Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №695/2770/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1314/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №695/2770/25 Категорія: 304090000 Троян Т. Є.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Дриги Людмили Вікторівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У червні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулося до суду із вказаним позовом до відповідача, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 03.10.2014 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630218503.

Відповідно до умов укладеного між АТ «Альфа Банк» та відповідачем кредитного договору, відповідач зобов`язався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші передбачені договором платежі. Однак, свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість, яку позивач і просив стягнути з урахуванням нарахованих відсотків.

На підставі викладеного АТ «Сенс Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 76 869,54 грн., яка складається з: 48 735, 70 грн. – прострочене тіло кредиту, 28 133,84 грн. – відсотки за користування кредитом.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 630218503 від 03.10.2014 станом на 07.04.2025 року в сумі 76 869,54 грн., з яких 48 735, 70 грн. – прострочене тіло кредиту, 28 133,84 грн. – відсотки за користування кредитом, а всього – 76 869,54 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що заборгованість за кредитним договором розрахована банком у відповідності з умовами кредитного договору, а тому суд вважав його належним і допустимим доказом розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором та покладає в обґрунтування свого рішення.

При цьому, суд не погодився з контррозрахунком заборгованості відповідача, наведеним в письмових поясненнях від 27.03.2026, оскільки він не відповідає умовам договору щодо нарахування відсотків в розмірі 36 % річних та не містить наслідків несплати щомісячного обов`язкового платежу – п. 2.3 Договору (перенос на рахунки простроченої заборгованості).

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 – адвокат Дрига Л.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за весь період користування кредитом відповідачем знято коштів з рахунку в сумі 60 729,00 грн.

Відповідно до виписки по рахунку вбачається, що на погашення заборгованості за період з 03.05.2015 року по 03.04.2025 року відповідачем погашено боргу на суму 60 616,23 грн.

Однак, згідно з розрахунком заборгованості у період з 03.05.20215 по 03.04.2025 тіло кредиту збільшувалось за рахунок віднесення до кредиту заборгованості із сплати відсотків, нарахованих за користування кредитом, та витрат за обслуговування рахунку.

Крім того, сторона відповідача наголошує, що кредитний ліміт поступово збільшувався та загальний розмір його становив 19 900,00 грн., що і є розміром тіла кредиту. При цьому, відсотки також мають бути розраховані у відповідності до розміру боргу за тілом кредиту та становлять 358,15 грн. Зауважено, що їх нарахування мало бути проведено до 03.03.2022 року, що є датою останнього користування кредитом.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам.

При розгляді справи встановлено, що 03 жовтня 2015 року між АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 була укладена Анкета-Заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум» з Додатком до вказаного Договору, із наступними основними умовами: тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія з лімітом 75 000,00 гривень; тип відсоткової ставки – фіксована; найменування продукту - «Максимум»; процентна ставка - 36 % річних; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 7 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.; строк кредитування - 1 рік з можливістю пролонгації дії відновлюваної кредитної лінії.

Власним підписом ОСОБА_1 підтвердив, що він приймає пропозицію банку на оформлення «Максимум» і йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення всі умови Договору, в тому числі умови отримання та обслуговування картки.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем та перевіреного судом в судовому засіданні, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить станом на 07.04.2025 року 76 869,54 гривень, з яких 48 735, 70 гривень – прострочене тіло кредиту, 28 133,84 гривень – відсотки за користування кредитом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум» від 03.10.2014 року, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка відповідно до розрахунку АТ «Сенс Банк» станом на 76 869,54 гривень, з яких 48 735, 70 гривень – прострочене тіло кредиту, 28 133,84 гривень – відсотки за користування кредитом.

При цьому, ОСОБА_1 не оспорював укладення ним договору, отримання ним кредиту у виді кредитної лінії.

Щодо розміру заборгованості, який на переконання відповідача, не відповідає умовам договору, то колегія суддів враховує наступне.

Заборгованість відповідача складається із простроченого тіла, що є основною сумою боргу, яку не було повернуто банку у встановлений договором строк та прострочених відсотків.

Як вірно зазначено в апеляційній скарзі фактично відповідачем було використано кошти у розмірі 60 729,00 грн. та погашено 60 616,23 грн., що вбачається зі наданого банком розрахунку.

Саме з огляду на зазначене, відповідач стверджує, що фактично борг значно менший.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими аргументами, оскільки загальний розмір боргу складається, окрім тіла кредиту, також з інших платежів, таких як: відсотки, комісії, неустойки.

З розрахунку наданого банком чітко видно нарахування здійсненні за кредитним договором та розподіл коштів, які надходили на його погашення.

Колегія суддів також відхиляє твердження відповідача, що тіло кредиту становить 19 900,00 грн., оскільки саме на такий розмір було збільшено кредитний ліміт. Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач фактично отримав від банку суму у розмірі 60 729,00 грн., при цьому лише за період з 03.01.2018 року по 02.06.2018 року ним отримано 31 313,01 грн.

Щодо коштів, сплачених під час розгляду справи у суді першої інстанції, то колегія суддів вважає вірними висновки суду про неможливість їх зарахування у погашення боргу, який утворився станом на 07.04.2025 року, оскільки заборгованість продовжує формуватися, зокрема за рахунок нарахування процентів та збільшення простроченої заборгованості за тілом кредиту, відсутні підстави вважати, що сплачені кошти були спрямовані саме на погашення тієї заборгованості, яка є предметом позову.

До того ж, колегія суддів не вважає слушними доводи апеляційної скарги у тій частині, що нарахування за відсотками повинно було бути припинено з 03.03.2022 року, тобто з моменту, коли відповідач перестав користуватися кредитними коштами.

Та обставина, що ОСОБА_1 не користувався з даного періоду часу кредитним коштами не свідчить про припинення дії кредитного договору.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Дриги Людмили Вікторівни – залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2026 року– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді