Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №128/3532/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3532/26

ВИРОК

Іменем України

17 серпня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

без участі сторін,

розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження по обвинувальному акту, внесеному до ЄРДР за № 12026025070000050 від 14.07.2026 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Михайлівка Вінницького району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України.

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок за таких, встановлених досудовим розслідуванням обставин.

ОСОБА_3 , 12.07.2026 близько 18 год. 40 хв. ОСОБА_3 , рухаючись автомобілем по

вул. Козацький Шлях у с-щі. Вороновиця Вінницького району Вінницької області, під`їхав до ОСОБА_4 , з яким у нього напередодні виник конфлікт, який у цей час рухався на велосипеді.

У подальшому ОСОБА_3 , зупинившись біля ОСОБА_4 та вийшовши з автомобіля, з метою з`ясування стосунків з останнім, розпочав словесний конфлікт.

Під час конфлікту у ОСОБА_3 на ґрунті особистих неприязних відносин виник умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 взяв з автомобіля пластикову щітку для чищення автомобіля та в той момент, коли ОСОБА_4 розпочав рух на велосипеді, умисно наніс йому два удари вказаною щіткою у ділянку спини.

Своїми протиправними діями ОСОБА_3 спричинив потерпілому

ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синців та садн по задній поверхні грудної клітки на рівні нижніх країв лопаток, які згідно висновку судово-медичного експерта від 15.07.2026 виникли від дії тупого, твердого предмету, можливо, 12.07.2026 та відносяться до легких тілесних ушкоджень,

(відповідно до п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).

Таким чином, з`ясовано, що ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, умисне легке тілесне ушкодження.

Отже, враховуючи, що учасники судового провадження не оспорюють встановлені під час дізнання обставини і згодні з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження), про що свідчать відповідні їх письмові заяви, що додані до обвинувального акту, суд, вивчивши обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 та додані до нього матеріали, які містять належні, допустимі, достовірні та достатні докази, оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК, дійшов висновку про відсутність необхідності призначати розгляд у судовому засіданні обвинувального акта, викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, та про наявність підстав для ухвалення вироку відносно ОСОБА_3 у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження).Із долучених до обвинувального акту матеріалів слідує, що обвинувачений був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, йому відомі наслідки розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, передбачені ч. 2 ст. 302 КПК України.

Тим самим, обставини щодо вчинення кримінального проступку, установлені органом досудового розслідування, сприймаються судом, як дійсні.

А тому, суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин, відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України.

Також суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального проступку, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, вважає кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 125 КК України дійсною та вірною.

Відповідно, вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, є: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Відповідно, суд в даній справі, враховуючи дані про особу обвинуваченого (наведені у вступній частині вироку) та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення протиправних дій, вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді штрафу.

В даному випадку таке покарання як штраф у межах санкції статті повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання з числа передбачених за вчинений кримінальний проступок.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Питання, щодо судових витрат та речових доказів судом не вирішується, у зв`язку з їх відсутністю по даному кримінальному провадженню.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 під час досудового розслідування не обирався і підстав для його обрання до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Суд також вважає за доцільне зауважити, що частиною першою статті 26 Кримінально-виконавчого кодексу України регламентовано, що засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу. Тому, зважаючи на приписи абзацу третього пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК, згідно з якими у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, зокрема, початок строку відбування покарання, суд вважає за необхідне зазначити, що строк відбування кримінального покарання у виді штрафу слід рахувати саме з дня набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50-ти (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн 00 коп.

Строк відбування призначеного покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

До вступу вироку в законну силу міра запобіжного заходу не обирається.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку, з урахуванням того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_5