Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №160/4254/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 рокуСправа №160/4254/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом Позивача-1: ОСОБА_1 , Позивача-2: ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2026р. (згідно штепмеля поштового зв`язку) Позивач -1 : ОСОБА_1 , Позивач-2: ОСОБА_2 звернулися з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та просять:

- визнати протиправними дії відповідача, пов`язані з реєстрацією у Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку за кадастровим номером 1223757100:01:001:0467, яка розташована на території Петриківської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області;

- скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2,1612 га з кадастровим номером 1223757100:01:001:0467;

- судові витрати стягнути з відповідача.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що вони є спадкоємцями за законом - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та якому на праві приватної власності належала земельна ділянка загальною площею 4,951 га, яка розташована на території Миколаївської селищної ради Петриківського району згідно Державного акту на право приватної власності на землю Серія ДП, зареєстрованого в книзі записів державних актів за №80 від 19.05.1999, однак, вони не можуть присвоїти кадастровий номер своїй земельній ділянці площею 0,7204 га та вступити у спадщину, а отже їх права порушені, оскільки при виконанні робіт з присвоєння кадастрового номеру вказаній земельній ділянці, ФОП ОСОБА_4 , яка виконувала ці роботи, листом від 06.02.2026р. повідомила, що у межах земельної ділянки площею 0,7204 га, розташована інша земельна ділянка, з кадастровим номером 1223757100:01:001:0467. Перетин з ділянкою унеможливлює присвоєння кадастрового номеру в Державному земельному кадастрі. У відповідь на адвокатський запит про скасування державної реєстрації земельної ділянки, відповідач у листі №29-4-0.222-963/2-26 від 13.02.2026р. зазначив, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується, зокрема, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. На переконання позивачів, оскільки поділ земельної ділянки не можливий через те, що її власника не має (помер), то залишається тільки скасування державної реєстрації земельної ділянки у ДЗК на підставі рішення суду; вважають, що подальша наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1223757100:01:001:0467 у ДЗК порушуватиме принцип об`єктивності, достовірності та повноти відомостей, таким чином ухвалення рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки має на меті, зокрема, припинення існування земельної ділянки як об`єкту, речові права на який відсутні, і щодо неї не існує речових прав, що підтверджено і постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.04.2025р. у справі №160/27590/24. За викладеного, позивачі вважають, що оскільки згідно до відомостей ДЗК від 20.02.2026р. земельна ділянка кадастровий номер 1223757100:01:001:0467, площею 2,1612, має державну реєстрацію без наявності інформації щодо форми власності та власника, то наявність державної реєстрації вказаної земельної ділянки в ДЗК позбавляє їх можливості присвоїти кадастровий номер земельній ділянці площею 0,7204 га (яка знаходиться в межах земельної ділянки площею 2,1612 га) та здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, що, в свою чергу, порушує їх право, як власників нерухомого майна, відтак, таке право підлягає судовому захисту.

Ухвалою суду від 30.03.2026р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, та запропоновано, зокрема, відповідачеві – протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали суду надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності дій відповідача, які є предметом даного спору, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду разом із адміністративним позовом була отримана, зокрема, відповідачем у його електронному кабінеті 24.02.2026р. (адміністративний позов з додатками), 01.04.2026р. (ухвалу суду), що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст.18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі.

10.06.2026р., на виконання вищевказаної ухвали суду, через систему "Електронний суд" відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог позивачам відмовити посилаючись на те, що межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно до ст.79-1 ЗК України. Також відповідач зазначив, що позивачами не використано процедуру внесення відомостей (змін до них) до ДЗК для вирішення питання по суті, яка передбачена змістом ст.37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та приписами Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, відтак, вважає, що позивачами обрано спосіб захисту права невірний, оскільки сам факт реєстрації земельної ділянки засвідчує лише її формування в натурі (на місцевості) та не породжує жодних прав чи обов`язків майнового характеру. Щодо скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, то відповідач зазначив, що відповідними повноваженнями відповідач та його посадові особи не наділені, державна реєстрація земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки є виключною компетенцією державного кадастрового реєстратора, а оскільки відповідач жодним чином не порушував прав позивачів у даній справі, то і підстав для задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки, які є похідними вимогами, від визнання дій протиправними, не має. Також відповідач вказав і на те, що розпорядником вищенаведеної земельної ділянки з кадастровим номером 1223756800:01:004:0084 є Петриківська селищна рада Дніпропетровської області, відповідно, всі питання щодо земельних відносин, вирішуються органами місцевого самоврядування, однак, позивачі таку процедуру не використали. Що стосується реєстрації земельної ділянки, відповідач зазначив, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до ДЗК на підставі відповідної технічної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок, розробленою землевпорядними організаціями за замовленням відповідної юридичної чи фізичної особи згідно до вимог ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Державний кадастровий реєстратор Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, перевірив відповідність вимогам законодавства України технічну документацію із землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі на (місцевості) та за результатами перевірки здійснив державну реєстрацію спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1223757100:01:001:0467. Окрім того, представник відповідача вказав і на те, що Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області не може бути відповідачем у даній справі, оскільки відповідно до наданих йому повноважень останнє реалізує державну політику у сфері земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, здійснює ведення ДЗК, державну реєстрацію земельних ділянок, скасування такої державної реєстрації та не є розпорядником (власником) спірної земельної ділянки, яка розташована у межах населеного пункту та відноситься до комунальної власності, тому просив у задоволенні даного позову відмовити з вищенаведених підстав, зазначив, що наведена вище позиція викладена і у постанові Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2026 року у справі №183/2801/24.

13.08.2026р. через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на надання відзиву на позов, у якому останній, посилаючись на те, що у зв`язку із щорічними відпустками працівників Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати суду відзив на позов протягом 15 календарних днів не вбачалося за можливим, просив поновити відповідачу строк на надання відзиву на позов у даній справі.

Розглянувши вищенаведене клопотання представника відповідача про поновлення строку на надання відзиву на позов у цій справі, вивчивши докази, надані на її підтвердження, суд вважає, що наведене клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив подається протягом 15 календарних днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними – ч.1 ст.121 наведеного Кодексу.

Тобто, із аналізу наведених процесуальних приписів слідує, що пропущений процесуальний строк, встановлений законом, на подання відзиву може бути поновлений судом за заявою учасника справи та у разі наявності поважних причин його пропуску.

Так, ухвалою суду від 30.03.2026р. відповідачеві було встановлено строк для надання відзиву на позов, який становив 15 календарних днів з дня отримання зазначеної ухвали суду, що відповідає вимогам ст.261 КАС України.

Наведена ухвала суду від 30.03.2026р. була отримана відповідачем у його електронному кабінеті 01.04.2026р. (у робочий час) згідно до вимог ст.ст.18,251 КАС України, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа, наявної у справі.

Відтак, згідно до вимог ч.2 ст.162 КАС України та ухвали суду від 30.03.2026р. відповідач мав обов`язок подати до суду відзив на позов, починаючи з 02.04.2026р. по 16.04.2026р. включно.

Разом з тим, як свідчать відомості із системи «Електронний суд» відзив на позов було подано до суду 11.08.2026р., тобто, строк, встановлений вищенаведеною ухвалою суду, на подання відзиву на позов (до 16.04.2026р.) відповідачем був пропущений.

13.08.2026р., подаючи до суду клопотання про поновлення строку на надання відзиву на позову, представник відповідача як на поважність причин його пропуску послався на те, що надати відзив на позов протягом 15 календарних днів не вбачалося за можливе у зв`язку із щорічними відпустками працівників відповідача.

Разом з тим, на підтвердження наведених вище обставин перебування працівників відповідача у щорічних відпустках у період з 02.04.2026р. по 16.04.2026р. (всіх 9 працівників одночасно, які мають право представництва інтересів відповідача у судах згідно Виписки з ЄДР) до клопотання не надано.

Враховуючи наведене та не надання відповідачем до вищенаведеного клопотання доказів на підтвердження причин поважності пропуску строку на подання відзиву на позов, встановленого ухвалою суду (щодо перебування у щорічних відпустках 9 працівників позивача одночасно у період з 02.04.2026р. по 16.04.2026р.), відтак, суд позбавлений можливості перевірити наведені вище обставини та визначитися чи були ці обставини поважними, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку, що у задоволенні даного клопотання відповідачеві слід відмовити.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 14.08.2026р. через велику завантаженість суду адміністративними справами військовозобов`язаних та військовослужбовців, перебування судді Конєвої С.О. у щорічних чергових відпустках, що об`єктивно унеможливлювало здійснення адміністративного судочинства у даний період, розгляд даної справи було продовжено відповідно до ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 14.08.2026р.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 14.08.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до приписів ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Позивачі у справі, громадяни України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що підтверджується копіями паспортів серії НОМЕР_1 від 18.06.1996р., НОМЕР_2 від 08.01.2008р., копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 21.10.2006р. та копією довідки Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 23.08.2024р. №427/01-16, наявних у справі.

