Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №589/2221/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №589/2221/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Курбанова А. Р.

Номер провадження 33/816/762/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Кислої Ю. М., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 589/2221/25 за апеляційною скаргою захисника ДУБРОВНОЇ В. В. на постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 29.10.2025, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

захисника – адвоката Дубровної В. В.,

установив:

У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвокат ДУБРОВНА В. В. просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову судді та закрити провадження в справі у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення, оскільки мотоблок під керуванням ОСОБА_2 був зупинений працівниками поліції безпідставно, ОСОБА_2 не відмовлявся від проходження огляду і йому не пропонували пройти огляд у закладі охорони здоров`я, права йому не роз`яснили, відсутні докази того, що мотоблок є т/з відповідної категорії, протокол є недопустимим доказом.

Постановою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 29.10.2025 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_2 605,60 грн судового збору.

Згідно постанови судді, 10.05.2025 о 17 год. 07 хв. на вул. Придеснянська (Щорса), 47 в с. Чапліївка Шосткинського району ОСОБА_2 керував мотоблоком Кентавр з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме стійкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, мова млява. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу шляхом продуття газоаналізатора Драгер 6820 ОСОБА_2 відмовився. Проходити медичний огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння в лікувальному закладі не забажав. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 ПДР.

Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3-х днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду; рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У рішенні від 28.01.2021 у справі «Кушнір проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 1 ст. 1 Конвенції, зазначив, «…що право на доступу до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк; заявник не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки засідання проводилося на підставі письмових доводів сторін і, таким чином, без їхнього виклику; отже, заявник не знав зміст постанови, прийнятої за результатами розгляду його позову, у тому числі наведене судом обґрунтування; це означає, що він не зміг би оскаржити постанову своєчасно, не маючи її паперової копії…» (п. 30-32).

Враховуючи, що копію постанови судді Цьомка В. М. отримав 18.11.2025, а апеляційна скарга подана його захисником 24.11.2025, то строк на апеляційне оскарження судового рішення підлягає поновленню, оскільки цей процесуальний термін пропущений з поважних (об`єктивних) причин.

Вислухавши доводи захисника Дубровної В. В., яка підтримала свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 326237 від 10.05.2025, суддя суду першої інстанції дійшла правильного висновку, що ОСОБА_2 керував т/з із ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і, окрім протоколу, об`єктивно підтверджується відеозаписами події правопорушення з технічних засобів поліцейських, на яких зафіксовані обставини зупинки т/з під керуванням ОСОБА_2 , виявлення у останнього ознак алкогольного сп`яніння і вимога поліцейських до ОСОБА_2 про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння, відмова ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки т/з, так і в закладі охорони здоров`я.

Оцінюючи наведений вище доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності та достатності для ухвалення відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цьому доказу.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі поліцейського та у постанові судді присутнє посилання на порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння, процедура якого (огляду) законодавчо закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».

Так, у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає обов`язковому огляду на відповідний стан сп`яніння.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп`яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ, а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється.

Водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (ч. 6 ст. 266 КУпАП, п. 6, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»).

Відеозаписи події правопорушення є об`єктивними доказами у справі і не залежать від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певної обставини, а засвідчують, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських щодо забезпечення можливості проходження ОСОБА_2 огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, а із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення, а той факт, що зафіксовані на них події за участю ОСОБА_2 мали місце у реальності та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.

Ці відеозаписи розкривають повну картину події, яка відбулась 10.05.2025 о 17 год. 07 хв. на вул. Придеснянська (Щорса), 47 в с. Чапліївка Шосткинського району, та містять усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді (ст. 280 КУпАП), зокрема: 1) факт керування особою т/з; 2) вимога поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння; 3) відмова особи, яка керувала т/з, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Саме недотримання ОСОБА_2 вимог п. 2.5 ПДР, а не дії інших осіб, призвело до складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який містить всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до його змісту (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об`єктивна сторона) – відмова особи, яка керує т/з, від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, конкретний пункт ПДР – 2.5 і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за невиконання водієм цього обов`язку – ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні протоколу дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_2 як учасника дорожнього руху.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про безпідставність зупинки поліцейськими т/з під керуванням ОСОБА_2 , то вони не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи і не ґрунтуються на вимогах законодавства України про адміністративні правопорушення.

