Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №752/2639/21 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2639/21

Провадження № 2/752/130/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Білас С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Антоновича 122» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, -

присутні:

представник позивача: Стефанович І.В. - адвокат (ордер серія АІ №1900355 від 26.05.2025р.)

відповідач: не з`явився

представник відповідача: Шевченко К.М. - адвокат (ордер серії АІ №1094555 від 05.03.2021р.)

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Антоновича 122» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії та просить зобов`язати відповідача привести приміщення другого (технічного) поверху в осях 2-7/И-Д будинку в попередній стан шляхом залучення до виконання робіт фахівців компанії, обслуговуючої будинок - ТОВ «МЖК «Оболонь - Комфорт», та оплати усіх необхідних робіт, а саме: демонтувати самовільно зроблені у приміщенні другого (технічного) поверху в осях 2-7/И-Д Будинку врізки в загальнобудинкові мережі господарсько-питаного водопроводу (В1), мережі водопроводу гарячої води (ТЗ) і мережі господарсько-побутової каналізації (К1); здійснити монтаж мереж господарсько-питаного водопроводу (В1), мережі водопроводу гарячої води (ТЗ) і мережі господарсько-побутової каналізації (К1) у межах квартири №8-9, як це передбачено проектною документацією на будинок; замурувати пробитий у міжповерховому перекритті отвір (люк) для доступу на технічний поверх безпосередньо з квартири АДРЕСА_1 , а також отвори в міжповерховому перекритті, які залишаться після демонтажу самовільно зроблених врізок у загальнобудинкові мережі господарсько-питного водопроводу (В1), мережі водопроводу гарячої води (ТЗ) і мережі господарсько-побутової каналізації (К1).

В обгрунтування позову зазначає, що відповідачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 . Квартира розташована на третьому поверсі будинку в осях 2-7/И-Д. Приміщення, які розташовані нижче відповідно до проекту, виконують функцію технічного поверху. Під час обстеження технічного поверху правлінням позивача було виявлено

втручання в інженерні мережі будинку, влаштування інженерних мереж, не передбачених проектною документацією, облаштування в міжповерховій плиті люку для безпосереднього доступу до приміщення з квартири №8-9. Факт втручання в інженерні мережі будинку зафіксований в Акті від 25.05.2018р., Акті від 31.08.2028р., Акті від 01.03.2029р. Облаштування в міжповерховій плиті люку зафіксоване фотографіями. Невідповідність розташування інженерних мереж водопостачання та каналізації, наявних на другому (технічному) поверсі в осях 2-7/И-Д будинку, проектній документації приміщення, заведення мереж водопостачання та каналізації через міжповерхове перекриття у квартиру відповідача також підтверджується Висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №3049 від 09.11.2020р. Судовий експерт зробив висновок про те, що розташування інженерних мереж водопостачання та каналізації, наявних на другому (технічному) поверсі в осях 2-7/И-Д будинку АДРЕСА_3 , не відповідає проектній документації на будинок, оскільки у приміщеннях другого (технічного) поверху в осях 2-7/И-Д влаштовано не передбачене проектом розведення мережі господарсько-питного водопроводу (В1), мережі водопроводу гарячої води (ТЗ) і мережі міжповерхове перекриття у квартиру АДРЕСА_1 , яка знаходиться на третьому поверсі. Водночас, як вказує позивач, проектна документація на будинок передбачає прокладання мереж водопостачання та каналізації в межах квартири АДРЕСА_1 . Зазначене свідчить про те, що відповідач здійснив переобладнання квартири АДРЕСА_1 шляхом винесення інженерних мереж за межі квартири АДРЕСА_1 у приміщення технічного поверху. Після виявлення факту незаконного втручання в інженерні мережі будинку відповідачу був направлений лист з пропозицією привести інженерні мережі до попереднього стану, яка була відхилена відповідачем. Позивач звертає увагу на те, що відповідач мав безперешкодний доступ до технічного приміщення протягом усього строку володіння квартирою. У приміщеннях зберігалися речі відповідача та членів його сім`ї.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02.02.2021р. відкрито провадження в даній справі, постановлено розглядати її в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, за яким просить відмовити в задоволенні позову. З посиланням на ст. 175, 176, 177 Житлового кодексу України відповідач звертає увагу на неможливість самовільного втручання в інженерні загальнобудинкові системи.

Відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності. Він вказує, що, виходячи з Договору про користування підсобними приміщеннями від 20.12.2000р., Договору №М1/К8-9 про користування об`єктами (майном) спільної власності від 11.08.2020р., постанови Київського апеляційного суду від 06.12.2018р., а також з урахуванням положень законодавства, а саме ст. 175 Житлового кодексу УРСР у редакції від 01.01.1993р., яка діяла на момент будівництва будинку по АДРЕСА_3 , позивач був усвідомлений про здійснене переобладнання як мінімум з 2000р., більше того мав за обов`язок утримання, обслуговування відповідних мереж, а, відтак, і зобов`язаний знати про стан майна, що знаходиться на його утриманні та обслуговуванні.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що доводи відповідача, наведені у

відзиві на позовну заяву, не спростовують аргументів позивача, не підтверджуються доказами, а, отже, є припищеннями, на яких доказування не може ґрунтуватись. Звертає увагу на те, що проектна документація на будинок передбачає прокладання мереж водопостачання та каналізації в межах квартир АДРЕСА_1 , що означає, що будь-яке втручання в ці мережі неможливі без участі та бажання відповідача. Відсутність дозволів на переобладнання квартири сторонами не заперечується. Посилання відповідача на ст.ст. 175 - 177 Житлового кодексу України не підлягають застосуванню, на думку позивача.

Відповідачем подані додаткові пояснення. У поясненнях відповідач вказує про те, що висновок судової будівельно-технічної експертизи №3049 від 09.11.2020р. не несе жодної доказової бази, оскільки встановлює лише той факт, що спірні мережі дійсно знаходяться на другому (технічному) поверсі. При цьому даний висновок не відповідає на запитання, коли було здійснено втручання в інженерні мережі, ким і чи взагалі було. Окрім того, стороною позивача також не визначаються ці моменти і не доводиться факт того, що саме згідно цього проекту будинок приймався в експлуатацію. Важливим відповідач вважає той факт, що відповідач ніколи не мав у доступу цього проекту, а, відтак, і не міг здійснити перепланування не маючи відповідної документації, освіти або не ставлячи до відома осіб, що здійснювали управління будинком протягом 22 років. Твердження позивача про обов`язкову участь відповідача у переплануванні також є безпідставною і не доводиться жодним доказом, наданим позивачем, оскільки відповідач не є первинним власником квартири і, окрім того, позивач жодного разу не зазначив точного часу такого перепланування. Щодо фіксації в актах від 25.05.2018р., 31.05.2028р., 01.03.2019р., то відповідач звертає увагу на те, що на ці фіксації він не був запрошений, а тому ставить під сумнів зафіксоване в цих актах. Щодо застосування норм ст.ст. 175, 176 ЖК України, то відповідач звертає увагу на те, що будинок був побудований та в подальшому обслуговувався МЖК «Академічний», на якому лежав обов`язок утримувати в належному стані весь будинок, допоміжні приміщення, місця загального користування, а, отже, будь-якого перепланування без згоди та відома обслуговуючої організації здійснити було неможливо. Також важливим моментом є те, що інженерні мережі, про які зазначає позивач, є загально будинковими, і будь-яке втручання до них потребує зупинення каналізації, водопостачання чи то водовідведення по всьому стояку будинку, що фактично таємно та самовільно здійснене бути не може. 29.07.2009р. було створено ОСББ «Антоновича, 122», саме з цього моменту на позивача було покладено обов`язок по утриманню спільного майна співвласників. Отже, як вказує відповідач, позивач не довів, що перепланування було здійснене відповідачем, що перепланування взагалі було здійснене, а не від початку побудований будинок відповідно до теперішнього стану з відповідними інженерними мережами, що речі, які знаходяться на другому поверсі, належать відповідачу, що позивач не знав до моменту подачі позову або в межах трьох років до подачі позову про таке перепланування, що ОСОБА_1 взагалі є належним відповідачем по справі.

