Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №732/536/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/536/26

Провадження № 2/732/432/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Карпинської Н.М., секретар - Воропаєва К.В., за участі представника позивача – Самійленка Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Городнянської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням і скасування реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

Міський голова Андрій Богдан 06.04.2026 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у АДРЕСА_1 та скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов вмотивований тим, що відповідачі фактично не проживають у зазначеному у позові приміщенні із 2019 року, не беруть участі у його утриманні, не підтримують житло у належному стані, що призводить до занепаду житла і завдає шкоди суміжним квартиронаймачам. Вважає, що підстави для збереження за відповідачами права користування відсутні.

У судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав і просив позов задовольнити. Пояснив, що при підготовці справи до суду, з`ясував, що ордер на зазначене у позові житло було видано батьку ОСОБА_1 , який за свого життя зареєстрував у житлі ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 зареєстрований у житлі як син ОСОБА_1 (ордер на житло позивачем не надано). До міської ради звернулася ОСОБА_3 , яка вказувала, що відповідачі не підтримують житло у належному стані, що призводить до занепаду житла і завдає шкоди її суміжній квартирі. Були опитані інші сусіди і комісією складено акт про те, що не проживають відповідачі у квартирі. Позивач надав згоду на ухвалення заочного рішення.

Відповідачі 23.05.2026 особисто отримали позов, додатки до нього і судові виклики, що підтверджується розписками (а.с.26,27), повторно повідомлялися знову за адресою реєстрації (а.с.32-33) і згідно ст. 128 ЦПК України вважаються такими, що повідомлені про час та місце судового розгляду. У справі можливо ухвалити заочне рішення.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, встановивши правовідносини сторін і визначившись із правовою нормою, яка підлягає застосуванню до правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судом враховується, що згідно статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.

Позивач не підтвердив права комунальної власності на житло, зазначене у позові, обмежився тільки поданням довідки КП «Городнянська житлово-експлуатаційна дільниця» Городнянської міської ради № 37 від 25.03.2026 про те, що будинок АДРЕСА_2 перебуває на балансі Городнянської ЖЕД (код ЄДРПОУ 05523688).

Однак, перебування майна на балансі підприємства чи установи не підтверджує право власності на це майно. Баланс є лише формою бухгалтерського обліку для визначення складу, цільового призначення та вартості майна. Тобто довідка, подана позивачем, не замінює свідоцтва про право власності та витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Не надано позивачем і рішення міської ради про прийняття майна у комунальну власність.

Згідно інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.08.2026 право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , ні за ким не зареєстровано.

Суд не зобов`язаний самостійно збирати докази на підтвердження того, що позивач є належним і має право на позов. Суд лише оцінює подані сторонами матеріали. Він не шукає замість позивача відсутні докази і не встановлює за власною ініціативою належність позивача, Якщо позивач сам не доведе свій статус належного позивача та наявність порушеного права, суд відмовляє у задоволенні позову.

Доведеним у справі є те, що у реєстрі Городнянської територіальної громади ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-15).

Статтею 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Правова позиція ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожній особі, крім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Будь-яке позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку. При розгляді справи по суті необхідно звернути увагу на баланс інтересів сторін спору. Питання про визнання припиненим права користування житлом та зобов`язання відповідача звільнити житло у контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням обставин щодо об`єкта нерухомого майна, а також наявності чи відсутності іншого житла.

У своєму позові позивач послався на норми статті 71,72 ЖК.

Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження житлового приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Системний аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Вичерпного переліку поважних причин законодавство не встановлює, у зв`язку із чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначає суд у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Позивач на підтвердження обставин не проживання відповідачів у зазначеному у позові житлі подав акт обстеження житлового приміщення від 12.03.2026 та письмові пояснення сусідів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с.4, 5-7). До акту від 12.03.2026 суд ставиться критично, оскільки такий акт не містить відомостей, що у житлі відсутні речі користувачів. Свідки у судове засідання 13.08.2026 не з`явилися. Представник позивача у судовому засіданні відмовився від клопотання щодо їх виклику і просив розглянути справу у розпочатому судовому засіданні, обмежившись дослідженням акту і долучених письмових пояснень (підтверджується аудіо записом судового засідання). Однак, письмові пояснення зібрані поза межами судового засідання не визнаються належним доказом.

Особисті розписки відповідачів на а.с.26-27 про те, що ним вручені судові документи за адресою їх реєстрації, спростовують твердження позивача про те, що відповідачі втратили зв`язок із місцем реєстрації і що вони виїхали із місця, що є адресою їх реєстрації.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, а суд ухвалює рішення на підставі безпосередньо досліджених доказів у судовому засіданні (ст. 229 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За недоведеністю, що квартира належить до комунального майна і орган місцевого самоврядування у даному випадку є належним позивачем, а також за одночасного не підтвердження належними доказами підстав, які б слугували для визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, суд відмовляє у задоволенні вимог позову.

Одночасно суд звертає увагу, що вимога про скасування реєстрації не може бути заявлена до відповідачів. У даному випадку сторона не розрізняє поняття «скасування реєстрації» та поняття «зняття із реєстрації за рішенням суду». При відмові у задоволенні основної вимоги не підлягає задоволенню і похідна від права користування вимога щодо реєстрації відповідачів.

Керуючись ст.2,4-5,12-13,43,82,83,89,259,263-265,268,273, 280-284, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

відмовити у задоволенні позову Городнянської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням і скасування реєстрації.

Направити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення на протязі двох днів з дня його проголошення і роз`яснити, що вони мають право на протязі тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою складення повного тексту судового рішення є 18 серпня 2026 року.

Суддя Карпинська Н.М.