Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №753/13149/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13149/26

провадження № 3/753/5036/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Просалова О.М., розглянувшисправу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП,

в с т а н о в и в:

У період з 17 лютого 2026 року по 19 травня 2026 року в місті Києві, у ліцеї № 296, розташованому за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 8, малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учень 3-В класу, систематично вчиняв щодо своєї однокласниці ОСОБА_3 дії фізичного та психологічного характеру, що мають ознаки булінгу, які виразилися у застосуванні фізичного насильства та образах, унаслідок чого останній було завдано фізичного болю та емоційних переживань, а також сформувалося небажання відвідувати заклад освіти. Оскільки ОСОБА_2 на момент вчинення зазначених дій не досяг віку, з якого настає адміністративна відповідальність, протокол про адміністративне правопорушення складено щодо його матері - ОСОБА_1 , яка відповідно до вимог законодавства несе відповідальність за невиконання обов`язків щодо запобігання та протидії булінгу стосовно малолітнього. Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 173-4 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 проти обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, заперечувала, просила закрити провадження у справі на підставі ст. 247 КУпАП. Зазначила, що її син ніколи не вчиняв насильницьких дій щодо своїх однокласників, натомість саме однокласники постійно конфліктують із ним та глузують з нього. Вказала, що навіть у разі встановлення факту вчинення відповідної дії, така поведінка не може розцінюватися як булінг, оскільки мала місце в межах разового конфлікту, а не систематичних дій.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку.

Відповідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 3 статті 173-4 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення булінгу (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, та тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Диспозицією частини третьої статті 173-4 КУпАП визначено два альтернативних суб`єкта даного адміністративного правопорушення. Так, булінг (цькування) може бути вчинено учасником освітнього процесу стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або малолітньою чи неповнолітньою особою стосовно учасника освітнього процесу.

При цьому диспозиція визначає і два альтернативних безпосередніх об`єкта посягання: охоронювані права малолітньої чи неповнолітньої особи при умові вчинення булінгу будь-яким з учасників освітнього процесу або охоронювані права учасників процесу від дій малолітньої чи неповнолітньої особи.

В даному випадку, згідно протоколу про адміністративне правопорушення учасник освітнього процесу ОСОБА_2 самостійно вчинив дії щодо булінгу (цькування) іншої малолітньої учасниці освітнього процесу ОСОБА_3 .

У відповідності санкції частини 3 статті 173-4 КУпАП відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років несуть батьки, або особи, які їх замінюють, тобто в даному випадку ОСОБА_1 .

Чинним Законом України «Про освіту» не передбачено визначення поняття булінгу (цькування) та типових ознак булінгу (цькування).

Згідно Закону України «Про охорону дитинства» булінг (цькування) - це психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов`язків.

Разом з цим, відповідно до пункту 4 Розділу I «Порядку реагування на випадки булінгу (цькування)», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2019 року № 1646 до булінгу (цькування) в закладах освіти належать випадки, які відбуваються безпосередньо в приміщенні закладу освіти та на прилеглих територіях (включно з навчальними приміщеннями, приміщеннями для занять спортом, проведення заходів, коридорами, роздягальнями, вбиральнями, душовими кімнатами, їдальнею тощо) та (або) за межами закладу освіти під час заходів, передбачених освітньою програмою, планом роботи закладу освіти, та інших освітніх заходів, що організовуються за згодою керівника закладу освіти, в тому числі дорогою до (із) закладу освіти.

Ознаками булінгу (цькування) є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме:

- умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру;

- словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи;

- будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток;

- будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів;

- інші правопорушення насильницького характеру.

Тобто, систематичність (повторюваність) діяння є однією з ознак булінгу, яка в переважній більшості випадків слугує ключовою відмінністю від конфлікту між учасниками освітнього процесу, прояву невихованості чи недисциплінованості.

Згідно пункту 2 цього Порядку кривдником (булером) є учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, яка вчиняє булінг (цькування) щодо іншого учасника освітнього процесу; потерпілим (жертвою булінгу) є учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, щодо якої було вчинено булінг (цькування).

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до рапорту т.в.о. інспектора служби освітньої безпеки, 20 травня 2026 року об 11 годині 59 хвилин на робочий планшет надійшло повідомлення про можливе вчинення булінгу. Заявник ОСОБА_4 повідомив, що учень 3-В класу ОСОБА_2 систематично вчиняє щодо однокласників дії, які мають ознаки булінгу, а саме ображає та застосовує фізичне насильство, у тому числі щодо його доньки - ОСОБА_3 .

