Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №128/2000/24 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2000/24

РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючої судді Бондаренко О.І.

за участю секретаря Нагірняк Т.А.

без участі сторін,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, за яким просить про наступне, а саме: Визнати за нею право власності на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою –– АДРЕСА_1 , загальною площею – 70,3 м.кв., житловою площею – 45,7 кв.м., який складається з житлового будинку позначеного літ. «А», прибудови літ. «а», ганок з козирком, гараж літ. «а2», жомова яма літ. «а3», літня кухня-сарай літ. «Б», сарай літ. «б», погріб літ. «п/б», убиральня «В», хвіртка №2, ворота №3, криниця №4, огорожа №5, огорожа №6, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою –– АДРЕСА_1 , загальною площею – 70,3 м.кв., житловою площею – 45,7 кв.м., який складається з житлового будинку позначеного літ. «А», прибудови літ. «а», ганок з козирком, гараж літ. «а2», жомова яма літ. «а3», літня кухня-сарай літ. «Б», сарай літ. «б», погріб літ. «п/б», убиральня «В», хвіртка №2, ворота №3, криниця №4, огорожа №5, огорожа №6, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою –– АДРЕСА_1 , загальною площею – 70,3 м.кв., житловою площею – 45,7 кв.м., який складається з житлового будинку позначеного літ. «А», прибудови літ. «а», ганок з козирком, гараж літ. «а2», жомова яма літ. «а3», літня кухня-сарай літ. «Б», сарай літ. «б», погріб літ. «п/б», убиральня «В», хвіртка №2, ворота №3, криниця №4, огорожа №5, огорожа №6.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який являвся їх батьком. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , яка являлася їх матір`ю. ОСОБА_3 був головою колгоспного двору за адресою – АДРЕСА_1 . Згідно технічного паспорту даний будинок загальною площею – 70,3 м.кв., житловою площею – 45,7 кв.м., який складається з житлового будинку позначеного літ. «А», прибудови літ. «а», ганок з козирком, гараж літ. «а2», жомова яма літ. «а3», літня кухня-сарай літ. «Б», сарай літ. «б», погріб літ. «п/б», убиральня «В», хвіртка №2, ворота №3, криниця №4, огорожа №5, огорожа №6. Вказує, що членами колгоспного двору станом на момент набрання законної сили законом України «Про власність» в 1991 році були: ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на його майно, спадщину прийняла позивач та дружина спадкодавця – ОСОБА_4 , проте, з усієї спадкової маси належної спадкодавцю ОСОБА_3 , позивач та ОСОБА_4 отримали кожен на частку майна.

Позивачка вказує, що після смерті матері спадщину прийняла вона та відповідач в рівних частках. Спадкова справа відкрита у приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Білозарецької О.Ю. Проте, в нотаріальному порядку спадкоємці оформили Свідоцтво про право на спадщину за законом лише на належну ОСОБА_4 земельну ділянку площею – 3,7643 га, кадастровий номер – 0520681400:01:005:0013 та земельну ділянку площею 2,1378 га, кадастровий номер 0520681400:03:002:0110. Позивачка пояснює, що будинок, який має статус колгоспного двору спадкоємці оформити в нотаріальному порядку не змогли, оскільки нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії.

Щодо часток спадкового майна, позивачка зазначає те, що оскільки станом на 1991 рік членами колгоспного двору були позивач, та її батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Оскільки частки співвласників в Свідоцтві на право власності виписаному на колгоспний двір не визначені, то відповідно до закону частка кожного зі співвласників становить 1/3 (тобто по 1/3 частки мали у власності Позивач, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ). Після смерті ОСОБА_3 його 1/3 частку будинку успадкували позивач та ОСОБА_4 , свідоцтв про право на спадщину вони не отримали, проте, відповідно до закону їх частки були рівними, тому кожен з них успадкував по половину 1/3 частки , тобто по 1/6 частці будинку. Тобто, після прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 частка позивача в будинку складала (1/3 вона мала станом на 1991 рік + 1/6 успадкувала після смерті батька). Частка ОСОБА_4 теж складала (1/3 частку вона мала станом на 1991 рік + 1/6 частку успадкувала після смерті чоловіка). Отже, після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на частку будинку. Спадкоємцями стали Позивач та Відповідач, які прийняли спадщину після смерті матері. Отже, кожен з них успадкував після смерті матері частку цього будинку. Тобто, загальна частка Позивача в будинку складає (1/3 мала станом на 1991 рік + 1/6 успадкувала після смерті батька +1/4 успадкувала після смерті матері). Відповідач успадкував частку будинковолодіння.

Також позивачка стверджує, що оскільки, відповідач заперечує її право власності на 1/3 частку будинковолодіння, яка належала їй станом на 1991 рік, та вважає, що їх частки є рівними, кожному по будинковолодіння, оскільки, в свідоцтві про право власності на майно колгоспного двору частки співвласників не визначені, і враховуючи той факт, що відповідач заперечує її право власності на 1/3 частку, тому вона вимушена захищати своє право в судовому порядку.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, яким просить про наступне, а саме: визнати за ним право власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 70,3 кв.м., житловою площею - 45,7 кв.м. (як члена господарського двору); право власності на 3/16 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 70,3 кв.м., житловою площею - 45,7 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Власні позовні вимоги мотивує тим, що він та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідними братом та сестрою. З самого народження і ОСОБА_2 , і ОСОБА_1 проживали разом зі своїми батьками - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у їх будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на його майно, спадщину прийняли його дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_1 , а після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли її діти ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Позивач за зустрічним позовом вказує, що він з таким розрахунком часток не згоден, адже в підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надала виписку (витяг з погосподарської книги) за період 1991-1995 рр., в якій зазначено дата реєстрації будинку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не в 1991 році. Тоді, як згідно Виписок за періоди 1971-1973 роки, 1974-1976 роки, 1977-1979 роки, 1980-1982 роки, 1983-1985 роки, 1986-1990 роки зазначені різна кількість проживаючих сімей та мешканців, зокрема, у період з січня 1967 року по кінець 1990 року у будинку як член сім`ї голови домогосподарства проживав ОСОБА_2 . Тобто, частки у домогосподарстві позивача, відповідача та їх батьків буди відповідно по , оскільки до 15.04.1991 року ОСОБА_2 вибув лише в грудні 1990 року, а не за три роки до 15.04.1991 року (тобто, до 15.04.1988 року), а тому не втратив своє право на частку в колгоспному дворі. Тому загальна частка у будинковолодінні позивача складає: його частки та 3/16 після смерті матері, що разом 7/16 частки. Свої спадкові права позивач, як і відповідач, не може оформити, тому змушений звернутися із цією заявою до суду.

Даючи пояснення в судовому засіданні 05.05.2026 року позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені нею позовні вимоги та її позов просила задоволити; проти зустрічного позову заперечила та в задоволені просила відмовити у зв`язку з його безпідставністю. Відповідач ОСОБА_2 власний позов підтримав та просив задоволити, щодо позову ОСОБА_1 заперечив та просив відмовити у задоволені.

В судове засідання 05.08.2026 сторони не з`явилися, надали заяви, якими просять справу слухати в їх відсутність.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Зубань О.О. позовні вимоги за первісним позов підтримує у повному обсязі, змін та доповнень немає, проти зустрічного позову ОСОБА_2 заперечує та в задоволені просить відмовити. Судове засідання просить провести у його відсутність та відсутність позивачки.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Савчук І.В. позовні вимоги за первісним позовом не визнає та в задоволені просить відмовити; позовні вимоги за зустрічним позовом підтримує у повному обсязі, змін та доповнень немає. Судове засідання просить провести у її відсутність та відсутність відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку сторін, викладену у письмових заявах, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку, з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 в с. Михайлівка Вінницького району вінницької області (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 в с. Михайлівка Вінницького району вінницької області (а.с.12).

Згідно копії свідоцтва про народження за № НОМЕР_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 (а.с.13), після реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 » (а.с.14).

ОСОБА_3 був головою колгоспного двору за адресою – АДРЕСА_1 (а.с.17).

Згідно технічного паспорту даний будинок загальною площею – 70,3 м.кв., житловою площею – 45,7 кв.м., який складається з житлового будинку позначеного літ. «А», прибудови літ. «а», ганок з козирком, гараж літ. «а2», жомова яма літ. «а3», літня кухня-сарай літ. «Б», сарай літ. «б», погріб літ. «п/б», убиральня «В», хвіртка №2, ворота №3, криниця №4, огорожа №5, огорожа №6 (а.с.20-22).

Членами колгоспного двору станом на момент набрання законної сили законом України «Про власність» в 1991 році були: ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 , на підтвердження чого надається виписка від 04.10.2022 з погосподарської книги за період 1991-1995 (а.с.18).

Після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на його майно, спадщину прийняла ОСОБА_1 та дружина спадкодавця – ОСОБА_4 (а.с. 23-25).

В нотаріальному порядку спадкоємці померлих батьків оформили Свідоцтво про право на спадщину за законом лише на належну ОСОБА_4 земельну ділянку площею – 3,7643 га, кадастровий номер – 0520681400:01:005:0013 та земельну ділянку площею 2,1378 га, кадастровий номер 0520681400:03:002:0110 (а.с.23-25).

Спадковий будинок, який має статус колгоспного двору спадкоємці оформити в нотаріальному порядку не змогли, оскільки нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії (а.с.15-16).

Згідно Виписок за періоди 1971-1973 роки, 1974-1976 роки, 1977-1979 роки, 1980-1982 роки, 1983-1985 роки, 1986-1990 роки зазначені різна кількість проживаючих сімей та мешканців, зокрема, у період з січня 1967 року по кінець 1990 року у будинку як член сім`ї голови домогосподарства проживав ОСОБА_2 (а.с.77-83).

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частині першій статті 15 та частині першій статті 16 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Стороною позивачки ОСОБА_1 надано суду копію довідки № 175 від 19.09.2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 1967 року народження, зареєстрований в період з 10.03.1989 року по 11.11.2000 року, 12.04.2002 року по 11.11.2008 року, з 11.11.2008 року по теперішній час за адрсеою: АДРЕСА_2 (а.с.91).

Як вбачається з листа від 23.09.2024 за № 547, що МКП «УК «Київська»», забезпечуючи надання послуг з управління багатоквартирними будинками (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) не володіє та не розпоряджається відомостями, які пов`язані із реєстрацією місця проживання осіб. Натомість Підприємством ведуться особові рахунки споживачів вищевказаних послуг. За наявних на Підприємстві відомостей, в квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_2 , 1967 року народження значиться серед споживачів житлово-комунальних з 10.03.1989 по 11.11.2020 та з 12.04.2002 р по теперішній час. Щодо фактичного проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 інформуємо, що акти обстеження факту проживання видаються в МКП «УК«Київська» на платній основі. Факт проживання за адресою місця реєстрації та або не проживання підтверджується співвласниками квартир будинку (сусідами) шляхом проставлених підписів на документах, зокрема у відповідних актах. Підприємство в порядку надання додаткових платних послуг може здійснювати вихід за адресою для перевірки дійсності підписів осіб, що засвідчують вище наведені факти (а.с.92).

Згідно архівних даних ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) дійсно працював в «Тресті зеленого господарства» з 04.03.1988 р. (наказ № 11 від 01.03.1988р.) по 01.04.1997р. ( нак. № 72 п.2 о/с від 01.04.1997р.). В 1993 році (нак. № 341 л/с від 29.12.1992р.) «Міський трест зеленого перейменовано в Державне комунальне підприємство «Вінницязеленбуд». господарства» В 2000 році Державне комунальне підприємство «Вінницязеленбуд» (рішенням виконкому міської ради № 445 від 30.03.2000р.) перейменовано в підприємство «Вінницязеленбуд» (а.с.93).

Доказів зворотного стороною ОСОБА_2 щодо вказаних відомостей з приводу місця його проживання/перебування суду не надано та не спростовано належними та допустимими доказами.

Конституція України у статті 41 гарантує право кожному володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

За ст. ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За ст. 328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 392 ЦК України в редакції 2003 року, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1261 ЦК України-перша черга спадкоємців за законом-у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Частинами 1-3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Стаття 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Згідно статті 123 ч. 2 Цивільного кодексу Української РСР, розмір долі члена двору встановлюється виходячи з рівності долей всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Згідно Закону України „Про власність” від 15.04.1991 року (який діяв на момент смерті батька), пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності ” № 20 від 22.12.1995 року:„ Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору”.

Особа має право звернутися до суду з відповідним позовом, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, тобто передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 (справа №2-7055/12) вказано, що «з позовом про визнання права власності може звернутися особа, яка вже є власником майна, проте її права не визнаються іншої особою (особами). Стаття 392 ЦК України, у якій регламентується, зокрема, визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статті 392 цього Кодексу».

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.

Щодо змісту позовних вимог сторони ОСОБА_1 , безпосередньо предмету позову суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З огляду на викладене позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21).

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що звертаючись до суду з позовом в травні 2024 року ОСОБА_1 визначила предметом позову: Визнати за нею право власності на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою –– АДРЕСА_1 , загальною площею – 70,3 м.кв., житловою площею – 45,7 кв.м., який складається з житлового будинку позначеного літ. «А», прибудови літ. «а», ганок з козирком, гараж літ. «а2», жомова яма літ. «а3», літня кухня-сарай літ. «Б», сарай літ. «б», погріб літ. «п/б», убиральня «В», хвіртка №2, ворота №3, криниця №4, огорожа №5, огорожа №6, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою –– АДРЕСА_1 , загальною площею – 70,3 м.кв., житловою площею – 45,7 кв.м., який складається з житлового будинку позначеного літ. «А», прибудови літ. «а», ганок з козирком, гараж літ. «а2», жомова яма літ. «а3», літня кухня-сарай літ. «Б», сарай літ. «б», погріб літ. «п/б», убиральня «В», хвіртка №2, ворота №3, криниця №4, огорожа №5, огорожа №6, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою –– АДРЕСА_1 , загальною площею – 70,3 м.кв., житловою площею – 45,7 кв.м., який складається з житлового будинку позначеного літ. «А», прибудови літ. «а», ганок з козирком, гараж літ. «а2», жомова яма літ. «а3», літня кухня-сарай літ. «Б», сарай літ. «б», погріб літ. «п/б», убиральня «В», хвіртка №2, ворота №3, криниця №4, огорожа №5, огорожа №6.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Правовими нормами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Формування змісту та обсягу заявлених позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення» роз`яснено про те, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Із цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

При цьому, за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршене порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.

Якщо в прохальній частині позову допущено арифметичну неточність у розрахунку суми чи часток, а суд самостійно перерахував її та задовольнив вимоги в меншому чи правильному розмірі, це не є виходом за межі позовних вимог згідно зі ст. 13 та ч. 2 ст. 264 Цивільного процесуального кодексу України. , суд зобов`язаний дати правову оцінку обґрунтованості доказів та обчисленню часток, на які претендують сторони і якщо дробове вираження часток у майні є неточним через помилку в обрахунку, задоволення вимоги в реальному, справедливому розмірі (але не більше від заявленому розмірі) вважається розглядом справи в межах заявлених вимог.

Таким чином, дотримуючись правових норм процесуального законодавства України, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для уточнення дробового вираження часток, на які претендує позивачка за первісним позовом із метою повного та ефективного захисту прав і законних інтересів позивача ОСОБА_1 .

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 року (№990/150/23) визначено проте, що «…суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. 41. За змістом зазначеної норми це право суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов`язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів..».

На думку суду, таке вирішення спору буде відповідати засадам цивільного судочинства, зокрема, верховенству права, і буде таким, що прийнято у межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а також відповідати принципам, закріпленим у Європейській конвенції з прав людини.

Спосіб захисту порушеного права позивачкою ОСОБА_1 визначено у спосіб, що відповідає закону, а помилка у розрахунку дробових частин спадкового майна не є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Іншого способу захисту своїх спадкових прав, окрім судового, у позивача ОСОБА_1 немає, тому суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі та в задоволені зустрічного позову слід відмовити.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява №4909/04).

Також суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 317, 328, 1223, 1225, 1233, 1247,1261, 1268 ЦК України, ст.ст.15, 30, 60, 61, 130, 214, 215, 223, 256 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_2 , право власності на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою –– АДРЕСА_1 , загальною площею – 70,3 м.кв., житловою площею – 45,7 кв.м., який складається з житлового будинку позначеного літ. «А», прибудови літ. «а», ганок з козирком, гараж літ. «а2», жомова яма літ. «а3», літня кухня-сарай літ. «Б», сарай літ. «б», погріб літ. «п/б», убиральня «В», хвіртка №2, ворота №3, криниця №4, огорожа №5, огорожа №6, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою –– АДРЕСА_1 , загальною площею – 70,3 м.кв., житловою площею – 45,7 кв.м., який складається з житлового будинку позначеного літ. «А», прибудови літ. «а», ганок з козирком, гараж літ. «а2», жомова яма літ. «а3», літня кухня-сарай літ. «Б», сарай літ. «б», погріб літ. «п/б», убиральня «В», хвіртка №2, ворота №3, криниця №4, огорожа №5, огорожа №6, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_2 , право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою –– АДРЕСА_1 , загальною площею – 70,3 м.кв., житловою площею – 45,7 кв.м., який складається з житлового будинку позначеного літ. «А», прибудови літ. «а», ганок з козирком, гараж літ. «а2», жомова яма літ. «а3», літня кухня-сарай літ. «Б», сарай літ. «б», погріб літ. «п/б», убиральня «В», хвіртка №2, ворота №3, криниця №4, огорожа №5, огорожа №6.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП- НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_2 , судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211 грн 20 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом – залишити без задоволення.

Судові витрати за зустрічним позовом залишити за ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення виготовлено 14.08.2026.

Суддя Оксана БОНДАРЕНКО