Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №136/1099/26 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1099/26

провадження № 2-а/136/9/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2026 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шпортун С.В.

за участю секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі — позивач) через представника звернувся до суду із зазначеним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), обґрунтовуючи підставність позову тим, що 28.04.2026 постановою №2882 у справі про адміністративне правопорушення його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, за порушення правил військового обліку, а саме: неприбуття за повісткою у встановлений строк.

Позивач вважає зазначене рішення посадової особи суб`єкта владних повноважень протиправним та таким, що підлягає скасуванню, мотивуючи тим, що 21 квітня 2026 року відносно нього, ОСОБА_1 , було складено протокол №188 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210 КУпАП, відповідно до якого зазначено про порушення ним вимог абз. 6 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» 2 абз. 1 підпункту п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, а саме: згідно бази даних ЄДРПВР ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних солдатів, сержантів запасу.

28 квітня 2026 року була винесена постанова №2882 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, зі змісту якої слідує, що ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних за своїм задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, зазначене підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів та відсутністю військово-облікового документу з відповідною відміткою про взяття на облік за своїм місцем проживання, має ознаки ухилення від військового обліку і це є порушенням правил військового обліку в частині не перебування на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Згідно витягу з АІТС «Оберіг» громадянин ОСОБА_1 був виключений з військового обліку, оскільки був раніше засуджений, а відтак після відбування покарання мав прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим місцем проживання для постановки на військовий облік. Відповідно до абз. 10 п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», взяттю на військовий облік, військовозобов`язаних підлягають громадяни України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Позивач зазначає, що висновки викладені в оскаржуваній постанові є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до витягу з військово-облікового документа «Резерв+», сформованого 01.12.2025 року, позивач обліковувався як «не військовозобов`язаний», що свідчить про відсутність у нього статусу військовозобов`язаної особи та відповідно обов`язку перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних і виконувати обов`язки, передбачені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключно для такої категорії осіб, оскільки виключення особи з військового обліку означає припинення її перебування на військовому обліку та втрату статусу військовозобов`язаного, у зв`язку з цим на таку особу не можуть покладатися обов`язки, встановлені виключно для військовозобов`язаних, зокрема щодо перебування на військовому обліку за місцем проживання та обов`язку з`являтися за викликом (повісткою).

Крім того, твердження відповідача про те, що позивач після відбування покарання мав прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, відповідно до абз. 10 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 не відбував покарання в установах виконання покарань, а тому наведена норма права не підлягає застосуванню.

Крім того, оскаржувана позивачем постанова №2880 від 28.04.2026 року не відповідає вимогам КУпАП щодо належного викладення суті адміністративного правопорушення та містить суперечності між описаними обставинами і видом правопорушення за яке особу притягнуто до відповідальності.

Так, у постанові зазначено, що ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, що на думку ТЦК та СП є порушенням правил військового обліку, тоді як адміністративне стягнення накладено за неприбуття за повісткою у встановлений строк, однак у змісті постанови взагалі відсутні будь-які відомості щодо вручення повістки, дати та часу виклику, обов`язку з`явитися до ТЦК та СП, а також факту неявки чи неприбуття особи за викликом.

Таким чином, фактичні обставини, викладені у постанові, не утворюють складу правопорушення у вигляді неприбуття за повісткою, оскільки описують інше порушення — неперебування на військовому обліку за місцем проживання.

Постанова містить невідповідність між фабулою правопорушення та кваліфікацією дій особи, що позбавляє можливості однозначно встановити у вчиненні якого саме адміністративного правопорушення особу було визнано винною та свідчить про істотне порушення вимог КУпАП при розгляді справи і винесенні постанови.

Натомість у протоколі також фактично йдеться виключно про неперебування на військовому обліку за місцем проживання.

Таким чином, фабула правопорушення, зазначена у постанові, не відповідає обставинам, викладеним у протоколі та резолютивній частині постанови, що свідчить про істотне порушення вимог КУпАП під час притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Також у позові зазначено, що зазначене рішення посадової особи суб`єкта владних повноважень ОСОБА_1 не вручалась та не надсилалось у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим позивач не був обізнаний про нього та не мав можливості своєчасно реалізувати право на оскарження, про його існування стало відомо 20.05.2026 року з відповіді на адвокатський запит.

