Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №158/3630/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 158/3630/25 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О. К.

Провадження № 22-ц/802/887/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником ОСОБА_2 , на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося в суд із зазначеним позовом, який обґрунтований тим, що 21 грудня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 21.12.2024-100001844, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 12000 грн строком на 140 днів, з процентною ставкою «Економ» у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом та «Стандарт» - фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом.

Позивач зазначав, що ТОВ «Споживчий центр» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши позичальнику кредит відповідно до умов укладеного договору.

Проте, позичальник ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на дату звернення до суду з позовом становила 34680 грн, з яких 12000 грн – тіло кредиту, 14280 грн – проценти, 600 грн – комісія (пов`язана з наданням кредиту), 1800 грн – додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості), 6000 грн – неустойка.

Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 у користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 34680 грн та судові витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 лютого 2026 року у даній справі позов ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.12.2024-100001844 від 21 грудня 2024 року в розмірі 28680 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2003,32 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що позивачем не надано належних доказів, які свідчили би про підписання ним кредитного договору, а також, що з долучених документів неможливо встановити повноваження особи, яка підписувала документи зі сторони кредитодавця. Також вважав, що судом не встановлено факт надання йому позивачем кредитних коштів. ОСОБА_1 зазначив, що є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період з 27 квітня 2023 року по теперішній час, а тому нарахування та стягнення з нього процентів та комісії є незаконним.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що, на його думку, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог частини 13 статті 7, частини 1 статті 368, частини 1 статті 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з таких підстав.

У відповідності до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 28680 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку слід стягнути з відповідача в користь позивача, за винятком нарахованої неустойки в розмірі 6000 грн, покликаючись на п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Проте, з такими висновками колегія суддів у повній мірі не може погодитись.

За матеріалами справи судом установлено, що 21 грудня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 21.12.2024-100001844, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 12000 грн строком на 140 днів. Договором визначено процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом та «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом (а. с. 13-17).

21 грудня 2024 року кредитні кошти у розмірі 12000 грн були перераховані на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за допомогою системи iPay.ua – 602288399, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 20 листопада 2025 року за вихідним № 1-2011 (а. с. 11).

Крім того, судом установлено, що позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості, покликаючись на те, що позичальник належним чином не виконував узятих на себе зобов`язань за кредитним договором та заборгованість на дату звернення до суду з позовом становить 34680 грн, з яких 12000 грн – тіло кредиту, 14280 грн – проценти, 600 грн – комісія (за надання кредиту), 1800 грн – додаткова комісія (за обслуговування кредиту), 6000 грн – неустойка, нараховані за період з 21 грудня 2024 року по 09 травня 2025 року, що підтверджено наданою позивачем довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором (а. с. 12).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно із частинами 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Доводи відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення кредитного договору спростовуються наведеними судом обставинами та дослідженими доказами, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Позивачем до позовної заяви було долучено належним чином засвідчені наступні документи: довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 20 листопада 2025 року за вихідним № 1-2011, довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором, паспорт споживчого кредиту від 21 грудня 2024 року, пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) від 21 грудня 2024 року, заявка кредитного договору № 21.12.2024-100001844 (кредитної лінії) від 21 грудня 2024 року, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 21.12.2024-100001844 (кредитної лінії) від 21 грудня 2024 року, договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про неподання позивачем доказів перерахування відповідачу кредитних коштів.

За нормами Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування доводів позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок.

Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором та невиконання зобов`язань за кредитним договором, які відповідач взяв на себе.

Слід зауважити, що розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Отже, колегія суддів вважає, що ТОВ «Споживчий центр» належними доказами підтверджено факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором та наявності відповідної заборгованості за ним.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).

При цьому судом установлено, що позичальник ОСОБА_1 свої зобов?язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом.

Задовольняючи частково позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача в користь позивача крім заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12000 грн, заборгованість за процентами у розмірі 14280 грн та 2400 грн комісії.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості за процентами у розмірі 14280 грн та комісії у розмірі 2400 грн з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

У листі Міністерства оборони України від 09 жовтня 2020 року № 321/6192 наведено перелік документів, що підтверджують статус військовослужбовця, серед яких є довідка форми № 5. Будь-який інший документ, який підтверджував би проходження служби в особливий період у Збройних Силах України, не передбачений нормативними документами. Крім того, у листі зазначено, що військовослужбовцями є курсанти та слухачі вищих військових навчальних закладів, установ та організацій, які мають право видавати довідки, що підтверджують факт перебування на військовій службі у Збройних Силах України.

Стороною відповідача апеляційному суду надано довідку форми № 5, яка видана Військовою частиною НОМЕР_2 від 10 березня 2026 року № 1847/879, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 27 квітня 2023 року і по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 .

Також надано військовий квиток серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 від 16 листопада 2015 року з відповідними службовими відмітками.

Колегія суддів, беручи до уваги, що відповідач перебуває в лавах ЗСУ, вважає поважною причину неподання ним вчасно до суду першої інстанції даних документів. Як видно з матеріалів справи, спір судом вирішено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвала про відкриття провадження направлялась відповідачу на місцем його реєстрації, однак поштове відправлення було повернуто суду без вручення із зазначенням про відсутність адресата та із зазначенням «ЗСУ». Виходячи з наведеного, колегія суддів ухвалила приєднати до матеріалів справи додані відповідачем до апеляційної скарги документи про його перебування в складі ЗСУ.

За матеріалами справи судом установлено, що кредитний договір був укладений між ТОВ «Споживчий центр» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) 21 грудня 2024 року.

Позичальник ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 27 квітня 2023 року, а тому на ОСОБА_1 поширювалися та поширюються на цей час пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

В суді першої інстанції зазначені обставини не були враховані, а тому рішенням суду помилково стягнуто з відповідача в користь позивача заборгованість за процентами та комісією.

Таким чином, з відповідача в користь позивача слід стягнути заборгованість лише за тілом кредиту у розмірі 12000 грн.

У частині 13 статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, розподіл судових витрат, понесених сторонами у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Відповідно до положень частин 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягають стягненню понесені судові витрати за подання позовної заяви в розмірі 838,15 грн та з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2376,37 грн.

Відповідно до норм частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, оскільки апеляційним судом задоволено частково позов та вимоги апеляційної скарги, то понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги необхідно покласти на позивача та стягнути 1538,22 грн різниці між сумами судового збору, які належить стягнути з обох сторін в користь іншої сторони (2376,37 грн – 838,15 грн), виходячи із того, що позовні вимоги задоволені на 34,60 %.

За змістом частин 4 та 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 17 серпня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником Шелудько Оксаною Олександрівною, задовольнити частково.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 лютого 2026 року в даній справі змінити в частині розміру стягнутої заборгованості за кредитним договором та судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.12.2024-100001844 від 21.12.2024 року в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1538 (одна тисяча п`ятсот тридцять вісім) гривень 22 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді