Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №240/9169/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/9169/26

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої сплачено страхові внески, що передували року звернення за призначення пенсії, починаючи з 02.10.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 02.10.2025 року здійсни ти перерахунок та виплачувати їй пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022 - 2024 роки (15 057,09 грн.), з якої сплачено страхові внески, що передували року звернення за призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 02.10.2025 року звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області про перехід з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При переведенні Відповідач, на думку Позивача, неправомірно застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески. Представник Позивача 30.01.2026 року звернувся до Відповідача щодо надання роз`яснень обчислення розміру пенсії. Листом №0600-0202-8/12651 від 06.02.2026 року Відповідач повідомив Позивача про відсутність підстав для обчислення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки. Таку відмову Позивач вважає протиправною.

Ухвалою від 16.03.2026 року відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

До суду надійшов відзив Відповідача на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування цієї позиції у відзиві зазначається, що з 20.10.2017 року Позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". З 02.10.2025 року Позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При переведенні Позивача, на думку представника Відповідача, правомірно був застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки, що передували первинному призначенню пенсії, а саме за 2014-2016 роки в розмірі 3 764,40 грн.. Такі дії Відповідача узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду в постанові від 22.10.2024 року у справі №300//5450/23.

Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Вказані спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо призначення, перерахунку і виплати пенсій регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV), що були чинні на день виникнення спору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, що Позивач є особою, яка з 20.10.2017 року по 02.10.2025 року отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". З 02.10.2025 року Позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону.

Представник Позивача 30.01.2026 року звернувся до Відповідача із заявою відповідно до Закону України "Про звернення громадян", в якій просив надати повну інформацію щодо порядку обчислення розміру його пенсії та про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки.

Відповідач, за результатами розгляду поданого звернення, листом від 06.02.2026 року повідомив Позивача, що його звернення було розглянуто у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян" з наданням відповідних роз`яснень. Відповідачем Позивачу роз`яснено, що відповідно до поданої заяви Позивача з 02.10.2025 року переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Одночасно Позивачу було повідомлено про відсутність підстав для перерахунку його пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки.

Такі дії Відповідача не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства щодо проведення перерахунку розміру пенсії Позивача з огляду на таке.

Безспірно з 01.01.2004 Закон №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Суд погоджується із доводами Відповідача, наведеними у відзиві на позов, що положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором, що передбачено частиною першою статті 10 Закону № 1058-ІV.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 року у справі № 127/7522/17 Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Вказані висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 року у справі №133/476/15-а (№ 21-6331а15), обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року у справі № 876/5312/17.

Як зазначалось, Позивачу з 20.10.2017 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV вона звернулася вперше 02.10.2025 року, а відтак висновки Відповідача про те, що в цьому випадку мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, є помилковими, оскільки в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.

Так, у постанові від 30.09.2025 року у справі №460/26237/23 Верховний Суд підсумував, що аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Тобто, для коректного застосування статей 40 та 45 Закону № 1058-IV слід застосовувати такий критерій розмежування:

якщо попередній вид пенсії було призначено за Законом № 1788-XII (наприклад, пенсія за вислугу років), а особа звертається за призначенням пенсії за віком за Законом № 1058-IV, це є первинним призначенням іншого виду пенсії за іншим законом, а не "переведенням з одного виду пенсії на інший" у розумінні частини третьої статті 45 цього Закону;

якщо ж особа змінює вид пенсії в межах Закону № 1058-IV (наприклад, з пенсії по інвалідності на пенсію за віком), застосовується частина третя статті 45 Закону № 1058-IV із незмінністю показника середньої заробітної плати, використаного під час попереднього призначення.

На підставі викладеного суд вважає наявність у Позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2022-2024 роки.

Аналогічні висновки за подібних правовідносин зроблено Верховним Судом й у постанові від 08.02.2024 року у справі № 500/1216/23, які у силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховуються судом.

На підставі наведеного суд робить висновок, що дії Відповідача щодо відмови при призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, а саме: за 2022, 2023, 2024 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком з 02.10.2025 року, є протиправними.

Порушене право Позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV з урахуванням при визначенні розміру пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2022 2023, 2024 роки, та здійснити виплату перерахованої суми пенсії з 02.10.2025 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись статтями 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича,7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ 13559341) задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови здійснити з 02.10.2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023 та 2024 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з 02.10.2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк

17.08.26