За життя ОСОБА_3 , у його приватній власності перебувала земельна ділянка площею 4,951 га, що складається з ріллі – 4,2306 га та кормових угідь – 0,7204 га, яка розташована на території Миколаївської селищної ради Петриківського району та була передана йому у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що свідчить копія Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП, зареєстрованого в книзі записів державних актів за №80 від 19.05.1999.

25.05.2025р. позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначену земельну ділянку, у зв`язку із не наданням Витягу з Державного земельного кадастру про присвоєння вказаній земельній ділянці кадастрового номеру, який необхідний для оформлення спадщини, було відмовлено, що підтверджується копією Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, копія якої наявна у справі.

06.02.2026р. ФОП ОСОБА_4 , яка виконувала роботи з присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки площею 0,7204 га, надала ОСОБА_1 (позивачці у даній справі) лист за №14, у якому повідомила, що в межах земельної ділянки, площею 0,7204 га, які передбачається зареєструвати (на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ДП, виданого 19.05.1999 року), розташована інша земельна ділянка, з кадастровим номером 1223757100:01:001:0467. Перетин з ділянкою унеможливлює присвоєння кадастрового номеру в Державному земельному кадастрі.

Далі, представник позивачів – адвокат Васильцова О.М. звернулася мовою оригіналу: із «АДВОКАТСЬКИМ ЗАПИТОМ про надання інформації» до відповідача від 06.02.2026р. №06/02/2026-20, у якому, керуючись ст.ст. 4,19,20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», як представник заявника просила скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1223757100:01:001:0467, оскільки у ДРРП відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223757100:01:001:0467 відсутні, про що свідчить зміст наведеного адвокатського запиту.

У відповідь на адвокатський запит від 06.02.2026р. №06/02/2026-20 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом за №29-4-0.222-963/2-26 від 13.02.2026 «Про надання інформації» повідомило адвоката, що за даними ДЗК земельна ділянка з кадастровим номером 1223757100:01:001:0467 площею 2,1612 га з цільовим призначенням 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель – землі сільськогосподарського призначення, відомості про зареєстроване право власності або право постійного користування на земельну ділянку у ДЗК відсутні. На сьогодні, чинним законодавством не визначено механізму встановлення вини заявника у нездійсненій державній реєстрації речового права на земельну ділянку протягом одного року з дня державної реєстрації такої земельної ділянки. Відповідно до вищезазначеного, для здійснення заходів щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1223757100:01:001:0467 та перенесення її до архівного шару, у Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на даний час відсутні законні підстави.

Позивачі у позові зазначають, що наявність державної реєстрації земельної ділянки площею 2,1612 з кадастровим номером 1223757100:01:001:0467 в Державному земельному кадастрі позбавляє їх можливості присвоїти кадастровий номер земельній ділянці площею 0,7204 га (яка знаходиться в межах земельної ділянки площею 2,1612 га) та здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, що, в свою чергу, порушує їх право на вступ у спадщину, як власника нерухомого майна і вважають, що таке ПРАВО підлягає захисту.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, пов`язані з реєстрацією у Державному земельному кадастрі, відомостей про земельну ділянку за кадастровим номером 1223757100:01:001:0467, яка розташована на території Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, скасування державної реєстрації в ДЗК вказаної земельної ділянки, позивачі звернулися з даним позовом до суду з метою захисту їх порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Стосовно позовних вимог позивачів в частині протиправності дій відповідача, пов`язаних із реєстрацією у Державному земельному кадастрі, відомостей про земельну ділянку за кадастровим номером 1223757100:01:001:0467, яка розташована на території Петриківської селищної ради Дніпропетровської області, суд зазначає про таке.

Процедура й підстави внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру врегульовані Законом України «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VI від 07.07.2011 року (далі Закон № 3613-VI) та Порядком ведення Державного земельного кадастру, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі Порядок № 1051).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року № 3613-VI державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

У відповідності до частини 5 Закон № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із частиною 4 статті 9 Закону № 3613-VI кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до частин 6-7 статті 9 Закону № 3613-VI державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Статтею 16 Закону № 3613-VI встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

У відповідності до частин 3-4 статті 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, серед іншого, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Відповідно до частини 6 статті 24 Закону № 3613-VI підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Частиною 10 статті 24 Закону № 3613-VI встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

1) поділу чи об`єднання земельних ділянок;

2) якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;

3) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок 1051).

Згідно пункту 67 Порядку № 1051 внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Згідно пункту 107 Порядку №1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Відповідно пункту 109 Порядку №1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою: 1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; 2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; 3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності); 4) замовника технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву); 5) власника земельної частки (паю) або його спадкоємця (у разі формування земельної ділянки в порядку виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв); 6) особи, визначеної частиною першою статті 118 Земельного кодексу України, у тому числі власника нерухомого майна (будівлі, споруди), розташованої на земельній ділянці, що надається (передається) із земель державної чи комунальної власності, або його спадкоємця.

Пунктом 110 Порядку №1051 встановлено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, в електронній формі подаються: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки; 3) електронний документ.

Пунктом 111 Порядку №1051 передбачено, що Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку; 3) наявність документа, що підтверджує згоду органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, фізичної чи юридичної особи про поділ, об`єднання земельних ділянок, з нотаріально засвідченою справжністю підпису на такому документі - у разі, коли відповідно до закону поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюються за погодженням з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, фізичними чи юридичними особами.

Згідно пункту 114 Порядку №1051 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання;

2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру;

3) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це за формою згідно з додатком 23 особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб`єктів таких прав.

Відповідно пунктів 116-118 Порядку №1051, зокрема, внесення до Поземельної книги відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду цільового призначення).

Для внесення до відомостей про земельну ділянку змін щодо складу угідь, меліоративної мережі, складової частини меліоративної мережі, до території обслуговування якої включена земельна ділянка, нормативної грошової оцінки, відомостей про заходи щодо охорони земель і ґрунтів, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) Державному кадастровому реєстраторові подаються: 1) заява за формою згідно з додатком 12; 2) оригінал документації із землеустрою або оцінки земель, яка є підставою для внесення таких змін; 3) електронний документ.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що Законом № 3613-VI та Порядком №1051 чітко встановлено повноваження саме державного кадастрового реєстратора на проведення реєстраційних дій в Державному земельному кадастрі, зокрема, і щодо проведення реєстрації у ДЗК земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номеру та скасування реєстрації земельної ділянки.

В свою чергу, такі повноваження останнім реалізуються за вищенаведеною процедурою шляхом прийняття відповідного рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки або відмови у скасуванні такої державної реєстрації на підставі поданої заявником (власником, користувачем земельної ділянки) такої земельної ділянки та оригіналів документації із землеустрою або оцінки земель.

При цьому, за умови ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки відбувається і припинення усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Повертаючись до предмету та підстав заявленого у цій справі позову, судом було встановлено, що позивачами оспорюються дії, пов`язані з реєстрацією у Державному земельному кадастрі (далі – ДЗК) відомостей про земельну ділянку за кадастровим номером1223757100:01:001:0467 площею 2,1612 га, яка розташована на території Миколаївської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується інформацією з ДЗК про право власності та речові права на земельну ділянку від 20.02.2026р.

Також за інформацією, яка міститься Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру заборон відчужень об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.02.2026р. №465073452 та №3170509 від 13.08.2026р. відомості про власників вказаної земельної ділянки за кадастровим номером 1223757100:01:001:0467 площею 2,1612 га, відсутні.

Відповідно, із досліджених судом вищенаведених документів слід дійти висновку, що позивачі не є ні власниками, ні користувачами земельної ділянки із вищенаведеним кадастровим номером, таких обставин судом не встановлено, а позивачами жодними доказами не підтверджено.

В той же час, позивачі вважають, що вони як спадкоємці за законом після померлого ОСОБА_3 , якому на праві приватної власності належала земельна ділянка загальною площею 4,951 га, розташована на території Миколаївської селищної ради Петриківського району згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП, зареєстрованого в книзі записів державних актів за №80 від 19.05.1999, набули права користування та володіння даною земельною ділянкою з часу відкриття такої спадщини відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №463/6829/21-ц.

