Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №588/967/26 — Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/967/26

Провадження № 1-кп/588/126/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026205490000037 від 08.05.2026 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ворсклиця Октябрського району Бєлгородської області РФ, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, який є фізичною особою-підприємцем, має інвалідність 3 групи, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

потерпілий ОСОБА_5 ,

представник потерпілого ОСОБА_6 ,

У С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що 08.05.2026 близько 09 год. 00 хв. на відкритій ділянці місцевості поблизу магазину розташованого за адресою: Охтирський район, м. Тростянець, вул. Шевченка, буд. 20, між ОСОБА_5 та раніше йому знайомим ОСОБА_3 раптово виникла словесна сварка. Під час даного конфлікту ОСОБА_3 , перебуваючи в положенні стоячи навпроти потерпілого, наніс кулаком правої руки одного удару в область голови ОСОБА_5 , після чого останній повернувся від ОСОБА_3 в інший бік і намагався втекти. В подальшому ОСОБА_3 , наздогнав ОСОБА_5 ззаду та наніс чотири удари кулаком своєї руки в область голови потерпілому.

Вказаними діями ОСОБА_3 заподіяв потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у виді: закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку. Дані тілесні ушкодження по тривалості розладу здоров`я кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я, так як мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше, як шість днів.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 за пред`явленим йому обвинуваченням за ч. 1 ст. 125 КК України винуватим себе визнав, однак надав покази в яких частково підтвердив обвинувачення, зокрема пояснив, що конфлікт між ним та потерпілим стався 27.04.2026. Коли на роботі копали яму, був порив води, то бригада ОСОБА_5 усувала цю аварію. Після того, як вони це зробили і води не було, він попросив бригаду не закопувати яму, а установити причини чому немає води. Потерпілий відчинив вікно у тракторі та висловився нецензурною лайкою в його бік. Він продовжував обурюватися, що води немає, на що потерпілий знову відкрив вікно у тракторі та ще раз висловився нецензурною лайкою. Він повернувся і пішов. 08.05.2026 о 09-00 год. він побачив потерпілого випадково біля магазину «Малібу». Він сідав у свій автомобіль, а потерпілий висловився відносно нього нецензурно. Він підійшов до потерпілого і запитав навіщо він його матюкає, на що ОСОБА_5 знову висловився нецензурно. Він не стримався та вдарив потерпілого. Не пам`ятає, щоб він бив ззаду потерпілого в ділянку голови. Якби він наніс потерпілому чотири удари, то останній би не встав. Після цього потерпілий погрожував йому цеглиною, ображав нецензурно. ОСОБА_5 був у свідомості, розумів що він робить і що каже. Він сів у машину і поїхав звідти. Вважає, що потерпілий його провокував. З Охтирської лікарні потерпілий був виписаний з позитивним діагнозом. Потерпілий два дні відпрацював на роботі та лише після цього звернувся до лікарні знову. Коли він приїздив у лікарню до ОСОБА_5 спитати як його здоров`я, то його на місці не було. Вважає, що потерпілий вдруге лежав у лікарні спеціально, щоб його дужче покарати та отримати грошей. Просить взяти до уваги, що його спровокував потерпілий, він пенсіонер, отримує маленьку пенсію, допомагає військовим, син у нього на війні, він сам має інвалідність, працює, бо не може проживати на маленьку пенсію. Про вчинене шкодує, але потерпілий буде знати, що не потрібно так себе поводити.

Крім особистих пояснень ОСОБА_3 винуватість останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті та визнаних судом доведеними підтверджується письмовими доказами, а також показами допитаних у судовому засіданні потерпілого, експерта, а саме:

- фактичними даними, які містяться у заяві потерпілого ОСОБА_5 від 15.05.2026 адресованій начальнику відділення поліції №1 м. Тростянець Охтирського РВП ГУНП в Сумській області, в якій потерпілий просив притягнути до відповідальності ОСОБА_3 , який 08.05.2026 близько 9 години в м. Тростянець по вул. Шевченка наніс йому тілесні ушкодження (а.с. 46);

- фактичними даними, які містяться у протоколі огляду місця події від 08.05.2026 з доданою до нього ілюстративною фототаблицею, відповідно до якихбуло оглянуто відкриту ділянку місцевості поблизу будівлі, розташованої за адресою: м. Тростянець, вул. Шевченка, 20, та зафіксовано місце розташування камери відео нагляду, що спрямована на прилеглу територію (а.с. 47-50);

- фактичними даними, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_5 , від 15.05.2026 з доданою до нього ілюстративною фототаблицею, відповідно до яких потерпілий розповів та продемонстрував механізм нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3 (а.с. 55-58);

- фактичними даними, які містяться у медичній карті та виписці з медичної карти стаціонарного хворого № 5197, відповідно до яких ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП «Охтирська центральна районна лікарня» Охтирської міської ради з 08.05.2026 по 13.05.2026 із діагнозом ЗЧМТ, струс головного мозку, цефалгічний синдром. Супутні діагнози: перелом кісток носа, носова кровотеча, початкова стареча катаракта (а.с. 59, 61-72);

- висновком експерта № 214 від 21.05.2026, відповідно до якого у ОСОБА_5 згідно наданої медичної документації маються тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма; струс головного мозку; перелом правої носової кістки. Дані тілесні ушкодження утворилися внаслідок травматичної дії тупих твердих предметів, про що свідчить їх характер по механізму удару. Вид знаряддя чи засобу, яким могли бути спричинені ушкодження не встановлено. Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку по тривалості розладу здоров`я кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я, так як має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше, як шість днів. Неврологічна симптоматика ЗЧМТ, струсу головного мозку фіксувалася один день (08.05.26). Перелом носової кістки по тривалості розладу здоров`я кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день). Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку могли утворитися в час, вказаний в постанові, що підтверджується даними наданої медичної документації. Перелом правої носової кістки утворився раніше дати, вказаної заявником, про що свідчить висновок комп`ютерної томографії (лінія перелому з гладкими краями) (а.с. 74-75);

- висновком експерта № 215 від 21.05.2026, відповідно до якого на підставі проведеної додаткової судово-медичної експертизи ОСОБА_5 експерт дійшов висновку, що закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку у ОСОБА_5 міг утворитися при механізмі, зазначеному ним під час проведення слідчого експерименту, а саме внаслідок ударів кулаками по голові (а.с. 76-77);

- фактичними даними, які містяться у медичній карті та виписці з медичної карти стаціонарного хворого № 2265-2026, відповідно до яких ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні КНП «Тростянецька міська лікарня» Тростянецької міської ради з 17.05.2026 по 26.05.2026 із діагнозом дисциркуляторна енцефалопатія І-ІІ ст. змішаного генезу (вертеброгенного, судинного, травматичного) з розсіяною органічною мікросимртоматикою, цереброастенічним синдромом. Наслідки ЧМТ, струсу головного мозку 08.05.2026 з легким цефалічним, цереброастенічним синдромом (а.с. 79-89);

- висновком експерта № 239 від 28.05.2026, відповідно до якого у ОСОБА_5 згідно наданої медичної документації будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено. ОСОБА_5 було госпіталізовано планово з приводу наявного у нього хронічного захворювання центральної нервової системи, що відповідно до пункту 4.7 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, не враховується. Таким чином між черепно-мозковою травмою, струсом головного мозку та загостренням хронічного захворювання центральної нервової системи відсутній причинно-наслідковий зв`язок (а.с. 91-92);

- фактичними даними, які містяться у протоколі огляду медіафайлів на носії інформації від 08.05.2026 з доданим до нього оптичним CD диском, відповідно до яких проведено огляд інформації, що міститься на оптичному диску з медіафайлами з камери відеонагляду продовольчого магазину по вул. Шевченка, 20 в м. Тростянець. В ході огляду встановлено, що файл «08.05.2026.МР.4» містить відеозапис від 08.05.2026, на якому видно прилеглу територію до магазину по вул. Шевченка, 20 в м. Тростянець. Зокрема на відеозаписі зафіксовано як ОСОБА_3 , підійшов до ОСОБА_5 впритул та наніс одного удару кулаком правої руки в область голови ОСОБА_5 . Від отриманого удару ОСОБА_5 втрачає рівновагу та відступає назад, після чого знову підводиться прямо на ноги. ОСОБА_3 знову наносить одного удару кулаком правої руки в область тулуба ОСОБА_5 . Після цього ОСОБА_5 повертається від ОСОБА_3 в інший бік та йде геть, при цьому витирає правою рукою свого носа. В подальшому вони зникають із зони фіксації відеокамери (а.с. 95-97);

- фактичними даними, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_3 , від 29.05.2026 з доданою до нього ілюстративною фототаблицею, відповідно до яких підозрюваний розповів та продемонстрував механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 (а.с. 108-109);

- показами допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_5 , який пояснив, що конфлікт між ним та обвинуваченим розпочався 27.04.2026. В той день його послали з бригадою для усунення прориву води на вул. Сосновий бір у м. Тростянець. Він розкопав місце прориву, бригада усувала порив та після усунення пориву він повинен був загорнути місце пориву, щоб не було травмування. Приїхав ОСОБА_3 та заборонив загортати траншею. Він повідомив, що це вирішує керівник, однак це не сподобалося ОСОБА_3 і той почав на нього кричати, між ними виникла сварка. Коли він почав загортати, то обвинувачений перекривав рух трактору. Після того, як він загорнув, то поїхав. 08.05.2026 він відпросився з роботи у керівника, зайшов у магазин «Малібу» та купив торт. Коли укладав у автомобіль, то підійшов обвинувачений і сказав: «Коли ти мене будеш слухати?» та вдарив два рази. Він відбіг, але ОСОБА_3 наздогнав його та вдарив у затилок. Він упав на тротуар. Коли лежав на тротуарі, то ОСОБА_3 наніс йому ще близько трьох ударів, ймовірно кулаком. З вуха у нього потекла кров. Потім він зімітував, що кидає цеглину та ОСОБА_3 відскочив від нього. В цей момент він піднявся, добіг до стіни магазину, підняв цеглину із землі і почав погрожувати, щоб обвинувачений до нього не підходив. Потім йому стало погано, він зателефонував керівнику та до поліції. Поліція викликала швидку допомогу і його відвезли в лікарню до м. Охтирка;

- показами допитаного у судовому засіданні експерта ОСОБА_7 , який пояснив, що 08.05.2026 потерпілим була травма отримана і його було госпіталізовано в Охтирську ЦРЛ та в той же день зроблено комп`ютерну томографію голови. Патологічних змін головного мозку і порушення цілісності кісток основи і склепіння черепу у потерпілого не виявлено. Виявлено ознаки перелому правої носової кістки, неясної ступені давності, ймовірно «старого». Згідно висновку перелом носа був, але він був раніше. Нудота і запаморочення це прояви черепно-мозкової травми. В запису лора від 12.05.2026 записано, що травма носа була 08.05.2026, а носове дихання відновлено 08.05.2026. Така картина не спостерігається при свіжих переломах носа, бо як правило носове дихання при переломі носа відновлюється на 12-14 день, а тут на 5 день відновилось дихання і такого як показує практика не буває, бо набряк носу навіть не сходить на 5 день. Планова госпіталізація як правило спостерігається, коли людина має хронічні захворювання. Повторне лікування, яке проходив ОСОБА_5 в Тростянецькій міській лікарні було проведено планово через наявне хронічне захворювання нервової системи «дисциркуляторна енцефалопатія». Перше лікування було через черепно-мозкову травму та кровотечу із носа. Наявність хронічного захворювання не враховується в оцінці ступеня важкості тілесних ушкоджень. У потерпілого остеохондроз, що порушує теж кровообіг.

Вказані докази є належними, допустимими та достатніми, які в сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Доводи ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_5 спровокував його ображаючи нецензурною лайкою, не спростовують винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, адже застосування фізичного насильства у відповідь на словесну образу є проявом непропорційної реакції на порушення.

За таких обставин, суд вважає вину ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні доведеною повністю.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до кримінальних проступків, характер вчиненого діяння, особу обвинуваченого, який є фізичною особою-підприємцем, має 3 групу інвалідності, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Суд не погоджується з доводами прокурора та не враховує як обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 щире каяття таактивне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений не повністю визнав свою вину у вчиненому правопорушенні, не надав повних та послідовних показів з приводу обставин вчиненого діяння, звинувачує потерпілого у тому, що так сталося. Слова обвинуваченого про шкодування з приводу вчиненого діяння не є щирими, оскільки він вважає правильними такі свої дії, вказує на те, що потерпілий буде знати, що не потрібно так себе поводити.

Каяття включає в себе щирий жаль щодо вчиненого злочину та осуд своєї поведінки. Обвинувачений не шкодує про вчинене, не бажає виправити ситуацію, що склалася, не попросив вибачення у потерпілого.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до статті 67 КК України, не встановлено.

Суд не погоджується з доводами представника потерпілого та не враховує як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку зважаючи на таке.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Органом досудового розслідування при формулюванні пред`явленого обвинувачення не було інкриміновано ОСОБА_3 вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Цієї обставини також не було зазначено в обвинувальному акті як такої, що обтяжує покарання відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Відтак визнання зазначеної обставини відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України такою, що обтяжує покарання, не узгоджується з положеннями ст. 337 КПК України.

Такі висновки суду щодо застосування норм права узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 15.02.2022 по справі №699/434/19.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує також вимоги ст. 65 КК України щодо призначення судом покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з урахуванням того, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Санкцією ч. 1 ст. 125 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.

Оскільки ОСОБА_3 є особою, яка досягла пенсійного віку, тому до нього не може бути застосовано покарання у виді виправних або громадських робіт.

Враховуючи сукупність зазначених обставин, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити у межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 125 КК України, у виді штрафу.

Представником потерпілого ОСОБА_6 в інтересах потерпілого ОСОБА_5 у порядку передбаченому ст. 128 КПК України, у справі заявлений цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, у якому представник потерпілого просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 40000 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 1820,50 грн.

Також представник потерпілого просив суд стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого витрати на правничу допомогу в розмірі 12000 грн.

Вимоги щодо моральної шкоди мотивовані тим, що у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача було спричинено значної шкоди моральному стану позивача, весь період намагання поновити порушені права його життя було перенасичено негативними емоціями, психічними переживаннями. Потерпілим понесені значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які могли б бути реалізовані не втрачаючи часу на підготовку заяв та судових позовів, відвідування установ органів державної влади для захисту порушених прав. Також потерпілий після отриманих травм перебував на стаціонарному лікуванні в Охтирській лікарні, а в подальшому в Тростянецькій міській лікарні. Неправомірними діями обвинуваченого завдано немайнових втрат, які позначили негативні зміни у житті потерпілого. В момент отримання тілесних ушкоджень потерпілий переніс значний фізичний біль, емоційний стрес, який супроводжувався почуттям образи, приниженої гідності, страху за своє здоров`я та життя.

Розмір матеріальної шкоди обґрунтовуються витратами на проходження процедури магнітно-резонансної томографії потерпілим у розмірі 1600 грн та придбанням ліків у розмірі 220 грн 50 коп.

У судовому засіданні потерпілий та його представник заявлені позовні вимоги підтримали повністю та просили задовольнити.

Обвинувачений цивільний позов визнав частково, зокрема вказав, що згоден сплатити на відшкодування моральної шкоди 2000-5000 грн, а також сплатити за лікування потерпілого в лікарні у м. Охтирка. Крім того, обвинувачений зазначив, що визнає вимоги в частині відшкодування витрат на правничу допомогу потерпілого в розмірі 2000 грн.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого суд враховує таке.

Судом установлено, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд приймає як належні докази розміру понесеної потерпілим матеріальної шкоди чеки про оплату послуг проведення магнітно-резонансної томографії та придбання ліків на загальну суму 1820,50 грн.

Таким чином позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню у повному обсязі.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню ОСОБА_5 , суд враховує таке.

Згідно п.9 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд виходить з природно-правового уявлення про право людини на відшкодування моральної шкоди. Це виявляється, головним чином, у посиланні на міркування справедливості як головного мотиву присудження відповідної компенсації, а крім того у самій формі констатації факту заподіяння немайнових втрат та особливостей їх індивідуального вияву, оскільки судове рішення постає як практичне втілення принципу розумності, результат об`єктивної, всебічно зваженої оцінки обставин справи у їх сукупності.

Усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

Відтак, враховуючи, що завдана потерпілому ОСОБА_5 моральна шкода безпосередньо пов`язана з отриманням тілесних ушкоджень, внаслідок чого він зазнав та продовжує зазнавати душевних страждань, що відобразилось на його психоемоційному стані та фізичному здоров`ї, отже розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення можливості відновити втрачену психологічну рівновагу.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Водночас, у контексті визначення справедливого розміру відшкодування моральної шкоди суд зважає на такий елемент, як урахування притаманного конкретній країні рівня життя, адже некритичне слідування заявленим вимогам у частині визначення розміру відшкодування може призвести до істотного порушення балансу інтересів сторін з приводу відшкодування моральної шкоди.

Аналізуючи суть самого порушення прав потерпілого, виходячи з справедливих й розумних критеріїв належного розміру відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, суд визначає розмір відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень, що є достатнім для компенсації немайнових втрат, які в інший, негрошовий спосіб, поновити неможливо, та реальним з точки зору виконання судового рішення як складової права на справедливий суд та однієї з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Види процесуальних витрат визначені у статті 118 Кримінального процесуального кодексу України, до складу яких законодавцем віднесені витрати на правову допомогу (п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати документи, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)).

Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні ст. 91 КПК України.

Відповідно до правового висновку, який міститься у додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14- 382цс19), для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаними у кримінальному провадженні адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілим ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_6 12 червня 2026 року було укладено договір про надання правничої допомоги. В ході судового розгляду кримінального провадження адвокат ОСОБА_6 здійснював представництво інтересів потерпілого.

На підтвердження факту наявності витрат на правову допомогу, їх реальності та співмірності суду надані такі докази:

- ордер на надання правничої допомоги адвокатом ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_5 ;

- договір № 1401751 про надання правової допомоги від 12.06.2026, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_5 та адвокат ОСОБА_6 узгодили вартість послуг правничої допомоги за захист інтересів потерпілого у кримінальному провадженні в суді першої інстанції у розмірі 12 000 грн;

- розрахункову квитанцію серії АААБ № 34 від 17.08.2026 про отримання адвокатом ОСОБА_6 коштів у розмірі 12 000 грн за надання правничої допомоги по договору № 1401751 від 12.06.2026.

Указані докази підтверджують факт понесення ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір 12000 грн.

Ураховуючи наведене суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на правову допомогу пов`язані із розглядом кримінального провадження, фактично здійснені та є документально підтвердженими, їх розмір відповідає складності справи та обсягу наданої потерпілому правової допомоги.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога потерпілого про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.

Відтак цивільний позов підлягає частковому задоволенню.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, зокрема СD-R диск із відеозаписом за 08.05.2026 із зовнішньої камери відео нагляду магазину, який зберігається у матеріалах кримінального провадження – необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження №12026205490000037.

Клопотання про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не заявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 7, 349, 368-374, 392, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Штраф має бути сплачений ОСОБА_3 у місячний строк після набрання вироком законної сили, про що необхідно повідомити Тростянецький районний суд Сумської області шляхом представлення документа про сплату штрафу.

Цивільний позов ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 кошти відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн 50 коп., на відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн., а також на відшкодування понесених потерпілим витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Речовий доказ СD-R диск із відеозаписом за 08.05.2026 із зовнішньої камери відео нагляду магазину, який зберігається у матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження №12026205490000037.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та потерпілому.

Суддя ОСОБА_1