Таким чином, позивач пропустив строк на оскарження постанови з поважних причин, тому вказаний строк підлягає поновленню за рішенням суду, оскільки наявні об`єктивні поважні причини.

Наведені обставини послугували підставою звернення до суду із даним позовом.

25.06.2026 представник відповідача через систему Електронний суд подав відзив, відповідно до якого заперечує проти задоволення позову та вважає його безпідставним мотивуючи тим, що ОСОБА_1 відповідно відомостей АІТС «Оберіг» перебував на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 з 19.08.2009, оскільки був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку із збройною агресією російської федерації вибув з місця постійного проживання та відповідно відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, 09.03.2026 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022р., у позивача виник обов`язок особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибути із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме з 09.03.2026 по 16.03.2026, однак ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 у встановлений законом строк для взяття на військовий облік, відтак з 16.03.2026 позивач порушував правила військового обліку та не перебував на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, що свідчить про ухилення ним від виконання військового обов`язку.

За фактом вчинення зазначеного адміністративного правопорушення, 21.04.2026 головним спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 було складено протокол за № 189 відносно громадянина ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, об`єктивна сторона якого полягає у порушенні правил військового обліку, а саме неперебування на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, тобто порушенні вимоги: абз. 6 ч. 10. ст. 1 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу» (надалі - Закон України №2232-ХІІ), що передбачає виконання правил військового обліку та абз. 2 підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року.

Згідно пояснень наданих під час складання протоколу, Позивач не визнав своєї вини, оскільки у 2024 році був виключений з військового обліку, його було належним чином повідомлено про права та обов`язки, доведено інформацію про час, дату, місце розгляду справи, а під час складення протоколу ОСОБА_1 заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Абз. 2 підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 р., передбачає, що призовники, військовозобов`язані та резервісти зобов`язані перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання – у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів – у відповідному підрозділі розвідувального органу).

Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.

Згідно Закону України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, статтю 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладено у новій редакції, відповідно до якої виключенню з військового обліку підлягають лише громадяни України, які: померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; припинили громадянство України; визнані непридатними до військової служби; досягли граничного віку перебування в запасі.

Відповідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 2861, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засудженими службовими особами, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.

Згідно пункту 4 розділу Загальні питання Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Постановою Кабінету міністрів України «Про внесення зміни до Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 11 квітня 2025 р. № 556 було доповнено Порядок п. 17-1, який дозволяє Мінобороні автоматичне взяття на військовий облік громадян України від 16 до 60 років на підставі даних Державної міграційної служби України з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта”.

Взяття на військовий облік громадян України, зазначених в абзаці першому і другому цього пункту, здійснюється за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил.

Взяття на військовий облік зазначених осіб проводиться без направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Як зазначив Сьомий апеляційний адміністративний суд в постанові по справі № 120/10866/25, «законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави. Таким чином, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, підлягають взяттю на військовий облік.

Відтак, в АІТС «Оберіг» було зазначено відповідальними працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 про внесення ОСОБА_1 до картотеки осіб, які зобов`язані стати на військовий облік.

За наслідками розгляду справи постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № 2880 від 28.04.2026 по справі про адміністративне правопорушення громадянина ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн., вказане рішення видано в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Кодексом України про адміністративні правопорушення та законами України, тому, жодних правових підстав для визнання оскаржуваної Постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП протиправною та скасування немає, свободи та інтереси Позивача по даному адміністративному позову Відповідачем порушено не було.

Інші заяви по суті учасниками процесу не подавались.

Ухвалою суду від 01.06.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву, витребувано у відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210 КУпАП (постанова №2880 від 28.04.2026, протокол, тощо).

У визначений в ухвалі строк відповідач не подав заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у порядку письмового провадження.

26.06.2026 ухвалою суду було задоволено заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовжено строк для подання відзиву, зобов`язано направити іншим учасникам відзив у строк 2 (два) дні з моменту отримання копії даної ухвали суду.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано докази на підтвердження направлення відзиву іншим учасникам.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

21.04.2026 головним спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 було складено Протокол №188 про адміністративне правопорушення (а.с.4), відповідно до якого було встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 6 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» 2 абз. 1 підпункту п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, а саме: згідно бази даних ЄДРПВР ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних солдатів, сержантів запасу. За порушення правил військового обліку підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

Зі змісту протоколу слідує, що дата розгляду справи особою, що склала матеріали у протоколі визначена 28.04.2026 о 10 год., ОСОБА_1 просив про розгляд справи за його відсутності, своєї винуватості не визнав, вказуючи, що був виключений із військового обліку, копію протоколу 21.04.2026 вручено ОСОБА_1

28 квітня 2026 року була винесена Постанова №2882 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, в частині неприбуття у встановлений повісткою строк.

Зі змісту постанови слідує, що ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 6 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» 2 абз. 1 підпункту п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року (до 05.01.2022 року абз.2 п.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних затверджених постанов Кабінету Міністрів України №921 від 07.12.2016 року) не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних за своїм задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, зазначене підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відсутністю військово-облікового документу з відповідною відміткою про взяття на військовий облік за своїм місцем проживання, і має ознаки ухилення громадянина ОСОБА_1 від військового обліку та є порушенням правил військового обліку в частині не перебування на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Зі змісту постанови також встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не став на військовий облік як внутрішньо-переміщена особа до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки був виключений з військового обліку у 2024 році. Згідно витягу з АІТС «Оберіг» громадянин ОСОБА_1 був виключений з військового обліку, оскільки був раніше засуджений.

Судом встановлено, що завірена копія постанови №2880 від 28.04.2026 була направлена 20.05.2026 за № 2/2526 на адвокатський запит адвоката Щавінського К.С., яка отримана 20.05.2026 останнім засобами електронного зв`язку.

Судом встановлено, що із даним позовом до суду позивач звернувся 27.05.2026.

Згідно роздруківки із мобільного застосунку «Резерв +» від Міністерства оборони України для військовозобов`язаних, призовників та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , значиться як категорія – «не військовозобов`язаний», підстава «зняття/виключення – Інше», уточнено дані – 20.10.2024 року.

Позивач, не погодившись із рішенням посадової особи суб`єкта владних повноважень, вважаючи його незаконним та протиправним звернувся до суду із даним позовом про оскарження індивідуального акту.

На виконання вимог ухвали суду від 01.12.2026 відповідачем направлено в адресу суду матеріали справи №2/189 стосовно гр. ОСОБА_1 , які окрім протоколу та оскаржуваної постанови суть яких зазначено вище, містять також письмові пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких він свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав, вказуючи, що був виключений із військового обліку у 2024 році.

Згідно облікової картки на ім`я ОСОБА_1 встановлено, що останній був узятий на облік 19.08.2009; фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 . Зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 . Особливі відмітки – "були раніше засуджені до позбавлення волі за скоєння тяжких або особливо тяжких злочинів".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно із частиною 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з цим Указом мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Ці строки неодноразово продовжувалися аналогічними Указами Президента України та тривають надалі.

Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціал ьної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі – Порядок №1487).

Згідно з п.1. Порядку, він визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до п.79 Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

1) допризовники – громадяни чоловічої статі віком до 18 років;

2) призовники – громадяни віком від 18 до 27 років, що приписані до призовних дільниць;

3) військовослужбовці – громадяни, які проходять військову службу;

4) військовозобов`язані – громадяни, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

5) резервісти – громадяни, які проходять службу у військовому резерві ЗСУ, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Статтею 37 №2232-ХІІ врегульовані підстави для:

- взяття на військовий облік та зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (частини перша-п`ята);

- виключення з військового обліку у відповідних ТЦК та СП (частина шоста).

Так, зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України: - які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; - які прийняті на службу до Національної поліції України, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України; - які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; - в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України;

Водночас виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу;

2) проходять військову службу (навчання) у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.

Норма п. 6 ч. 6 ст. 37 №2232-ХІІ корелюється з положеннями ч. 9 ст. 14 цього ж закону, відповідно до яких на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються такі обов`язки:

- зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання;

- виключення з військового обліку громадян, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Аналіз норм статті 1, 2, 14, 15, 26-1, 27, 33, 37, 39 №2232-ХІІ в контексті спірних правовідносин дозволяє зробити такі висновки:

- виконання громадянином України військового обов`язку включає підготовку до військової служби та приписку до призовної дільниці, проходження військової служби (за призовом, за контрактом або в резерві), виконання військового обов`язку в запасі, а також дотримання правил військового обліку;

- військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- на військову службу під час мобілізації можуть призиватися лише дві категорії громадян України – (1) резервісти та (2) військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації;

- зняття громадянина України з військового обліку та виключення з військового обліку мають різні підстави та є різними юридичними фактами, що мають відмінні правові наслідки;

- підстави для виключення громадянина України з військового обліку можна поділити на три основні категорії:

1) особа стає військовослужбовцем, тому перестає обліковуватися як призовник, військовозобов`язаний або резервіст, – допоки не звільниться з військової служби в запас;

2) особа звільняється від виконання військового обов`язку внаслідок припинення громадянства України, смерті, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою;

3) особа звільняється від виконання військового обов`язку внаслідок визнання її непридатною до військової служби з різних причин, що передбачені Законом №2232-ХІІ, як-от: стан здоров`я, вік, засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину тощо.

Отже, виключення громадянина України з військового обліку як такого, що раніше був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-ХІІ звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного/резервіста, а отже на неї не застосовуються положення щодо військовозобов`язаних.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.06.2026 №320/29761/25, у якій сформував правовий висновок про те, що різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку: громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку громадяни продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Аналізуючи зібрані у справі докази судом встановлено, що сторонами не надано жодних доказів на підтвердження обставин щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

З метою правильного встановлення фактичних обставин справи, суд наділено повноваженням збирати та оцінювати докази, а також сприяти реалізації прав сторін у справі в частині доказування обставин, шляхом витребовування необхідних доказів у разі потреби.

Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладено обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Із відкритих джерел ЄДРСР за посиланням - https://reyestr.court.gov.ua/Review/10800468, встановлено, що 12 серпня 2010 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області ухвалив вирок у справі №1-312/2010, яким ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України та призначено йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, якщо він протягом 2 (двох) років випробувального терміну не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, періодично бути для реєстрації до органів кримінально-виконавчої інспекції. Вирок набрав законної сили: 28.08.2010.

06.09.2012 Добропільський міськрайонний суд Донецької області виніс постанову, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , звільнено від відбування покарання призначеного за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2010 року (ЄДРСР за посиланням - https://reyestr.court.gov.ua/Review/51946287).

З огляду на викладене слідує, що ОСОБА_1 був засуджений за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та звільнений від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, а у подальшому 06.09.2012 звільнений від відбування покарання призначеного за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2010 року, у зв`язку із закінченням іспитового строку.

Згідно оскаржуваної постанови №2880 від 28.04.2026 слідує, що відповідачем констатовано, що згідно витягу з АІТС «Оберіг» громадянин ОСОБА_1 був виключений з військового обліку, оскільки був раніше засуджений, відтак відповідно до статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з цієї дати він є звільненим від виконання військового обов`язку як особа, що в силу закону вважається непридатною до проходження військової служби, він не відноситься а ні до військовозобов`язаних, а ні до резервістів.

Факт виключення позивача з військового обліку свідчить про те, що ОСОБА_1 більше не є військовозобов`язаним та, відповідно на нього не розповсюджуються норми діючого законодавства як на військовозобов`язаних, у тому числі щодо обов`язку, відповідно до підпункту 7 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022р., особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибути із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до ТЦК та СП, у зв`язку із вибуттям з місця зареєстрованого проживання та постановкою на нове місце проживання як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з п. 22 Порядку №1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За приписами п. 29 Порядку №1487, у разі виключення призовників, військовозобов`язаних та резервістів з персонально-первинного військового обліку виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у картках первинного обліку ставляться відповідні відмітки.

Обставини щодо виключення ОСОБА_1 констатовано відповідачем в оскаржуваній постанові.

Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У суду не має обгрунтованих сумнівів щодо достовірності цих обставин.

Разом з цим, суд зважає, що до Закону №2233-XII внесені зміни та Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (набрав чинності 18 травня 2024 року) статтю 37 Закону №2233-XII викладено у новій редакції.

Зокрема, частиною 6 статті 37 №2233-XII установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Відтак, положення статті 37 Закону №2232-ХІІ не містить такої підстави для виключення з військового обліку осіб, які засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Окрім того, згідно з п. 4 розділу загальні питання Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Згідно ч. 1-3 статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

У разі якщо відомості про призовника, військовозобов`язаного, резервіста вносяться до Реєстру вперше, автоматично формується окремий номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка здійснила запис (у електронній формі).

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок № 932), який визначає:

механізм реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - експериментальний проект) шляхом електронної інформаційної взаємодії між національними електронними інформаційними ресурсами у цілях національної безпеки та оборони України;

порядок формування переліку громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років, персональні дані яких підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

механізм взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 16 років, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, до 25 років, зокрема тих, які перебувають за межами України, без проходження медичного огляду;

механізм внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про громадян України чоловічої статі віком від 17 до 25 років, які не перебувають на військовому обліку (для їх взяття на військовий облік без проходження медичного огляду) та які перебувають в Україні і звернулися за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які перебувають за межами України і звернулися до відокремленого підрозділу державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, який розміщений за межами України (далі - відокремлений підрозділ), за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, отриманням паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

механізм перевірки дійсності військово-облікових документів громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які перебувають за межами України і звернулися за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, отриманням паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон до відокремленого підрозділу.

Метою експериментального проекту є оптимізація та верифікація відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом обміну інформацією в цілях національної безпеки та оборони України.

Згідно пункту 17-1 Порядку №932, стосовно громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років ДМС одноразово формує перелік відомостей, зазначених у підпунктах 1 - 11 пункту 5 цього Порядку, та передає їх Міноборони для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в установленому законодавством порядку з використанням засобів захисту інформації, що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері захисту інформації, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.

Подальше внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів Трембіта.

На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу першого і другого цього пункту, здійснюється автоматичне взяття зазначених осіб на військовий облік.

Взяття на військовий облік громадян України, зазначених в абзаці першому і другому цього пункту, здійснюється за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил.

Взяття на військовий облік зазначених осіб проводиться без направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

За таких обставин, зібрані у справі докази підтверджують, що позивач був виключений з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону N 2232-XII.

В свою чергу, відповідач не надав інформацію про те чи було взято ОСОБА_1 на військовий облік як військовозобов`язаного після виключення з військового обліку на підставі положень частини 6 статті 37 №2233-XII у редакції Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» та у взаємодії із приписами Порядку за № 932, у зв`язку із чим у позивача мав виникнути обов`язок стати на облік за місцем проживання як внутрішньо переміщеної особи та військовозобов`язаного у семиденний строк.

Таким чином, оскільки саме районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також на них покладається обов`язок ведення обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, дані щодо якого вносяться ними до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тому суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення, яке є предметом оскарження, що не виключає його право вчинити відповідні дії з урахуваннім змін внесених до Закону №2233-XII Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року.

При цьому інші доводи сторін не спростовують висновків суду про протиправність оскаржуваного позивачем рішення.

За практикою Європейського суду з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на наведені доводи та обґрунтування, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд виснує, що позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про поновлення строку на оскарження рішення посадової особи суб`єкта владних повноважень, що ініційовано позивачем, суд встановив, що оскаржувана постанова була винесена посадовою особою суб`єкта владних повноважень 28.04.2026, тоді як отримана представником засобами електронного зв`язку 20.05.2026.

Згідно з ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому доводи відповідача щодо обізнаності відповідача про день та час розгляду справи, можливість своєчасного отримання постанови позивачем, не спростовують обов`язку відповідача направити копію постанови протягом трьох днів з дня її винесення особі, щодо якої її винесено, що не було дотримано відповідачем у даному випадку, а судом іншого не встановлено.

Отож пропущений позивачем строк звернення до суду із позовом підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 665, 60 грн. (а.с.1) належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-263 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову за № 2880 від 28.04.2026 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн., а провадження у справі - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом 10-ти днів із дня його проголошення (ч. 4 ст. 286 КАС України) безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасники адміністративного процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 );

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ).

Суддя С.В. Шпортун