Кадастровий номер згаданої земельної ділянки загальною площею 4,951 га згідно наведеного Державного акту відсутній, що перешкоджає їм вступити у спадщину та отримання свідоцтва на спадщину.

Також судом встановлено, що 06.02.2026р. ФОП ОСОБА_4 , яка виконувала роботи з присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці площею 0,7204 га надала позивачці лист за №14, у якому повідомила, що в межах земельної ділянки, площею 0,7204 га, яку передбачено зареєструвати (на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ДП, виданого 19.05.1999 року), розташована інша земельна ділянка, з кадастровим номером 1223757100:01:001:0467. Перетин з ділянкою унеможливлює присвоєння кадастрового номеру в ДЗК.

Разом з тим, вважаючи себе користувачами та власниками земельної ділянки загальною площею 4, 951 га, після відкриття спадщини як це підтверджено правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №463/6829/21-ц, до Державного кадастрового реєстратора з відповідною заявою про усунення вказаних розбіжностей у межах вказаної земельної ділянки з відповідною заявою з долученням до неї оригіналів документації із землеустрою або оцінки земель (які б підтверджували вище описані обставини) за встановленою вище формою та згаданою вищенаведеною процедурою, позивачі не зверталися (таких доказів до позову не додано).

Враховуючи наведене та те, що позивачі з приводу скасування державної реєстрації у ДЗК земельної ділянки з кадастровим номером 1223757100:01:001:0467 з відповідною заявою, встановленої форми до Державного кадастрового реєстратора не зверталися, відтак, останній і не приймав жодних рішень з цього питання (таких рішень суду не надано), суд приходить до висновку, що оскільки жодні дії щодо відмови у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки за заявою позивачів відповідачем та його посадовими особами не вчинялись, тому суд приходить до висновку, що у даному випадку відсутні порушені права позивачів, які б підлягали судовому захисту, у зв`язку із чим оспорювані позивачами дії відповідача не можуть бути визнані судом протиправними.

Що стосується направлення на адресу відповідача Адвокатського запиту від 06.02.2026р. за № 06/02/2026-20, поданого у порядку ст.ст.4,19, 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у якому містилася вимога скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, поданого як представника заявників, надаючи йому правову оцінку, суд зазначає наступне.

В силу п.1 ч.1 ст.20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Відповідно до положень ст.24 наведеного Закону адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що адвокатський запит є окремою формою звернення адвоката при здійсненні ним адвокатської діяльності, яке може бути спрямовано на отримання інформації або копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

При цьому, адвокатський запит не може стосуватися інших питань або правовідносин, які не пов`язані із надання правничої допомоги.

Отже, зазначення в адвокатському запиті, поданому в порядку ст.20, 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", про необхідність вирішення питання про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером1223757100:01:001:0467 не відповідає вимогам вищенаведеного чинного законодавства та суперечить процедурі, встановленій Законом №3613-УІ та Порядку №1051, якими чітко визначено, що відповідне скасування державної реєстрації у ДЗК земельної ділянки відбувається на підставі заяви заявника (власника, землекористувача) із долученням до неї оригіналів документації із землеустрою або оцінки земель.

Відповідно, на глибоке переконання суду, за відсутності дотримання позивачами наведеної процедури звернення саме позивачів до відповідача із заявою, встановленої форми, перевірка за критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 КАС України правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень – відповідача у даних правовідносинах, з урахуванням того, що судове рішення не може підміняти рішення суб`єкта владних повноважень, адміністративним судом є неможливою.

У даному контексті суд вважає за необхідне також наголосити на тому, що порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов`язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Таким чином, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тож, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Натомість ні позов, ні матеріали справи не містять доказів, які б свідчити про звернення позивачів до відповідача щодо питання скасування державної реєстрації у ДЗК вказаної земельної ділянки, відтак, суд приходить до висновку, що на дату звернення позивачів до суду з даним позовом, відповідач не допускав неправомірних дій по відношенню до прав та інтересів позивачів.

