Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №705/480/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1246/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №705/480/26 Категорія: 304090000 Гудзенко В.Л.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»(далі - ТОВ «Бізпозика») звернулося до суду із вказаним позовом до відповідача, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 11.04.2025 між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 було укладено шляхом обміну електронними повідомленнями договір про надання кредиту №533661-КМ-001, відповідно до умов якого позивачем надано відповідачу грошові кошти у сумі 26 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , а відповідач зобов`язалась повернути кредит та проценти за користування кредитом на умовах та порядку визначеному кредитним договором згідно графіку платежів.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а відповідач, у свою чергу, не виконала умов договору. Тому, станом на 07.01.2026, має заборгованість в розмірі 61 204,00 грн. з яких: 24 700,00 грн. – сума прострочених платежів по тілу кредиту; 27 664,00 грн. – сума прострочених платежів по процентах; 8 840,00 грн. – сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 61 204 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 664,40 грн.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізпозика» заборгованість за кредитним договором №533661-КС-001 від 11.04.2025 року в розмірі 43 004,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізпозика» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 923,85 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи містять достатні докази, що підтверджують наявність боргу ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором №533661-КС-001 від 11.04.2025 року за основною сумою боргу та процентами за користування кредитом.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 8 840,00 грн. у рахунок заборгованості за процентами річних, що нараховані на підставі ст. 625 ЦК України, то суд зазначив, що у відповідності до вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення відсотків у розмірі 8 840,00 грн., що нараховані на підставі положень ст. 625 ЦК України, є такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено що, під час внесення часткових платежів відповідачем ОСОБА_1 з метою погашення боргового зобов`язання, позивачем було зараховано 4 160,00 гривень у рахунок погашення відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, та ту обставину, що суд дійшов висновку що вимоги позивача про стягнення відсотків, що нараховані на підставі положень ст. 625 ЦК України, є такими, що не підлягають задоволенню, суд вважав за необхідне 4 160,00 гривень, перерахувати у загальну суму боргу.

Стосовно стягнення комісії за обслуговування кредиту нарахованої у розмірі 5 200,00 грн., то суд дійшов висновку, що зі змісту договору не вбачається переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які встановлена щомісячна комісія, а тому такі положення договору є нікчемними..

З огляду на наведене вище, сума, яка була сплачена відповідачем ОСОБА_1 в рахунок погашення кредитної заборгованості, і зарахована позивачем в рахунок погашення комісії за видачу кредиту у розмірі 5 200,00 гривень – підлягає зарахуванню до основної суми боргу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 – адвокат Кушнеренко Т.В.подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем, як кредитором, не доведено факту ознайомлення позичальника з інформацією, передбаченою Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Документи, які подано стороною позивача унеможливлюють встановлення їх цілісності судом, не дають змоги суду це перевірити. Враховуючи ту обставину, що позивачем доведено факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, а також те, що тіло кредиту вже повністю сплачено відповідачем, а належними доказами не доведено інших домовленостей, які досягнуто між сторонами, тому в задоволенні позову слід відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Бізпозика» - Покрищук А.В. вказує, що кредитором в позовній заяві доведено факт укладення кредитного договору між сторонами та факт видачі кредитних коштів боржнику.

Доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджено факт імітування кредитної картки на ім`я ОСОБА_1 на яку було зараховано кредитні кошти та факт отримання даних коштів боржником. Окрім відповіді АТ КБ «Приватбанк» та виписки по рахунку відповідача, доказом переказу коштів є інформаційна довідка ТОВ «ПрофітГід».

Щодо факту укладення кредитного договору в електронному вигляді, то позивач стверджує про дотримання сторонами вимог Закону України «Про електронну комерцію», оскільки договір підписано одноразовим ідентифікатором.

Отже, кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між заявником/кредитором та боржником/позичальником не був би укладений.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам.

При розгляді справи встановлено, що 11.04.2025 року між сторонами укладено договір №5333661-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) за умовами якого ТОВ «Бізнес Позика» надає ОСОБА_1 грошові кошти (кредит) в розмірі 26 000 грн. на 24 тижні, з процентною ставкою за кредитом: в день: - 1% (фіксована); комісія за надання кредиту – 5 200 грн., з терміном дії кредитного договору до 26.09.2025 року, дата повернення кредиту 26.09.2025 року (розділ другий кредитного договору).

Відповідно до п.4.1 та п.4.2 Договору №533661-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), кредитодавець зобов`язаний протягом 3 робочих днів з дня укладення Договору надати позичальнику кредит в сумі вказаній в п. 2.1. Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений розділі 12 Договору. Позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. Договору, починаючи з першого для користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, протягом усього періоду дії Договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та Додатку№1 до Договору. У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого Графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого Графіком платежів протягом наступних 7 діб, починаючи з 8 дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за Стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим Договором.

В кредитному договорі зазначено, що його підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1166.

Згідно з інформацією, яку було витребувано ухвалою суду в АТ КБ «Приват Банк», вбачається, що ОСОБА_1 було емітовано у банку картку № НОМЕР_2 та 11.04.2025 було здійснено на її карту грошовий переказ у розмірі 26000 грн..

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №533661-КС001 від 11.04.2025, встановлено, що ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором №533661-КС-001 на загальну суму 25 558 гривень.

З розрахунку заборгованості вбачається, що із внесеної суми задля погашення кредитної заборгованості у розмірі 25 558 гривень позивачем було списано суму боргу наступним чином: за тілом кредиту зараховано 1 300 грн., по відсотках – 14 898 грн., по комісії – 5 200 грн., по відсотках за ст. 625 ЦКУ – 4 160 грн.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Отже, кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Факт укладення між сторонами 11.04.2025 року договору №533661-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» відповідачем у поданій апеляційній скарзі жодними належними доказами не спростовано.

В матеріалах справи є підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, у відповідності до якої ОСОБА_1 отримала кошти у загальному розмірі 26 000,00 грн. згідно з договором від 11.04.2025.

Вказане, зокрема, підтверджується випискою за договором №б/н за період 11.04.2025 - 26.09.2025 наданою до суду АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів.

З підтвердження ТОВ «ПрофіГід» вбачається, що вказане товариство на підставі договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, здійснено переказ коштів на рахунок отримувача (номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 ) 26000 грн. за кредитним договором №533661-КС-001 від 11.04.2025.

Доказів про те, що персональні дані відповідача були використані неправомірним шляхом не надано.

Крім того, з візуальної форми послідовності дій Клієнта вбачається, що підписанню договору сторонами передувало направлення оферти товариством позичальнику та отримання ТОВ «Бізпозика» від ОСОБА_2 акцепту.

Відповідно до частини 2 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Законом.

У частині першій даної статті визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Клопотань про витребування оригіналу електронного договору від сторони відповідача не надходило. При цьому, у апеляційній скарзі сам факт отримання кредитних коштів не заперечується.

Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, колегія суддів вважає доведеним факт укладення кредитного договору на умовах визнаних у його тексті.

Судом першої інстанції було досліджено та колегією суддів перевірено розрахунок заборгованості, враховано здійсненні позичальником погашення за кредитом, тому рішення ухвалено з належним обґрунтуванням та підстав для його зміни або скасування судом апеляційної інстанції немає.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.

Відповідно до ухвали Черкаського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року ОСОБА_2 було відстрочено сплату судового збору у розмірі 2 308,62 грн. до ухвалення рішення суду.

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2308,62 грн.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни– залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2026 року – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2 308,62 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді