Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №759/30052/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/30052/25

пр. № 2/759/5081/26

17 серпня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Журибеда О.М.,

за участі секретаря судового засідання: Сеньковець К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , а якому просить: стягнути з ОСОБА_2 на його користь відповідно до договору оренди нерухомого майна за №14/08/24 від 14.08.2024 року заборгованість в розмірі 378500,00 грн., з яких: 225000,00 грн. вартість орендної плати за період з 01.11.2024 року по 31.07.2025 року; 81000,00 грн. сума несплачених наданих комунальних послуг за період з 01.11.2024 року по 31.07.2025 року; 62500,00 грн. сума пені; судові витрати покласти на відповідача.

Позов мотивований тим, що 14.08.2024 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір оренди №14/08/24, на виконання якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення №198, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70 кв.м. Згідно договору вартість оренди становить 25000,00 грн. Після укладення договору відповідач почав використовувати вказане приміщення в сфері громадського харчування, однак в листопаді місяці відповідач прострочив оплату орендної плати. Як зазначає позивач, на неодноразові повідомлення та телефонні дзвінки від орендодавця з вимогою оплатити орендну плату, надати пояснення з приводу подальшої співпраці, орендар повідомляв, що не забаром розрахується, але не здійснював оплату. Відповідно п. 4.3 договору у випадку наявності заборгованості платежів, передбачених п. 2 договору протягом більше одного місяця орендодавець має право розірвати договір з вини орендаря. Але зазначає, що орендар являється переселенцем з тимчасово окупованої території, обладнання з орендованого приміщення не забирає, постійно повідомляє про подальшу співпрацю, орендодавець погоджувався на умови орендаря. 05.08.2025 року позивач повідомив відповідача про небажання продовжувати термін дії договору оренди нерухомого майна та з 14.08.2025 року припинив співпрацю. Враховуючи вищевикладене, позивач змушений звернутись до суду.

Ухвалою суду від 15.12.2025 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 08.01.2026 року у справі відкрито провадження за загальними правилами позовного провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 на вимогах позову наполягали, просили задовольнити, представник зазначив, що сторони уклали договір оренди нежитлового приміщення, за користування яким відповідач повинен був сплачувати орендну плату, однак відповідач відмовився користуватися приміщенням, та письмово не повідомив про розірвання договору.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні просили відмовити в позові в повному обсязі, зазначивши, що відповідач повідомив усіма можливими шляхами про припинення договору, та помилка тільки в тому, що не було підписано акт повернення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що приїздив до кафе зі своїм знайомим, але кафе було зачинено.

Заслухавши учасників процесу, свідка та дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 14.08.2024 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір №14/08/24 оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення, загальною площею 70 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення №198.

П. 2.3 передбачено, що орендна ставка становить 25000,00 грн. на місяць, які сплачуються щомісяця не пізніше 21-го числа місяця, за який сплачується орендна плата.

Відповідно до п. 4.2.4. комунальні послуги надаються орендарю в межах встановлених орендодавцю лімітів. Якщо встановлені орендодавцю ліміти на ці послуги не дозволяють йому надавати відповідні послуги орендарю в повному обсязі, орендодавець може зменшити їх обсяг або припинити їх надання взагалі. У цьому разі орендар самостійно вирішує з відповідними організаціями у встановленому порядку питання про виділення йому необхідних лімітів. У разі несвоєчасної оплати за користування джерелами енергопостачання (електроенергія, опалення, вода) орендодавець проводить їх відключення з попереднім повідомленням. Включення проводиться після погашення заборгованості і сплати витрат на поновлення систем енергопостачання.

П. 4.3. договору передбачено, що у випадку наявності заборгованості платежів, передбачених пунктом 2 даного договору протягом більше одного місяця розірвати договір оренди з вини орендаря. Починаючи з вказаного моменту орендодавець має право обмежити доступ орендарю в орендоване приміщення, а орендар погоджується не чинити перешкодд вказаному заходу.

Згідно із п. 6.5. договору, у разі звільнення орендарем об`єкта оренди без письмового попередження, а також без складання акту про передачу об`єкта оренди в належному стані, вважається, що орендар продовжує користуватися орендованим майном до моменту повернення уього майна орендодавцю, що фіксується актом приймання-передачі об`єкта оренди з відповідним нарахування орендної плати та комунальних платежів.

П. 6.8. передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати та оплати комунальних платежів орендар сплачує пеню у позмірі 1% від суми місячної орендної плати за кожний день прострочення.

Відповідно до акта приймання-передачі приміщення від 14.08.2024 року, орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування приміщення, загальною площею 70 ккв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення №198. Вказаний акт підписано сторонами.

В порядку застосування умов договору орендарем було виплачено позивачу загалом 64000,00 грн., що не заперечується стороною позивача.

31.07.2025 року позивачем на адресу ОСОБА_2 направлено лист-повідомлення вих. №31/07 про розірвання договору оренди нерухомого майна за №14/08/24 від 14.08.2024 року з 01.08.2025 року.

Наступного дня, представником позивача направлено відповідачу претензію, відповідно до змісту якої, сторона позивача пропонує розірвати спірний договір оренди та сплатити заборгованість.

Вказані лист та претензія повернуто адресату за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до скрішоту з месенджеру, 23.12.2024 року відповідач повідомив «Юрія Орендодавця» про те, що його номер дав представнику компанії по пиву, для того щоб вони змогли забрати обладнання.

На виконання вимог ухвали від 22.04.2026 року Святошинським УП ГУНП у м. Києві надано копії матеріалів від 24.03.2026 року №28816, 28896, серед яких зокрема:

- довідка про проведення перевірки по рапорту 102, відповідно до якої, в ході перевірки встановлено, що 24.03.2025 року до Святошинського УП ГУНП в м. Києві надійшло повідомлення по спецлінії 102 від ОСОБА_1 , про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , виявив відстуність обладнання, а саме: холодиильник-копресор, крани та трубопровади. Видимих слідів злому замка не виявлено. Також встановлено, що 24.03.2025 року заяаник здійснив відміну по спецлінії 102. Під час розмови із заявником останній повідомив, що приблизно в серпні місяці його приміщення орендував ОСОБА_2 , який має заборгованість за невиплачену оренду приміщення, а також несплату комунальних послуг. В ході телефонного дзвінка останньому було встановлено, що дійсно ОСОБА_2 , забрав вищевказане обладнання, оскільки воно було орендоване у іншій компанії, яке було в подальшому повернуто їм.

- пояснення ОСОБА_2 від 27.03.2025 року, відповідно до яких, останній зазначає, що у зв`язку з тим, що він був вимушений поїхати в окупацію до хворих батьків, свою діяльність в кафе останній припинив.

З досліджених доказів, судом встановлено, що між сторонами склалися цивільні правовідносини з найму майна.

Згідно ст. 759 ЦК України - за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 762 ЦК України - за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 763 ЦК України - договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ст. 785 ЦК України - у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України - відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З досліджених судом доказів вбачається, що сторони домовились про оренду нежитлового приміщення №198, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з орендною платою у розмірі 25000,00 грн. в місяць.

Як представник позивача, так і представник відповідача визнали обставину внесення відповідачем в рахуонк орендної плати грошових коштів у загальному розмірі 64000,00 грн.

Сторона позивача зазначає, що відповідач з листопада 2024 року прострочив оплату орендної плати, та обіцяв незабаром розрахуватися.

Однак як встановлено в ході розгляду справи, що не заперечується позивачем також, ОСОБА_2 не користувався орендним приміщенням, що було також зазначено представником позивача в судовому засіданні, та повідомив його про складні життєві обставини, а саме потребу виїхати на окуповану територію для догляду за хворою матір`ю.

Твердження позивача про усні обіцянки відповідача сплатити кошти не підтверджені жодними належними та допустимими письмовими доказами.

Навіть за умови наявності таких розмов, позивач, діючи як добросовісний кредитор, зобов`язаний був вжити заходів для мінімізації своїх збитків та скористатися передбаченим договором правом на одностороннє розірвання у місячний строк. Свідоме затягування цього процесу з посиланням на «усні домовленості» на думку суду, свідчить про намір позивача перекласти тягар власного комерційного ризику на відповідача.

Умовами укладеного договору, а саме п. 4.3. позивачу було надано безумовне право в односторонньому порядку розірвати договір оренди усього протягом одного місяця у разі невиконання зобов`язань чи зміни обставин.

Відповідно до статті 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Ч. 2 ст. 616 ЦК України передбачено, що суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Суд приходить до висновку, що позивач (орендодавець) діяв недобросовісно та всупереч засадам розумності, що є порушенням ст. 3, 13 ЦК України, будучи достеменно обізнаним про те, що відповідач (орендар) фактично не використовує приміщення через поважні життєві обставини, позивач мав повний спектр юридичних та договірних інструментів для оперативного захисту своїх інтересів. Зокрема, умови договору надавали йому безумовне право розірвати договір в односторонньому порядку протягом одного місяця з моменту виникнення першого прострочення. Проте позивач умисно залишався пасивним, не вживав заходів щодо мінімізації своїх втрат і штучно продовжував чинність правовідносин з метою накопичення суми заборгованості. Така суперечлива поведінка повністю підпадає під дію доктрини venire contra factum proprium, що є самостійною підставою для відмови у захисті такого права судом.

Частиною четвертою ст.263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Щодо посилання сторони позивача на п. 6.5 договору, який встановлює, що у разі звільнення орендарем об`єкта оренди без письмового попередження, а також без складання акту про передачу об`єкта оренди в належному стані, вважається, що орендар продовжує користуватися орендованим майном до моменту повернення уього майна орендодавцю, що фіксується актом приймання-передачі об`єкта оренди з відповідним нарахування орендної плати та комунальних платежів суд зазначає, що вказаний пунк спрямований на захист орендодавця від несподіваного звільнення майна (приміщення), проте, якщо орендодавець отримав цю інформацію в інший спосіб, мета цього пункту вже досягнута, оскільки орендодавець був проінформований. Формальна відсутність паперового листа не може нівелювати той факт, що позивач володів інформацією про виїзд відповідача та умисно не реалізував своє право на розірвання договору протягом місяця, чим порушив обов`язок щодо мінімізації збитків.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України), обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що вищевказані дії позивача є недобросовісними, а тому в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю. Щодо похідних вимог про стягнення боргу за комунальні послуги і пені відповідно до умов договору, суд також відмовляє. Окрім того, п. 4.2.4 договору передбачено механізм отримання заборгованості за користування комунальними послугами, відповідно до яких, орендодавець у разі несвоєчасної оплати за користування джерелами енергопостачання проводить їх відключення, доказів відключення від таких послуг, як і доказів нарахування заборгованості за комунальні послуги стороною позивача до суду не надано. Таким чином, у задоволенні позову про стягнення заборгованості слід відмовити у зв`язку з недоведеністю заявлених вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача. Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Журибеда