Під час спілкування із заявником останній повідомив, що його донька неодноразово скаржилася вдома на поведінку ОСОБА_2 , який, за її словами, декілька разів застосовував щодо неї фізичне насильство, зокрема бив по руках та обличчю, а також систематично ображав її, використовуючи нецензурні висловлювання. Крім того, ОСОБА_4 зазначив, що донька розповідала про аналогічну поведінку ОСОБА_2 щодо інших учнів, зокрема про його дії, спрямовані на провокування конфліктів між однокласниками, їхнє протиставлення один одному та схиляння до бійок.

Як убачається з рапорту, під час спілкування з класним керівником 3-В класу остання повідомила, що ще на початку навчального року, після першого випадку подібної поведінки ОСОБА_2 , вона повідомила про це ОСОБА_1 . Однак остання не визнала можливості вчинення її сином таких дій, зазначивши, що вірить власній дитині, а не повідомленням інших учнів. У подальшому, за словами класного керівника, при повідомленні ОСОБА_1 про інші випадки неправомірної поведінки її сина остання належним чином на такі повідомлення не реагувала, ігнорувала їх та не відповідала на дзвінки. Крім того, з рапорту вбачається, що на запрошення інспектора служби освітньої безпеки ОСОБА_1 не з`явилася.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень розглядає усні та письмові заяви (скарги, повідомлення) про випадки насильства або жорстокого поводження з дитиною в закладі освіти протягом однієї доби з моменту надходження та у разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження невідкладно повідомляє про це батьків, інших законних представників дитини, а також письмово повідомляє уповноважений підрозділ органу Національної поліції України та службу у справах дітей.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2019 року № 1646 було затверджено «Порядок реагування на випадки булінгу (цькування)», який визначає механізм реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти всіх типів і форм власності, крім тих, які забезпечують здобуття освіти дорослих, у тому числі післядипломної освіти.

Розділом II даного Порядку визначено механізм подання заяв або повідомлень про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти, згідно якого учасники освітнього процесу можуть повідомити про випадок булінгу (цькування), стороною якого вони стали або підозрюють про його вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу або про який отримали достовірну інформацію, керівника закладу освіти або інших суб`єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.

У закладі освіти заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) або підозру щодо його вчинення приймає керівник закладу.

Згідно з пунктом 2 цього Розділу керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) зобов`язаний невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомити територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.

У разі прийняття рішення комісією про наявність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві, до завдань комісії також належать, зокрема визначення заходів виховного впливу щодо сторін булінгу (цькування) у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних положень закону, директором Київського інженерного ліцею, з метою розгляду заяви ОСОБА_4 зібрано комісію з розгляду випадків булінгу.

Згідно протоколу № 6 засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) було ухвалено рішення, яким обставини, що обґрунтовують інформацію цькування ОСОБА_3 однокласником ОСОБА_2 визнано наявними.

Відповідно до доповідних записок класного керівника 3-В класу ОСОБА_5 слідує, що нею було помічено неприйнятне ставлення ОСОБА_6 до інших однокласників, у вигляді словесних образ, побоїв, псування особистих речей, нацьковування однокласників одне проти одного. Також класний керівник зазначила, що ОСОБА_7 не реагує на зауваження з цього приводу, та продовжує свої дії.

Вказані докази є належними, допустимими та достатніми для висновку про систематичність дій ОСОБА_2 які відповідають визначенню булінгу за Законом України «Про охорону дитинства» та наказом МОН № 1646 від 28 грудня 2019 року.

Так само доводи ОСОБА_1 про відсутність систематичності, як ознаки булінгу, повністю спростовуються вищенаведеними доказами.

Наявність ознак заподіяння фізичної та психологічної шкоди, приниження, страху тривоги потерпілому, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та спричинення соціальної ізоляції потерпілого підтверджуються наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, незважаючи на невизнання вини, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, підтверджується сукупністю вище викладених належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, зібраних та поданих до суду працівниками поліції відповідно до вимог частини другої статті 251 КУпАП.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Частиною першою статті 16 Конвенції про права дитини передбачено, що жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

Згідно положень статті 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини у вчинені адміністративного правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-4 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу.

На підставі статті 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 33, 38, 40-1, 173-4, 251, 252, 283-285 КУпАП, суд -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, та накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить одну тисячу сімсот гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення подання на постанову - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення подання на постанову - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна, в порядку, встановленому законом.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього КУпАП, на підставі статті 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягнути подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові про стягнення штрафу.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання три місяці з дня її винесення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду.

Суддя: