Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №523/2418/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1499/26

Номер справи місцевого суду: 523/2418/26

Головуючий у першій інстанції Нікітіна К. О.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Булацевська Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Голоденко Лесі Олегівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 16.04.2026 рокупо адміністративному правопорушенню передбаченому ч. 5 ст.126 КУпАП стосовно ОСОБА_1 ,-

У С Т А Н О В И В:

Короткий виклад обставин справи

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №573830 від 23.01.2026 року встановлено, що 23 січня 2026 року о 16 год 05 хв за адресою: вул. Віталія Нестеренка, 48, м. Одеса, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Lexus GS 300», реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому 08.02.2025 року будучи притягнутим до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, вчинив адміністративне правопорушення повторно протягом року, керуючи транспортним засобом без права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху та ч.10 ст.15 ЗУ «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП.

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КпАП України, на підставі якої піддано його адміністративному стягненню в вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 40800 (Сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Короткий виклад вимог та доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаною постановою 29 червня 2026 року адвокат Голоденко Л.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Пересипського районного суду м. Одеси від 16.04.2026 тазакрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Разом з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 16.04.2026, у зв`язку з наявністю поважних причин, які вмотивовано тим, що копія постанови сторони захисту не вручалась, в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» сторона захисту також копію рішення не отримувала, посилаючись на дату публікації оскаржуваної постанови в ЄДРСР, а саме 18.06.2026 просять поновити строк, а також зазначають, що 28.06.2026 є вихідним днем (неділя), то останнім днем на звернення вважають 29.06.2026 .

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що судом першої інстанції не було розглянуто поданих стороною захисту клопотань від 16.04.2026 року та не надано належної правової оцінки клопотанню поданому 20.05.2026 року про закриття провадження, що позабавило права ОСОБА_1 на захист своїх прав.

Вважали, що дату оскаржуваної постанови 16.04.2026 року є помилковою, так як постанову направлено до ЄДРСР лише 17.06.2026 при тому в тексті постанови досліджено клопотання сторони захисту від 20.05.2026 року про закриття провадження.

Зазначали, що протокол про адміністративне правопорушення містить суперечливі відомості, щодо місця вчинення правопорушення, підстав зупинки транспортного засобу «Lexus GS 300», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та місця складення матеріалів справи.

Вважали, що з відеозапису наявного в матеріалах справи не встановлено факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 та взагалі руху автомобіля «Lexus GS 300», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Також вважали, що додатковим доказом відсутності об`єктивної сторони ч.5 ст.126 КУпАП є відсутність доказів обставин зупинки автомобілю, так як жодних інших постанов, щодо порушень ПДР України поліцейськими не виносились та до матеріалів справи не долучались.

Посилаючись на обставини відтворені на відеозаписі вважали, що метою поліцейських не було збір доказів у даній справі, так як вони мали на меті доставити ОСОБА_1 до ТЦК та СП.

Крім того, зазначали, що суд першої інстанції своїми діями позбавив права на апеляційне оскарження з дотриманням встановлених строків.

Явка в судове засідання

Сторона захисту була повідомлена належним чином про час, дату та місце судового засідання, в судове засідання з`явилась адвокат Голоденко Л.О. та надала свої пояснення.

Позиція апеляційного суду

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Щодо строку на апеляційне оскарження

Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Оскаржувана постанова Пересипського районного суду м. Одеси ухвалена 16.04.2026 року.

Матеріали справи не містять відомостей про направлення ОСОБА_1 та його представнику копії постанови.

Відповідно відомостей з ЄДРСР дійсно вбачається, що постанова направлена до реєстру лише 17.06.2026 року, зареєстровано: 17.06.2026 року та забезпечено надання загального доступу: 18.06.2026 року.

Згідно картки руху документу оскаржувану постанову ні ОСОБА_1 , ні його адвокат Голоденко Л.О. в підсистемі «Електронний суд» не отримували.

Адвокат Голоденко Л.О. через суд першої інстанції 29.06.2026 року звернулася з апеляційною скаргою.

Враховуючи, що у межах строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 та його захиснику вчасно не була направлена копія постанови, з метою забезпечення права учасників справи на доступ до правосуддя та перегляд справи судом вищого рівня, що є складовою права на справедливий суд, апеляційний суд, вважає можливим поновити апелянту строк на апеляційне оскарження постанови від 16 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , та забезпечити останньому право на доступ до правосуддя, що передбачено вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо суті апеляційної скарги

Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України(ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1ст. 129 Конституції України).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч.ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП України, за кваліфікуючими ознаками: повторне протягом року вчинення порушень, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, підтверджується такими доказами:

- протокол про адміністративне правопорушення від 23.01.2026 серії ЕПР1 № 573830, місце складання якого: вул. Миколи Плигуна, 40, час складання – 17 год 44 хв;

- постанову серії ЕНА № 4035323 від 08.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП;

- довідку про отримання (неотримання) особою посвідчення водія, згідно з якою ОСОБА_1 не отримував таке посвідчення;

- довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до якої станом на 23 січня 2026 року ОСОБА_1 08.02.2025 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП;

- письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких він не визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, вказав, що протокол був складений в ТЦК та СП, куди його примусово доставили;

- фото зі скрінами з гугл карт, долучені представником особои;

- відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції на двох DVD-дисках, на яких ОСОБА_1 спочатку вказує, що він сам зупинився, працівники поліції його не зупиняли, потім став вимагати зазначити причину зупинку, після запитань працівників поліції він став стверджувати, що не керував транспортним засобом. При цьому в автомобілі інші особи відсутні. Після відвідування ТЦК та СП було складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .

Судом апеляційної інстанції враховано, що способами, визначеними чинним законодавством, зокрема, звернення з дисциплінарною скаргою до керівництва поліції для проведення службової перевірки або до правоохоронних органів, в порядку КПК України, а також до суду адміністративної юрисдикції, з позовом щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників поліції, як суб`єктів, що наділені владними повноваженнями, ОСОБА_1 не звертався. Внаслідок цього, у суду першої інстанції були відсутні підстави сумніватися у законності дій працівників поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №573830 від 23.01.2026 року, а також ставити під сумнів відомості.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст. 251 КУпАП.

Відеозаписом, що міститься в матеріалах справи, зафіксовано, що ОСОБА_1 спочатку вказує, що він сам зупинився, працівники поліції його не зупиняли, потім став вимагати зазначити причину зупинки, після запитань працівників поліції він став стверджувати, що не керував транспортним засобом. При цьому в автомобілі інші особи відсутні. Після відвідування ТЦК та СП було складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , з яким останній ознайомився та проставив підписи без жодних заперечень., також поліцейськими було ознайомлено ОСОБА_1 з його правами та обов`язками,

Факт вчинення вказаного правопорушення, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою, а тому висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було розглянуто поданих стороною захисту клопотань від 16.04.2026 року та не надано належної правової оцінки клопотанню поданому 20.05.2026 року про закриття провадження, що позабавило права ОСОБА_1 на захист своїх прав, апеляційний суд вважає не слушними, з огляду на те, що таких клопотань під час провадження в суді апеляційної інстанції не заявлено, доказів неможливості подати до апеляційного суду таких клопотань не долучалось до матеріалів справи, а тому їх слід залишити без задоволення. Також судом першої інстанції надано належної правової оцінки клопотанню про закриття провадження в тексті оскаржуваної постанови, стороною захисту не спростовано належними та допустимими доказами, а тому такі доводи є необґрунтованими, що позбавляє можливості апеляційний суд їх задовольнити.

Стосовно доводів, що дату оскаржуваної постанови 16.04.2026 року є помилковою, так як постанову направлено до ЄДРСР лише 17.06.2026 при тому в тексті постанови досліджено клопотання сторони захисту від 20.05.2026 року про закриття провадження, апеляційний суд вважає формальними без належної перевірки та не впливаючими на правильні висновки суду. Тобто за своїм характером такі доводи є лише припущеннями, які спрямовані на ухилення від відповідальності ОСОБА_1 ..

Доводи апеляційної скарги, що протокол про адміністративне правопорушення містить суперечливі відомості, щодо місця вчинення правопорушення, підстав зупинки транспортного засобу «Lexus GS 300», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та місця складення матеріалів справи, апеляційний суд вважає незгодою з діями поліцейських, доказів про оскарження дій яких до матеріалів справи не долучено, а тому апеляційний суд позбавлений можливості надати їм правової оцінки.

Щодо доводів апеляційної скарги, що відсутні докази руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 аж до зупинки, а також відсутність доказів обставин зупинки автомобілю, так як жодних інших постанов, щодо порушень ПДР України поліцейськими не виносились та до матеріалів справи не долучались, апеляційний суд вважає безпідставними, адже з відеозапису наявного в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 в ході спілкування з поліцейськими пояснював, що приїхав на місце зупинки та чекає знайомого, та вже після вимоги поліцейського надати документи, зазначав, що не керував автомобілем, до того ж протокол про адміністративне правопорушення не містить жодних заперечень і незгоди з інкримінованим правопорушенням, доказів оскарження дій поліцейських до матеріалів справи не долучено, а тому такі доводи є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Посилання сторони захисту на обставини відтворені на відеозаписі вважали, що метою поліцейських не було збір доказів у даній справі, так як вони мали на меті доставити ОСОБА_1 до ТЦК та СП, апеляційний суд вважає необґрунтованими та за своїм характером є лише припущеннями, а тому їх слід залишити без задоволення.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції своїми діями позбавив права на апеляційне оскарження з дотриманням встановлених строків є по суті формальним так як апеляційним судом клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження постанови задовлено та забезпечено право на апеляційне оскарження з дотриманням вимог ст..6 Конвенції про права людини.

Узагальнюючі доводи апеляційної скарги, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень передбачених чч. 2-4 ст.126 КУпАП, апеляційний суд вважає безпідставними, так як з огляду на вищедосліджені матеріали справи вину останнього доведено поза розумним сумнівом, належних та допустимих контрдоказів в спростування вини ОСОБА_1 стороною захисту ні під час розгляду справи ні в суді першої інстанції ні під час апеляційного перегляду не долучено до матеріалів справи.

Щодо клопотання адвоката Голоденко Л.О. про закриття провадження у справі заявлено під час засідання в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд вважає його необгрунтованим, так як судом першої інстатнції надано належної правової оцінки, доказів належного обгрунтування такого клопотання стороною захисту не надано, а тому його слід залишити без задоволення.

Крім того, в судовому засідання адвокат Голоденко Д.О. зазначала, у разі якщо апеляційний суд не задовільнит вимоги її апеляційної скарги, вона буде звертатись з відповідними заявами до Вищої Ради Правосуддя, Європейського суду з прав людини, що апеляційним судом сприймається як невдала спроба впливу на суд.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено суттєвих порушень судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим відсутні підстави для її скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката Голоденко Лесі Олегівни про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити адвокату Голоденко Лесі Олегівнистрок на апеляційне оскарження постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 16.04.2026 року по адміністративному правопорушенню передбаченому ч.5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу адвоката Голоденко Лесі Олегівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 16.04.2026 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду: В.В. Кострицький