На вимогу ухвали суду про відкриття провадження у даній справі, доказів, які б свідчили про порушення оспорюваними діями прав та інтересів позивачів всупереч вимог ч.1 ст.77 КАС України, позивачами також не було надано.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що на момент звернення до суду з даним позовом порушення прав та інтересів у спірних правовідносинах відповідачем як суб`єктом владних повноважень належними, достатніми та достовірними доказами у розумінні ч.1 ст.77 КАС України позивачами не доведено.

Відсутність порушеного права на момент звернення до суду є підставою для відмови в задоволенні позову згідно правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.03.2019р. у справі №826/16994/15 та від 21.12.2019р. у справі №812/120/17, ці правові висновки є застосовними і до правовідносин у даній справі в силу ч.5 ст.242 КАС України.

Відповідно, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що за умови встановлення судом вище фактів відсутності порушених прав та інтересів позивачів у спірних правовідносинах оспорюваними діями відповідача, у задоволенні даного позову позивачам слід відмовити.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи – ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Разом з тим, з урахуванням встановлених судом обставин з приводу того, що позивачі із заявою встановленою форми, щодо скасування державної реєстрації у ДЗК земельної ділянки за кадастровим номером 1223757100:01:001:0467 до Державного земельного реєстратора та до відповідача не звертались, останні жодних рішень з цього питання не приймали, відповідно, і не порушували прав та інтересів позивачів, протиправність дій відповідача у спірних правовідносинах жодними належними, достатніми та допустимими доказами позивачами не доведена.

Є безпідставними та необґрунтованими аргументи позивачів з приводу того, що наявність державної реєстрації земельної ділянки площею 2,1612 га з кадастровим номером 1223757100:01:001:0467 в ДЗК позбавляє позивачів права присвоїти кадастровий номер земельній ділянці площею 0,7204 га ( яка знаходиться в межах земельної ділянки площею 2,1612 га) та здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, що перешкоджає вступити у спадщину, з огляду на те, що зазначені обставини не можуть бути підтвердженням протиправності дій саме відповідача щодо реєстрації такої земельної ділянки у ДЗК, оскільки відповідна реєстрації земельних ділянок з присвоєнням їм кадастрових номерів відбувається за заявою заявників, яким за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надається дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи згідно до вимог ч.3-4 ст.24 Закону №3613-УІ, обставин порушення відповідачем цієї процедури позивачами у позові не наведено та відповідних доказів на підтвердження цього суду не надано.

Судом також критично надається правова оцінка доводам позивачів з приводу того, що поділ земельної ділянки не можливий, оскільки власника не має, з огляду на те, що зазначене не відповідає дійсності та суперечить самим доводам позивачів, викладеним у позові, про те, що саме вони з моменту відкриття спадщини є власниками та користувачами земельної ділянки загальною площею 4,951 га за Державним актом серії ДП від 19.05.1999 після померлого ОСОБА_3 (згідно постанови Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №463/6829/21-ц.

До того ж, суд враховує і те, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте, позивачами, як спадкоємцями, не було вжито заходів до належного оформлення згаданої вище земельної ділянки протягом 20 років.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом і посилання позивачів на те, що у зв`язку із відсутністю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності/власника земельної ділянки за кадастровим номером 1223757100:01:001:0467 та подальша її наявність у ДЗК порушуватиме принцип об`єктивності, достовірності та повноти відомостей, з огляду на те, по-перше, відсутність у згаданому реєстрі власника земельної ділянки не свідчить про його відсутність, оскільки власниками земельних ділянок у такому випадку вважаються територіальні громади відповідних міських, сільських та селищних рад, на території яких вони розташовані згідно приписів Земельного кодексу України; по-друге, відновлювати принцип об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у ДЗК шляхом подання позову до суду у порядку адміністративного судочинства позивачі такими правами та повноваженнями не наділені, оскільки зазначене суперечить завданню адміністративного судочинства в силу ст.2 КАС України.

Окрім того, суд звертає увагу позивачів та їх представника і на те, що позивачі не є ні користувачами, ні власниками земельної ділянки за кадастровим номером 1223757100:01:001:0467, реєстрацію якої вони просять скасувати у ДЗК, таких доказів судом не встановлено, а позивачами суду не надано.

