Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №490/4678/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

490/4678/25 17.08.2026

н\п 1-кп/490/840/2026

Центральний районний суд міста Миколаєва

Справа № 490/4678/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальні провадження №12025152020000678, №12026152020000221, №620251500010000381 стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Лисичанськ Луганської області, громадянин України, має середню освіту, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , проходив військову службу за контрактом на посаді стрільця-номеру обслуги 3 відділення 2 взводу 1 роти морської піхоти 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», раніше судимий:

вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 24.10.2018 за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, до 1 року 6 місяців позбавлення волі,

вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 10.12.2020 за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням положень ст. 69, 70 КК України, до 2 років позбавлення волі,

вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.05.2026 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

встановив:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді стрільця - номера обслуги 3 відділення 2 взводу 1 роти морської піхоти НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини

НОМЕР_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків з військової служби в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», 13.02.2024 самовільно залишив місце служби, а саме тимчасове місце дислокації свого підрозділу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та незаконно перебував поза її межами, тривалістю понад три доби, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби до 20.03.2025.

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченеч. 5 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_3 25.05.2025 в період часу з 08:57 по 09:00, перебував у приміщенні магазину «Таврія В», який розташований за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв України, буд. 13, де у нього виник злочинний корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, під час дії воєнного стану на території України, з корисливих мотивів, розуміючи протиправний характер своїх дій та їх караність, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до стелажу де розміщується асортимент побутової та електронної техніки, взяв до рук коробку білого кольору, в якій розміщується портативна колонка марки «Grunhelm» моделі «GW-441-BL». Усвідомлюючи, що його дії не помітні для оточуючих, ОСОБА_3 помістив портативну колонку марки «Grunhelm» моделі «GW-441-BL» до сумки чорного кольору, яку мав при собі, та покинув місце вчинення правопорушення.

У подальшому викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ПП «Таврія Плюс», матеріальний збиток на суму 3 255,75 грн.

Крім того, ОСОБА_3 14.02.2026 близько 20:22, перебував поруч із службовим входом закладу «Грільок» за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 21-В, де помітив інвекторний генератор марки та моделі «MaXpeedingRods 3.5 кВт MXR3500S», який був розташований поруч із входом до службового приміщення. У цей момент у ОСОБА_3 виник злочинний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме - інвекторного генератору марки та моделі «МаXpeedingRods 3.5 кВт MXR3500S», належного потерпілій ОСОБА_6 , яка є власницею закладу «Грільок».

Продовжуючи реалізацію свого злочинного корисливого умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх караність, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди власнику майна, та бажаючи їх настання, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 , взяв зазначений вище генератор та направився у невідомому напрямку.

У подальшому ОСОБА_3 , утримуючи при собі викрадене майно, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, тим самим розпорядився викраденим майном на

власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 25 880,40 грн.

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , тимчасове місце дислокації якої було у АДРЕСА_3 . Самовільно залишив військову частину 13.02.2024, перебував поза місцем несення військової служби до 20.03.2025; час проводив на власний розсуд; законних підстав для залишення військової служби не мав. У вчиненому кається, оскільки бажає продовжити нести військову службу; має намір у подальшому звернутися з відповідним клопотанням. Щодо вчинення крадіжки 25.05.2025 зазначив, що у травні 2025 року, коли перебував у магазині "Таврія В", розташованого у м. Миколаєві, у відділі електронної техніки побачив портативну колонку, йому сподобався цей товар і він вирішив його вкрасти; виніс колонку з магазину у своїй сумці, у подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд; з вартістю викраденого майна згоден. Щодо вчинення крадіжки 14.02.2026 з закладу "Грильок" у м. Миколаєві зазначив, що коли побачив на вулиці біля входу у заклад генератор, вирішив його вкрасти. Реалізуючи умисел взяв генератор і переніс собі додому; згодом відніс в гаражі та віддав іншій особі. Коли додому прибула поліція, одразу повідомив про особу, якій передав генератор, і показав місце; викрадений генератор було передано поліції. З вартістю викраденого майна згоден. Зазначив, що шкодує про вчинене.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_3 погодився на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються; пояснив, що таке рішення є добровільним, наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України зрозумілі.

Захисник підтримав позицію обвинуваченого; підтвердив добровільність позиції обвинуваченого та обізнаність про наслідки недослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Окрім визнання вини ОСОБА_3 , про його винуватість свідчать досліджені судом такі докази.

Висновок експерта №СЕ-19/115-25/8824-ТВ від 30.05.2025, відповідно до якого ринкова вартість досліджуваної портативної колонки «Grunhelm» моделі «GW-441-BL» у новому стані станом на 25.05.2025 могла становити 3 255,75 грн.

Висновок експерта №СЕ-19/115-26/2574-ТВ від 19.02.2026, відповідно до якого ринкова вартість станом на 14.02.2026 генератора інжекторного торгівельної марки «MaXpeedingRods» моделі «MXR3500S», який раніше був у користуванні, у гарному товарному стані, за ціною можливої реалізації могла складати 25 880,40 грн.

Досліджені в судовому засіданні докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та об`єктивно підтверджують винуватість особи у вчиненні кримінальних правопорушень.

Ураховуючи викладене вище, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду. Характер дій ОСОБА_3 , встановлених судом, свідчать про умисний характер дій обвинуваченого, направлений на самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. Крім того, суд встановив умисний характер дій обвинуваченого, спрямований на таємне заволодіння майном потерпілих в умовах воєнного стану, наслідком яких є заподіяння потерпілим матеріальної шкоди.

Зважаючи на приписи ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проведено лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, що виключає підстави для кваліфікації судом дій ОСОБА_3 за епізодами таємного викрадення чужого майна (крадіжка) за кваліфікуючою ознакою повторності.

Таким чином, дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України яксамовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану; та за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Щодо обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання та відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання суд зазначає таке.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 15.11.2021 у справі № 199/6365/19, щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації; факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Зважаючи на систематичне вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень проти власності та притягнення його до кримінальної відповідальності, не вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на відшкодування заподіяної шкоди, не можна вважати, що каяття у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка) є щирим та таким, що свідчить про поведінку, спрямовану на виправлення ситуації, осуд та бажання залагодити провину.

Таким чином, за епізодом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриття кримінального правопорушення; обставин, які обтяжують покарання, з урахуванням приписів ст. 337 КПК України, не встановлено.

За епізодами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, не встановлено.

Щодо виду та міри покарання суд зазначає таке.

Відповідно до змісту ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, згідно з роз`ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12 червня 2009 року), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 02 березня 2021 року у справі №721/115/19, для досягнення пропорційності між злочином та покаранням, основним чинником, який має братися до уваги під час визначення виду та міри покарання за злочин, є ступінь його тяжкості та небезпечності. При призначенні покарання судам слід прагнути до справедливості та пропорційності, а будь-які винятки з цієї мети мають бути належним чином обґрунтовані.

Вивченням даних про особу обвинуваченого установлено, що він проходив військову службу за контрактом у військовому званні «матрос», неодружений, осіб, які перебували на його утриманні не має, за місцем проживання характеризується задовільно, за місцем проходження служби характеризується негативно, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; раніше судимий: вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 24.10.2018 за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, до 1 року 6 місяців позбавлення волі, вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 10.12.2020 за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням положень ст. 69, 70 КК України, до 2 років позбавлення волі, вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.05.2026 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі (покарання не відбуто).

Ураховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що мета кари виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, що уособлює основний принцип кримінального судочинства не тяжкість покарання, а його невідворотність, буде досягнута у разі призначення обвинуваченому покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної статті; за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції вказаної статті. На підставі ч. 1 ст. 70, п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі.

Саме таке покарання, на думку суду, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 і попередження нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом під час судового розгляду не встановлено.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, наявні підстави для призначення ОСОБА_3 остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.05.2026, яким призначено покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у виді п`яти років позбавлення волі, більш суворим, призначеним цим вироком.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 07.04.2026 (протокол затримання особи від 07.04.2026) по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Зважаючи на вид та міру покарання, яке суд призначає ОСОБА_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до нього ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2026, надалі продовжений ухвалами суду, залишити до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов заявлено не було.

Відповідно до ст. 124 КПК України, витрати на залучення експерта в сумі 2 674,20 грн. (висновок експерта №СЕ-19/115-25/8824-ТВ від 30.05.2025); 3 565,60 грн. (висновок експерта №СЕ-19/115-26/2574-ТВ від 19.02.2026); загальна сума витрат становить 6 239,80 грн., має бути стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.

Речових доказів та відповідних документів, які дають підстави для вирішення питань в порядку ст. 100 КПК України щодо речових доказів, суду не надано.

Керуючись ст. 50, 65, 70, 72, ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, ст. 124, 349, 369 - 371, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

– ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, і призначити таке покарання:

– за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, – п`ять років шість місяців позбавлення волі;

– за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, – п`ять років позбавлення волі;

– відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання – шість років позбавлення волі;

– відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_3 шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.05.2026 більш суворим за цим вироком, призначити остаточне покарання – шість років позбавлення волі;

– строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання вироком законної сили;

– відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 07.04.2026 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі;

– запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, залишити до набрання вироком законної сили;

– стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 6 239,80 грн. (шість тисяч двісті тридцять дев`ять грн 80 коп).

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі через Центральний районний суд міста Миколаєва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим – з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі оскарження, після перегляду справи судом апеляційної інстанції, якщо вирок не буде скасовано.

Копія вироку може бути отримана всіма учасниками судового провадження в Центральному районному суді міста Миколаєва. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1