Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №160/7083/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокуСправа №160/7083/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, у якому позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.02.2026 № 930030888136 в частині відмови в переведенні на пенсію відповідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби періодів робити в митних органах з 08.12.2004 по 30.12.2006, з 02.01.2007 по 30.04.2008, з 01.05.2008 по 12.12.2019, з 13.12.2019 по 30.06.2021, з 01.07.2021

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: - зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди робити в митних органах з 08.12.2004 по 30.12.2006, з 02.01.2007 по 30.04.2008, з 01.05.2008 по 12.12.2019, з 13.12.2019 по 30.06.2021, з 01.07.2021 по 22.01.2026;

повторно розглянути заяву від 29.01.2026 та прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХП, пунктів 10, 12 Закону України про державну службу від 27.01.2026 № 15, від 27.01.2026 № 16, виданих Державною митною службою України «Київська митниця» та здійснювати виплату такої пенсії з 29.01.2026, з урахуванням раніше проведених виплат.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року вищезазначена позовна заява була залишена без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви у зазначений судом строк.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року справу прийнято до провадження та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, яка доставлена до електронного кабінету відповідача – 02.04.2026 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 . перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у місті Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 Позивач у період з 08.12.2004 по 30.12.2006, з 02.01.2007 по 30.04.2008, з 01.05.2008 по 12.12.2019, з 13.12.2019 по 30.06 2021, а 01.07.2021 по 22.01.2026 працював в митних органах.

Крім того, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 : - 08.12.2004 прийняв присягу державного службовця; - 29.04.2005 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби»; - 19.06.2006 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 4 рангу»; - 17.08.2007 достроково присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 3 рангу»; - 18.08.2009 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»; - 29.08.2011 присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби З рангу»; - 23.08.2013 присвоєно 12 ранг державного службовця; - 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи ШІ рангу, - 02.12.2015 присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи І рангу,- 13.12.2019 присвоєно 5 ранг державного службовця;- 01.07.2020 присвоєно спеціальне звання радник митної служби ІІ рангу.

29.01.2026 ОСОБА_1 звернувся із заявою про переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

За правилами екстериторіальності заяву Позивача від 29.01.2026 про переведення на пенсію державного службовця розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

За результатами розгляду заяви від 29.01.2026, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області прийнято рішення від 05.02.2026 № 930030888136 про часткову відмову в призначенні/перерахунку пенсії.

На обґрунтування рішення зазначено, що за результатами розглянутих документів наданих до заяви встановлено, що у ОСОБА_2 станом на 01.05.2016 безпосередній стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців складає 02 роки 10 місяців 12 днів (08.12.2004 - 28.04.2005, 23.08.2013 - 31.12.2013); періоди роботи з 29.04.2005 по 30.12.2006, з 02.01.2007 по 30.04.2008, з 01.05.2008 по 22.08.2013, з 01.01.2014 по 01.05.2016 не зараховано до стажу державної служби, оскільки в ці періоди роботи заявнику присвоювались спеціальні звання митної служби. У зв`язку з чим вирішено відмовити ОСОБА_3 в переході на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 29.01.2026, оскільки на 01.05.2016 відсутній необхідний стаж державної служби. В частині проведення перерахунку пенсії – звільнення – перерахунок проведено згідно наданих документів з 23.01.2026 року.

Позивач не погодившись із рішення в частині відмови у переході на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 29.01.2026 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VІІІ, пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень якого передбачено, що Закон №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.

Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та Перехідні положення Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише особи, які станом на 01.05.2016 мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 03 липня 2018 року у справі №265/3709/17 та від 19 березня 2019 року у справі № 357/1457/17, від 22 травня 2020 року у справі № 263/9612/16-а, від 12 квітня 2021 у справі №591/3924/16-а.

Згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_2 від 31.08.1981 року., позивач - 08.12.2004 прийняв присягу державного службовця; - 29.04.2005 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби»; - 19.06.2006 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 4 рангу»; - 17.08.2007 достроково присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 3 рангу»; - 18.08.2009 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»; - 29.08.2011 присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби З рангу»; - 23.08.2013 присвоєно 12 ранг державного службовця; - 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи ШІ рангу, - 02.12.2015 присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи І рангу,- 13.12.2019 присвоєно 5 ранг державного службовця;- 01.07.2020 присвоєно спеціальне звання радник митної служби ІІ рангу. 16.01.2015 звільнено з займаної посаду за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України.

Отже, позивач у період з 08.12.2004 по 30.12.2006, з 02.01.2007 по 30.04.2008, з 01.05.2008 по 12.12.2019, з 13.12.2019 по 30.06.2021, з 01.07.2021 по 22.01.2026 працював в органах митної служби, при цьому, 08.12.2004 прийняв присягу державного службовця.

Відповідач не визнає стаж позивача за період з 29.04.2005 по 30.12.2006, з 02.01.2007 по 30.04.2008, з 01.05.2008 по 22.08.2013, з 01.01.2014 по 01.05.2016 як стаж держслужбовця з посиланням на те, що позивач працював на посадах, за якими йому присвоювались спеціальні звання, а робота та посадах за спеціальними званнями не зараховується до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії державного службовця.

Оцінюючи такі аргументи, суд виходить з того, що частина 1 ст. 25 Закону №3723-XII визначала, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Відповідно до ст. 1 Закону № 3723-XII, який був чинним протягом тривалих періодів роботи позивача на відповідних посадах в органах податкової служби, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-XII (далі - Закон № 509-XII), який втратив чинність 19.11.2012.

Згідно з ч. 5ст. 15 Закону № 509-XII, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".

Частина 7 ст. 15 Закону № 509-XII визначала, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону № 509-XII, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Частина 4 ст. 15 Закону № 509-XII передбачала, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Тобто цією нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами ст. 12 Закону № 3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону № 509-XII, видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Пунктом 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі Порядок №283), який був чинним на час проходження позивачем служби в податкових органах та до 01.05.2016, регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Згідно з абз. 2 п. 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Відповідно до пункту 4 Порядку №283 зазначено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Отже, зважаючи на те, що нормами раніше чинних Законів № 3723-XII, № 509-ХІІ та Порядку № 283 було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах митного контролю, враховуючи те, що позивач з 22.06.1993 працював в митних органах, з 14.06.1995 прийняв присягу державного службовця, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митного контролю), а також те, що він одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, то періоди роботи (служби) позивача на посадах митної служби з дати прийняття присяги державного службовця підлягають врахуванню до стажу державної служби.

Крім того, згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Згідно записів трудової книжки за спірні періоди позивачу присвоювались спеціальні звання: з 29.04.2005 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби»;

- 19.06.2006 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 4 рангу»;

- 17.08.2007 достроково присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 3

рангу»;18.08.2009 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»;

- 29.08.2011 присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби З рангу»;

-23.08.2013 присвоєно 12 ранг державного службовця;

- 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи ШІ рангу,

- 02.12.2015 присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи І рангу,

- 13.12.2019 присвоєно 5 ранг державного службовця;

- 01.07.2020 присвоєно спеціальне звання радник митної служби ІІ рангу.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839, що був чинним до 16.10.2020 (далі - Порядок № 839).

Згідно з п. 9 Порядку № 839, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

За приписами п. 4 Порядку № 839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою № 306.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.10.2013 у справі № 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Відступів від зазначеної правової позиції Верховний Суд не здійснював.

У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17 Суд вказав, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 Податкового кодексу України та Порядку № 283.

Відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з наведеного, суд встановив, що відповідач під час розгляду заяви позивача безпідставно виходив з того, що у нього відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.

Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIIIта Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, які діють з 01.05.2016, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

При цьому, пунктом 5 Порядку № 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Враховуючи викладене, період роботи позивача на посадах в органах митної служби з 08.12.2004 по 30.12.2006, з 02.01.2007 по 30.04.2008, з 01.05.2008 по 12.12.2019, з 13.12.2019 по 30.06.2021, з 01.07.2021 по 22.01.2026 підлягає зарахованню до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом № 3723-ХІІ.

Водночас, частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси осіб підлягають захисту у разі встановленням судом факту їх порушення, інакше такі вимоги будуть передчасними.

Суд зауважує, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не зарахований період роботи з 29.04.2005 по 30.12.2006, з 02.01.2007 по 30.04.2008, з 01.05.2008 по 22.08.2013, з 01.01.2014 по 01.05.2016, а відтак суд приходить до висновку, що зарахуванню підлягає саме період який визначений в оскаржуваному рішенні, а не той що визначений позивачем у позові.

Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевикладене рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч .2ст. 2 КАС України, у зв`язку з чим суд доходить висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.02.2026 № 930030888136 в частині відмови в переведенні на пенсію відповідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 .

Водночас, слід зазначити, що відмовляючи позивачу в переведенні на пенсію за віком згідно Закону №889-VІІ із урахуванням статті 37 Закону №3723-ХІІ, відповідачем не досліджувались надані позивачем довідки про складові заробітної плати виданих Державною митною службою України «Київська митниця» від 27.01.2026 № 15, від 27.01.2026 № 16, виданих, та не висловлювалось жодних суджень з приводу їх врахування або не врахування для перерахунку пенсії позивача, а тому суд дійшов висновку про передчасність та необґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням зазначених довідок.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити розрахунок, нарахування (перерахунок) та переведення з 29.01.2026 року позивачу відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII "Про державну службу", суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Так, обрахунок страхового стажу, призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Отже, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

Суд зазначає, що до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль легальності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань.

Також на даному етапі зазначена вимога позивача є передчасною.

Вказана правова позиція узгоджується із висновками викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.10.2019р. по справі №804/3646/18.

З урахуванням ч.2 ст.9 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області повторно розглянути заяву позивача від 29.01.2026 року про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, на пенсію, відповідно до Закону України «Про державну службу».

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Згідно із ч. 5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.02.2026 № 930030888136 в частині відмови в переведенні на пенсію відповідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди робити в митних органах з 29.04.2005 по 30.12.2006, з 02.01.2007 по 30.04.2008, з 01.05.2008 по 22.08.2013, з 01.01.2014 по 01.05.2016 та повторно розглянути заяву від 29.01.2026 про переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев