Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №274/8526/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа № 274/8526/25Головуючий у 1-й інст. Базюк Ю. П.

Категорія 130 КУпАПДоповідач Миколайчук П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Миколайчука П.В.,

при секретарі Лупіновій Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі справу за апеляційною скаргою захисника Кравця Миколи Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Суть постанови суду першої інстанції

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

Відповідно до постанови, 07 грудня 2025 року о 18 год. 03 хв. у місті Бердичеві по вулиці Залізничній, поруч з будинком № 29, ОСОБА_1 керував автомобілем Mercedes-Benz ML 320, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, мови. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в найближчому медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Кравець М.А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій порушується питання про скасування постанови суду та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає, що при ухваленні оскаржуваної постанови не було дотримано вимог КУпАП, а постанова є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що відеозапис, на який послався суд першої інстанції, не є доказом поза розумним сумнівом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом: на відеозаписі з відеореєстратора патрульного автомобіля не зафіксовано факту постійного перебування ОСОБА_1 за кермом під час руху, номерний знак автомобіля на момент подання сигналу до зупинки не ідентифікований, а відеозапис з нагрудної камери свідчить про те, що патрульні підійшли до автомобіля, який не перебував у русі. Вказує, що сам ОСОБА_1 з початку спілкування з патрульними повідомив, що не перебував за кермом. З огляду на це, стверджує, що вимога патрульних щодо проходження огляду була безпідставною, а всі докази, отримані внаслідок такої вимоги, є недопустимими як «плоди отруєного дерева» відповідно до практики ЄСПЛ. Посилається на рішення у справах «Гефген проти Німеччини», «Яременко проти України (№ 2)», а також на постанову Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 826/9763/17.

Позиції учасників справи

ОСОБА_1 та його захисник Кравець М.А. в судове засідання не з`явилися, від захисника Кравця М.А. 17.08.2026 надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі ОСОБА_1 , тому суд розглядає справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Мотиви та висновки апеляційного суду

Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Нормами ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За змістом абзаців третього та п`ятого частини другої статті 16 вказаного Закону водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Стаття 130 КУпАП встановлює відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура виявлення у водіїв ознак сп`яніння та проведення огляду визначена ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція).

Суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним на підставі доказів, досліджених в судовому засіданні, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення від 07.12.2025 серії ЕПР1 № 534274, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений компетентним органом в межах повноважень, чітко містить виклад суті правопорушення та інші необхідні відомості; акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 07.12.2025 та направлення на огляд до найближчого медичного закладу, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився; копії постанови серії ББА № 741113 від 07.12.2025 про накладення стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, у цей самий день та в тому ж місці; відеозаписів, на яких зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку з виявленими ознаками (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, мови), а також наслідки відмови від огляду.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначені докази є належними та допустимими, оскільки відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, та в своїй сукупності повністю підтверджують правильність висновків суду.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом апеляційний суд відхиляє, оскільки на відеозаписі « ОСОБА_1 07.12 рух» зафіксовано рух автомобіля Mercedes-Benz ML 320, державний номерний знак НОМЕР_1 , його зупинка; після зупинки до транспортного засобу підбігає поліцейський, а з водійського боку (з водійського місця) виходить чоловік. Відеозапис з нагрудної камери поліцейського « ОСОБА_1 07.12.2025 (2)», який підбіг до автомобіля Mercedes-Benz ML 320, підтверджує, що поліцейські на патрульному автомобілі переслідували даний транспортний засіб з увімкненими проблисковими маячками та звуковим сигналом, наздогнавши його, поліцейський наблизився до автомобіля Mercedes-Benz ML 320 і саме ОСОБА_1 вийшов з водійського місця автомобіля. Отже, зазначені відеозаписи повністю спростовують твердження сторони захисту про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом у вказаний в протоколі час і місці.

Доводи апеляційної скарги щодо недопустимості доказів на підставі доктрини «плодів отруєного дерева» апеляційний суд не бере до уваги. Відповідно до практики Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2021 р. у справі № 826/9763/17, критерієм відносини доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом. У цій справі вимога поліцейських щодо проходження огляду ґрунтувалася на виявлених ними ознаках алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 та підкріплена фактом його керуванням автомобілем. Посилання захисника на рішення ЄСПЛ у справах «Гефген проти Німеччини» та «Яременко проти України (№ 2)» є неприйнятним, оскільки вказані справи стосуються застосування заборонених методів отримання доказів, тоді як у даній справі відсутні будь-які дані про незаконність дій поліцейських при виявленні ознак сп`яніння та вимозі пройти огляд.

Аналізуючи досліджені відеозаписи, суд апеляційної інстанції зазначає, що зафіксовані ними обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити подію правопорушення, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджені відеозаписи фіксують реальні дані, позбавлені упередженості, мають достатньо високу інформативність і безсторонній характер. Зміст відеозаписів узгоджується з іншими матеріалами справи, а тому апеляційний суд приймає їх як належні та допустимі докази у справі.

Отже, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що обґрунтовані належними та допустимими доказами, і будь-яких сумнівів щодо цих доказів не вбачає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Стягнення ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено у розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав вважати його таким, що не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення та особі правопорушника, апеляційний суд не вбачає.

За таких обставин, апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою та не знаходить підстав для її скасування.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Кравця Миколи Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяП. Миколайчук