Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №130/210/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 130/210/26

Провадження № 22-ц/801/1757/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Порощук П. П.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокуСправа № 130/210/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів: Панасюка О. С., Сала Т. Б.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»,

відповідачка (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Порощука П. П. в м. Жмеринка, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення, -

встановив:

В січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «ЕЙС» (надалі ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, 28.04.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено в електронній формі кредитний договір № 196493839 (надалі – Договір), за умовами якого ОСОБА_2 отримала 4 000 грн. У подальшому сторони погодили збільшенян кредитного ліміту до 21 850,00 грн.

28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, до якого було укладено ряд додаткових угод, у тому числі про продовження терміну дії договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 228 від 09.05.2023, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі – ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу №05/0820-01, до цього договору 30.05.2023 року сторони підписали Реєстр прав вимоги № 9 , за яким право грошової вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за Договором

Відповідачка зобов`язання по поверненню коштів не виконує, тому позивач змушений звернутися до суду та просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 196493839 від 28.04.2021 у розмірі 70 078,14 грн, яка складається з: 18 905,57 грн - заборгованість по тілу кредиту; 51 172,57 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 196493839 від 28.04.2021 у розмірі 70 078,14 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн. та 7 000 грн. витрати на правничу допомогу.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, наявність кредитних відносин між позивачкою та первісним кредитором є доведеною, відповідачка в порушення умов Договору № 196493839, своїх зобов`язань з поверненню коштів та сплати процентів за їх користування виконала не в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої становить 70 078,14 грн, а саме: 18 905,57 грн - заборгованість по тілу кредиту; 51 172,57 грн - заборгованість за процентами. Позивач ТОВ «ФК «Ейс» набув права вимоги до відповідачки за договором факторингу.

Не погодившись з ухваленим у справі рішенням суду, 03 червня 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що кредитний договір № 196/493839 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та нею, ОСОБА_2 , укладено 28.04.2021 року. Водночас договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», укладено 28.11.2018 року, тобто ще до виникнення зобов`язання між первісним кредитором та нею. За таких обставин на момент укладення зазначеного договору факторингу у первісного кредитора не існувало права вимоги до відповідачки, а відтак він не міг передати таке право ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, відповідно не могло таке право перейти в подальшому до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року.

11 червня 2026 року ТОВ «ФК «ЕЙС» через систему «Електронний суд» подало відзив на апеляційну скаргу, в якій просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення, - без змін.

Основними доводами відзиву є те, що відповідачка неправильно трактувала положення договору та дійшла хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору: право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу.

Пунктом 2.1 Розділу 2 (предмету договору) Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Такий Реєстр по переходу права вимоги до відповідачки був підписаний 09.05.2023року. Тому й подальші відступлення права вимоги, в тому числі і до позивача, є правомірними.

Справа, що розглядається, не відноситься до справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), тому з урахуванням приписів частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд проводить розгляд без повідомлення учасників справи.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам.

По справі встановлено наступне:

- 28 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено в електронній формі кредитний договір № 196493839, за умовами якого ОСОБА_2 отримала 4 000 грн. Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту позичальником. (п. 1.2.) Сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальник в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах в цьому пункті, не обмежена (п. 1.3.). За користування кредитом протягом Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку (п. 1.4.): виключно на період строку визначеного в п. 1.2. Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 405,15 процентів річних, що становить 1,11 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним (п. 1.4.1.); за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 548,20 процентів річних, що становить 1,50 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентною ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті (п. 1.4.2.). У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.3. Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовується з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовується правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою за весь строк користування Кредитом протягом дисконтного періоду. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору (п. 1.4.3.). Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладною обставиною, в розумінні ст. 212 КЦ України, яка має наслідком продовження строку користування Кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах (п. 1.7.1): зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переноситься на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, одна при ненадходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду (п. 1.7.1); з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (п. 1.7.2.). За порушення позичальником строків повернення Кредиту та/або прострочення сплати процентів у строк, визначені Договором, Кредитодавець має право стягнути з Кредитодавця пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15 % від суми прострочення платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення Позичальником зобов`язань за даним Договором, не може перевищувати половину суми Кредиту, одержаної Позичальником за даним Договором (п. 3.3.) (а.с. 14 – 16). В подальшому відповідач збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 21 850 грн (а.с. 17 – 34);

- первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.54-63 на звороті). Додатково, на підтвердження даного факту до позовної заяви додані довідка та письмові пояснення первісного кредитора (а.с. 134-144 на звороті);

- 28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 (далі – Договір факторингу 1). Згідно з п.2.1 розділу 2 Договору факторингу 1 клієнт (Первісний кредитор) зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. У подальшому до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди № 19, 26, 27, 31, 32 у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1 (а.с. 80 – 92);

- первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 228 від 09.05.2023 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги (а.с. 93 – 94);

- 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 99 – 101). У подальшому до договору факторингу 2 укладалися додаткові угоди № 2, 3 (а.с. 103 на звороті – 104);

- ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги (а.с.96-97);

- 11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е (далі – Договір факторингу 3), відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (а.с.105-108);

- факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № Б/Н від 14.07.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3 (а.с.111 – 112);

- згідно розрахунку заборгованості, виконаного первісним кредитором, станом на дату відступлення права вимоги (28.09.2021 року) заборгованість за Договором становить 46 597, 32 грн (тіло кредиту- 18 905,57 грн, заборгованість за процентами 28 126,58 грн , враховано здійснені позичальницею оплати в розмірі 11 691 грн) (а. с. 118-119);

- згідно розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «Таліон плюс», станом на 20.11.2021 рокузаборгованість за Договором становить 70 078,14грн (тіло кредиту- 18 905,57 грн, заборгованість за процентами 51 172,578 грн) (а. с. 120).

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Частиною першою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник — повернути кредит та сплатити проценти.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 196493839 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у сумі 4 000 грн. У подальшому сума кредиту була збільшена та становила 21 850 грн.

Первісний кредитор свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжними документами, тоді як відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала.

Відповідачка факт укладення кредитного Договору та отримання коштів, наявність заборгованості не заперечує.

Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність факту укладення кредитного Договору та наявність у відповідачки заборгованості за Договором у розмірі, зазначеному позивачем, а саме: 70 078,14 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі та процентами. Вказані обставини апеляційною скаргою не спростовуються.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у позивача права вимоги до відповідачки.

Основним доводом апеляційної скарги є те, що договір факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено 28 листопада 2018 року, тобто до укладення кредитного договору від 28 квітня 2021 року, у зв`язку із чим, первісний кредитор не міг відступити право вимоги до неї, а відтак позивач також не набув права вимоги до неї.

Апеляційний суд не погоджується із зазначеними доводами апеляційної скарги, з огляду на таке.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до боржника.

Предметом договору факторингу згідно зі статтею 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Тобто договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Предметом договору факторингу згідно статті 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У постанові від 07.01.2026 року у справі № 727/2790/25 КЦС ВС виснував наступне:

«допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.»

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі що розглядається 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Згідно з пунктом 1.2 цього договору, перелік кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються, визначається у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до пункту 2.1 договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор — прийняти їх та здійснити фінансування на умовах договору.

Таким чином, сторони погодили механізм передачі прав вимоги не шляхом одноразового відступлення на дату укладення договору факторингу, а шляхом подальшого підписання реєстрів прав вимоги щодо конкретних боржників.

З матеріалів справи вбачається, що право вимоги за кредитним договором № 196493839 від 28 квітня 2021 року було відступлено від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Реєстру прав вимоги № 228 від 09.05.2023, тобто вже після виникнення кредитного зобов`язання.

При цьому станом на дату підписання реєстру кредитний договір уже був укладений, право вимоги існувало та було індивідуалізоване шляхом зазначення конкретного боржника, номера кредитного договору та розміру заборгованості.

Отже, доводи апеляційної скарги про неможливість переходу права вимоги через те, що договір факторингу укладений раніше за кредитний договір, не відповідає змісту самого договору факторингу та фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд суд звертає увагу, що право відступлення майбутньої вимоги прямо допускається статтею 1078 ЦК України, а тому саме по собі укладення рамкового договору факторингу до виникнення конкретного кредитного зобов`язання не свідчить про відсутність у подальшому правових підстав для переходу права вимоги.

У подальшому право вимоги було відступлено від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі Реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року, складеного на виконання договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого право вимоги до відповідачки перейшло до позивача. Факт такого переходу підтверджується Реєстром боржників та Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 14 липня 2025 року.

Надані позивачем договори факторингу, реєстри прав вимоги та платіжні документи підтверджують безперервність переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача.

Відтак відповідачка помилково вважає, що у позивача відсутнє право вимоги до відповідача.

Договори факторингу, на підставі яких здійснювався перехід права вимоги, є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, а їх дійсність відповідачкою не оспорюється.

За таких обставин апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача права вимоги не знайшли свого підтвердження, а висновки суду першої інстанції про набуття ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги до відповідачки відповідають встановленим обставинам справи та вимогам статей 512, 514, 516, 1077, 1078 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_1 не містить доводів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року слід залишити без змін, а подану апеляційну скаргу, - без задоволення.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, то судові витрати відповідачки ОСОБА_1 , понесені у суді апеляційної інстанції, слід залишити за нею. Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем судових витрат в суді апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. С. Панасюк

Т. Б. Сало