Позивачем подані заперечення проти клопотання про застосування строків позовної давності. На думку позивача, незаконне втручання відповідачем в інженерні мережі будинку, нехтування обов`язком привести інженерні мережі в попередній стан є вчиненням триваючого порушення, що унеможливлює

застосування до вимог про усунення порушення і приведення приміщення в попередній стан позовної давності.

У судовому засідання був заслуханий свідок ОСОБА_2 .

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26.05.2025р. закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У додаткових поясненнях від 05.06.2026р. відповідач зазначає, що позивач не довів, хто саме є належним відповідачем по даній справі і ким саме було здійснене втручання в загально будинкові інженерні мережі.

Згідно наданих письмових пояснень відповідача 13.08.2026р. він вважає, що надана позивачем «схема ВК» є кабінетною помилкою, яка повністю спростовується історичними планами БТІ від 06.12.1999р., новим техпаспортом та наданим самим позивачем оригінальним Архітектурно-будівельним проєктом перепланування. Реалізація цієї схеми вимагає фізичного знищення основ міжкімнатних перегородок, порушення міцності капітальної несучої стіни та створення аварійного навантаження на перекриття, що неминуче призведе до аварійного стану будинку та загрози життю мешканців. Щодо застосування строку позовної давності та порушення, то, як вказує відповідач, воно є одноразовим (момент монтажу), а не триваючим. Будинок прийнято державою, яка офіційно визнала, що жодного порушення немає. Якщо позивач вважає, що порушення виникло після комісії, то обов`язок надати акт фіксації порушення з підписом власника житлового приміщення або фіксацією відмови від надання такого. Позивач є професійним учасником ринку ЖКГ, він приймав будинок на баланс, мав доступ до технічного поверху та проєктної документації з першого дня свого існування. Він мав більше ніж достатньо часу для виявлення будь-яких невідповідностей проєкту.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, заслухавши думку адвокатів сторін, судом встановлено наступне.

За Актом №166 Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 30.06.1999р. будинок за адресою: АДРЕСА_3 був прийнятий в експлуатацію.

Розпорядженням Московської районної державної адміністрації міста Києва від 1185 від 30.06.1999р. затверджено акт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

За Актом прийому-передачі квартир від 17.11.1999р., складеного замовником Молодіжним житловим комплексом (МЖК) «Академічний» та пайовиком ОСОБА_3 , згідно з мировою угодою Московського районного суду міста Києва від 29.10.1999р. МЖК «Академічний» передав, а пайовик прийняла квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , № 8-9, кількість кімнат 4, приведена площа 145,7 кв.м., загальна площа 136,2 кв.м., житлова площа 77,7 кв.м.

Згідно Договору купівлі-продажу квартири від 25.12.1999р. ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купив належні продавцю об?єднані квартири за номером вісім і дев`ять, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .

25.05.2018р. комісією у складі голови комісії Гуцуляк Х.В., членів

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у присутності власників квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_2 , кв. АДРЕСА_5 ОСОБА_6 , складено Акт обстеження стану техповерху в осях Д-И, 2-7 на 2-му поверсі житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежилими приміщеннями, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , за яким встановлено наступне: об?єкт обстеження - приміщення технічного поверху на 2-му поверсі будинку, загальною площею 140 кв.м., знаходиться в осях Д-И, 2-7 над офісними приміщеннями 1-го поверху і під квартирами 3 поверху, технічний стан - задовільний; на техповерсі знаходиться запірна арматура загальнобудинкової системи опалення (стояки трикімнатних квартир), запірна арматура загальнобудинкових систем водопостачання відсутня; на техповерх власником квартир АДРЕСА_6 і 9 виведені каналізаційні труби і труби водопостачання квартир АДРЕСА_6 і АДРЕСА_7 , проєктна документація і дозволи на розташування приватних мереж у приміщеннях спільної власності відсутні; на техповерх з кв. АДРЕСА_8 пробитий отвір у плиті перекриття і облаштований люк для безпосереднього доступу з квартири АДРЕСА_6 і АДРЕСА_7 у приміщення техповерху, проєктна документація і дозволи на пробивання отвору у плиті перекриття відсутні; на техповерсі зберігаються приватні речі власника кв. АДРЕСА_6 і 9 ОСОБА_1 , а також за погодженням з ним приватні речі власників кв. АДРЕСА_4 ОСОБА_2 і кв. АДРЕСА_5 ОСОБА_6

31.08.2018р. комісією у складі представників ОСББ «Антоновича, 122» Гуцуляк Х.В., членів ОСОБА_7 , ОСОБА_4 складено Акт обстеження техповерху в осях Д-И, 2-7 на 2-му поверсі житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежилими приміщеннями, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , за яким встановлено наступне: об?єкт обстеження - приміщення технічного поверху на 2-му поверсі будинку, загальною площею 140 кв.м., знаходиться в осях Д-И, 2-7 над офісними приміщеннями 1-го поверху і під квартирами 3 поверху, технічний стан - задовільний; на техповерсі знаходиться запірна арматура загальнобудинкової системи опалення (стояки трикімнатних квартир), запірна арматура загальнобудинкових систем ГВП і ХВП відсутня; на техповерсі виявлені врізки в загальнобудинкові мережі ГВП та ХВП, також в загальгобудинкову систему каналізації, які не передбачені проєктом інженерних мереж будинку; на техповерх з кв. АДРЕСА_6 і 9 пробитий отвір у плиті перекриття і облаштований люк для безпосереднього доступу з квартири АДРЕСА_6 і 9 у приміщення техповерху, проєктна документація і дозволи на пробивання отвору у плиті перекриття відсутні; на техповерсі зберігаються приватні побутові речі власника кв. АДРЕСА_8 ОСОБА_1 і проживаючої у квартирі АДРЕСА_6 і 9 ОСОБА_3 . Договір про користування об?єктами (майном) спільної власності ОСОБА_1 укладав.

01.03.2019р. комісією у складі голови комісії Гуцуляк Х.В., членів комісії ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , складено Акт №2 обстеження стану техповерху в осях Д-И, 2-7 на 2-му поверсі житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежилими приміщеннями, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , за яким встановлено наступне: об`єкт обстеження - приміщення технічного поверху на 2-му поверсі будинку, загальною площею 140 кв.м., знаходиться в осях Д-И, 2-7 над офісними приміщеннями 1-го поверху і під квартирами 3 поверху, технічний стан - задовільний; на техповерсі знаходиться запірна арматура загальнобудинкової системи опалення (стояки трикімнатних

квартир), запірна арматура загальнобудинкових систем водопостачання відсутня;

на техповерсі виявлено не передбачені проектом будинку підключення в загально будинкові мережі холодного і водовідведення, які проходять вверх у напрямку квартир АДРЕСА_6 і АДРЕСА_7 , за інформацією представника власника кв. 8 і 9 адвоката Шевченко К.В. (лист №41 від 30.08.2028р.) ці мережі не належать власнику ОСОБА_1 . Виконавців і користувачів самовільних підключень встановити не вдалося. На техповерх з кв. АДРЕСА_8 пробитий отвір у плиті перекриття і облаштований люк для безпосереднього доступу з квартири АДРЕСА_6 і АДРЕСА_7 у приміщення техповерху, проєктна документація і дозволи на пробивання отвору у плиті перекриття відсутні; на техповерсі знаходиться частково використані будівельні матеріали (фарби, розчини тощо), а також розкидані залишки побутових речей і будівельне сміття. Приватне майно власників кв. АДРЕСА_8 ОСОБА_9 і власників кв. АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 ОСОБА_2 і ОСОБА_6 прибране власниками. Комісією зроблений висновок: необхідно виконати наступні роботи з поточного і капітального ремонту техповерху 2 поверху у 2019 році; заварити люк у стелі (перекритті) техповерху, який пробитий з кв. №8-9; демонтувати самовільно зроблені на техповерсі врізки в загально будинкові інженерні мережі і розводку гарячого і холодного водопостачання, водовідведення; замінити запірну арматуру на системі центрального опалення.

Варто зазначити, що вказані акти складені за відсутності відповідача, при цьому матеріали справи не містять інформації про те, що відповідач запрошувався для огляду технічного поверху та складання актів, але відмовився бути присутнім.

За заявою представника позивача Київською незалежною судово-експертною установою 09.11.2020р. виготовлено Висновок експерта №3049 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Як вбачається, на вирішення експертизи було поставлено питання, чи відповідає розташування інженерних мереж водопостачання та каналізації, наявних на другому (технічному) поверсі в осях 2-7/И-Д будинку АДРЕСА_3 , проектній документації на будинок.

Дослідження проведено судовим експертом Сверидою О.М., який обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, про що свідчить його підпис у Висновку.

За проведеним дослідженням судовий експерт встановив, що розташування інженерних мереж водопостачання та каналізації, наявних на другому (технічному) поверсі в осях 2-7/И-Д будинку АДРЕСА_3 , не відповідає проектній документації на будинок, оскільки у приміщеннях другого (технічного) поверху в осях 2-7/И-Д влаштовано не передбачене проектом розведення гарячої води (ТЗ) і мережі господарсько-побутової каналізації (К1) із заведенням стояків через міжповерхове перекриття у квартиру АДРЕСА_1 , яка знаходиться на третьому поверсі.

Згідно Висновку експертом встановлено, що відповідно до робочої документації будівництва житлового будинку АДРЕСА_9 розділу архітектурні рішення (шифр 098321 АР4, лист 4, план 2 поверху) в осях 2-7/И-Д розташовані приміщення технічного поверху. Згідно плану другого поверху робочої документації будівництва житлового будинку АДРЕСА_9 розділу водопровід та каналізація (шифр 34-02-ВК, лист 4, план 2 поверху) в осях 2-7/ИД приміщень другого поверху запроектовані мережі В1, ТЗ,

К1. До перепланування квартири АДРЕСА_1 із двох трикімнатних квартир згідно робочої

документації на будинок АДРЕСА_9 (шифр 34-02-ВК, лист 5, плани 3-11 поверхів) через приміщення квартир в осях 2-7/И-Д передбачено прохід стояків мережі В1, ТЗ, К1. У зв`язку з проведенням перепланування квартири АДРЕСА_1 із зміною конфігурації санвузлів робочою документацією не будинок АДРЕСА_9 (шифр 16-02-ВК/Ж, лист 2, план 3 поверху) через приміщення квартири передбачено прохід стояків мережі В1, ТЗ, КІ та прокладання мереж водопостачання та каналізації в межах квартири. При проведенні обстеження встановлено проходження мереж водопостачання та каналізації у приміщеннях другого (технічного) поверху в осях 2-7/И-Д будинку АДРЕСА_3 .

Таким чином, з Висновку вбачається, що робочою документацією на будинок передбачено прохід стояків мережі В1, ТЗ, К1 та прокладання мереж водопостачання та каналізації в межах квартири АДРЕСА_1 , як до перепланування квартири, так і після перепланування квартири. При цьому встановлено за Висновком, що у приміщеннях другого (технічного) поверху в осях 2-7/И-Д влаштовано не передбачене проектом розведення гарячої води (ТЗ) і мережі господарсько-побутової каналізації (К1) із заведенням стояків через міжповерхове перекриття у квартиру

АДРЕСА_1 не спростований матеріалами справи, а тому покладається в основу рішення.

Отже, у квартирі АДРЕСА_1 при передачі її від МЖК «Академічний» до ОСОБА_3 , яка була передана переобладнаною, що вбачається з Акту прийому-передачі від 17.11.1999р., оскільки в ньому йдеться про передачу однієї квартири під номером 8-9, мали проходити стояки мережі В1, ТЗ, КІ та в її межах повинні бути прокладені мережі водопостачання та каналізації.

Слід відмітити, що матеріали справи не містять доказів того, що при прийнятті будинку в експлуатацію були виявлені невідповідності будівництва проектній документації, які стосуються другого технічного поверху у вісях 2-7/И-Д, що дає підстави з урахуванням встановленого вище прийти до висновку про те, що або попереднім власником квартири ОСОБА_3 , або відповідачем були здійснені переобладнання (перепланування) інженерних мереж з їх виведенням із квартири та прокладанням на другому (технічному) поверсі.

Судом у даному випадку застосована конструкція «або», оскільки за матеріалами справи неможливо встановити, в якому часовому проміжку відбувались ці переобладнання. Хоча, якщо ОСОБА_3 прийняла квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1 , а продала її ОСОБА_1 25.12.2025р., то можна припустити, що за такий незначний проміжок часу в місяць ОСОБА_3 не змогла здійснити переобладнання комунікацій.

Однак, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), і припущення не можуть бути покладені в основу рішення.

Разом з тим, виходячи з першого складеного позивачем Акту обстеження стану техповерху в осях Д-И, 2-7 на другому поверсі, можна зробити висновок, що таке переобладнання сталося до 25.05.2018р.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 повідомив, що є власником

квартири АДРЕСА_10 . Заселився у свою квартиру у 2013р., придбав її у 2000р. Показав, що з 2013 року робив ремонт у своїй квартирі і не бачив, щоб на техповерх хтось заходів крім сантехніків, у тому числі не бачив, щоб заходили Петрови. Також не бачив, щоб з 2013р. проводились на техповерсі масштабні роботи.

У відповідності до ст. 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Відповідно до ст. 382 Цивільного кодексу України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ч. 2 ст. 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Стаття 151 Житлового кодексу України передбачала, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку при домову територію.

За статтею 152 Житлового кодексу України виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Також у відповідності до п. 1.4.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №76 від 17.05.2005р., переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

За п. 1.4.2. та п. 1.4.3. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та

іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Згідно з п. 1.4.4. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих

і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Отже, роботи з переобладнання, які передбачають втручання в інженерні системи загального користування потребують попереднього отримання дозвільних документів.

За відповіддю Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.08.2020р. №100-11044 за інформацією відділу по роботі із зверненням громадян та відділу організації діловодства та контролю за останні 5 років звернень від ОСОБА_10 або інших осіб від його імені та в його інтересах до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації не надходило.

Згідно листа Департаменту містобудування та архітектури від 14.08.2020р. №055-9034 за інформацією Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Петров Р.В. або інші особи від його імені та в його інтересах не подавали документи щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт стосовно переобладнання та/або перепланування квартири АДРЕСА_2 . Також Департамент не видавав та не реєстрував ОСОБА_1 документів, які надають право виконувати будівельні роботи на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_11 .

За листом Державної архітектурно-будівельної інспекції від 02.11.2020р. №40-304-16/7024-20 відповідно до даних Реєстру інформація щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, де замовник будівництва є ОСОБА_1 , відсутня.

Відповідно до п. 1.4.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій власник, наймай (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

Таким чином, за правилами п. 1.4.6. привести приміщення до попереднього стану має, зокрема, власник, що припустив самовільне переобладнання.

Як означено вище, неможливо встановити, ким із власників квартири

АДРЕСА_2 , були здійснені переобладнання інженерних мереж у вісях 2-7/И-Д, у зв`язку з цим неможливо зобов`язати саме ОСОБА_1 привести приміщення до попереднього стану.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про не доведення позовних вимог стосовно ОСОБА_1 .

Щодо заявленого про застосування строку позовної давності слід зазначити наступне.

Так, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц; від 31 жовтня 2018 року у

справі №367/6105/16-ц; від 7 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 ; від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц; від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц ; №522/2201/15-ц та №522/2110/15-ц; від 7 серпня 2019 року у справі №2004/1979/12; від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 ; від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц.

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3, 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесенням ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не доведено, що саме відповідачем порушено його право чи інтерес, у задоволенні позову слід відмовити через його необґрунтованість.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Антоновича 122» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Антоновича 122» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 122, код ЄДРПОУ 36557265).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення суду складено та підписано 17.08.2026р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА