Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №160/7818/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокуСправа №160/7818/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

31 березня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, у якій позивач просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України (адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум, оформлене витягом з Протоколу № 85/В від 28.08.2025 року, щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , враховуючи висновки суду, та прийняти рішення про призначення відповідної одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем прийнято протиправне рішення, оформлене протоколом від 28.08.2025 року № 85/В, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги внаслідок часткової втрати працездатності через отриману травму пов`язану із захистом Батьківщини та захворювання пов`язаного з проходженням військової служби через сплив тримісячного строку після звільнення. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 06 квітня 2026 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, одноразова грошова допомога призначається та виплачується військовослужбовцю у зв`язку з такою втратою працездатності саме під час виконання ним обов`язків військової служби. Разом з тим, вищезазначена норма також містить особливий критерій для призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності після звільнення з військової служби, однак така втрата працездатності повинна бути не пізніше ніж через три місяці після звільнення військовослужбовця з військової служби. Оскільки, позивача було звільнено з військової служби 29.09.2023 року, а 01.08.2024 року було встановлено ступінь втрати працездатності 25% внаслідок травми, пов`язаної з захистом Батьківщини, що сталася 13.03.2022 (довідка МСЕК серія 12ААА №003935 від 01.08.2024 року), тобто значно більше ніж через 3 місяці після звільнення з військової служби..

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України.

29.09.2023 року за наказом № 279 командира військової частини НОМЕР_1 , старшого матроса ОСОБА_1 , старшого механіка-водія-гранатометника зенітного ракетного взводу зенітно ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону звільнено з військової служби у запас за пунктом «2» підпункту «г» (за сімейними обставинами) - у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років.

Відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 2123/1 від 13.05.2023 року, солдат ОСОБА_1 1986 року народження, одержав 13 березня 2022 року: Вибухова травма. Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Закритий перелом виличної кістки та дуги справа зі зміщенням уламків. За обставин: 13 березня 2022 року близько 05 годин 30 хвилин внаслідок ракетного обстрілу збройними силами Російської Федерації військового містечка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » отримав бойове поранення, травмування військовослужбовець призваний під час мобілізації солдат ОСОБА_1 під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті Батьківщини, не пов`язане з вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 1451/убд від 07.06.2024 р., старший матрос ОСОБА_1 , дійсно в період з 26.10.2022 по 28.02.2023 з 31.03.2023 по 19.09.2023 брав участь У заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РосійськоїФедерації проти України, перебуваючи в н.п. Опитне Донецької області, н.п. Приютне Запорізької області (а.с. 17).

Згідно Протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1105 від 19 березня 2024 року: Травма, захворювання, старшого матроса ОСОБА_2 , 1986 року народження, підтверджені довідкою про безпосередню участь у бойових діях (додаток 6) від 07.07.2023 № 816/д виданою командиром військової частини НОМЕР_2 , довідкою про обставини травми (додаток 5) № 2123/1 від 13.05.2023 виданою командиром в/ч НОМЕР_3 , військово медичними документами та документами лікувальних закладів МОЗ України:Травма: «Мінно-вибухова травма (13.03.2022), закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку з цефалгічним вестибулоатактичним, дисмнестичним, цереброастенічним синдромами. Закритий перелом виличної кістки та дуги справа зі зміщенням уламків. СПО (16.03.2022), - відкрита репозиція перелому правої виличної кістки з внутрішньою фіксацією пластиною», - ТРАВМА, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

Захворювання: «Хронічна посттравматична нейросенсорна приглуховатість, справа 1 ст., зліва 0 ст. (початкові явища)», - ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ?ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. Захворювання: «Первинний деформуючий остеоартроз ліктьових та колінних суглобів 2 ст., комбіновані контрактури суглобів верхніх та нижніх кінцівок з помірним порушенням функцій верхніх та нижніх кінцівок» ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК ПОВ`ЯЗАНЕПРОХОДЖЕННЯМ СЛУЖБИ.

Довідкою МСЕК від 01.08.2024 серії 12ААА № 003935 визначено ступень втрати професійної працездатності у відсотках: 25% (двадцять п`ять) одноразово. Причина втрати професійної працездатності: захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини (а.с. 13).

