Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №930/1194/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 930/1194/25

Провадження № 22-ц/801/1706/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Войницька Т. Є.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокуСправа № 930/1194/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Панасюка О. С., Сала Т. Б.,

учасники справи:

позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»,

відповідачка ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» на заочне рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року в м. Немирів, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення, -

встановив:

В травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтований тим, що 18 січня 2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 486958-КС-001 про надання кредиту («Споживчий кредит. Електронна форма), відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 10 000 грн. Строк надання кредиту 24 тижні, стандартна процентна ставка за Кредитом в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом в день 1,15288411, фіксована (п. 2.4.). Комісія за надання кредиту 1 500 грн (п. 2.5.). Строк дії договору до 04.07.2024 року (п. 2.7.). Орієнтована загальна вартість наданого Кредиту 26 040 грн (п. 2.8). Орієнтована реальна річна процентна ставка 9249,88 процентів (п. 2.9.).

21 січня 2024 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» з ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до Договору № 486958-КС-001 про надання кредиту від 18 січня 2024 року. Кредитодавець та позичальник підтверджують, що станом на 21.01.2024 року сума неповернутого позичальником Кредиту становить: 10 000 грн, сума нарахованих та несплачених процентів за користування Кредитом становить 461,16 грн; сума нарахованої та несплаченої Комісії становить: 1 500 грн (п. 1.). Кредит збільшується на 5 000 грн (п. 2.1.). Після укладення цієї Додаткової угоди та збільшення суми Кредиту: загальна сума отриманого Кредиту становить: 15 000 грн (п. 1. та п. 2 Додаткової угоди); орієнтована реальна річна процентна ставка: 11113,45 процентів; орієнтована загальна вартість наданого кредиту 38 822,89 грн (п. 4.). Комісія за надання додаткової суми кредиту 750 грн. (п. 5). Враховуючи умови п. 1. – п. 4 Додаткової угоди Сторони домовились внести наступні зміни до Договору (п. 6) : Викласти п. 2.6. Договору в новій редакції, а саме «2.6 Загальний розмір Кредиту: 15 000 грн» (п. 6.1). Викласти п. 2.8. Договору в новій редакції, а саме: «2.8 Орієнтована загальна вартість наданого Кредиту 38 822,89 грн» (п. 6.2.). Викласти п. 29. Договору в новій редакції, а саме: «2.9. Орієнтована реальна річна процентна ставка: 11113,45 процентів (п. 6.3.).

Позивач кредитні кошти надав, натомість відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 64 981,54 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 15 000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах у розмірі 47 731,54 грн, суми прострочених платежів за комісією 2 250 грн.

Заочним рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року позов задоволено частково:

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 486958-КС-001 про надання кредиту від 18.01.2024 в розмірі 59 506,54 гривень, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 15 000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах у розмірі 42 256,54 грн., суми прострочених платежів за комісією -2 250,00 грн;

- у решті позовних вимог відмовлено.

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 218,30 гривень.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції не погодився з розміром нарахованих відсотків за користування кредитом, виходячи з наступного.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Кредитний договір № 486958-КС-001 укладений 18.01.2024 року та діє до 04.07.2024 року. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24.12.2023 року. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про застосування до вказаних правовідносин зазначеного вище закону.

Із розрахунку заборгованості суд установив, що позивач за період з 18.01.2024 року до 08.02.2024 року нараховував щоденно відсотки за ставкою 1,15288411 процентів, а з 09.02.2024 по 22.04.2024 нараховував щоденно відсотки за ставкою 2,00000000 %, що узгоджується з п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Натомість, з 23.04.2024 року по 04.07.2024 року позивач продовжував нараховувати відсотки в розмірі 2,0%, що не відповідає п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», оскільки з 23 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,5 %.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 22.04.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 486958-КС-001 від 18.01.2024 року становила 43 081,54 грн, з якої: 15 000,00грн.-тіло кредиту; 25 831,54 грн. –відсотки; 2 250,00 грн - комісія .

Отже суд навів власний розрахунок та встановив, що за період з 23.04.2024 року по 04.07.2024 року розмір відсотків становить 16 425 ,00 грн. (15 000,00 грн.*1,5%*73 дні). Тобто, загальний розмір заборгованості за відсотками станом 04.07.2024 року становить 42 256,54 грн. (25 831,54 грн.+16 425,00 грн.)

Не погодившись з таким рішенням в частині визначення розміру заборгованості за нарахованими відсотками, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 30 травня 2026 року через систему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить рішення в оскаржуваній частині змінити, а саме змінити суму стягнення процентів з 59 506,54 на суму в розмірі 64 981,54 грн, в решті заочне рішення залишити без змін та здійснити розподіл судових витрат.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд невірно застосував Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» та не зважив на те, що в Договорі визначено процентну ставку в день і за умови дотримання позичальником орієнтованого графіку платежів та застосування Зниженої процентної ставки в день у розмірі 1,15288411 в день протягом строку кредитування: загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення Договору складають 23 822,89 грн та включають у себе проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту. Загальний розмір кредиту становить 15 000 грн. Строк кредитування становить 169 днів (24 тижні). За таких умов денна процентна ставка становить 0,94 проценти з розрахунку: (23 822,89/15 00,00) 169 днів ? 100 % = 0,94 %.

Таким чином, розмір денної процентної ставки передбачений Договором № 486958-КС-9001 про надання кредиту від 18.01.2024 року та Додатковою угодою не перевищують 1 %, виходячи з того, що обрахування базувалось на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі – як того вимагає норма ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення в оскаржуваній частині відповідає вказаним вимогам.

По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

- 18 січня 2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 486958-КС-001 про надання кредиту («Споживчий кредит. Електронна форма), відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 10 000 грн. Строк надання кредиту 24 тижні (п. 2.3.). Стандартна процентна ставка за Кредитом в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом в день 1,15288411, фіксована (п. 2.4.). Комісія за надання кредиту 1 500 грн (п. 2.5.). Строк дії договору до 04.07.2024 року (п. 2.7.). Орієнтована загальна вартість наданого Кредиту 26 040 грн (п. 2.8). Орієнтована реальна річна процентна ставка 9249,88 процентів (п. 2.9.) (а.с. 21 – 25);

- 21 січня 2024 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» з ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 № 486958-КС-001 про надання кредиту від 18 січня 2024 року («Споживчий кредит. Електронна форма). Кредитодавець та позичальник підтверджують, що станом на 21.01.2024 року сума неповернутого позичальником Кредиту становить: 10 000 грн, сума нарахованих та несплачених процентів за користування Кредитом становить 461,16 грн; сума нарахованої та несплаченої Комісії становить: 1 500 грн (п. 1.). Кредит збільшується на 5 000 грн (п. 2.1.). Після укладення цієї Додаткової угоди та збільшення суми Кредиту: загальна сума отриманого Кредиту становить: 15 000 грн (п. 1. та п. 2 Додаткової угоди); орієнтована реальна річна процентна ставка: 11113,45 процентів; орієнтована загальна вартість наданого кредиту 38 822,89 грн (п. 4.). Комісія за надання додаткової суми кредиту 750 грн. (п. 5). Враховуючи умови п. 1. – п. 4 Додаткової угоди Сторони домовились внести наступні зміни до Договору (п. 6) : Викласти п. 2.6. Договору в новій редакції, а саме «2.6 Загальний розмір Кредиту: 15 000 грн» (п. 6.1). Викласти п. 2.8. Договору в новій редакції, а саме: «2.8 Орієнтована загальна вартість наданого Кредиту 38 822,89 грн» (п. 6.2.). Викласти п. 29. Договору в новій редакції, а саме: «2.9. Орієнтована реальна річна процентна ставка: 11113,45 процентів (п. 6.3.). Додаткову угоду підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0931 (а.с. 39 – 40);

- 18 січня 2024 року ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA -2432 паспорт споживчого кредиту (а.с. 18 – 20);

- згідно підтвердження ТОВ «ПрофітГід», в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» 18.01.2024 було здійснено успішний переказ грошових коштів на номер платіжної картки № НОМЕР_1 в сумі 10 000,00 грн.; призначення платежу: ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 1 згідно кредитного договору № 486958-КС-001 від 18.01.2024 (а.с. 49);

- згідно підтвердження ТОВ «ПрофітГід», в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» 21.01.2024 було здійснено успішний переказ грошових коштів на номер платіжної картки № НОМЕР_1 в сумі 5 000,00 грн.; призначення платежу: ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 1згідно додаткової угоди до кредитного договору №486958-КС-001 від 18.01.2024 (а.с. 50);

- згідно відповіді, наданої АТ КБ «ПриватБанк», наданої на виконання ухвали Немирівського районного суду Вінницької області від 29 травня 2025 року про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 було емітовано карту № НОМЕР_3 , а згідно виписки про рух грошових коштів, 18.01.2024 на карту відповідача зараховано кошти в сумі 10 000,00 грн., 21.01.2024 на карту відповідача зараховано 5 000,00 грн (а.с. 80).

- згідно розрахунку заборгованості станом на 23.04.2025 року, заборгованість за Договором становить 64 981,54 грн., яка складається з: прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 15 000,00 грн., прострочених платежів по процентах у розмірі 47 731,54 грн., прострочених платежів за комісією 2 250,00 грн (а. с. 14 – 16).

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Наявність кредитних відносин, отримання відповідачем кредитних коштів та неналежне виконання ним умов Договору сторонами не заперечується та не оскаржується, а відтак зазначені обставини не перевіряються судом апеляційної інстанції.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині визначення розміру процентів, що підлягають до стягнення.

Отже, щодо доводів апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції приписів ЗУ «Про споживче кредитування», якими було обмежено розмір денної процентної ставки, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 5 мотивувальної частини Рішення КСУ від 09 лютого 1999 року по справі № 1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Відповідно до частини 5 статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 було доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023).

Згідно пункту 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» № 3498-IX, тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Закон набрав чинності 24.12.2023 року.

Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, то в період часу з 24.12.2023 року до 22.04.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки – 2,5 %, в період часу з 22.04.2024 року до 20.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки – 1,5 %, а з 20.08.2024 року – максимальний розмір денної процентної ставки – 1 %.

При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Вказане свідчить про те, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

По справі встановлено, що в Договорі, який був укладений 18.01.2024 року (зі змінами від 21.01.2024 року), сторони обумовили наступний розмір та порядок сплати процентів: стандартна процента ставка за Кредитом в день 2 % за кожен день користування Кредитом(пункт 2.4), фіксована; знижена процентна ставка в день Кредитом в день 11,15288411% за кожен день користування Кредитом, фіксована.

Отже, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вірно встановив, що за період з 18.01.2024 року до 08.02.2024 року позивач нараховував щоденно відсотки за ставкою 1,15288411 процентів, а з 09.02.2024 по 22.04.2024 нараховував щоденно відсотки за ставкою 2,0 %, що узгоджується з п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», загальний розмір заборгованості за процентами на 22.04.2024 року становить 25 831,54 грн. В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що денна процентна ставка (ДПС) на день укладення Договору 18.01.2024 та Додаткової угоди 21.01.2024 року була розрахована вірно та становила при застосування процентної ставки в розмірі 1,15 % в день, відповідно 0,94% та 0,95%.

Однак, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, з 23.04.2024 року по 04.07.2024 року (72 дні), позивач застосовував передбачену Договором процентну ставку в день в розмірі 2%.

Апеляційний суд наводить розрахунок денної процентної ставки (ДПС) при застосуванні 2% в день за користування кредитом:

Загальний розмір кредиту – 15 000 грн;

Строк кредитування – 72 дні;

Процентна ставка за кредитом 2% в день, що становить 21 600 грн;

Комісія 2 500грн.

Отже, загальні витрати за кредитом становлять 24 100 грн (21 600 проценти + 2 500 комісія).

Відповідно, ДПС = (24 100/15 000)/72 х100 = 2,23%

Відтак, реальна денна процентна ставка (ДПС) з 23.04.2024 року за Договором становила 2,23 %, що суперечить частині 5 статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування», з урахуванням перехідного періоду, встановленого в пункту 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування».

Тому апеляційний суд виснує, що привальним є висновок суду першої інстанції про те, що з 23.04.2024 року по 04.07.2024 року нарахування відповідачем процентів в розмірі 2,0% в день не відповідає п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», оскільки з 23 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,5 %. Наведений судом розрахунок є правильним: за період з 23.04.2024 року по 04.07.2024 року розмір відсотків мав становити 16 425 ,00 грн. (15 000,00 грн.*1,5%*73 дні). Відтак суд вірно визначив, що загальний розмір заборгованості за відсотками станом 04.07.2024 року становить 42 256,54 грн. (25 831,54 грн.+16 425,00 грн.).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Бізнес Позика» не містить доводів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому заочне рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року слід залишити без змін, а подану апеляційну скаргу, - без задоволення.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, то судові витрати позивача, понесені у суді апеляційної інстанції, слід залишити за ним. Матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат в суді апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» залишити без задоволення.

Заочне рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. С. Панасюк

Т. Б. Сало