Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №755/2424/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2424/26

Провадження №: 3/755/1231/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2026 р.

м. Київ

суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КпАП), установив:

Згідно протоколу ОСОБА_1 , (надалі - особа, що притягається до адміністративної відповідальності) 25.01.2026 року о 00:20 год. керувала транспортним засобом «Nissan Murano», н.з. НОМЕР_1 , по вулиці Ю. Шумського 1, у м. Києві, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку проводився зі згоди водія за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820, arhk-0539», результат огляду 0,82% проміле, у зв`язку з чим своїми діями водій порушила п. 2.9 а Правил дорожнього руху.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності в судовому засіданні заперечувала обставини щодо порушення нею вимог п. 2.9.а ПДР України, оскільки не керувала автомобілем. За кермом був її чоловік ОСОБА_2 , який після порушення ПДР, покинув транспортний засіб.

У судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Тимцясь Р.А., зауважив, що складений протокол не відповідає вимогам КпАП, враховуючи відсутність доказів, які в контексті положень ст. 251 КпАП, регламентують відомості, що можуть бути належними доказами в ході підтвердження тих чи інших обставин, у т.ч. з огляду на порушення вимог ст. 266 КпАП, у зв`язку з чим вина ґрунтується на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України, та просив про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, з урахуванням пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо обставин справи. Так, поліцейськими не було отримано згоду особи з результатами огляду, після проведення огляду за допомогою приладу «Drager Alcotest» ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров`я. Крім того, наявне в матеріалах справи направлення складено до КНП КМКНЛ «Соціотерація» даний заклад охорони здоров`я був реорганізований рішенням Київської міської Ради №08/231-1356/ПР від 09.09.2024 року, тобто припинив своє існування і був приєднаний до КПН «Київська міська клінічна лікарня №10», відтак направлення поліцейськими виписано фактично до неіснуючого закладу охорони здоров`я. За таких обставин захисник вважає, що огляд на стан алкогольного сп`яніння є неналежним та недопустимим доказом.

Крім того, вказав на відсутність доказів керування ОСОБА_1 ТЗ та факту зупинки ТЗ. На підтвердження своєї позиції захисник надав суду письмове клопотання про визнання відеозаписів неналежними та недопустимими доказами з детальною мотивацією.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомив, що є чоловіком особи, що притягується до адміністративної відповідальності, того дня він був за кермом автомобіля. Під час руху ним було порушено ПДР, яке було помічено працівниками поліції. Розуміючи, що дане порушення не залишиться непоміченим та виникнуть питання, а у нього на той час були проблеми з документами про військовий облік, він заїхав у двір та припаркувавши авто, вимкнув двигун та пішов. Присутнім під час складання протоколу не був.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив, що є знайомим особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Подруга попросила у нього дозволу приїхати щоб скористатись феном, оскільни у них вимкнули сітло і в неї було мокре волосся. він вийшов зустріти її біля під`їзду. Він бачив як ОСОБА_1 виходила з пасажирського сидіння. Безпосередньо самого спілкування пожруги з поліцейським він не чув, а лише спостерігав візуально, очікуючи подругу.

Допитані в залі судового працівники поліції: ОСОБА_4 повідомив, що не входив до складу екіпажу який виявлив та фіксував порушення, а лише привіз свою бодікамеру замість непрацюючої, при огляді не був присутнім; ОСОБА_5 повідомив, що транспортний засіб було зупинено за порушення, якк не фіксувалося на відео - перетин подвійної суцільної, безпосередньо з водіє спідкувався його колега; ОСОБА_6 вказав, що після того коли виявили, порушив ПДР,транспортний засіб був зупинений. Маючи при собі боді-камеру він підійшов до водія, в цей час, від моменту зупинки до моменту коли він підійшов до автомобіля,з авто ніхто не виходив. в салі перебували дві жінки. в ході спілкуваня з водієм у нього виникли підстави щоб запропонувати водію пройти огляд стан сп`яніння на місці або поїхати до лікарні. Водій погодилась на огляд на місці., що й було проведено. Після отримання результатів було складено відповідний протокол.

Суд дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частина 1 статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» № 1231-IX від 16.02.2021 у собі передбачає таке: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтями 251, 280 КпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, зокрема, ці дані встановлюються, у т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил не дотримлався, так як її вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у максимальній відповідності з вимогами ст. 256 КпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України;

- відомостями, що містяться у в результатах тестування, результат - 0,82 % проміле;

- відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників УПП у м. Києві ДПП, що здійснювали оформлення вчиненого особою, що притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП, який кореспондується з фактичними обставинами справи та указує на факт порушення водієм указаних правил ПДР.

Відповідно до ст. 266 КпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

В цій ситуації під час проведення огляду поліцейський застосовував технічні засоби відеозапису, тобто вимоги ст. 266 КпАП щодо алгоритму огляду дотримано.

При цьому, відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), за ст. 130 КпАП стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ч.1 ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.

З урахуванням того, що ВС у постанові від 20 жовтня 2020 року в справі № 444/2115/17 указав, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.

Таким чином, наявність чи відсутність у поліцейського підстав для пред`явлення вимоги, що входить у межі його повноважень, не може братися до уваги при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності складу певного порушення.

Суд не погоджується з позицією захисту, щодо визнання недопустимим та неналежним доказом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, лише тому що він розпочинається з моменту спілкування поліцейських з водієм та пасажиром, оскільки така обставина може свідчити лише про те, що поліцейський увімкнув відеокамеру в цей момент, однак будь які сумніви щодо достовірності інформації, відображеної на самому відеозапису це не викликає.

Дії поліцейського щодо увімкнення відеозапису саме в цей момент, та оформлення направлення для проходження огляду до реорганізованого закладу охорони здоров`я, як вважає суд, може свідчити про, можливо, дисциплінарне порушення з боку поліцейського, однак це не є предметом розгляду в даному судовому засіданні.

До того ж, суд критично ставить до пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки її покази суперечать матеріалам відео фіксації, дослідженим у судовому засіданні.

Надаючи оцінку показанням свідків ОСОБА_7 , який є чоловіком ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , який є знайомим ОСОБА_1 , зазначає, що надані ними в суді пояснення не узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказам, в тому чіслі зафіскованими на відеозаписі поясненнями самої особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, яка під час спілкування з працівниками поліції жодного разу не заперечувала факту керування транспортним засобом, навпаки цікавилась наслідками складання протоколу, а під час ознайомлення з протоколом, запитувала про можливість їх уникнення.

За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд, у відповідності до положень ст. 251 та ст.252 КУпАП, вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останння порушила п. 2.9 а) ПДР України.

На переконання суду, будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

При накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 130 указаного Кодексу, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню її вини, необхідним і достатнім для її виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самою правопорушницею, так й іншими особами.

Адже, адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.

Перша - репресивно-каральна («штрафна») - полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.

Друга функція - запобіжно-виховна - тісно пов`язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.

Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації, на переконання суду, у разі визначення стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування ТЗ.

Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягнення відповідно до положень ст. 40-1 КпАП.

Щодо формування резолютивної частини даного судового рішення, то Суд зауважує, що відповідно до ст. 284 КпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення.

В постанові КАС від 02.11.21 у справі № 755/10002/21 в т.ч. зроблено висновок, що фактично КУпАП не визначає обов`язку суду визнавати особу винною в резолютивній частині постанови при прийнятті рішення у справі про адміністративне правопорушення.

З урахуванням указаних норм КпАП та орієнтирів сформованих судом апеляційної інстанції в наведеній справі, ураховуючи, що судом установлено наявність у діях водія склад адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП, Суд не убачає підстав визнавати особу винною в резолютивній частині постанови при прийнятті рішення та виносить постанову про накладення адміністративного стягнення у порядку п. 1) ст. 284 КпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 30, 33-35, 130, 251, 252, 283-285 КУпАП, суддя постановив:

накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 гривень 60 копійок.

Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-291 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).

С у д д я Оксана БІРСА