Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №466/9322/17 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 466/9322/17

провадження № 51-1508км26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 січня 2026 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Згідно з ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2017 року звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за частинами 1, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (надалі - КК), а кримінальне провадження щодо нього, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) за № 12017140000000827 від 07 листопада 2017 року закрито у зв`язку із закінченням строків давності.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 27 січня 2026 року повернув ОСОБА_7 його апеляційну скаргу на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК), оскільки вона подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.

Суть доводів касаційної скарги зводиться до того, що суд апеляційної інстанції належним чином не зважив на те, що ОСОБА_7 має статус потерпілого у кримінальному провадженні, а тому має право на оскарження ухвали місцевого суду, а отже, на думку касатора, ухвала апеляційного суду незаконна й необґрунтована.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу, захисник ОСОБА_6 заперечив проти її задоволення.

Мотиви Суду

За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як установлено п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 24 КПК регламентовано, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка на підставі положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Проте суд апеляційної інстанції наведених норм дотримався не у повній мірі з огляду на таке.

Процесуальне становище потерпілого та його представника визначено ч. 1 ст. 55 КПК, згідно з якою потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Частина 2 цієї статті передбачає, що права й обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Тобто для набуття статусу потерпілого достатньо подання заяви про вчинення щодо особи кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно із ч. 5 ст. 55 КПК за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у ч. 1 цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Лише таким процесуальним рішенням слідчого чи прокурора припиняється статус потерпілої особи, яка подала заяву про злочин щодо неї, під час якого їй завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Надання особі правового статусу потерпілого в конкретному кримінальному провадженні є способом кримінально-процесуального захисту його прав. Зокрема, статус потерпілого наділяє його як учасника кримінального провадження комплексом процесуальних прав, у тому числі на оскарження судових рішень.

У ході перевірки матеріалів кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що суд, повертаючи апеляційну скаргу, не врахував таке.

Як убачається з реєстру матеріалів досудового розслідування та матеріалів кримінального провадження 29 листопада 2012 року за заявою ОСОБА_7 було внесено відомості до ЄРДР № 12012150030000019 в якому ОСОБА_7 визнаний потерпілим (т. 1, а. п. 46).

Після цього з указаного кримінального провадження на підставі постанов від 07 листопада 2017 року було виділено матеріали в окреме провадження про що внесено відомості до ЄРДР № 12017140000000827 та № 12017140000000828, які постановою від 07 листопада 2017 року об`єднано в одне провадження № 12017140000000827.

Проте після виділення матеріалів за заявою ОСОБА_7 в окреме провадження слідчий або прокурор відповідно до ч. 3 ст. 55 КПК не приймали рішення про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 12017140000000827, яке 24 листопада 2017 року було скеровано до суду.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про допущення судом апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення.

Аналогічний підхід застосований у постанові Касаційного кримінального суду від 09 квітня 2025 року справа № 715/3205/24.

З огляду на викладене касаційна скарга ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно взяти до уваги наведене, та, залежно від установленого, ухвалити законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 січня 2026 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3