Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №149/608/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 149/608/25

Провадження № 22-ц/801/1622/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк О. О.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокуСправа № 149/608/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

учасники справи:

позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс»,

відповідачка ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» на заочне рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Гуменюка О. О. в м. Козятині, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення,

встановив:

В лютому 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (надалі - ТОВ «Сіроко Фінанс») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 02 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 77422622 (надалі - Договір) шляхом підписання цифровим електронним підписом (одноразовим ідентифікатором), відповідно до умов якого відповідачка отримала в кредит 15 001 грн (п. 2.1.) на 30 днів (п. 2.2.), зі сплатою процентів.

Кредитор свої зобов`язання виконав та перерахував ОСОБА_1 кошти, натомість вона свої зобов`язання не виконала, внаслідок чого склалася заборгованість в розмірі 35 822,39 грн (15 001,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 35 337,29 грн - заборгованість за процентами). Спроби врегулювання боргу із боржницею в добровільному порядку виявилися безрезультатними.

04 січня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ « Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу № 025-040122, у відповідності до умов якого право грошової вимоги за договором позики № 77422622 перейшло до ТОВ « Сіроко Фінанс». Тому позивач просив стягнути на його користь з відповідачки заборгованість, яка склалася за Договором.

Заочним рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 квітня 2026 року відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно форми Реєстру праву вимоги, яка є Додатком №1 до договору факторингу № 025-040122 від 04.01.2022, у пункті 2 Реєстру має бути зазначена Ціна придбання, належна до сплати клієнту за цим Реєстром. Доданий до позову Реєстр прав вимоги № 09/02/22, що відступається Клієнтом Факторові відповідно до договору факторингу № 025-040122 від 04.01.2022, не містить підписів представників сторін та печаток юридичних осіб, тому суд відхиляє вказаний доказ як недопустимий.

Також суду не надано доказів (платіжного доручення, квитанції тощо) на підтвердження виконання Фактором ТОВ «Сіроко Фінанс» умов Договору факторингу в частині сплати клієнту 100% ціни придбання прав вимоги шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта, як передбачено п. 4.2 договору.

Тому суд виснував, що ТОВ «Сіроко Фінанс» не довело порушення його прав відповідачкою та наявність права звернення до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості за договором позики № 77422622 від 02.10.2021.

Не погодившись з таким рішенням суду, 21 травня 2026 року через систему «Електронний суд» ТОВ «Сіроко Фінанс», подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним судові витрати.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що позивачем було надано до суду першої інстанції перелік документів, які підтверджують наявність заборгованості за договором позики № 77422622 від 02.10.2021 року, а саме: договір позики № 77422622 від 02.10.2021 року як доказ цивільних правовідносин між відповідачкою та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів»; довідку ТОВ «ФК «Фінекспрес» про перерахування коштів за Договором як доказ отримання відповідачкою позики; розрахунок заборгованості як доказ нарахування розміру заборгованості, де вказані її складові.

Позивачем було надано суду першої інстанції докази переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, а саме: договір факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 року, належним чином завірений підписом позивача, витяг з Реєстру прав вимоги № 09/02/22, що відступається клієнтом Факторові до Договору Факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 року. Оплата за договором факторингу була здійснена, про що свідчить відповідна платіжна інструкція переказу коштів, копію якої позивач додав до апеляційної скарги. Відтак суд невірно виснував, що позивач не довів право вимоги до відповідачки.

В наданий судом строк відповідачка не скористалася правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення відповідає вказаним вимогам.

По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

- 02 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 77422622, шляхом підписання цифровим електронним підписом (одноразовим ідентифікатором). Відповідно до умов договору, відповідачці надано кредит у розмірі 15 001 грн (п. 2.1.) на 30 днів (п. 2.2.), Дата повернення позики 01.11.2021 року, знижена процентна ставка в день, % (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності); процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день % (не застосовується в період карантину) 2.70 %; Пеня %/день (не застосовується в період карантину) 2.70 %; Орієнтована реальна річна процентна ставка, % 29653,85 %; Орієнтована загальна вартість позики, у грн 23 956,60 грн (п. 2.3.) (а.с. 21). Договір позики та Додаток №1 (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживачів та реальної річної процентної ставки за договором) підписані електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису daAt77fMzS, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - Olaparfenuk34@gmail.com) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін (а. с. 21 на звороті);

- згідно довідки № КД-000004781/ТНПП від 20.12.2024, ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа) підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 02.10.2021, сума 15 001,00 грн за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу b5c65e8f-9c9b-4744-a039-d22c41b60d5a, отримувач ОСОБА_1 (а.с. 18);

- згідно розрахунку заборгованості за договором позики № 77422622 від 02.10.2021, станом на 09.02.2022 відповідачка має заборгованість на загальну суму 50 338,29 грн, з яких: 15 001,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 35 337,29 грн - заборгованість за процентами (а. с. 4 - 6);

- 04 січня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ « Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 025-040122, у відповідності до умов якого право грошової вимоги за договором позики № 77422622 перейшло до ТОВ « Сіроко Фінанс». Згідно з Реєстром прав вимоги № 09/02/22 від 09.02.2022 клієнт відступив фактору (позивачу) право вимоги за договорами позики, у тому числі за договором позики № 77422622 від 02.10.2021, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 на суму заборгованості 50 338,29 грн (а. с. 9 - 12) та надано Реєстр прав вимоги (Додаток № 1 до Договору факторингу № 025-040122) (а. с. 12 на звороті);

- на а. с. 13 міститься повідомлення про відступлення права вимоги за Договором Додаток № 2 до Договору факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 року;

- на а. с. 13 на звороті міститься акт прийому -передачі Документів за договором факторингу (Додаток № 3 до Договору факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 року);

- на а. с. 14 міститься форма надання інформації згідно Реєстру прав вимог в електронному вигляді Додаток № 4 до Договору факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 року;

- до апеляційної скарги долучено платіжну інструкцію кредитного переказу коштів, згідно якої 29.07.22 року ТОВ «Сіроко Фінанс» здійснило платіж на користь ТОВ «1 БАНК» у сумі 276 103,60 грн. Призначення платежу: фінансування згідно реєстру, договір факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 року без ПДВ. Платіж проведено через АТ «ОТП Банк» на рахунок отримувача в АТ «Універсал Банк» (а. с. 50).

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за договором позики.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до приписів частини першої статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)або таку ж кількість речей того ж роду і якості. За договором позики позикодавець має право отримати від позичальника проценти в обумовленому договором розмір або на рівні облікової ставки НБУ (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом статей 205, 207, 627, 638, 639 ЦК України правочин може бути укладений у письмовій, у тому числі електронній формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту, а його підписання може здійснюватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

В справі наявний Договір позики №77422622 від 02 жовтня 2021 року, укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .. Договір та додаток до нього містять відомості про використання відповідачкою одноразового ідентифікатора daAt77fMzS, направленого на електронну адресу, зазначену позичальником під час оформлення кредиту.

Згідно довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» № КД-000004781/ТНПП від 20.12.2024 підтверджено завершення платіжної операції щодо перерахування 02.10.2021 грошових коштів у сумі 15 001 грн на банківську картку № НОМЕР_1 отримувачу ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції вірно встановив зазначені обставини та вони ніким не оспорюються.

Підставою для відмови у позові стало те, що позивач не довів перехід до нього права вимоги до відповідачки, так як не надав суду докази перерахування коштів за договором факторингу.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Звідси за договором факторингу фактор має надавати фінансову послугу, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеною в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Таким чином, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

На підтвердження переходу до позивача права вимоги до відповідачки ним до до позову було додано:

?договір факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 року, укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс»;

?витяг з Реєстру прав вимоги №09/02/22, у якому містяться відомості щодо договору позики № 77422622 та відповідачки ОСОБА_1 .

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 зазначено, що: «… встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за Договором. Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі.» Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14.

Суд першої інстанції вірно послався на постанову Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №905/306/17, в якій зроблено висновок, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Судова практика з цього питання є сталою та послідовною.

З огляду на вищевикладене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач не довів право вимоги до відповідачки за Договором позики №77422622 від 02 жовтня 2021 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , оскільки не надав доказів оплати за договором факторингу.

Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої - третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 279/11692/15-ц, апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею.

В справі що розглядається докази сплати за договором факторингу (платіжна інструкція кредитного переказу коштів від 29.07.2022 року підтверджує перерахування ТОВ «Сіроко Фінанс» грошових коштів на виконання договору факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 року), позивач додає до апеляційної скарги, однак не порушує питання долучення нового доказу, не наводить жодних причин неподання його до суду першої інстанції.

Отже, виходячи з приписів статті 367 ЦПК України, в апеляційного суду немає підстав приймати новий доказ, який не був поданий позивачем до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які ґрунтуються на повно та всебічно встановлених обставинах справи, із правильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Сіроко Фінанс» не містить доводів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 квітня 2026 рокуслід залишити без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, то судові витрати ТОВ «Сіроко Фінанс», понесені у суді апеляційної інстанції, слід залишити за ним. Матеріали справи не містять доказів понесення судових витрат в суді апеляційної інстанції відповідачкою.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» залишити без задоволення.

Заочне рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк