Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №449/231/25 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 449/231/25

провадження № 51-1638км26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора та касаційну скаргу з доповненнями засудженого на вирок Львівського апеляційного суду від 30 березня 2026 року щодо

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК)

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Перемишлянського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2025 року ОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 345 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

Цивільний позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_10 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

За вироком районного суду ОСОБА_9 засуджено за те, що він 15 грудня 2024 року близько 10:37, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля адміністративної будівлі приймального відділення Перемишлянської ЦРЛ (вул. Галицька, 12, м. Перемишляни, Львівського р-ну Львівської обл.), діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи негативні наслідки і бажаючи їх настання, а також усвідомлюючи те, що перед ним знаходяться працівники правоохоронного органу, які одягнуті у поліцейську форму одягу, умисно наніс один удар кулаком правої руки в обличчя інспектору СРПП відділення поліції № 2 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області лейтенанту поліції ОСОБА_10 , який ніс службу у складі наряду СРПП (позивний - «Аксіома-102») відділення поліції № 2 Львівського РУП№2 ГУНП у Львівській області спільно з поліцейським СРПП відділення поліції № 2 Львівського РУП№2 ГУНП у Львівській області сержантом поліції ОСОБА_11 , та діяли згідно з статтями 18, 20 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з виконанням ним своїх службових обов`язків, чим умисно заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_10 .

Львівський апеляційний суд вироком від 30 березня 2026 року скасував вирок місцевого суду (в частині призначеного покарання) та ухвалив новий, яким призначив ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 345 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Строк відбування покарання ОСОБА_9 вирішено рахувати з моменту звернення вироку до виконання. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 10 000 грн понесених витрат на правничу допомогу. В решті вирок районного суду залишено без змін.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

У поданих касаційних скаргах сторони обвинувачення та засудженого з доповненнями:

- засуджений, покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.

Свою позицію обґрунтовує тим, що апеляційний суд, розглянувши скаргу представника потерпілого без участі захисника засудженого, порушив його право на захист, оскільки він страждає психічними захворюваннями, що підтверджується виписними епікризами № 537/2025 та № 3133/2026, а тому у цьому провадженні, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК, участь захисника є обов`язковою. Засуджений стверджує, що оскільки апеляційний не перевірив цього факту щодо наявності захворювання, тому вирок апеляційного суду не відповідає приписам статей 370, 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та підлягає скасуванню на підставі положень п. 4 ч. 2 ст. 412 цього Кодексу.

Також засуджений висловлює незгоду щодо рішення апеляційного суду про стягнення з нього на користь потерпілого понесених витрат у сумі 10 000 грн на правничу допомогу, оскільки в матеріалах кримінального провадження, крім ордера адвоката та позовної заяви, відсутні документи, які підтверджують, що потерпілий поніс вказані витрати.

Додає, що покарання у виді позбавлення волі, яке призначив апеляційний суд, за своїм видом та розміром є явно несправедливим через суворість, оскільки він беззастережно визнав свою вину, надавав зізнавальні показання, подав клопотання про розгляд кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, має психічне захворювання, неодноразово вибачався перед потерпілим та добровільно відшкодував шкоду, завдану потерпілому, визначену судом першої інстанції;

- прокурор, покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому суді.

Сторона обвинувачення акцентує на порушені права на захист засудженого ОСОБА_9 , оскільки розгляд апеляційної скарги представника потерпілого відбувався без участі захисника, що суперечить приписам п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК, та призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам статей 370, 420 цього Кодексу.

Крім іншого прокурор наполягає на неправильному застосуванні закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, незастосуванні частин 5, 7 статті 72 КК, зокрема, звертає увагу, що апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_9 (відповідно до протоколу) був затриманий з 15 до 16 грудня 2024 року, а згодом з 17 грудня 2024 року до 15 лютого 2025 року включно до нього було застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, і цей строк підлягає зарахуванню до строку покарання у виді позбавлення волі, однак апеляційний суд цього не врахував, що призвело до порушення ст. 413 КПК.

Позиції учасників судового провадження

У поданому письмовому запереченні на касаційну скаргу засудженого представник потерпілого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 , обґрунтовуючи свою позицію на спростування доводів касаційної скарги, просить залишити без змін оскаржуване судове рішення.

У судовому засіданні захисники засудженого ОСОБА_9 - адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримали касаційні скарги, прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора та частково скаргу засудженого з доповненнями, представник потерпілого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 підтримав частково касаційну скаргу прокурора, просив змінити вирок апеляційного суду, а касаційну скаргу засудженого з доповненнями залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 345 КК у касаційних скаргах сторонами захисту та обвинувачення не оспорюються.

Разом з тим доводи касаційних скарг засудженого з доповненнями та прокурора (кожного окремо) про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке виразилось у порушенні права на захист ОСОБА_9 під час апеляційного провадження, оскільки розгляд апеляційної скарги представника потерпілого здійснено без участі захисника засудженого, заслуговують на увагу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов`язковою (п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК).

Обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад (п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК).

Повертаючись до матеріалів цього кримінального провадження, варто зазначити, що захисник ОСОБА_12 здійснювала захист ОСОБА_9 в суді першої інстанції. Під час апеляційного розгляду скарги представника потерпілого, в якій ставилось питання про погіршення становища обвинуваченого, захисниця подала заяву до апеляційного суду про розгляд скарги без її участі. Колегія суддів, запитавши думку сторін, в тому числі і обвинуваченого ОСОБА_9 , який не заперечував проти розгляду скарги без участі свого захисника, ухвалила здійснювати апеляційний розгляд без участі адвоката ОСОБА_12 .

Однак колегія суддів уважає таке рішення передчасним.

Так, в матеріалах кримінального провадження щодо ОСОБА_9 наявний висновок судово-психіатричного експерта № 181 від 06 лютого 2025 року, у якому зазначено, що «… ОСОБА_9 в минулому переніс гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії з якого повністю вийшов. У даний час ОСОБА_9 тяжким психічним розладом не страждає, виявляє психічні та поведінкові розлади, внаслідок вживання алкоголю. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період інкримінованих дій ОСОБА_9 також тяжким психічним розладом хронічного чи тимчасового характеру не страждав, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не рекомендовано».

Разом з тим, засуджений ОСОБА_9 подав касаційну скаргу, до якої долучив документи, що підтверджують погіршення його психічного стану, зокрема епікриз виписний № 537/2025 за період лікування в стаціонарі з 20 по 30 січня 2025 року з діагнозом - «гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії», виданий КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» центр психічного здоров`я «Кульпарків» та епікриз виписний № 3133/2026 за період лікування в стаціонарі з 02 по 21 квітня 2026 року з діагнозом - «параноїдна шизофренія, безперервно-прогредієнтний тип перебігу, стійка галюцинаторно-параноїдна та тривожно-депресивна симптоматика з порушенням сну», виданий КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» центр психічного здоров`я «Кульпарків», які свідчать про те, що під час апеляційного розгляду ОСОБА_9 мав психічні вади, через які не здатен був самостійно повною мірою реалізувати свої права.

За таких обставин, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції повинен був належним чином врахувати висновок судово-психіатричного експерта № 181, перевірити наявність чи відсутність документів щодо психічного стану обвинуваченого та вжити всіх заходів задля забезпечення права на засудженого ОСОБА_9 на захист.

Також заслуговують на увагу доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, незастосування частин 5, 7 статті 72 КК при призначенні покарання, з огляду на таке.

Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню (п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК).

Частиною 5 ст. 72 КК регламентовано, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Частиною 7 цієї ж статті визначено, що домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

З матеріалів цього провадження вбачається, що відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15 грудня 2024 року ОСОБА_9 в порядку ст. 208 КПК було затримано об 11:15. Далі ухвалою слідчого судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 15 лютого 2025 року.

Однак у вироку апеляційного суду, який призначив покарання у виді реального позбавлення волі без застосування ст. 75 КК, як про те зазначає прокурор у скарзі, відсутні будь-які зарахування строків попереднього ув`язнення та перерахування строку цілодобового домашнього арешту у строк відбування покарання засудженому, що свідчить про порушення приписів п. 2 ч. 4 ст. 374 та п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК.

З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає, що судом апеляційної інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому касаційна скарга з доповненнями засудженого підлягає частковому задоволенню, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі, а вирок апеляційного суду скасуванню - на підставі п. 2 ч. 1 ст. 436, пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги з доповненнями засудженого ОСОБА_9 щодо призначення йому апеляційним судом несправедливого покарання та стягнення з нього на користь потерпілого витрат на правничу допомогу підлягають перегляду в апеляційному суді під час нового розгляду цього кримінального провадження, зважаючи на підстави скасування судового рішення.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати вказане та постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_9 з доповненнями задовольнити частково.

Вирок Львівського апеляційного суду від 30 березня 2026 року щодо ОСОБА_9 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Звільнити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти з установи виконання покарань.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3