Так, лише Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3).

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР), тому вимога поліцейських до ОСОБА_2 про зупинку т/з під його керуванням і проходження ним огляду на стан сп`яніння у передбачений законом спосіб відповідає легітимній меті та завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП), оскільки керування т/з означає не тільки виконання водієм технічних дій для приведення т/з в рух та зміни його напрямку або швидкості, але й включає також усі дії, пов`язані з наданням, зупиненням та маневруванням т/з. Тобто, керуванням т/з є процес управління та експлуатації будь-якого т/з, який використовується для пересування людей або вантажів, із дотримання правил дорожнього руху та забезпечення безпеки, ураховуючи мету поїздки, її особливості, термін, маршрут руху, дорожні умови, швидкісний режим на різних ділянках, зупинки.

Іншими словами, водієві забороняється керувати т/з із ознаками алкогольного сп`яніння у будь-якому випадку, незважаючи на наявність чи відсутність підстав для зупинки т/з поліцейськими, а правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважається закінченим з моменту, коли т/з почав рухатись, хоч своїм ходом, хоч за допомогою буксирування, і не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала т/з (абз. 3 і 4 п. 27 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами).

Вищенаведене підтверджує не лише факт перебування ОСОБА_2 із ознаками алкогольного сп`яніння під час керування т/з, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає імперативним вимогами законодавства України про адміністративні правопорушення, які водій т/з зобов`язаний виконувати (п. 2.5 ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і наведеними вище відеозаписами, а особа, яка керує т/з, у тому числі і ОСОБА_2 , отримавши вимогу поліцейського про проходження огляду на стан сп`яніння, зобов`язаний був пройти такий огляд у визначеному законом порядку, а не ухилятись від проходження огляду у будь-який завуальований спосіб шляхом як активних, так і пасивних дій, у тому числі і під приводом нібито незгоди з діями працівників поліції, сумнівів у законності їх вимог чи висування додаткових умов для проведення огляду.

Сам по собі факт формального висловлення бажання пройти огляд за відсутності реальних дій, спрямованих на його проходження, не може розцінюватися як належне виконання вимог закону та не спростовує факту ухилення від огляду на стан сп`яніння, тому дії ОСОБА_2 цілком вірно були розцінені спочатку поліцейським, а потім і суддею суду першої інстанції як відмова останнього від проходження огляду на стан сп`яніння.

Є необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо не роз`яснення ОСОБА_2 прав поліцейським, оскільки останньому були повідомлені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що підтверджується відповідним підписом ОСОБА_2 у протоколі. При цьому правом користуватися юридичною допомогою адвоката наділені особи, які притягуються до адміністративної відповідальності при розгляді справи (ст. 268 КУпАП). Тобто, таке право виникає у особи лише після початку провадження у справі про адміністративне правопорушення, порушеної на підставі певного юридичного факту, а в інакшому випадку порушення неможливе із об`єктивних причин через відсутність самої події правопорушення. Під час проведення огляду водія на стан сп`яніння розгляд справи не відбувається, як і не вирішується питання винуватості особи, виконується тільки встановлена законодавством процедура.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не може вважатися особою, яка керувала транспортним засобом, оскільки мотоблок «Кентавр», яким він керував, на думку захисника, транспортним засобом не є.

Визначення терміну транспортного засобу наведено у п. 1.10 ПДР, а саме – це пристрій, призначений для перевезення людей або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. При цьому, вказаний пункт ПДР окремо розкриває зміст терміну механічного транспортного засобу – транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, для вирішення питання про те, чи є конкретний пристрій транспортним засобом у розумінні ПДР, має значення не лише його конструктивна назва чи первісне функціональне призначення, а й те, у який спосіб та з якою метою він фактично використовувався у конкретній ситуації.

Апеляційний суд звертає увагу, що законодавство не містить положення, відповідно якого пристрій може визнаватися транспортним засобом виключно за умови його державної реєстрації, наявності державного номерного знака або необхідності отримання спеціального посвідчення на право керування ним. Зазначені обставини стосуються порядку допуску відповідних транспортних засобів та осіб до участі в дорожньому русі, однак самі по собі не визначають юридичну природу пристрою.

Інше тлумачення фактично призвело б до необґрунтованого висновку, що будь-який механічний пристрій, який не підлягає державній реєстрації або для керування яким закон не передбачає отримання посвідчення водія, за жодних обставин не може бути транспортним засобом. Такий підхід суперечив би самому змісту пункту 1.10 ПДР, який визначає транспортний засіб через його функціональне призначення та спосіб приведення в рух, а не через факт його реєстрації. При цьому апеляційний суд виходить саме з фактичного способу використання мотоблока «Кентавр» під час події.

Зокрема, як з відеозапису слідує, що ОСОБА_2 не просто перебував поруч із мотоблоком або здійснював його переміщення для виконання сільськогосподарських робіт. Він перебував на спеціально обладнаному водійському сидінні, за допомогою органів керування здійснював рух мотоблока та пересувався на ньому автомобільною дорогою по вул. Придеснянській у с. Чапліївка. Під час такого руху мотоблок і був зупинений працівниками поліції.

Отже, за встановлених обставин мотоблок фактично виконував ту саму транспортну функцію, для якої нормами ПДР визначено поняття транспортного засобу, – забезпечував переміщення людини з одного місця в інше. При цьому рух здійснювався не шляхом фізичного переміщення мотоблока особою, яка перебувала поруч із ним, а за рахунок роботи його двигуна, під керуванням ОСОБА_2 , який перебував на водійському місці.

За таких обставин вирішальним є не те, що мотоблок за своїм первісним призначенням може використовуватися для обробітку землі, а те, як саме він використовувався ОСОБА_2 у момент вчинення правопорушення.

Тобто. в конкретному випадку мотоблок був вилучений із режиму використання виключно як сільськогосподарський механізм та фактично використаний як механічний транспортний засіб для пересування дорогою і перевезення особи, яка ним керувала. Саме з цього фактичного способу його використання і має виходити суд при вирішенні питання про наявність у діях особи ознак керування транспортним засобом. Та обставина, що ОСОБА_2 перевозив самого себе, а не інших осіб чи вантаж, правового значення не має, оскільки пункт 1.10 ПДР визначає транспортний засіб як пристрій, призначений для перевезення людей, а особа, яка перебуває на водійському сидінні та переміщується за допомогою такого пристрою, очевидно є особою, яка використовує його для власного переміщення.

Не змінює цього висновку й посилання захисника на відсутність у мотоблока державного номерного знака, реєстрації чи відсутність необхідності мати посвідчення водія. Зазначені обставини не свідчать про те, що ОСОБА_2 у конкретний момент не здійснював керування механічним транспортним засобом. Навпаки, із відеозапису безпосередньо встановлюється факт його перебування на водійському сидінні, здійснення ним керування та руху мотоблока по автомобільній дорозі.

Таким чином, апеляційний суд не ототожнює поняття «мотоблок» та «транспортний засіб» за назвою відповідного пристрою, а оцінює його з огляду на фактичний спосіб використання під час події. Саме у цьому випадку мотоблок «Кентавр» був приведений у рух двигуном внутрішнього згоряння, рухався автомобільною дорогою та використовувався для перевезення особи, яка ним керувала, у зв`язку з чим відповідав ознакам механічного транспортного засобу, визначеним п. 1.10 ПДР.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених вище правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів) тощо, суддя повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Враховуючи викладене, сукупність всіх фактичних обставин справи, здійснена апеляційним судом перевірка, безсторонній і неупереджений аналіз зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин ОСОБА_2 керував т/з із ознаками алкогольного сп`яніння і відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, так як будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.

Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення – ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності та взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, –

постановив:

Поновити захиснику ДУБРОВНІЙ В. В. строк на апеляційне оскарження постанови судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 29.10.2025.

Постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 29.10.2025 відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ДУБРОВНОЇ В. В. на цю постанову – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов