Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №132/1142/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1142/26

Провадження № 2/132/1040/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06 липня 2026 року місто КАЛИНІВКА

Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого – судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі – РИБАК І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області цивільну справу № 132/1142/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивований тим, що рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 28 лютого 2020 року у справі № 132/500/20, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 01 серпня 2013 року у виконавчому комітеті Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, актовий запис № 03, був розірваний. Під час шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі судового наказу Калинівського районного суду Вінницької області від 30 січня 2020 року у справі №132/365/20, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Після видачі зазначеного судового наказу сімейний стан ОСОБА_1 змінився, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилася донька ОСОБА_5 , яка проживає разом з ним та її матір`ю ОСОБА_6 , з якою він перебуває у фактичних шлюбних відносинах. Крім того, у ОСОБА_1 погіршилося матеріальне становище, що підтверджується відомостями з Реєстру застрахованих осіб, сформованими за формою ОК-5, за 2021–2025 роки. Згідно з цими відомостями, у 2021 році його дохід становив близько 6100 гривень щомісячно, у 2022 році від 11846 до 22100 гривень, а протягом 2023–2024 років та першої половини 2025 року від 24309 до 27956 гривень на місяць. При цьому, з серпня 2025 року у відповідних відомостях зазначено відсутність нарахованого доходу через припинення офіційних виплат. Окрім цього, він здійснює волонтерську діяльність у Вінницькій обласній організації Товариства Червоного Хреста України на безоплатній основі, що створює додатковий фінансовий тягар. Таким чином, через зміну сімейного та матеріального стану, подальше стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) не відповідає його фактичному сімейному та майновому становищу, а також призводить до диспропорції у забезпеченні його дітей. У зв`язку з цим позивач просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі судового наказу Калинівського районного суду Вінницької області від 30 січня 2020 року у справі № 132/365/20, з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 квітня 2026 року, визначено склад суду з розгляду позову: головуючого суддю Сєліна Є.В.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2026 року, відкрито провадження за позовом, визначено здійснити його розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 09 червня 2026 року, закрито підготовче провадження у справі, призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Позивач у судове засідання не з`явився, надавши заяву, де просить справу розглянути в його відсутності, на позовних вимогах наполягає, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена в передбаченому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила, заперечень з приводу поданого позову не надала.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та відповідну практику Європейського суду з прав людини, як джерело право.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року та «Олександр Шевченко проти України» (Заява № 8371/02) від 26.04.2007 року.

Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 року).

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Саме на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення від 06.09.2007 року у справі «Цихановський проти України», рішення від 18.10.2007 року у справі «Коновалов проти України»).

У рішенні в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Слід також зазначити, що у відповідності до статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», інформація про кожне судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України та учасники справи не були позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

За вищевказаних обставин, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності відповідача, що не може розцінюватись, як порушення його прав, передбачених ст.ст.43, 49 ЦПК України.

Згідно частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наявності існуючих умов, передбачених в частині першій статті 280 ЦПК України, які підтверджені наявними в справі доказами, суд ухвалив: провести заочний розгляд справи за відсутності сторін та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держави визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, а батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таким чином, обов`язок батьків щодо утримання дітей є безумовним і не припиняється у зв`язку зі зміною сімейного стану чи матеріального становища. Водночас законодавство не передбачає незмінності визначеного судом розміру аліментів, оскільки цей розмір має відповідати актуальному сімейному, матеріальному та майновому становищу платника і враховувати інтереси всіх дітей, яких він зобов`язаний утримувати.

Згідно з частиною першою статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері або батька чи у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 182 СК України визначено перелік обставин, які суд враховує при визначенні розміру аліментів, зокрема стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність майна, майнових прав, грошових коштів, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Частина друга статті 182 СК України встановлює, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд враховує роз`яснення, наведені у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до яких розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, може бути змінений судом за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршенням чи поліпшенням здоров`я когось із них.

При цьому, суд виходить із того, що положення статті 192 СК України не пов`язують можливість зменшення аліментів виключно з одночасною наявністю зміни матеріального та сімейного стану. Зміна кожного з таких юридично значущих факторів за наявності встановленого судом її істотного впливу на можливість платника виконувати аліментний обов`язок може бути підставою для перегляду розміру аліментів.

Такий підхід узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, зокрема викладеними у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 686/22677/23, у якій народження у платника іншої дитини визнано самостійною підставою для зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частини доходу.

У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 також сформульовано висновок про можливість зміни визначеного судом розміру аліментів залежно від зміни матеріального та сімейного стану платника.

Подібний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 та від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Мізяків Калинівського району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 06 вересня 2016 року виконавчим комітетом Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області.

Судовим наказом Калинівського районного суду Вінницької області від 30 січня 2020 року у справі № 132/365/20 (номер провадження 2-н/132/12/20), стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання дитини – дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 січня 2020 року (з дня подачі заяви до суду) щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття.

На момент видачі цього судового наказу від 30 січня 2020 року у позивача ОСОБА_1 була лише одна дитина, на утримання якої стягувалися аліменти у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу).

Після видачі судового наказу, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ОСОБА_1 народилася інша донька - ОСОБА_5 , що слідує з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 01 липня 2020 року виконкомом Павлівської сільської ради Калинівського району вінницької області, матір`ю якої є ОСОБА_6 , з якою позивач проживає у фактичних шлюбних відносинах.

Отже, порівняно з обставинами, які існували на момент визначення розміру аліментів, сімейний стан позивача об`єктивно змінився: на момент звернення до суду він має обов`язок щодо утримання вже двох неповнолітніх дітей.

Сам факт народження іншої дитини не припиняє і не зменшує права ОСОБА_3 на належне утримання. Разом із тим народження ОСОБА_5 означає виникнення в позивача такого самого за юридичною природою батьківського обов`язку щодо іншої дитини.

Право дітей на належне утримання є рівним незалежно від того, народилися вони у шлюбі, після його розірвання чи у фактичних шлюбних відносинах.

З огляду на положення статті 182 СК України наявність у платника інших дітей є обставиною, яка прямо підлягає врахуванню судом при визначенні розміру аліментів.

Суд також враховує матеріальне становище позивача.

Надані ним відомості форми ОК-5 свідчать про зміну характеру його офіційних доходів. Визначальним для суду є те, що розмір аліментів у частці від доходу повинен відповідати реальному матеріальному та сімейному становищу платника, а встановлений судом розмір не повинен створювати необґрунтовану перевагу однієї дитини перед іншою.

З наданих суду відомостей убачається, що у 2021 році позивач ОСОБА_1 отримував офіційний дохід на рівні близько 6100 гривень щомісячно, у 2022 році його дохід становив від 11846 до 22100 гривень, протягом 2023–2024 років та першої половини 2025 року від 24309 до 27956 гривень, тоді як починаючи із серпня 2025 року у відповідній інформації відсутні нарахування доходу.

Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про нестабільність матеріального становища позивача ОСОБА_1 та істотну зміну порівняно з періодом, коли визначався розмір аліментів.

Суд бере до уваги, що відсутність нарахованого офіційного доходу сама по собі не свідчить про повну відсутність у позивача ОСОБА_1 можливості отримувати доходи. Водночас вона є одним із доказів фактичного погіршення його матеріального становища та підлягає оцінці разом з іншими доказами.

Суд не встановив доказів наявності у позивача ОСОБА_1 значного рухомого чи нерухомого майна, грошових коштів, корпоративних прав або інших активів, які б свідчили про наявність достатніх майнових ресурсів для виконання аліментного обов`язку у попередньому розмірі без істотного обмеження можливості забезпечувати іншу дитину.

Суд також враховує повідомлену позивачем ОСОБА_1 обставину щодо здійснення ним волонтерської діяльності на безоплатній основі. Сама по собі така діяльність не звільняє його від обов`язку утримувати дітей, однак у сукупності з іншими встановленими обставинами характеризує фактичний спосіб його зайнятості та відсутність відповідної стабільної оплачуваної діяльності за період, який безпосередньо передував зверненню до суду.

Суд виходить із необхідності забезпечення справедливого балансу між інтересами обох неповнолітніх дітей позивача ОСОБА_1 .

Зменшення аліментів з 1/4 до 1/6 частини доходу не означає звільнення позивача ОСОБА_1 від обов`язку утримувати ОСОБА_3 . У разі отримання позивачем доходу з нього продовжуватимуться відповідні відрахування на користь дитини, а встановлена законом гарантія у вигляді не менш як 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку забезпечуватиме мінімальний рівень її матеріального забезпечення.

Суд також враховує положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на повагу до приватного та сімейного життя. У практиці Європейського суду з прав людини відносини між батьками та дітьми охоплюються поняттям сімейного життя, а держава при врегулюванні сімейних спорів повинна забезпечувати справедливий баланс між конкуруючими інтересами.

Застосовуючи зазначені принципи до цієї справи, суд виходить із того, що визначення розміру аліментів має забезпечувати належне утримання дитини та водночас бути пропорційним фактичним можливостям платника і не призводити до необґрунтованого порушення інтересів іншої його дитини.

У даному випадку зменшення аліментів з 1/4 до 1/6 частини доходу не призводить до припинення чи нівелювання права ОСОБА_3 на належне утримання, оскільки аліментний обов`язок позивача зберігається, а суд одночасно встановлює мінімальну гарантовану межу - не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Одночасно таке зменшення дає можливість врахувати інтереси іншої неповнолітньої дитини позивача - ОСОБА_5 , та забезпечити реалізацію щодо неї такого самого за юридичною природою батьківського обов`язку.

Таким чином, встановлення аліментів у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) є у конкретних обставинах цієї справи пропорційним та обґрунтованим способом забезпечення балансу між правами дітей та можливостями їх батька.

Зміна розміру аліментів не має преюдиційного характеру щодо майбутнього матеріального стану позивача ОСОБА_1 . У разі істотного поліпшення матеріального стану платника або виникнення інших обставин, які свідчитимуть про необхідність збільшення розміру аліментів, заінтересована особа не позбавлена права звернутися до суду з відповідним позовом на підставі статті 192 СК України.

Оцінюючи докази, суд керується положеннями статей 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України.

Судом встановлено, що наведені позивачем обставини щодо народження іншої дитини підтверджені належними доказами, а відомості щодо його доходів - відповідними документами з Реєстру застрахованих осіб.

У сукупності зазначені докази є достатніми для висновку про істотну зміну сімейного стану позивача після визначення первісного розміру аліментів та про наявність обставин, які об`єктивно виправдовують його перегляд.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу Калинівського районного суду Вінницької області від 30 січня 2020 року у справі № 132/365/20, слід зменшити з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

Керуючись статтями 3, 8, 27 Конвенції про права дитини, статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 150, 180, 181, 182, 192 Сімейного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 141, 170, 175, 263-265, 274, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу, виданого 30 січня 2020 року Калинівським районним судом Вінницької області у справі № 132/365/20 (номер провадження 2-н/132/12/20), з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 на утримання дитини – дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1\4 частини до 1\6 частини з усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, до досягнення дитиною повноліття.

Відкликати судовий наказ, виданий 30 січня 2020 року Калинівським районним судом Вінницької області у справі № 132/365/20 (номер провадження 2-н/132/12/20).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя