Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №240/14682/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/14682/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 з урахуванням заяви від 04.05.2026 року щодо зміни предмету позову, про:

- визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати йому грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки без врахування у їх складі щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»;

- зобов`язати здійснити перерахунок та виплатити йому невиплачену частину грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки без врахування у їх складі щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»;

- зобов`язати нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 30.11.2015 року по день фактичної виплати;

- зобов`язати нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 30.11.2015 року по день фактичної виплати;

- зобов`язати нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 04.11.2016 року по день фактичної виплати;

- зобов`язати нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 18.11.2016 року по день фактичної виплати;

- зобов`язати нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 22.09.2017 року по день фактичної виплати;

- зобов`язати нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 26.12.2017 року по день фактичної виплати;

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що не включення до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки сум щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» свідчить про порушення прав позивача на належне грошове забезпечення та звужує обсяг встановлених законом прав військовослужбовців. Одночасно Позивач вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки в повному обсязі.

Оскільки, на думку Позивача, така бездіяльність Відповідача є протиправною і порушує його законні права та інтереси, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 05.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник Відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , направив до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечується. Відповідач вважає, що додаткова грошова винагорода, що була передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», не входить до складу та структури грошового забезпечення військовослужбовців, з якою нараховуються спірні грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач з 25.02.2015 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 . Згідно з витягу наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 18.02.2022 року №42 Позивача було виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивачу в листопаді 2015 року надавалися грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань в розмірі по 1 775,00 грн., що підтверджується довідкою Відповідача від 01.05.2026 року, яка долучена до справи та досліджена судом.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що аналогічно Позивачу в листопаді 2016 року також надавалися грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань в розмірі по 1 775,00 грн.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що аналогічно Позивачу у вересні 2017 року також надавалася грошова допомога на оздоровлення, а у грудні 2017 року - матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань в розмірі по 1 819,00 грн. Вказані обставини підтверджується довідкою Відповідача від 27.03.2026 року, яка долучена до справи та досліджена судом.

Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до розмірі грошового забезпечення Позивача за вказані 2015-2017 року, з якого розраховувалися розміри вказаних грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, а саме щодо наявності чи відсутності підстав для включення до складу такого грошового забезпечення сум додаткової грошової винагороди, що була передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

Суд враховує, що основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців врегульовано правовими нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

За приписами статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (чинної до 28.02.2018) було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи) (пункт 2 цієї Постанови).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі - Інструкція №260).

Суд враховує, що правила виплати військовослужбовцям Збройних Сил України грошової допомоги для оздоровлення врегульовані правовими нормами розділу XXX Інструкції №260, а правила виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань - правовими нормами розділу XXXIII цієї ж Інструкції №260.

Так, за приписами пункту 30.1 розділу XXX Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 30.3 розділу XXX Інструкції №260).

Аналогічно, за приписами пункту 33.1 розділу XXXIII Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 33.3 розділу XXXIII Інструкції №260).

Одночасно суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» № 889 від 22.09.2010 (далі - Постанова № 889, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 899 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Відповідно до Постанови 889 Наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595 (у редакції наказу Міністерства оборони України 05.12.2012 №825) було затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (надалі - Інструкція №595).

Як зазначено в пункті 9 Інструкції №595, розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Більш того, приписи пункту 10 Інструкції №595 наділяли командира (начальника) військової частини (установи, організації) правом зменшувати розміри винагороди за наявності відповідних підстав.

Суд враховує, що Інструкція №595 втратила чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 550 від 24.10.2016, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (надалі - Інструкція №550).

Як зазначено в пункті 9 Інструкції №550, розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Аналогічно приписи пункту 10 Інструкції №550 наділяли командира (начальника) військової частини (установи, організації) правом зменшувати розміри винагороди за наявності відповідних підстав.

Суд погоджується із доводами представника Відповідача, що відповідно до вимог пункту 8 Інструкція №595 та пункту 8 Інструкції №550 така винагорода, що передбачена Постановою №889, не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Суд вважає безпідставними доводи Позивача щодо необхідності при вирішенні даного спору врахувати висновки Великою Палати Верховного Суду викладені в постанові від 09.11.2021 року у справі №825/997/17, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленою актом вищої юридичної сили.

Позивач не врахував, що вказана щомісячна додаткова винагорода передбачена Постановою №889, пунктом 2 якої Міністерству оборони України безпосередньо делеговані повноваження щодо визначення граничних розмірів, порядку та умов виплати такої щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони.

Позивач не врахував, що приписами пункту 8 Інструкція №595 та пункту 8 Інструкції №550 не обмежується право військовослужбовців на виплату такої додаткової грошової допомоги, а лише обмежується її врахування при визначенні складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Більш того, Позивач в позовній заяві не зазначив жодних доводів, що така щомісячна додаткова винагорода, що передбачена Постановою №889, йому нараховувалася і виплачувалася у відповідних розмірах відповідно до вимог Інструкції №595 та Інструкції №550 протягом спірних 2015 - 2017 років.

Всупереч вимог частини 1 статті 77 КАС України на підтвердження своїх доводів Позивачем до позову не долучено жодних належних та допустимих доказів щодо нарахування та виплати Відповідачем йому щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №889, протягом спірних 2015 - 2017 років.

Суд вважає безпідставними доводи Позивача щодо необхідності при вирішенні даного спору врахувати висновки Верховного Суду викладені в постанові від 20.12.2021 року у справі №820/3423/18, щодо неврахування до спірних відносин положень Інструкції №260.

Позивач не врахував, що приписами пункту 8 Інструкція №595 та пункту 8 Інструкції №550, а не Інструкції №260, передбачені обмеження щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розмірів винагород, що передбачені Постановою №889,

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наданих сторонами у справі, суд робить висновок, що позовні вимоги в цій частині позову не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату Позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, слід зазначити таке.

Безспірно, приписи статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначають, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що грошове забезпечення військовослужбовців є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум грошового забезпечення громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Разом з тим, судом не встановлено факту невиплати Позивачу грошового забезпечення в повному обсязі, що виключає право Позивача на компенсацію втрати частини доходу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк

17.08.26