З метою отримання одноразової грошової допомоги позивач звернувся із відповідною заявою.

Відповідно до п. 12 Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.08.2025 року № 85/в старшому матросу в запасі ОСОБА_3 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Заявника звільнено з військової служби 29.09.2023, а 01.08.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.

Позивач вважає протиправним рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням виплати одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом від 28.08.2025 № 85/в, яким йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги внаслідок часткової втрати працездатності через отриману травму, пов`язану із захистом Батьківщини, та, захворювання пов`язаного з проходженням військової служби, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон України № 2232-ХІІ).

Відповідно до ст. 41 Закону України № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України № 2011-XII.

Статтею 16 Закону України № 2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Частиною 1 ст. 16 Закону України № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону України № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок № 975.

Згідно із положеннями пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Абзацом другим пункту 7 Порядку № 975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Суд зазначає, що аналіз вищевказаних положень Закону України № 2011-ХІІ та Порядку № 975 дає підстави для висновку про те, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності обмежено:

тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;

причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме під час виконання нею обов`язків військової служби.

Встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причинами такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Разом із тим це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

Вищенаведене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі № 161/69/17 та від 12.03.2019 у справі № 760/18315/16-а, в яких колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 24.05.2024 у справі № 340/2722/22.

Крім того Велика Палата Верховного Суду також сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20.06.2018 у справі № 553/1642/15-ц, від 29.08. 2018 у справі № 755/17365/15-ц та від 20.03.2019 у справі № 456/450/16-ц, де зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав.

Крім того, повертаючи справу № 540/3059/20 на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 08.04.2024 вказав, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчинені особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки медико-соціальної експертної комісії у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 26.04.2024 у справі № 260/2081/23.

Суд враховує, що позивач негайно після звільнення розпочав процедуру проходження МСЕК, яка звершилась отриманням довідки про часткову втрату працездатності (25%) лише 01.08.2024.

Таким чином, суд вважає, що встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності відраховується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв`язку із наявністю об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивача звільнено з військової служби 29.09.2023, а відтак тримісячний строк закінчувався 29.12.2023, проте довідка МСЕК про встановлення часткової втрати працездатності фактично видана лише 01.08.2024, а тому суд визнає поважною та незалежною від позивача причиною пропуску законодавчо встановленого строку для вирішення питання про призначення ОГД.

Враховуючи вищенаведене, відповідач дійшов помилкового висновку, що ступінь втрати працездатності позивача внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини встановлено у понад тримісячний термін після звільнення з військової служби, тому що відповідно до пункту 3 Порядку № 975 - днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, після звільнення з військової служби (за сімейними обставинами), позивач вчиняв всі необхідні дії, направлені на встановлення йому ступеню втрати працездатності, діяв без необґрунтованих зволікань, а порушення строку видачі довідки МСЕК після спливу 3-х місяців з дня звільнення позивача з військової служби, спричинено обставинами, які не залежали від його волевиявлення, в тому числі тривалим розглядом документів в державних органах.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 08 липня 2026 року у справі № 240/35801/23, Третього апеляційного адміністративного суду, викладену у постанові від 11 червня 2025 року по справі № 160/32052/24, у постанові від 23 червня 2026 рок по справа № 500/7344/25 Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Слід вказати, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 20.03.2002 № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002).

Конституційним Судом України наголошено, що в умовах збройної агресії повномасштабного характеру законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого ч. 1 ст. 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні ч. 5 ст. 17 Основного Закону України. Виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності.

Суд констатує, що відповідач не встановлював обставин, які перешкоджали дотриманню тримісячного строку для встановлення часткової втрати працездатності з дня звільнення такої особи з військової служби.

Таким чином, суд дійшов висновку що, оскаржуване рішення про відмову у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги є протиправним та належить скасуванню, оскільки останнє прийняте відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із ч. 5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 14, 243-246,250, 262, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України (ЄДРПОУ – 00034022 просп. Повітряних Сил, буд. 6,м. Київ,03049), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум, оформлене витягом з Протоколу № 85/В від 28.08.2025 року, щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , враховуючи висновки суду, та прийняти рішення про призначення відповідної одноразової грошової допомоги.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев