім є факт протиправних дій відповідачів щодо непроведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, а відтак у задоволенні позовних вимог за вказаний період суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо наявності підстав для виплати військовою частиною НОМЕР_1 позивачу індексації грошового забезпечення за період з 26 квітня 2017 року по 29 січня 2020 року та за період з 06 серпня 2020 року по 31 грудня 2022 року, суд враховує таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_2 з 26 квітня 2017 року та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 січня 2020 року №19/A був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 29 січня 2020 року у зв`язку із закінченням строку контракту. 3 06 серпня 2020 року позивач був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_13 на військову службу за контрактом та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 8 від 09 січня 2023 року був виключений зі списків особового складу частини з 09 січня 2023 року по переводу до нового місця служби військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_3 , що підтверджується листом відповідача від 05 липня 2026 роу № 2094 (а.с. 91).

Як вбачається із довідки про розмір грошового забезпечення, які були нараховані та виплачені позивачу за весь період служби у військовій частині НОМЕР_1 , судом встановлено, індексації грошового забезпечення у період з 26 квітня 2017 року по 29 січня 2020 року та за період з 06 серпня 2020 року по 31 грудня 2022 року позивачу не нараховувалась та відповідно не виплачувалась індексація грошового забезпечення (а.с.а.с. 93-98).

Оскільки, судом встановлено, що при невиплаті індексації заробітної плати за період з 26 квітня 2017 року по 29 січня 2020 року та за період з 06 серпня 2020 року по 31 грудня 2022 року відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством, суд приходить висновку, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період.

Щодо наявності підстав для виплати військовою частиною НОМЕР_3 позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 17 січня 2024 року та військовою частиною НОМЕР_4 позивачу індексації грошового забезпечення за період з 18 січня 2024 року по 16 травня 2025 року, суд враховує таке.

Судом встановлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 21 грудня 2023 року № 48 позивач був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 15 січня 2024 року №12 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 з 16 січня 2024 року (а.с.а.с. 72, 73).

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року.

Отже, починаючи з січня 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників було поновлено, однак обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадилося наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року.

Згідно з офіційними даними, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в січні 2024 року становив 100,4%, в лютому 2024 року - 100,3%, в березні 2024 року - 100,5%, в квітні 2024 року - 100,2%, травні - 100,6%, червні - 102,2%.

Отже, лише у червні 2024 року поріг індексації 103% наростаючим підсумком знову перевищено (1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 х 1,022 х 100 = 104,25%), індекс інфляції за червень 2024 року опубліковано у липні 2024 року.

Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Крім цього, згідно з офіційними даними, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в лютому 2025 року - 100,8%, в березні 2025 року - 101,5%, в квітні 2025 року - 100,7%, в травні 2025 року 101,3%.

Отже, лише у травні 2025 року поріг індексації 103% наростаючим підсумком знову перевищено (1,008 х 1,015 х 1,007 х 1,013 х 100 = 104,4%), індекс інфляції за травень 2025 року опубліковано у червні 2025 року.

Таким чином, у період з 01 січня 2024 року по 17 січня 2024 року та з 18 січня 2024 року по 16 травня 2025 року позивачу належним чином обчислено індексацію грошового забезпечення, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відтак, у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Щодо наявності підстав для виплати військовою частиною НОМЕР_5 позивачу індексації грошового забезпечення за період з 26 травня 2026 року по 30 липня 2025 року, суд враховує таке.

Суд зауважує, що позовна вимога сформульована за хронологічно неможливий період - з 26 травня 2026 року по 30 липня 2025 року, тобто дата початку періоду є пізнішою за дату його закінчення.

Вказаний період повторено у викладенні обставин, переліку періодів проходження служби та безпосередньо в пункті 8 прохальної частини позову, а тому він не може вважатися одиничною опискою.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_5 від 30 липня 2025 року №217 ОСОБА_1 звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_5 та знято з усіх видів забезпечення (а.с. 31).

Як вбачається із листа військової частини від 25 листопада 2025 року № 690/34408, представника позивача було повідомлено, що при проведенні остаточного розрахунку позивачу нараховано грошове забезпечення за період з 1 по 30 липня 2025 року в сумі 25886,53 грн; компенсацію за 85 невикористаних днів щорічної основної відпустки в сумі 75 790,00 грн; компенсацію за 70 невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021– 2025 роки в сумі 62 415,29 грн; грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік у сумі 26 749,41 грн, а також індексацію грошового забезпечення в сумі 128,93 грн. Загальна сума нарахованих при звільненні виплат становила 190 970,16 грн. Після утримання військового збору в сумі 2 864,55 грн позивачу належало до виплати 188 105,61 грн. Кошти в сумі 188 105,61 грн у повному обсязі перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 17 жовтня 2025 року (а.с. 117).

Як вже було вказано судом, що з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку №1078 та офіційних показників індексу споживчих цін право на поточну індексацію у 2025 році виникло лише в липні 2025 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у списках особового складу Військової частини НОМЕР_5 по 30 липня 2025 року, у зв`язку із чим, Військова частина НОМЕР_5 визначила належний позивачу розмір індексації, нарахувала 128,93 грн та фактично виплатила цю суму у складі остаточного розрахунку (а.с. 118).

Таким чином, у період з 26 травня 2026 року по 30 липня 2025 року позивачу належним чином обчислено індексацію грошового забезпечення, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 15 пункту 2 Закону України № 2011-XI військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Водночас приписи статті 15 пункту 2 підпункту 3 абзацу 24 Закону України № 2011-XIІ обумовлюють, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, порядок та умови нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби регламентується розділом XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, в редакції на час звільнення з військової служби позивача (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 1 розділу XXXII Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (пункт 1 розділу XXXII в редакції Наказу Міністерства оборони № 275 від 30.04.2024 - застосовується з 05 жовтня 2023 року).

Згідно з пунктом 4 розділу XXXII Порядку № 260 військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні з військової служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 (пункт 4 розділу XXXII в редакції Наказу Міністерства оборони № 566 від 26.09.2023; в редакції Наказу Міністерства оборони № 275 від 30.04.2024, з урахуванням змін, внесених Наказом Міністерства оборони № 290 від 06.05.2024 - застосовується з 05 жовтня 2023 року).

Зокрема, у пункті 1 Порядку № 460 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Таким чином, положення Порядку № 460 унормували приписи статті 15 пункту 2 Закону України № 2011-XIІ щодо умов та порядку виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, і таким військовослужбовцям, відповідно до норм указаного нормативно-правового акта, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але ця сума не може бути меншою, ніж 25 відсотків їхнього місячного грошового забезпечення.

Правовий висновок у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.08.2025 у справі № 160/32903/23.

З огляду на наведені обставини та аналіз чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача в частині не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення згідно із статті 15 частини 2Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей", а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення від 07 листопада 2005 року) реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

За правилами встановленими статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), Військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), Військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 )та Військової частини НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) про визнання зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 26 квітня 2017 року по 29 січня 2020 року та за період з 06 серпня 2020 року по 31 грудня 2022 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 26 квітня 2017 року по 29 січня 2020 року та за період з 06 серпня 2020 року по 31 грудня 2022 року включно.

У задоволенні позову у частині решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко