Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №583/3273/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3273/26

1-кп/583/346/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2026 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026200460000416 від 13.05.2026 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Охтирка Сумської області, громадянки України, освіта середня, не працюючої, проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачена ОСОБА_4 13 травня 2026 року близько 11.40 год., керуючи технічно справним автомобілем марки Mazda CX 5, днз НОМЕР_1 по вул. Слобідська в м. Охтирка Сумської області та рухаючись в напрямку до центру міста на перехресті вулиці Слобідська з провулком М.Хвильового, внаслідок власної необережності, а саме кримінальної протиправної недбалості, при повороті ліворуч до пров. М. Хвильового, в порушення вимог Правил дорожнього руху України, а саме:

-п. 10.1 ПДР «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»,

-п. 10.5 ПДР «поворот необхідно виконувати так, щоб під час виїзду з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини,

-п. 16.13 ПДР «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч»,

перед початком зміни напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перед поворотом ліворуч не надала перевагу транспортному засобу, який рухався рівнозначною дорогою в зустрічному напрямку, а саме мотоциклу Forte днз НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не маючи перешкод об`єктивного характеру своєчасно виявити вказаний мотоцикл та відмовитись від виконання маневру, здійснила поворот вліво, внаслідок чого відбулося зіткнення з мотоциклом Forte днз НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у цей час рухався по вул. Слобідській в м. Охтирка Сумської області в зустрічному напрямку, та який у свою чергу нехтуючи вимогами п. 12.3 ПДР України своєчасно не зреагував на виникнення небезпеки для його руху та не застосував гальмування, щоб уникнути зіткнення з автомобілем марки Mazda CX 5, днз НОМЕР_1 . Внаслідок ДТП, що виникла за вищевказаних обставин, водій мотоцикла ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритого багато уламкового перелому н/з правої гомілки зі зміщенням, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, та закритого черезвертлюгового перелому правої гомілки, що відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, так як спричинило розлад здоров`я понад 3 тижні.

У даній дорожній ситуації водій автомобіля Mazda CX 5, днз НОМЕР_1 ОСОБА_4 мала діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 10.5, 16.13 Правил дорожнього руху України та мала технічну можливість попередити зіткнення. З технічної точки зору в діях водія автомобіля Mazda CX 5, днз НОМЕР_1 ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п.п. 10.1, 10.5, 16.13 Правил дорожнього руху України, які знаходять в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, тобто заподіянням потерпілому ОСОБА_6 тяжкого та середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

У даній дорожній ситуації водій мотоциклу Forte днз ВМ6473JA ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України та мав технічну можливість попередити зіткнення. З технічної точки зору в діях водія мотоциклу Forte днз ВМ6473JA ОСОБА_6 вбачається невідповідність вимогам п.п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які знаходять в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, тобто заподіянням потерпілому ОСОБА_6 тяжкого та середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала та пояснила, що 13 травня 2026 р. близько 11.40 год., керуючи автомобілем Mazda CX 5, днз НОМЕР_1 , вона їхала по вул. Слобідська м. Охтирка в напрямку центру міста та мала намір повернути ліворуч на пров. М.Хвильового. Вона ( ОСОБА_4 ) почала виконувати маневр повороту ліворуч, при цьому не побачила потерпілого ОСОБА_6 , який рухався їй на зустріч на мотоциклі по вул. Слобідській. Відбулося зіткнення, автомобіль контактував правим крилом і правим колесом з мотоциклом потерпілого. Відразу після ДТП вона зателефонувала своєму чоловіку, і той викликав «швидку допомогу» та зателефонував у поліцію. Вона ( ОСОБА_4 ) визнає, що порушила вимоги п.п. 10.1, 10.5, 16.13 Правил дорожнього руху України, і що ці порушення знаходяться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, - заподіянні потерпілому ОСОБА_6 тяжкого та середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Вона відшкодувала потерпілому заподіяну шкоду, вибачилась перед потерпілим та щиро розкаюється у вчиненому.

Суд роз`яснив обвинуваченій ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК та з`ясував, чи правильно вони розуміють їх зміст, а також наслідки розгляду кримінального провадження в такому порядку.

Оскільки обвинувачена ОСОБА_4 визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, та проводить судовий розгляд в цій частині в порядку ч. 3 ст. 349 КПК.

За таких обставин суд дійшов висновку, що винність ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку при формулюванні обвинувачення, є доведеною.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст.286 КК України, так як вона вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до вимог ч. 2 статті 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 1-4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, судам при призначенні покарання у кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, необхідно суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 24.02.2020 р. по справі № 759/5339/19, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК означає з`ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65-67КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, враховує характер допущених обвинуваченою порушень правил безпеки дорожнього руху, внаслідок яких потерпілому заподіяно тяжке тілесне ушкодження, враховує особу винної, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, одружена, за місцем проживання характеризується позитивно, а також враховує думку потерпілого, який просить суворо не карати обвинувачену.

До пом`якшуючих покарання обставин суд відносить з`явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, надання медичної допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої злочином шкоди.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Відповідно до п.п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Виходячи з викладених роз`яснень, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, характер допущених обвинуваченою порушень правил безпеки дорожнього руху, які призвели до суспільно небезпечних наслідки у вигляді заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження. Поряд з цим суд також враховує ставлення обвинуваченої до цих порушень та її поведінку після вчинення кримінального правопорушення, яка вину визнала, висловила щирий жаль із приводу вчиненого, враховує вину водія іншого транспортного засобу – потерпілого ОСОБА_6 у даній дорожньо-транспортній пригоді, враховує обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченої, зокрема, добровільне відшкодування завданої злочином шкоди, і з урахуванням даних обставин, особи винної суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, встановленому в санкції ч.2 ст. 286 КК України, та звільнити її від відбування покарання з випробуванням, без позбавлення права керувати транспортними засобами, що відповідатиме обставинам кримінального провадження, принципу пропорційності та справедливості, оскільки є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, не становитиме особистий і надмірний тягар для обвинуваченої, що є складовим елементом принципу верховенства права відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

Суд вважає безпідставними доводи захисника обвинуваченої ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5 щодо можливості призначення обвинуваченій основного покарання із застосуванням положень ч.1 ст. 69 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Приймаючи рішення щодо призначення покарання, суд виходить з позиції ЄСПЛ, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» при розгляді справ застосовується як джерело права.

У своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Суд звертає увагу, що хоча обвинувачена ОСОБА_4 і вчинила необережне кримінальне правопорушення, але відповідно до ст. 12 КК України, вказаний злочин є тяжким та наслідком його є заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість наслідків, що настали, характер допущених обвинуваченою порушень правил безпеки дорожнього руху, які полягають у грубому порушенні нею вимог п.п. 10.1, 10.5, 16.3 Правил дорожнього руху України, обвинувачена знехтувала безпекою дорожнього руху, перед початком зміни напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перед поворотом ліворуч не надала перевагу транспортному засобу, який рухався рівнозначною дорогою в зустрічному напрямку, а саме мотоциклу Forte днз НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не маючи перешкод об`єктивного характеру своєчасно виявити вказаний мотоцикл та відмовитись від виконання маневру, здійснила поворот вліво, внаслідок чого відбулося зіткнення з мотоциклом Forte днз НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 , внаслідок чого водій ОСОБА_6 отримав тяжке та середньої тяжкості тілесні ушкодження.

На думку суду, призначення обвинуваченій основного покарання із застосуванням положень ч.1 ст. 69 КК України не буде справедливим та співрозмірним тяжкості вчиненого злочину та його наслідкам та не сприятиме досягненню мети покарання.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування суспільством від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке суд вважає пропорційним тяжкості порушених суспільних інтересів, їх наслідкам з урахуванням всіх встановлених судом обставин конкретного провадження. У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року та у справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

Тож, виходячи із мети покарання, визначеної в статті 50 КК України, а також враховуючи положення ч. 2 ст. 65 КК України щодо індивідуалізації призначеного покарання, суд дійшов висновку, про необхідність призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі та звільнення її від відбування покарання з випробуванням, без позбавлення права керувати транспортними засобами, що відповідатиме обставинам кримінального провадження, принципу пропорційності та справедливості, оскільки є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Клопотання про обрання обвинуваченій запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили не надійшло, тому суд вважає за необхідне запобіжний захід до обвинуваченої до набрання вироком суду законної сили не застосовувати.

Судові витрати за проведення судових експертиз в сумі 2800,00 грн. обвинуваченою ОСОБА_4 відшкодовані, що підтверджується платіжними квитанціями.

Арешт на майно – автомобіль Mazda CX 5, державний номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору з пошкодженнями; мотоцикл Forte, державний номерний знак НОМЕР_2 , чорного кольору з пошкодженням; сліди РБК; кросівок чоловічий чорного кольору без маркування; шолом чорного кольору з маркуванням «RACING NENKI HELMATS»; дзеркало заднього виду від мотоцикла Forte, державний номерний знак НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15.05.2026 року, слід скасувати.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити їй за цим законом покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо протягом іспитового строку вона не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Арешт на майно, а саме: автомобіль Mazda CX 5, державний номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору з пошкодженнями; мотоцикл Forte, державний номерний знак НОМЕР_2 , чорного кольору з пошкодженням; сліди РБК; кросівок чоловічий чорного кольору без маркування; шолом чорного кольору з маркуванням «RACING NENKI HELMATS»; дзеркало заднього виду від мотоцикла Forte, державний номерний знак НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15.05.2026 року, -скасувати.

Речовий доказ: автомобіль Mazda CX 5, державний номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору з пошкодженнями - повернути власнику ОСОБА_7 .

Речові докази: мотоцикл Forte, державний номерний знак НОМЕР_2 , чорного кольору з пошкодженням; кросівок чоловічий чорного кольору без маркування; шолом чорного кольору з маркуванням «RACING NENKI HELMATS»; дзеркало заднього виду від мотоцикла Forte, державний номерний знак НОМЕР_2 - повернути законному володільцю ОСОБА_6 .

Речовий доказ: сліди РБК, що зберігаються в камері зберігання речових доказів ГУНП в Сумській області (квитанція № 002556), - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Роз`яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: ОСОБА_1