Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №750/5972/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5972/26

Провадження № 2/750/3149/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі судді Кузнєцової О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,

у с т а н о в и в :

у травні 2026 ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 (далі позивач), звернувся до Деснянського районного суду м.Чернігова з позовом до ОСОБА_3 (далі відповідач) про відшкодування шкоди, у якому просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 55 429 грн 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 30 000 грн 00 коп, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн 00 коп. та понесені судові витрати. Позов умотивовано тим, що 14 лютого 2026 року близько 07:32 год. на 14 км автодороги Н-27 Чернігів–Мена–Сосниця–Грем`яч сталася ДТП за участю автомобіля «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Volkswagen Caddy», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача — ОСОБА_1 .

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2026 року у справі №748/788/26 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В результаті ДТП позивачу спричинено матеріальної та моральної шкоди.

На момент ДТП у транспортному засобі позивача знаходилась молочна продукція вагою 300 кг, яка внаслідок дорожньо-транспортної пригоди була пошкоджена та стала непридатною до використання. Наявність зазначеної продукції та її приблизна вага підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема поясненнями позивача. Розрахунок вартості втраченої молочної продукції здійснений виходячи із середніх споживчих цін на аналогічну продукцію, оприлюднених на сайті «Мінфін», та орієнтовна вартість втраченої молочної продукції становить 37 019 грн 00 коп.

Крім того, після дорожньо-транспортної пригоди позивач та його дружина проходили лікування та придбавали необхідні лікарські засоби у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями. Витрати на лікування та медикаменти склали 5 150 грн 00 коп., що підтверджується відповідними квитанціями та чеками.

Також позивач був змушений понести додаткові витрати, пов`язані з евакуацією пошкодженого транспортного засобу, оплатою стоянки та проведенням оцінки автомобіля, а саме: витрати на евакуатор – 5 000 грн., витрати на проведення оцінки транспортного засобу – 6 000 грн, та витрати на стоянку автомобіля – 2260 грн.

Вказує, що після закриття кримінального провадження відповідач жодних заходів щодо добровільного відшкодування шкоди не вжив, матеріальну допомогу позивачу не надав та фактично почав уникати вирішення питання у добровільному порядку, повідомивши про необхідність звернення до суду.

Суддя Деснянського районного суду міста Чернігова Кузнєцова О.О. ухвалою від 09.06.2026 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі, яку призначила до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами, визначила сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

06.07.2026 представник відповідача – адвокат Хоменко М.А., подала відзив на позовну заяву, у якому просить позов про відшкодування шкоди задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача майнову шкоду в розмірі 13 260,00 грн, що складається з витрат на евакуацію транспортного засобу в розмірі 5 000,00 грн, витрат на проведення оцінки транспортного засобу в розмірі 6 000,00 грн, та витрат на стоянку транспортного засобу в розмірі 2 260,00 грн, а також моральну шкоду в розмірі 10 000, 00 грн. Зазначає, що в результаті ДТП відповідач отримав чисельні травми та в період з 14 лютого 2026 року по 12 березня 2026 року перебував на стаціонарному лікуванні. Дружина відповідача зв`язувалася з позивачем щодо відшкодування шкоди, проте заявлений ним розмір шкоди був значно завищеним, у зв`язку з чим сторони не дійшли згоди щодо добровільного врегулювання спору. Щодо вимог про відшкодування молочної продукції вважає, що такі задоволенню не підлягають, так як позивачем не надо будь-яких доказів на підтвердження факту придбання такої продукції, а надані позивачем в рамках кримінального провадження пояснення не є доказом в розумінні ЦПК України. Що стосується витрат на лікування, вважає, що на користь позивача можуть бути стягнуті витрати на лікарські засоби призначені лікарем. Крім того, позивачем не доведено та не обгрунтовано завдання йому моральної шкоди, яка оцінена в розмірі 30 000,00 грн. Вважає, що сума, яка підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 10 000, 00 грн. Розмір витрат на правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн є значно завищеним, неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки дана справа є справою незначної складності, розглядається у спрощеному провадженні. Просить стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати.

09.07.2026 від представника позивача через «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що відзив є безпідставним та необґрунтованим, оскільки до позовної заяви додані повні вихідні дані та розрахунки понесених витрат. Позовні вимоги просив задовольнити.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Суд установив, що 14 лютого 2026 року близько 07:32 год. на 14 км автодороги Н-27 Чернігів–Мена–Сосниця–Грем`яч сталася ДТП за участю автомобіля «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Volkswagen Caddy», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача — ОСОБА_1 .

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2026 року у справі №748/788/26 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі, до яких відносяться витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення пошкодженого майна (реальні збитки).

Згідно вимог ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З витратами на евакуацію транспортного засобу в розмірі 5 000,00 грн, на проведення оцінки транспортного засобу в розмірі 6 000,00 грн, та на стоянку транспортного засобу в розмірі 2 260,00 грн відповідач погоджуєьться та не заперечує проти задоволення позову у цій частині.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на лікування суд виходить з наступного.

Відповідно до долученої позивачем копії Огляду хворого в приймальному відділенні у ОСОБА_1 встановлено діагноз: «Забій м`яких тканин грудної клітки, забій лівого колінного суглобу, підшкірна гематома» (а.с. 49). У дружини позивача – ОСОБА_4 встановлено діагноз: «Забійна рана правої кисті, закритий перелом 9-го ребра зліва без зміщення?» (а.с. 51).

Згідно рекомендацій лікаря судом встановлено перелік ліків, що їх призначено при лікування позивача та його дружини.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, як) мають значення для вирішення справи.

За статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи вказані норми та встановлені судом обставини, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню заподіяна позивачеві і підтверджена доказами матеріальна шкода (витрати на придбання ліків) на суму 1228,74 грн.

Що стосується вимог позивача про відшкодування вартості втраченої (зіпсованої) продукції у розмірі 37 019,00 грн, останнім на підтвердження вказаних обставин надано лише власний розрахунок вартості молочної продукції, виходячи із середніх споживчих цін, оприлюднених на вебсайті «Мінфін». Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували факт належності такої продукції позивачу (конкретний асортимент та реальну вартість).

В обґрунтування судового рішення не можуть бути покладені виключно пояснення однієї зі сторін спору, які заперечуються іншою стороною та не підтверджуються доказами, а тому суд приходить до висновку про недоведеність вимог у цій частині.

Внаслідок ДТП позивачу заподіяна і моральна шкода, тому з урахуванням характеру правопорушення, фізичних та душевних страждань позивача, втрати транспортного засобу, порушення звичного способу життя та інших негативних наслідків, заявник оцінює таку у розмірі 30 000,00 грн.

За змістом частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму ВСУ).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Протиправність дій відповідача встановлено судовим рішенням, завдало позивачу душевних страждань через порушення його прав.

Виходячи із засад розумності та справедливості, а також ураховуючи характер страждань, які зазнав позивач, їхню тривалість, вимушені зміни в життєвих стосунках, суд уважає визначений позивачем розмір моральної шкоди завищеним та стягує її в сумі 15 000,00 грн, що буде достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, та не призведе до її безпідставного збагачення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат.

Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Антоненко Л.А. на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 23 березня 2026 року (а.с. 65).

Відповідно до Квитанції №275787 від 27.05.2026 позивачем сплачено адвокату Антоненко Л.А. 25 000 грн за надання правничої допомоги (а.с. 66).

Відповідно до норм частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд враховує, що витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, №178/1522/18.

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує також позицію Верховного суду, який неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, значення спору для сторони, витрачений адвокатом час, та є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 № 211/3113/16-ц, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18, від 12.05.2021 у справі № 873/79/20 та від 23.01.2023 у справі № 755/2587/17).

В даному випадку, враховуючи незначну складність справи, характер виконаної адвокатом роботи, критерій реальності та розумності розміру адвокатських витрат, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача витрати на надання професійної правничої допомоги в сумі 10 000 грн.

Також, зважаючи на часткове задоволення позову, з позивача на користь відповідча належить стягнути судові витрати, які складаються із витрат на правову допомогу. Так, відповідачем сплачено за правовову допомогу 8500 грн. Позовні вимоги задоволено на 34%. Отже, з позивача на користь відповдача належить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 66% від сплаченої суми, тобто 66% від 8500 грн, що становить 5610 грн. Надані представником відповідача документи на підтвердження сплати 5750 грн за отриману правову допомогу, не приймаються судом до уваги, оскільки сплачені зазначені кошти за участь адвоката в судовому засіданні, проте фактично судове засідання не проводилось, оскіьки справа розглядалась в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників.

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 14 488,74 грн (чотирнадцять тисяч чотириста вісмдесят вісім) гривень 74 коп у відшкодування матеріальної шкоди та 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 460 (чотириста шістдесят) грн 75 коп. судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5610 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_4 .

Суддя Ольга КУЗНЄЦОВА