Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №760/18608/25 — Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 760/18608/25

Провадження №2/471/82/26

Номер рядка звіту 42

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року с-ще Братське

Братський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді – Гукової І.Б.,

секретаря судового засідання - Прокопчук Н.Г.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу № 760/18608/25 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що між її померлим сином ОСОБА_4 та ОСОБА_2 досягнуто угоду про накопичення грошових коштів ОСОБА_4 відповідачем ОСОБА_2 . Так, в період часу з 12.09.2022 - 21.01.2023 роки ОСОБА_2 всього було отримано 277000,00 гривень, які перераховував ОСОБА_4 , що підтверджується платежами в яких вказано призначення платежу: зберігання. В зв`язку з отриманням поранення та необхідністю термінового лікування ОСОБА_2 було перераховано ОСОБА_4 103000,00 гривень. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцем ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_3 . Як вбачається з дублікатів чеків від 06.02.2023, - ОСОБА_2 здійснив повернення обумовлених з ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 100 000,00грн., що свідчить про те, що у власність 277 000,00грн. ОСОБА_2 не перераховувались. В подальшому, ОСОБА_2 на початку січня 2024 року здійснив повернення ОСОБА_4 ще 3000грн., а в решті перерахування грошових коштів в сумі 174 000,00 грн. відмовився повертати, постійно придумуючи нові причини. 30.10.2024 року ОСОБА_4 . ОСОБА_2 була підготовлена вимога про повернення коштів в сумі 174 000,00грн., яка останньому була надіслана 01.11.2024 року. Окрім того, 25.05.2025 року ОСОБА_3 ОСОБА_2 направила вимогу про повернення коштів у сумі 174 000,00грн., яка останньому була надіслана 29.05.2025 року. Зазначена вимога була направлена цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Однак, відповідач свідомо ухилився від її отримання, поштове відправлення повернулося з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Відповідач свідомо ухиляється від повернення коштів, які були передані йому на збергінання ОСОБА_4 , а тому, позивач як спадкоємець свого сина вимушена звернутися за захистом своїх прав до суду та, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі 118500 грн.

Під час судового розгляду представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові та заяві про зменшення позовних вимог та просив про їх задоволення.

Відповідач під час судового розгляду суду зазначив, що дійсно від свого покіного брата ОСОБА_4 він отримав кошти на зберігання, оскільки той проходив службу в ЗСУ та не довіряв матері свої кошти. В подільшому після отриманого поранення ОСОБА_4 попросив повернути частину коштів, а іншу частину ОСОБА_4 сказав щоб він залишив собі, оскільки раніше матір продала їхню спільну квартиру в Криму та залишила усі гроші собі. ОСОБА_4 сказав, щоб 100000 грн. ОСОБА_2 залишив у себе. Тому він вважає, що повенен повернути кошти у розмірі 18500 грн. У разі задоволення позову в повному обсязі просив суд розстрочити виконання рішення суду, оскільки має тяжкий матеріальний стан у зв`язку з хворобою.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В період часу з 12.09.2022 року по 21.01.2023 року ОСОБА_4 перерахував на картку, належну ОСОБА_2 власні грошові кошти з призначенням платежу «на зберігання» на загальну суму 282535 грн., що підтверджується банківськими квитанціями (арк..с. 47-49, т.1).

На вимогу ОСОБА_4 ОСОБА_2 повернув йому кошти у розмірі 164035,00 грн.

У зв`явзку з неповерненням коштів, за життя ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_2 з письмовою вимогою про необхідність повернення коштів, а також до органів поліції (т.1 арк.с. 37, 50).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Спадкоємицею після його смерті є ОСОБА_3 , яка у передбачений законом шестимісячний термін звернулася із заявою про прийняття спадщини (т.1 арк.с. 45).

Відповідно до ст.. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст.. 1296 ЦК України).

З аналізу позовної заяви та доданих до неї матеріалів, пояснень учасників справи, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено усний договоір збергінання коштів.

Відповідно до статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За статтею 938 ЦК України, якщо строк зберігання не встановлений, зберігач зобов`язаний повернути кошти за першою вимогою поклажодавця.

Надіслані як самим ОСОБА_4 та і позивачем ОСОБА_3 вимоги щодо повернення грошових коштів відповідачем виконані не були.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У частині першій та пунктах 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Отже, позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах: від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19; від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21, від 02.11.2022 року у справі № 685/1008/20.

В позовні представник позивача посилається на ст.1046 ЦК України, яка регулює відносини пов`язані з позикою, однак судовм встановлено що між сторонами фактично виникли відносини договору зберігання, тому суд при розгляді справи застосовує сами норми ст.. 936-938 ЦК України.

Твердження відповідача про те, що залишок коштів у розмірі 100000,00 грн. його брат ОСОБА_4 дозволив не повертати, а залишити, як компенсацію за квартиру, під час судового засідання доведено відповідачем не було.

Отже, суд, вважає, що оскільки відповідач не виконав умови догору та не повернув кошти, надані йому на зберігання, про що фактично підтвердив у судовому засіданні, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в повному обсязі.

Також, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Питання щодо розстроченн виконання рішення може бути вирішено після набрання судовим рішення чинності за заявою боржника, судом, що розглядав справу як суд першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 118 500 ( сто вісімнадцять тисяч п`ятсот ) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави ставку судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Позивач – ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Гукова І. Б.,