Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №127/23535/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/23535/26

Провадження № 33/801/880/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковальчук Л. В.

Доповідач: Береговий О. Ю.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2026 року у справі про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №703549 від 26 червня 2026 року, цього ж дня о 15:35 год в с. Лука-Мелешківська по вул. Тиврівського шосе, 2 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Spark SP125S-15N», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння та був зупинений поліцейськими. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №704763 від 27 червня 2026 року, цього ж дня о 22:13 год по вул. Д. Нечая, 250 в м. Вінниця, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Spark SP125S-15N», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння та був зупинений поліцейськими. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В порядку ст. 36 КУпАП, місцевим судом об`єднано справи № 127/23535/26 та № 127/23856/26, присвоєно справі судовий номер №127/23535/26.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, прийнятої з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2026 року, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції належним чином не звернув уваги на те, що він є спеціальним суб`єктом, а саме військовослужбовцем, на якого поширюється дія Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.266-1 КУпАП. Вважає, що працівники поліції після з`ясування відомостей про проходження ним військової служби, порушили порядок його освідування, тому протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом, оскільки складений неналежним органом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно з вимогами п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ураховуючи склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона такого правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у передачі керування транспортними засобами особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння, а так само і за відмову осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Судом встановлено, що згідно протоколу ЕПР 1 № 703549 від 26 червня 2026 року, цього ж дня о 15:35 год по вул. Тиврівське шосе, 2 в с. Лука-Мелешківська водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «SP125S-15N», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Крім того, згідно з протоколу серії ЕПР 1 № 704763 від 27 червня 2026 року, цього ж дня о 22:13 год по вул. Данила Нечая, 250 в м. Вінниця водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Spark SP125S-15N», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Приймаючи рішення про визнання винним ОСОБА_2 у порушенні п.2.5 ПДР України та притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 703549 від 26 червня 2026 року, згідно якого викладені обставини скоєного правопорушення;

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 704763 від 27 червня 2026 року, згідно якого викладені обставини скоєного правопорушення;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижуються увагу та швидкість реакції;

- відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції.

Апеляційний суд вважає, що дані протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 № 703549 від 26 червня 2026 року та ЕПР 1 № 704763 від 27 червня 2026 року, відповідають вимогам ст.256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.

Також, до матеріалів справи долучені відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, яким зафіксована хронологія подій 26 червня 2026 року та 27 червня 2026 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції було порушено порядок огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, передбачений статтею 266-1 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Відповідно до частини першої-третьої статті 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Отже огляд військовослужбовця на стан сп`яніння відбувається з залученням управління Військової служби правопорядку ЗСУ лише в тому випадку коли такий військовослужбовець виконує обов`язки військової служби або перебуває на території військових частин, а також за наявності підстав вважати, що він у стані сп`яніння перебуває на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

Як вбачається з відеозаписів, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції і на пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відмовився. Після його зупинки стверджував, що він є військовослужбовцем.

ОСОБА_1 не було надано співробітникам поліції відповідних документів про те, що на час зупинки транспортного засобу під його керуванням, він виконував обов`язки військової служби.

Наявна у матеріалах справи довідка ВЧ НОМЕР_2 №27/433 від 27 липня 2026 року про те, що в період з 26 червня 2026 року по 29 червня 2026 року полковник ОСОБА_1 перебував на військовій службі та перебував у службовому відрядженні у АДРЕСА_1 та, що у зазначений період військовослужбовець перебував у повній бойовій готовності, не свідчить про виконання ОСОБА_1 бойового завдання, а також виконання ним безпосередніх посадових обов`язків поза межами військової частини на момент виникнення обставин, у зв`язку з якими складені протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 № 703549 від 26 червня 2026 року та ЕПР 1 № 704763 від 27 червня 2026 року.

Натомість будь-які інші докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Spark SP125S-15N», д.н.з. НОМЕР_1 , безпосередньо виконував обов`язки військової служби відсутні. Також відсутні докази того, що вказаний транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 належить, облікований чи закріплений за військовою частиною.

За таких обставин, враховуючи вимоги статей 266, 266-1 КУпАП та Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Закону України «Про дорожній рух» у їх невід`ємному зв`язку, а також те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 на час вчинення правопорушення виконував бойове завдання або безпосередні посадові обов`язки поза межами військової частини з використанням цивільного транспортного засобу, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відсутні підстави вважати, що працівниками поліції було порушено вимоги статті 266-1 КУпАП.

Будь-яких порушень працівниками поліції при виконанні вимог статті 266-1 КУпАП, апеляційним судом не встановлено.

Чинним законодавством не передбачено виключень для військовослужбовців щодо їх обов`язку проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до п.2.5 ПДР України, і вони, як і всі особи, що керують транспортними засобами на території України зобов`язані дотримуватися ПДР.

Таким чином, співробітниками поліції була дотримана процедура огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , передбачена ст. 266 КУпАП, а також вірно кваліфіковані його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом із цим, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ та в закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку, що підтверджується сукупністю досліджених доказів по справі про адміністративне правопорушення, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України.

Невизнання вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності суд розцінює, як специфічний, обраний особою, спосіб захисту, з метою уникнення відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення, за яке передбачене суворе стягнення у виді значного штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.

В рішенні по справі «О’ Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

За таких обставин, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.

Апеляційний суд враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхиленняапеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.130, ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду О. Ю. Береговий