Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №282/630/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа № 282/630/26Головуючий у 1-й інст. Гуцал П. І.

Категорія 130, 124 КУпАПДоповідач Миколайчук П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Миколайчука П.В.,

при секретарі Лупіновій Д.П.,

з участю захисника Сороки М.С. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі справу за апеляційною скаргою захисника Сороки Михайла Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Любарського районного суду Житомирської області від 10 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Суть постанови суду першої інстанції

Постановою Любарського районного суду Житомирської області від 10.06.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та з урахуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто судовий збір у сумі 665 грн 60 коп.

Відповідно до постанови, 20.05.2026 о 15:00 год. в с. Юрівка по вул. Житомирська Житомирського району Житомирської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Вольво, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер-6810 та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 20.05.2026 о 15:00 год. в с. Юрівка по вул. Житомирська, Житомирського району, Житомирської області, керував т.з. марки Вольво д.н.з. НОМЕР_1 , та під час руху не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, здійснив з`їзд у кювет, внаслідок цього автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.12.1а ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Свою винуватість суд першої інстанції визнав доведеною сукупністю досліджених доказів, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №670960 та №670946 від 20.05.2026 року, рапортом інспектора чергового від 21.05.2026 року, схемою місця ДТП, фотознімком ДТП, на якому зафіксовано автомобіль у кюветі та водія транспортного засобу за кермом автомобіля, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Сорока М.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.

В обґрунтування скарги зазначає, що наявний у матеріалах справи відеозапис з бодікамери поліцейського не фіксує ані руху транспортного засобу, ані факту керування ним ОСОБА_1 , а отже відсутній доведений факт виконання останнім функцій водія, що виключає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Захисник зауважує, що наявний у матеріалах справи відеозапис не може бути прийнятим судом як доказ керування транспортним засобом, оскільки не містить фіксування факту керування особою транспортним засобом.

Щодо ст. 124 КУпАП захисник посилається на те, що суд не встановив механізму виникнення ДТП та конкретних дій водія, які перебували б у причинно-наслідковому зв`язку з пошкодженням автомобіля.

Апеляційна скарга також ґрунтується на доводах про порушення презумпції невинуватості, неприпустимість покладення тягаря доказування на особу, яка притягається до відповідальності, з посиланням на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Позиції учасників справи

Захисник Сорока М.С. підтримав апеляційну скаргу з мотивів, зазначених у ній, просив постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Оскільки його інтереси представляє захисник Сорока М.С., який не заперечив проти розгляду справи без участі ОСОБА_1 , тому суд здійснює розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Мотиви та висновки апеляційного суду

Заслухавши пояснення захисника Сороки М.С., дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення викладають аргументи щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності саме у цьому протоколі, який суд має оцінити у сукупності з іншими доказами у справі. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Нормами ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За змістом абзаців третього та п`ятого частини другої статті 16 зазначеного Закону водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, а також не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Пунктом 12.1 а Правил дорожнього руху передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Стаття 130 КУпАП встановлює відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилася від проходження такого огляду.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан сп`яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція).

У відповідності до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування та огляду на стан сп`яніння. Огляд водія проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості – у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Під час розгляду справи № 990SCGC/1/24 у постанові від 18 квітня 2024 року Велика Палата Верховного Суду виснувала, що водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Велика Палата також зосередила увагу на тому, що обов`язковою передумовою для такої вимоги є наявність ознак сп`яніння, визначених Інструкцією (п. 83 Постанови № 990SCGC/1/24).

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджуються доказами, які досліджувались у суді першої інстанції, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №670960 від 20.05.2026 року, згідно з яким ОСОБА_1 20 травня 2026 року о 15:00 год. в с. Юрівка по вул. Житомирська, Житомирського району, Житомирської області, керував т.з. марки Вольво д.н.з. НОМЕР_1 , та під час руху не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, здійснив з`їзд у кювет, внаслідок цього автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.12.1а ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП; рапортом інспектора чергового від 21.05.2026 року, згідно якого під час патрулювання с. Юрівка було виявлено факт скоєння ДТП без потерпілих за участю гр. ОСОБА_1 , яке скоєно 20.05.2026 року; схемою місця ДТП яка сталася 20 травня 2026 року о 15:00 год. в с. Юрівка по вул. Житомирська, Житомирського району, Житомирської області; фото ДТП на якому видно автомобіль у кюветі та водія транспортного засобу за кермом автомобіля; протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №670946 від 20.05.2026 року, згідно з яким ОСОБА_1 , 20 травня 2026 року о 15:00 год. в с. Юрівка по вул. Житомирська, Житомирського району, Житомирської області, керував т.з. марки Вольво д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, поведінка що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер-6810, та в медичному закладі відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру поліцейського, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, на місці зупинки транспортного засобу; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, оглянутого в судовому засіданні, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.

На переконання апеляційного суду, зазначені докази є належними та допустимими, оскільки відповідають вимогам ст. 251 КУпАП та в своїй сукупності повністю підтверджують правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП.

Твердження захисника про те, що відеозапис з бодікамери не фіксує моменту руху чи зупинки автомобіля є вірним, однак, на ньому зафіксовано, що о 15:57, коли поліцейські підійшли до транспортного засобу ОСОБА_1 розбудили ОСОБА_1 , котрий спав за кермом, та запитали, як сталася ДТП, останній відповів: «як сталося? уїхав на зустрічну і…». На уточнення поліцейського «і злетіли?», водій відповів: «да… да». О 16:17 під час огляду ОСОБА_1 пошкодженого автомобіля, на запитання поліцейського, чи зараз він вже думає, що зробив, останній відповів: «да». О 16:22 ОСОБА_1 визнав, що посварився з дружиною, вжив алкоголь і поїхав.

Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.

Відеозапис з бодікамери поліцейських підтверджує, що поліцейськими було виявлено ОСОБА_1 сплячим за кермом пошкодженого автомобіля. Під час складання матеріалів про адміністративні правопорушення він визнавав, що під час керування автомобілем виїхав на зустрічну смугу руху та з`їхав з проїзної в кювет. Крім того, в судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 вину в інкримінованих йому правопорушеннях визнав.

При спілкуванні з водієм, у нього встановлено ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці; запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці пригоди, або у закладі охорони здоров`я – ОСОБА_1 відмовився від огляду та підтвердив, що наслідки відмови йому зрозумілі. Працівники поліції роз`яснили водію його права, повідомили про складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст.124, ст.130 ч.1 КУпАП, відсторонили від керування транспортними засобами до повного витвереження, повідомили про розгляд справи Любарським районним судом Житомирської області, запропонували підписати протоколи та інші матеріали про адміністративні правопорушення – водій відмовився.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відмова від проходження огляду зафіксована актом огляду на стан алкогольного сп`яніння та відеозаписом, дослідженими судом першої інстанції, та жодним чином не спростована доводами апеляційної скарги.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, апеляційний суд зазначає, що сукупність досліджених доказів – протоколу про адміністративне правопорушення, схеми місця ДТП та відеозаписів з бодікамер поліцейських – достатньою мірою підтверджують як факт з`їзду транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у кювет, так і причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ним вимог п. 12.1а Правил дорожнього руху щодо вибору безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки та настанням шкідливих наслідків у вигляді механічних пошкоджень транспортного засобу. Самостійне встановлення детальнішого технічного механізму ДТП не є обов`язковою умовою кваліфікації діяння за ст. 124 КУпАП за наявності прямого зв`язку між порушенням Правил та пошкодженням майна.

Посилання апеляційної скарги на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо стандарту доведення поза розумним сумнівом та неприпустимості покладення тягаря доказування на особу, яка притягається до відповідальності, апеляційний суд враховує, однак зазначає, що в даній справі обов`язок доказування виконано посадовою особою, яка склала протоколи, шляхом подання до суду сукупності належних і допустимих доказів, що узгоджуються між собою та не залишають розумних сумнівів щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні обох інкримінованих йому правопорушень. Наведена в апеляційній скарзі практика судів інших регіонів стосується справ з іншими фактичними обставинами, де відсутні прямі докази керування транспортним засобом, тоді як у даній справі такий доказ – фотознімок особи за кермом пошкодженого автомобіля, відеозапис із визнанням ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом і виїздом на зустрічну смугу руху – наявний.

Отже, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що обґрунтовані належними та допустимими доказами, і будь-яких сумнівів щодо цих доказів не вбачає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Призначене ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, обране в межах санкції, встановленої за більш серйозне з вчинених правопорушень, з дотриманням вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП, а тому є законним та обґрунтованим.

За таких обставин апеляційний суд вважає постанову суду першої інстанції законною і обґрунтованою та не знаходить підстав для її скасування.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Сороки Михайла Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Любарського районного суду Житомирської області від 10 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяП. Миколайчук