Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №591/14823/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/14823/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О.М.

Номер провадження 33/816/1187/26 Суддя-доповідач Янголь Є. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Янголь Є.В., за участю секретаря судового засідання Опанасенко Т.В., захисника Конюшка Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Іваницького А.М., на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 14 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 14 квітня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн за те, що він 19.12.2025 року о 04-00 год у м. Суми на пл. Покровській, 3 керував т\з Audi Allroad, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджуються висновком лікаря КПН СОР «ОКМЦСНЗ» №4127 від 19.12.2025 року, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням захисник ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 14 квітня 2026 року, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП – закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що вказана постанова є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, й у зв`язку з цим стороною захисту було подано клопотання про зупинення провадження, у задоволенні якого судом першої інстанції було безпідставно відмовлено.

Вказує, що суд порушив право ОСОБА_1 на справедливий суд та ефективний судовий захист, оскільки стороні захисту не були надані на ознайомлення відеоматеріали, які містяться у справі й оскаржувана постанова була винесена за відсутності ОСОБА_1 , хоча на той час він мав поважні причини неявки в судове засідання, у зв`язку із проходженням ним військової служби.

Також, враховуючи те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, огляд на стан сп`яніння мали б проводити уповноважені особи Військової служби правопорядку у порядку ст. 266-1 КУпАП.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в проведенні судово-медичної експертизи зразків біологічного матеріалу ОСОБА_1 .

Також, на думку захисника, суд застосував неспіврозмірне покарання, відносно ОСОБА_1 оскільки міра покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік є переобтяженою та суттєво впливає на останнього, так як він займає посаду водія-електрика.

У судовому засіданні захисник Конюшко Д.Б. скаргу підтримав із мотивів, зазначених у ній.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду ОСОБА_1 не з`явився. Захисник не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

У зв`язку з цим, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів доданих до протоколу, а саме: акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд ОСОБА_1 не проводився; висновку лікаря КПН СОР «ОКМЦСНЗ» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, №4127 від 19.12.2025, згідно з яким ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння та відеозаписів, які було долучено працівниками поліції до складених матеріалів.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.

Посилання апелянта на порушення судом права на ефективний судовий захист, шляхом не надання на ознайомлення відеоматеріалів, які містяться у справі, апеляційний суд не знаходить слушними.

Так, дійсно у справі наявні клопотання захисника Іваницького І.В. про ознайомлення з матеріалами справи, у тому числі й відеозаписами через підсистему «Електронний суд». У відповідь на них судом першої інстанції, було надано роз`яснення, де зазначено, що завантаження відеофайлів до автоматизованої системи документообігу суду Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 не врегульовано. Водночас захиснику додатково було роз`яснено право ознайомитися з копіями долучених до справи відеозаписівбезпосередньо у приміщенні суду першої інстанції.

Такою можливістю ні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ні його захисник не скористалися.

Крім того, апеляційним судом враховується, що захисник не був позбавлений можливості в подальшому ознайомитися з матеріалами справи, подати апеляційну скаргу і надати докази на підтвердження своєї позиції апеляційному суду, тобто ефективний судовий захист було забезпечено в апеляційному провадженні. Відповідно до положень КУпАП апеляційний перегляд не обмежується виключно перевіркою формальної законності постанови суду першої інстанції. Апеляційний суд є судом, який повторно перевіряє обставини справи, оцінює докази, а також має повноваження самостійно встановлювати фактичні обставини, у тому числі шляхом безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.

Доводи захисника про безпідставну відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та про те, що оскаржувана постанова була винесена за відсутності ОСОБА_1 , що в сукупності є порушенням права на справедливий суд та ефективний судовий захист є необґрунтованими з огляду на наступне.

Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачена можливість зупинення строків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення.

Частиною 4 ст. 277 КУпАП передбачено лише можливість зупинення строків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язаних з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Інших випадків зупинення строків розгляду адміністративних справ в КУпАП не передбачено. Тож, зважаючи на відсутність визначених у КУпАП підстав для зупинення провадження у справі, суд першої інстанції правомірно відмовив у клопотанні про зупинення провадження.

Відповідно до статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у разі наявності даних про своєчасне повідомлення такої особи про час і місце розгляду справи та за відсутності клопотання про відкладення її розгляду. Участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у розгляді справи за ст. 130 КУпАП не є обов`язковою.

Як убачається з матеріалів справи, адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 надійшов до суду 24.12.2025, розгляд справи було призначено на 02.01.2026. Проте, до початку розгляду від ОСОБА_1 та його захисника надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим розгляд було відкладено на 15.01.2026. У подальшому розгляд неодноразово відкладався як за клопотанням захисника Іваницького А.М., так і самого ОСОБА_1 через перебування останнього на військовій службі.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання призначене на 14 квітня 2026 року ні ОСОБА_1 , ні його захисник знову не з`явилися, подавши чергове клопотання про відкладення.

За таких обставин суд першої інстанції діяв у межах наданих законом повноважень і правомірно розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, апеляційний суд враховує, що право на захист не зводиться виключно до особистої присутності особи в судовому засіданні, а передбачає реальну можливість знати про розгляд справи, надавати пояснення, докази, заявляти клопотання та оскаржувати судове рішення. ОСОБА_1 та його захисник, який наділений аналогічними правами, мали таку можливість, однак не скористалися нею з власної ініціативи.

Твердження апелянта про те, що огляд на стан сп`яніння мали б проводити уповноважені особи Військової служби правопорядку у порядку ст. 266-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем є необґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується.