Відтак, враховуючи, що державна реєстрація земельних ділянок з присвоєнням їм кадастрових номерів відбувається за заявою особи, якій рішенням органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для її формування та подальшої передачі у власність чи користуванні такій особі (ч.3-4 ст.24 Закону №3613-УІ), позивачами мають бути звернені позовні вимоги саме до такої особи, а не до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Не можуть бути покладені в основі даного судового рішення і посилання позивачів на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.04.2025р. у справі №160/27590/24, оскільки обов`язокового врахування висновків суду апеляційної інстанції при розгляді інших справ адміністративним судом (як судом першої інстанції) приписами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

І наостанок, стосовно позовних вимог позивачів з приводу скасування державної реєстрації в ДЗК земельної ділянки площею 2,1612 з кадастровим номером 1223757100:01:001:0467, суд зазначає про таке.

Як уже досліджувалося судом вище, приписами частини 10 ст.24 Закону №3613-УІ встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Зміст наведеного нормативного регулювання свідчить про те, що у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки у ДЗК одночасно відбувається і припинення усіх речових прав, їх обтяжень щодо такої земельної ділянки про що повідомляються суб`єкти таких прав згідно п.114 Порядку №1051.

Так, як свідчать матеріали даної справи згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №465073452 від 20.02.2026р. (доданого позивачами до позову), відповіді на запит суду за №31705098 від 13.08.2026р. номер запису - 46796804 на земельну ділянку з кадастровим номером 1223757100:01:001:0467 площею 2.1612 га згідно ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 07.02.2022 у справі №752/27656/21 (кримінальної справи), де обтяжувачем є Офіс Генерального прокурора, накладено арешт нерухомого майна.

Відтак, враховуючи наведені встановлені судом обставини та аналізуючи вищенаведені приписи ч.10 ст.24 Закону №3613-УІ у їх сукупності, суд приходить до висновку, що ухвалення рішення про скасування державної реєстрації у ДЗК земельної ділянки за 1223757100:01:001:0467 площею 2.1612 га призведе до припинення обтяження цієї земельної ділянки, яке накладено у рамках проведення розслідування у кримінальному провадженні, що є неприпустимим.

Таким чином, зазначене свідчить про те, що метою даного позову було не відновлення порушеного принципу об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у ДЗК про згадану вище земельну ділянку, а виведення земельної ділянки з кадастровим номером 1223757100:01:001:0467 площею 2.1612 га з-під арешту у спосіб, що суперечить чинному законодавству України.

Інші аргументи позивачів та їх представника, уважно вивчені судом, однак не заслуговують на увагу суду, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність дій відповідача у спірних правовідносинах за критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що з урахуванням того, що позивачі не зверталися до відповідача з відповідною заявою встановленої форми та за встановленою процедурою щодо скасування державної реєстрації у ДЗК земельної ділянки, а відповідно, відповідач і не міг вчинити жодної протиправних дій у спірних правовідносинах по відношенню до прав та інтересів позивачів, тому у суду не має правових підстав робити висновок про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв не межах повноважень та у не спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не підтверджено та не доведено жодними доказами, порушення відповідачем прав та інтересів позивачів у даних правовідносинах на момент звернення до суду з цим позовом (20.02.2026р.), оскільки позивачі із заявою, встановленої форми та у встановленому порядку до відповідача не зверталися, а тому обґрунтовані підстави для визнання дій відповідача протиправними у даних правовідносинах у цій справі у адміністративного суду відсутні.

За таких обставин, з урахуванням того, що суд не знайшов обгрунтованих правових підстав для задоволення основної позовної вимоги (визнання протиправними дій відповідача, пов`язаних з реєстрацією у ДЗК відомостей про земельну ділянку за кадастровим номером кадастровим номером 1223757100:01:001:0467), тому і у задоволенні позовних вимог позивача про скасування державної реєстрації в ДЗК земельної ділянки площею 2,1612 га з кадастровим номером 1223757100:01:001:0467, які носять похідний характер від основної вимоги, позивачам також слід відмовити.

Окрім того, судом враховується і правова позиція ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Приймаючи до уваги все вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, тому у задоволенні даного позову позивачам слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивачів по сплаті судового збору у загальному розмірі 2662,40 грн. сплаченого згідно платіжних інструкції №1.539981309.1 від 20.02.2026р., №2.577027645.1 від 17.03.2026р. не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача – суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 138, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування державної реєстрації земельної ділянки – відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивачів згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва