Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №148/2972/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 148/2972/25

Провадження № 22-ц/801/1410/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Богоніс Н. Я.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокуСправа № 148/2972/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя – доповідач),

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит – Капітал»,

відповідач (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною, на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 31 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Богоніс Н. Я. у м. Немирів, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення,-

в с т а н о в и в:

14 листопада 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит – Капітал» (надалі ТОВ «ФК «Кредит – Капітал») через систему «Електронний суд» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 15 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (надалі ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 450494 (надалі – Договір), за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти в розмірі 7 000, строк кредиту 365 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 20 днів, стандартна процентна ставка становить 2.2 % в день та застосовується в межах строку кредиту.

Кредитор свої зобов`язання виконав, натомість відповідачка умови договору виконує неналежним чином, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 62 440 грн, з яких 7 000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 55 440 грн.- заборгованість за процентами.

01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 01022024, відповідно до якого ТОВ ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором № 450494, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит».

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 31 березня 2026 року позов задоволено:

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 450494 від 15 жовтня 2022 року в розмірі 62 440,00 гривень, з яких 7 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 55 440 грн - заборгованість за відсотками;

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 гривень.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що наявність кредитних відносин між відповідачкою та первісним кредитором є доведеною, відповідачка в порушення умов Договору № 450494, своїх зобов`язань з поверненню коштів та сплати процентів за їх користування виконала не в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої становить 62 440 грн, а саме: 7 000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 55 440 грн.- заборгованість за процентами. Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув права вимоги до відповідачки за договором факторингу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, 30 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Сікорську І. С., подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в матеріалах справи відсутній Кредитний договір № 450492 від 15.10.2022 року, наявна лише роздруківка договору, що сама по собі не є належним та допустимим доказом його укладення відповідачкою. Доказів направлення відповідачці одноразового ідентифікатора (смс-повідомлення, електронного листа із зазначенням коду одноразового ідентифікатора), а також доказів його використання саме відповідачкою для акцептування оферти позивачем не надано.

В матеріалах справи немає доказів перерахування коштів за кредитним договором, а лист АТ «УКРСИББАНК» лише підтверджує факт емісії платіжної картки на ім`я ОСОБА_1 та зарахування на картку 7 000 грн з кодом авторизації 598046, однак не підтверджує надходження коштів саме від ТОВ «Селфі Кредит».

Крім того, суд першої інстанції безпідставно прийняв як належний доказ Витяг з реєстру боржників до Договору факторингу № 010220924 від 01.02.2024 року, який не містить підпис посадової особи та відтиск печатки первісного кредитора – ТОВ «Селфі Кредит». Також суд безпідставно прийняв як доказ оплати переходу права грошової вимоги платіжну інструкцію № 74875 від 01.02.2024 року, яка не місить посилань саме на Договір № 450494 від 15.10.2022 року, із зазначеної інструкції не вбачається, що оплата здійснена саме за відступлення права вимоги за конкретним договором, укладеним з відповідачкою.

Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що відповідачка сплатила 11 023,42 грн, а також те, що 3 300 грн були зараховані у рахунок оплати комісії, та безпідставно зазначив, що з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, цього не вбачається, хоча ці платежі є в наявному у справі розрахунку.

Підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн відсутні, оскільки такий розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову.

26 травня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення, - без змін.

Основними доводами відзиву є те, що між Договір між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 підписаний електронним цифровим підписом з використанням одноразового ідентифікатора А297. Персональні дані Позичальник надає самостійно при заповненні заяв на сайті Товариства. Згідно п. 7.1.1 Споживач на Веб-Сайті обирає бажані умови кредитування, у тому числі суму та строк Кредиту, вказує контактні дані (мобільний номер телефону), вказує електронну адресу (за наявності) і розпочинає Реєстрацію в ІКС Товариства через Веб-Сайт.

Згідно п. 9.8 Договору, підписуючи цей договір споживає підтверджує, що він, зокрема, він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Селфі Кредит», (далі – Правила), що розміщенні на Веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується їх дотримуватися.

Отже відповідачка була належним чином проінформована з умовами договору і погодилася з ними, шляхом його підписання.

На підтвердження виконання позивачем зобов`язань щодо перерахування коштів за Договором надано повідомлення про перерахування коштів, розрахунок заборгованості за Договором містить деталізовані щоденні нарахування процентів, що дозволяє встановити рух коштів та розмір заборгованості.

На підтвердження наявності у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 було надано копію Договору № 01022024 про відступлення прав вимоги від 01.02.2024 року, копію витягу з реєстру боржників, копію акту приймання-передачі Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги № 019022024 від 01.02.2024 р. та копію платіжного доручення про оплату за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 01022024 від 01.02.2024 року, які є належними доказами відступлення права вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам.

По справі встановлено наступне:

- 15 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (надалі ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 450494 (надалі – Договір). Згідно п. 1. 3. Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 7 000 грн, строк кредиту 365 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 20 днів (п. 1.4.). Стандартна процентна ставка становить 2.2 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього Договору. Орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає (п. 1.7.): за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 77545.36 % річних (п. 1.7.1.). Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 62 440 грн (п. 1.8.1.). У випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний Товариству штраф (п. 6.4.): у розмірі 1 .050 грн та четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4.1.) та у розмірі 77 грн починаючи з п`ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4.2.) (а.с. 19 – 28);

- довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з якою укладено Договір № 450494 від 15.10.2022 року, ідентифікований ТОВ «Селфі Кредит». Акцепт договору позичальником (підписаний аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: одноразовий ідентифікатор А297, час відправки ідентифікатору позичальнику 15.10.2022, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор 380683370640 (а.с. 30 на звороті);

- одноразовим ідентифікатором А297 ОСОБА_1 підписала Договір, додаток До Договору (Графік платежів) та паспорт споживчого кредиту (а. с. 17, 28, 29 на звороті);

- згідно інформації АТ «УКРСИББАНК», наданої на запит суду, на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 15.10.2022 року було зараховано грошові кошти в розмірі 7 000,00 гривень шляхом їх перерахування на банківську картку відповідачки, номер транзакції НОМЕР_3 ; банк не володіє інформацією про призначення платежу (а. с. 75);

- згідно листа ТОВ «ПЕЙТЕК», між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів № 03052022-1 від 2022-05-03. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» на суму 7 000 грн, код авторизації 598046 (а. с. 31 на звороті);

- згідно розрахунку заборгованості за Договором, станом на 01.02.2024 року заборгованість за тілом кредиту - 7 000 грн, заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом – 55 440 грн, а всього 62 440 грн (а.с. 32 – 38);

- 01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024, відповідно до якого ОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором № 450494 укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ ««Селфі Кредит» (а.с. 39 – 43);

- 01 лютого 2024 року ТОВ ««Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписали Акт приймання-передачі реєстру Боржників за Договором факторингу № 01022024 від 01.02.2024, та Реєстр боржників до Договору факторингу № 01022024 від 01.02.2024, відповідно до витягу з якого до позивача перейшло право вимоги за Договором номер 450494, ПІБ – ОСОБА_1 , дата договору – 15.10.2022, загальна сума заборгованості –62 440,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 7 000 грн, заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом – 55 440 грн. (а.с. 44-44 на звороті);

Як вбачається із платіжної інструкції № 74875 від 01.02.2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило визначену у Договорі факторингу № 01022024 від 01.02.2024 суму фінансування шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок ТОВ «Селфі Кредит» (а.с. 45).

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В частині 1 статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до приписів частини першої статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)або таку ж кількість речей того ж роду і якості. За договором позики позикодавець має право отримати від позичальника проценти в обумовленому договором розмір або на рівні облікової ставки НБУ (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).

Згідно вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом статті 526, частини 1 статті 530 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

В справі що розглядається відповідачка ОСОБА_1 стверджує, що позивач не довів, що нею укладений Договір споживчого кредиту в електронній формі, оскільки надані копії Договору та додаток № 1 до нього нею не підписані з використанням електронного підпису.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

В справі що розглядається, відповідачка ОСОБА_1 передала персональні дані ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» з метою укладення та виконання Договору про споживчий кредит № 450494 від 15.10.2022, це інформаційне повідомлення підписано нею електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить набір цифрових та буквених символів:К9896, в Договорі про споживчий кредит зазначено РНОКПП позичальника: НОМЕР_1 , номер платіжної картки для отримання кредитних коштів: НОМЕР_4 , номер телефону, на який і було направлено ідентифікатор: НОМЕР_5 (а.с.19-30)..

Отже, Договір про споживчий кредит, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду цієї справи, підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання нею цього договору. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Договір про споживчий кредит між первісними кредиторами та відповідачем не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та ряді інших, тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Зміст Договору свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочинів: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків, вказано номер електронного платіжного засобу позичальника, на який здійснено перерахування коштів.

Надання відповідачці первісним кредитором 15.10.2022 року кредитних коштів в розмірі 7 000 грн підтверджено не лише листом ТОВ «ПЕЙТЕК» (а. с. 31 на звороті), але й інформацією АТ «УКРСИББАНК», наданої на запит суду, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 15.10.2022 року було зараховано грошові кошти в розмірі 7 000,00 гривень шляхом їх перерахування на банківську картку відповідачки, номер транзакції НОМЕР_3 (а. с. 75).

Відтак поза розумним сумнівом позивачем доведено те, що відповідачці в обумовлений строк на картку, яка нею була зазначена в договорі, було надано кредитні кошти.

Апеляційний суд зауважує, що відповідачка не заперечує факту отримання 15.10.2022 року 7 000 грн на свою картку, проте через відсутність інформації про призначення платежу вважає. Що позивач не довів, що саме ці кошти і були кредитними. Однак таку позицію відповідачки суд розцінює як спосіб уникнути обов`язку, взятого нею за умовами Договору.

Перевіривши розрахунок заборгованості, наданий позивачем (а. с. 32-38), апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачка стверджує про те, що вона здійснила оплату 11 023,42 грн, і що первісний кредитор зарахував 3 300 в рахунок комісії, однак така інформація в розрахунку відсутня, доказів сплати нею коштів вона не надала.

При цьому апеляційний суд зважує на двозначну позицію відповідачки: вона стверджує, що позивач не довів надання коштів, та разом з тим вказує, що наче б то сплатила на повернення кредиту 11 023,42 грн, а також про неправомірність зарахування первісним кредитором 3 300 грн у рахунок оплати комісії.

Отже, перевіривши доводи апеляційної скарги про відсутність доказів отримання кредитних коштів, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність наявності кредитних правовідносин між первісними кредиторами та відповідачкою, доведеність розміру заборгованості за Договором. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язок.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір факторингу та підписаний до нього реєстр боржників, правильним є і висновок суду першої інстанції про те, що до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за Договором, а доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у справі доказам.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо не співмірності та непропорційності розміру стягнутих витрат на правничу допомогу, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України до судових витрат належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу адвоката. Разом із тим, вирішуючи питання щодо їх розподілу, суд не обмежується лише встановленням факту укладення договору про надання правничої допомоги та сплати коштів, а повинен надати оцінку реальності таких витрат, їх необхідності, співмірності та розумності з урахуванням конкретних обставин справи, складності спору, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, необхідного для їх виконання, а також значення справи для сторін.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: Договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 між ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (Виконавець) укладено. Відповідно до Акту № 581 наданих послуг правничої допомоги від 10.11.2025 та Детального опису наданих послуг, Адвокатське об`єднання «Апологет» надало, а Клієнт прийняв послуги правничої допомоги згідно Договору про надання правничої допомоги №0107 по боржнику ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №450494, вартість замовлених послуг сторони погодили у сумі 8000,00 гривень.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень. Такий розмір витрат не є завищеним і з урахуванням ціни позову.

Доводи апеляційної скарги про не співмірність такого розміру витрат зводяться до загальних тверджень, без їх конкретизації.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 31 березня 2026 року підлягає залишенню без змін, а подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, то судові витрати ОСОБА_1 , понесені у суді апеляційної інстанції, слід залишити за нею. Доказів понесення судових витрат в суді апеляційної інстанції позивачем матеріали справи не містять.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною, залишити без задоволення.

Рішення Немирівськогорайонного суду Вінницької області від 31 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк