Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №559/1751/20 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

17 серпня 2026 року м. Рівне

Справа № 559/1751/20

Провадження № 33/4815/960/26

Суддя Рівненського апеляційного суду - Збитковська Т.І., розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Мотальової-Кравець В.Ю. на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29 вересня 2020 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29 вересня 2020 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

В апеляційній скарзі адвокат Мотальова-Кравець В.Ю. зазначає, що висновок суду першої інстанції про достатність доказів вини ОСОБА_1 є помилковим, оскільки факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння не доведено.

Просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову місцевого суду, а провадження у справі закрити.

Перевіривши матеріали адміністративної справи й викладене в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Норми діючого КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку оскарження постанови суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин його пропуску не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Європейський суд з прав людини звертав увагу, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ «Чірікоста і Віола проти Італії»).

За правовим змістом зазначених норм, строк на оскарження постанови суду першої інстанції може бути поновлений скаржнику виключно у разі, коли він пропущений з поважних причин, які об`єктивно позбавляли останнього реалізувати своє законне право на оскарження судового рішення.

Клопотання про поновлення строку не може носити формальний характер, а наведені у ньому обставини повинні доводитися заявником належними та допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29 вересня 2020 року подана адвокатом Мотальовою-Кравець В.Ю. через систему електронного суду 05 серпня 2026 року, тобто, з очевидним пропуском строку, встановленого для її подання.

Клопотання про поновлення строку адвокат Мотальова-Кравець В.Ю. обґрунтовує тим, що незважаючи на те, що розгляд справи відбувався за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не мав представника, не має юридичної освіти та спеціальних знань у сфері права, у зв`язку з чим не міг належним чином реалізувати своє право на захист, надати суду всі необхідні докази та належним чином скористатися правом на апеляційне оскарження.

Згідно постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29 вересня 2020 року, ОСОБА_1 був присутнім у судовому засіданні, підтвердив обставини, викладені у протоколі, вину визнав і був обізнаним про прийняте місцевим судом рішення.

Матеріали судового провадження та зміст апеляційної скарги не містять жодних доказів, які б слугували підставою для поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження: хвороби ОСОБА_1 , його перебування за межами України у згаданий період чи мобілізаціі до ЗСУ на період воєнного стану, а, відтак, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість реалізувати право апеляційного оскарження постанови суду з дотриманням строків, передбачених ст. 294 КУпАП.

Згідно положень ч.2 ст.294 КУпАП, апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И Л А:

У поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 відмовити, апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського

апеляційного суду Т.І.Збитковська