Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №260/1292/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2026 року м. Ужгород№ 260/1292/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі представника Сідака Павла Петровича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо не нарахування та невиплати, ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової соціальної відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 р. №702, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 07.11.2025 року;

2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2012 - 2025 роки, що передбачена частиною четвертою статті 10- 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 р. №702, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 07.11.2025 року.

Заявлені позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що враховуючи приписи Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: безпосереднє надання особі відпустки після закінчення воєнного стану, який може тривати не визначений термін; грошова компенсація відпустки особі. Тому, норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не обмежують та не припиняють право особи на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Таким чином, на час видання наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було виплачено йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2012 - 2025 роки.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову. Заперечуючи проти позову вказує на те, що право на щорічну додаткову відпустку військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, встановлене у частині 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». З метою встановлення цього права використане слово «надається». Тобто в контексті, цієї норми закону, слова «надається», вжито не в значені можливості використання відпустки, а в значені виникнення права на неї. Таким чином, у зв`язку застосуванням положень частини 19 цієї статі у військовослужбовців припиняється не можливість використати відпустку, а саме право на таку відпустку (оскільки припинили «надання» відпусток). Таким чином, у зв`язку з тим, що в позивача відсутнє право на вказаний вище вид відпустки, то й право на отримання компенсації за її невикористання у нього не має. Також, відповідач зазначає, що грошова компенсація за невикористані дні цього виду відпусток не передбачена законом.

Відповідно до положень ч. 5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України та згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1114-ОС від 07.11.2025 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважається 07.11.2025 року.

Представник позивача, 26.01.2026 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив надати інформацію:

чи відносились посади, на яких ОСОБА_1 проходив військову службу з 2013 по 2025 роки до Переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 (далі - Перелік №702)?

в якому році ОСОБА_1 надавалася щорічна додаткова відпустка, передбачена Переліком № 702?

у разі якщо посада відносилась до зазначеного Переліку, чи була виплачена ОСОБА_1 при звільнені компенсація за всі не використанні дні щорічної додаткової відпустки?

29.01.2026 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 листом №08/1511-26-Вих «Про надання інформації» повідомив адвокату Сідаку П.П. на адвокатський запит від 26.01.2026 року № 49, що позивач перебував на посадах виконання обов`язків військової служби яких пов`язано із нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням та здійснюється в особливих природних, географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, що дає право на щорічну додаткову відпустку зазначену в додатку 4 Переліку військових посад ДПС України Постанови КМУ від 01.08.2012 року, з 01.03.2012 року по 13.07.2020 року, з 25.03.2021 року по 27.07.2021. Підтвердити надання щорічної додаткової відпустки за період 2012, 2013 року немає можливості, у зв`язку з тим, що накази "По особовому складу" зберігаються протягом 5 років. З 17.03.2014 року в Україні діяв особливий період, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію", з 24.02.2022 року по цей час, відповідно до Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 року №69/22 введено воєнний стан. Додаткова відпустка, згідно Постанови КМУ від 01.08.2012 року №702 надається в мирний час, відповідно до Указу Президента України від 29.12.2009 року №1115/2009 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби в ДПС України.

Разом з тим, позивач вказує на те, що йому додаткова відпустка не надавалася в період з 2012 року по 2025 роки, доказів протилежного відповідач суду не надав.

Вирішуючи спірні правовідносини по суті. суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтями 1, 9 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Згідно з абзацом 3 пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Постановою №702 затверджено Перелік військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служб, Державної спеціальної служби транспорту (далі Перелік військових посад) - згідно з додатками 2-5.

Вказаною постановою Уряду також затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я №702.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем у спірний період (2012-2025 роки) позивач займав посаду, яка надавала йому право на щорічну додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служб, яке пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих приробно-географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя та здоров`я, яка передбачена ч. 1 ст. 10-1 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За змістом пункту 1 Порядку №702 щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.

Відповідно до пункту 11 вказаного Порядку в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

Відповідно до пунктів 8, 14, 17-19 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

З вищенаведених норм законодавства слідує, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-XII та Постановою №702.

Припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18 (щодо прав учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року залишено без змін та зазначено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпустки. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби. Водночас у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197; далі - Наказ №260, Порядок №260 відповідно) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-XII та Постановою №702.

У пункті 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 року №1115/2009, також вказано, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Оскільки з військової служби позивач звільнений наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , то саме відповідач повинен розраховувати позивача за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, в тому числі спірної компенсації.

З урахуванням наведеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону 2011-XII та Постановою №702, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів того, що позивач у спірний період використала додаткову соціальну відпустку, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової соціальної відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 р. №702, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби – 07.11.2025 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2012-2025 роки, що передбачена частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби – 07.11.2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяС.А. Гебеш