З аналізу вказаної статті вбачається, що при порушенні правил дорожнього руху не застосовується штраф як адміністративне стягнення лише до військовослужбовців, які проходять службу на посаді водіїв транспортних засобів Збройних Сил України. Інші військовослужбовці, які керують транспортними засобами, при порушенні правил дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Твердження захисника про те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, при виявленні в нього ознак алкогольного під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції, мав проводиться за спеціальним порядком, передбаченим п. 9.15 розділу ІХ Інструкції про порядок патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 515 від 10.10.2016 та ч.ч. 3, 4, 6 ст. 266-1 КУпАП є необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті законодавства.

Так, згідно з п. 1 розділу І Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 10 жовтня 2016 року № 515, дана інструкція визначає основні завдання, механізм організації та несення патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України, права та обов`язки патрулів і посадових осіб Служби правопорядку під час несення служби, порядок застосування ними заходів адміністративного примусу до військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів під час проходження зборів, а також працівників Збройних Сил України, під час виконання ними службових обов`язків.

Таким чином, положення даної Інструкції поширюються тільки на взаємовідносин щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Даною нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп`яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного сп`яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях

Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками алкогольного сп`яніння до таких підстав не належить.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

З протоколу про адміністративне правопорушення та доданого відеозапису, вбачається, що транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 був зупинений у м. Суми на пл. Покровській, тобто поза межами території будь-якої військової частини. Доказів того, що у вказаний у протоколі день та час, останній виконував обов`язки військової служби, суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Даний порядок визначає процедуру огляду осіб, які керують транспортним засобом, водночас положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, а перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду водія, який є військовослужбовцем, таку процедуру проводять працівники поліції. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні запрошуватись.

Отже, доводи захисника з цього приводу є безпідставними.

Довід апелянта про те, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в проведенні судово-медичної експертизи зразків біологічного матеріалу ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

У цьому випадку апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, які детально викладені в оскаржуваній постанові, і додатково вважає за необхідне зазначити.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з висновку лікаря КПН СОР «ОКМЦСНЗ» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №4127 від 19.12.2025, у п.10-1 зазначено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (а.с.4).

Та обставина, що судом першої інстанції було відмовлено в проведенні судово-медичної експертизи зразків біологічного матеріалу ОСОБА_1 , а саме зразків крові, жодним чином не спростовує висновок лікаря, який також заснований на аналізі зразків біологічного матеріалу ОСОБА_1 , та висновок суду першої інстанції про керування водієм транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

До того ж під час апеляційного розгляду було задоволено клопотання захисника Конюшка Д.Б. про витребування належним чином засвідченої копії Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, складеного відносно ОСОБА_1 .

У відповідь на запит суду було отримано копію зазначеного акту згідно з яким ОСОБА_1 на дату події перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатом лабораторного дослідження зразку його крові, в якому виявлено етиловий спирт у кількості 0,73 г/л.

Також варто зауважити, що з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 оскаржував зазначений висновок лікаря з підстав його неповноти або неправильності.

Щодо твердження апелянта про те, що суд застосував неспіврозмірне покарання, відносно ОСОБА_1 , оскільки міра покарання у виді позбавлення права його керування суттєво впливає на останнього, так як він займає посаду водія-електрика, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Із аналізу вищевказаної норми закону убачається, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.

Вочевидь таке стягнення свідчить про підвищену суспільну небезпеку діяння, визначеного частиною першою статті 130 КУпАП, а тому законодавець установив, що виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, неможливе в інший спосіб, незалежно від наявності чи відсутності обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

При цьому, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч.1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Тобто, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130 КУпАП, функція суду при обранні стягнення за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Таким чином, при визнанні особи винуватою за ч.1 ст.130 КУпАП суд апеляційної інстанції не має законних підстав накладати інше адміністративне стягнення, ніж передбачене санкцією цієї статті, не призначати обов`язковий вид стягнення або ж перейти до іншого виду стягнення.

Крім того, варто зазначити, що до цих правовідносин не може бути застосована аналогія закону з кримінально-процесуальним законодавством щодо призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом.

При вирішенні справи по аналогії закону чи аналогії права, обов`язковим є дотримання декількох умов, одна з яких встановлює, що аналогія допустима лише у випадку повної чи часткової відсутності правових норм, що регламентують конкретні правовідносини.

У той же час, в КУпАП детально регламентовано накладення стягнення та санкція конкретної статті, а тому аналогія закону в даному випадку застосуванню не підлягає.

Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП та вимогам ст.ст.33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.

Варто також зазначити, що захисником було подано письмове клопотання про виклик свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Апеляційний суд не вбачає підстав для виклику зазначених осіб, оскільки захисником не обґрунтовано необхідність їх виклику, а саме які обставини вони можуть підтвердити чи спростувати, або ж для усунення яких протирічь та надання яких пояснень потрібно їх викликати. Також захисником не було надано суду жодних контактних даних вказаних свідків, для здійснення судом повідомлення про їх виклик. У зв`язку з цим та з метою запобіганню порушенню розумних строків розгляду справи виклик зазначених свідків не є доцільним.

Інших доводів, за яких можливо було б дійти висновку про безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу та незаконність притягнення останнього до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апелянтом не наведено і під час апеляційного перегляду даної справи таких обставин встановлено не було.

Апеляційний суд, переглянувши справу в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП було встановлено суддею суду першої інстанції за результатом повного, всебічно та об`єктивно розгляду справи, з врахуванням належних та допустимих доказів, з наданням їм правової оцінки, і обставин, за яких справа підлягала б закриттю за відсутністю в діях останнього складу вказаного адміністративного правопорушення, не встановлено.

Під час розгляду справи не було встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення статей 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому на підставі пункту 1 частини 7 статі 294 КУпАП вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України,

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 14 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Іваницького А.М. на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є.В. Янголь