Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №752/15173/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/15173/25

Провадження №: 2/752/2528/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у розмірі 92238,91 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить транспортний засіб марки «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_1 . 03.08.2023 о 19 год. 48 хв. у місті Києві на перехресті вул.Васильківської та пров.Коломийського сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі належного позивачеві автомобіля та транспортного засобу «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , під керування відповідача, а також транспортного засобу «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_3 , у результаті чого вказані транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2024 року, відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу №198 від 23.10.2023 ринкова вартість належного позивачеві транспортного засобу без урахування пошкоджень, отриманих у ДТП від 03.08.2023 станом на дату пригоди складає 198646,83 грн, а його ринкова вартість з урахуванням отриманих у ДТП пошкоджень складає 28000 грн. Отже, різниця між ринковою вартістю вказаного автомобіля до ДТП та після ДТП склала 170646,83 грн. Таким чином, протиправними діями ОСОБА_2 , які призвели до фактичного знищення транспортного засобу «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_1 , позивачеві було завдано матеріальних збитків на суму 170646,83 грн.

Станом на момент вказаної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у АТ «Страхова група «ТАС», відповідно до діючого на момент ДТП полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ2558481 з лімітом відповідальності на 160000 грн та встановленою франшизою у 3200 грн. У зв`язку із цим, позивач у встановленому порядку звернувся до страховика відповідача із необхідним пакетом документів для отримання страхового відшкодування, яке йому було сплачено АТ «Страхова група «ТАС» у розмірі 156800 грн з урахуванням передбаченого спеціальним законодавством зменшення суми відшкодування на розмір франшизи.

Враховуючи той факт, що суми отриманого страхового відшкодування не достатньо для покриття повної вартості завданих ОСОБА_1 матеріальних збитків, відповідач на підставі статтей 1166 та 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язаний відшкодувати позивачеві різницю між розміром завданих матеріальних збитків та сумою виплаченого страхового відшкодування, а саме зобов`язаний сплатити 13846,83 грн (170646,83 грн - 156800 грн). При цьому позивач зазначав, що ОСОБА_2 сплатив йому в добровільному порядку грошові кошти в сумі 1607,92 грн, однак решту суми не відшкодував та на жоден контакт із ним надалі не йде. Окрім того, позивач заявив, що ним було понесено інші витрати, пов`язані із даним спором, які спричинили йому матеріальні збитки. А саме, ОСОБА_1 під час розгляду судом справи №752/17929/23 про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності надавалася правова допомога адвокатом Бондюком Б.В., який також проводив роботу зі страховою компанією ПАТ «Страхова група «ТАС» задля отримання позивачем належного страхового відшкодування у зв`язку із ДТП. За надання такої правової допомоги позивач поніс матеріальні збитки на суму 30000 грн, які також просить суд стягнути з відповідача.

Разом з тим, у своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказував, що протиправними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у тому, що позивач зазнав негативних наслідків як у момент ДТП так і після неї, він пережив глибокі переживання через пошкодження належного йому транспортного засобу. До того ж, для позивача вказаний автомобіль був єдиним засобом для пересування, він змушений був змінювати звичний графік та спосіб життя, йому довелося нести додаткові витрати на транспортування пошкодженого автомобіля, нести витрати на оцінку завданих збитків, витрачати час і кошти на отримання правової допомоги. Крім того, під час події позивач отримав тілесні ушкодження, у зв`язку із чим був госпіталізований до закладу охорони здоров`я, знаходився на стаціонарному обстеженні й лікуванні, була зроблена операція з первинної хірургічної обробки забійної рани м`яких тканин лобної ділянки та накладення швів. Тому, задля компенсації завданої йому моральної шкоди позивач просив суд стягнути із відповідача 50000 грн.

Оскільки, відповідач у добровільному порядку відмовляється відшкодувати завдані позивачеві збитки, ОСОБА_1 змушений був звернутися до суду із вказаним позовом відповідно до вимог якого просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 42238,91 грн, компенсацію моральної шкоди в сумі 50000 грн, а також просив вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2025 для розгляду цивільної справи №752/15173/25 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.

Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заява про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання, від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, шляхом направлення копії ухвали суду про відкриття провадження разом із копією позовної заяви з додатками на його адресу зареєстрованого місця проживання, проте поштове відправлення повернулося на адресу суду, як неотримане з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до положень пункту 4 частини восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на те, що на поштовому повідомленні проставлено відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача, в силу положень пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається, що поштове відправлення вручено відповідачеві та він є повідомленим про розгляд справи.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі №465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі №759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі №725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом установлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 позивач є власником автомобіля «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.6).

Як убачається з матеріалів справи, 03.08.2023 о 19 год. 48 хв. у місті Києві на перехресті вул.Васильківська і пров.Коломийського трапилася дорожньо-транспортна пригода за участі належного позивачеві транспортного засобу «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_1 , транспортного засобу «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , під керування відповідача, а також транспортного засобу «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_3 .

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2023 року по справі №752/17929/23, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2024 року, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення (а.с.33-34, 35-36).

Згідно описової частини вказаної постанови судді місцевого суду, 03.08.2023 о 19 год. 48 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 ,

рухаючись на нерегульованому перехресті вул.Васильківської і пров.Коломийського у м.Києві, здійснюючи поворот ліворуч, у порушення вимог п.10.4 ПДР України, не надав перевагу у русі транспортному засобу «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався у зустрічному напрямку прямо, та скоїв з ним зіткнення. Від отриманого удару автомобіль «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_1 , у некерованому стані скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_3 . Вказані ОСОБА_2 порушення ПДР призвели до пошкодження транспортних засобів та завдали тілесні ушкодження, як самому ОСОБА_2 , так пасажиру, керованого ним автомобіля, ОСОБА_4 , а також водію ОСОБА_1 .

Відповідно до положень частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки згадана вище постанова суду, якою була установлена вина водія автомобіля «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , у скоєнні ДТП набрала законної сили, то вона в силу вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України має преюдиціальне значення, а тому в даному випадку вина відповідача у завданні позивачеві матеріальних збитків встановлена та не підлягає доведенню.

Так, згідно наданої у матеріали справи копії висновку експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу №198 від 23.10.2023, виготовленого експертом ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу - автомобіля «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_1 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 03.08.2023, з урахуванням суми ПДВ 20% - 176991,54 грн у вартості робіт складників та ремонтних матеріалів, станом на дату оцінки - 03.08.2023, складає 1061949,20 грн.

При цьому, вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу - автомобіля «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП 03.08.2023, прийнята рівною його ринковій вартості на момент перед ДТП, та станом на дату оцінки - 03.08.2023 складає 198646,83 грн. Ринкова вартість вказаного транспортного засобу з урахувань пошкоджень, отриманих у ДТП 03.08.2023 (вартість автомобіля після ДТП \ вартість утилізації), станом на дату оцінки - 03.08.2023 складає 28000 грн. Різниця між ринковою вартістю колісного транспортного засобу - автомобіля «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_1 , без урахування пошкоджень, отриманих у ДТП 03.08.2023 та його ринковою вартістю з урахуванням пошкоджень, отриманих у ДТП 03.08.2023 - вартістю утилізації, станом на дату оцінки - 03.08.2023, складає 170646,83 грн (а.с.7-31).

З матеріалів справи також убачається, що позивач задля отримання страхового відшкодування звертався до страховика особи, винної у завданні збитків, а саме до ПАТ «Страхова група «ТАС».

Згідно наданої ПАТ «Страхова група «ТАС» письмової відповіді від 27.03.2025 за вих.№707, Товариство підтвердило, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , на дату ДТП від 03.08.2023 була застрахована у АТ «Страхова група «ТАС» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ2558481 від 18.08.2022. Франшиза згідно вказаного полісу становить 3200 грн, а страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160000 грн.

У вказаному листі страховик відповідача вказав, що розрахована сума страхового відшкодування ОСОБА_1 була визначена у розмірі 156800 грн (160000 грн - 3200 грн) та виплачена останньому двома платежами розміром 92626,70 грн та 64173,30 грн (а.с.37-38).

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивач посилався на те, що виплаченої страховиком відповідача суми страхового відшкодування недостатньо для повного покриття завданих позивачеві матеріальних збитків у ДТП від 03.08.2023. А тому, відповідач, як особа винна у завданні таких збитків, зобов`язаний на підставі статті 1194 ЦК України сплатити ОСОБА_1 різницю між фактично завданими збитками та виплаченою ПАТ «Страхова група «ТАС» сумою страхового відшкодування.

Так, відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).

Частиною першою статті 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У статті 1 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 999 ЦК України визначено, що до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Станом на день ухвалення рішення у цій справі, відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ від 21.05.2024 (далі - Закон №3720-ІХ). Зазначений закон введений в дію (окрім деяких норм) з 01 січня 2025 року.

Водночас, відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3720-ІХ дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV від 01.07.2004 (далі - Закон №1961-ІV).

З огляду на те, що вказана вище ДТП сталася саме 03.08.2023, то до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме Закон №1961-ІV (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтями 28, 29 Закону №1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.1 статті 30 Закону №1961-ІV).

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону №1961-ІV).

Таким чином, при вирішенні питання про розмір збитків, які підлягають відшкодуванню у зв`язку з пошкодженням автомобіля, з`ясуванню підлягають вартість транспортного засобу та вартість його ремонту, і зазначені обставини повинні бути оцінені з точки зору економічної обґрунтованості ремонту.

Судовим розглядом установлено, що під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія ОСОБА_2 , транспортний засіб марки «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження.

Вина ОСОБА_2 встановлена постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2024 року, у справі про адміністративне правопорушення №752/17929/23.

У відповідності до висновку експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу №198 від 23.10.2023 встановлено, що ринкова вартість автомобіля «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_1 , на дату дорожньо-транспортної пригоди 03.08.2023 до моменту ушкодження складає 198646,83 грн. Ринкова вартість вказаного транспортного засобу з урахувань пошкоджень, отриманих у ДТП від 03.08.2023 складає 28000 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу - автомобіля «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП від 03.08.2023 складає 198646,83 грн, що є рівним його ринковій вартості на момент перед ДТП, та станом на дату оцінки - 03.08.2023.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди 03.08.2023 була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ2558481 від 18.08.2022 у ПАТ «Страхова група «ТАС», відповідно до якого встановлений ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих, - 160000 грн, франшиза - 3200 грн.

ОСОБА_1 , як власнику пошкодженого транспортного засобу «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ2558481 від 18.08.2022 було виплачено страхове відшкодування ПАТ «Страхова група «ТАС», як страховиком особи, відповідальної за завдану шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , в межах встановленого ліміту в сумі 156800 грн (160000 грн (лімі) - 3200 грн (франшиза)).

Судом також установлено, що розмір завданої внаслідок пошкодження автомобіля «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_1 , шкоди, яка підлягала відшкодуванню власнику, становить 170646,83 грн, що є різницею між ринковою вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди (198646,83 грн - 28000 грн).

Отже, оскільки вказаний розмір перевищує суму виплаченого у розмірі ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих, страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що різниця між фактичним розміром завданої шкоди (170646,83 грн) і сумою страхового відшкодування (156800 грн) у сумі 13846,83 грн на підставі статті 1194 ЦК України підлягає стягненню з відповідача як особи, з вини якої сталась дорожньо-транспортна пригода.

Крім того, за твердженнями позивача, починаючи з 23.02.2024, йому відповідачем у добровільному порядку було відшкодовано 1607,92 грн, які підлягають вирахуванню із вказаної вище різниці між вартістю завданих позивачеві матеріальних збитків та сумою виплаченого страхового відшкодування.

Відтак, стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає матеріальна шкода в сумі 12238,91 грн (13846,83 грн - 1607,92 грн).

З приводу заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення з відповідача понесених витрат у сумі 30000 грн, що пов`язані із даним спором, суд зазначає наступне.

Так зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача вказані матеріальні збитки, оскільки він їх поніс на отримання професійної правничої допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, а також адвокатом виконувалася робота зі страховою компанією ПАТ «Страхова група «ТАС» щодо отримання позивачем належного йому страхового відшкодування у зв`язку із подією ДТП.

Згідно наданої в матеріали справи копії договору №15/08-023 від 15.08.2023 про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Бондюком Б.В., було визначено, що адвокат відповідно до умов цього договору зобов`язався надати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов`язався прийняти надані послуги та оплатити їх своєчасно і у повному обсязі згідно з умовами цього договору. Визначалося, що послуги могли включати наступне: надання юридичних консультацій; підготовку документів; надання правової допомоги у кримінальних провадженнях; представництво інтересів клієнта в судових та правоохоронних органах, в органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях, перед фізичними та юридичними особами; інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням умов договору.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.6 вказаного договору, гонорар (винагорода адвоката) являє собою динамічну, не фіксовану суму та залежить від обсягу виконаної роботи чи наданих послуг. Складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в Додатку до цього договору. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг (звітом), який підписується сторонами та є підставою для сплати гонорару (а.с.41).

В матеріали справи надано копію додаткової угоди №1 до договору №15/08-023 від 15.08.2023 про надання правової допомоги, де його сторонами узгоджено вартість наданих адвокатом послуг (а.с.42).

01.04.2025 між позивачем та адвокатом Бондюком Б.В. був підписаний акт прийому-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги №15/08-023 від 15.08.2023, згідно якого адвокат надав ОСОБА_1 правничу допомогу на загальну суму 30000 грн, що складається з таких наданих послуг: 16.08.2023 - повідомлення до СК «СК «ТАС» щодо події ДТП (1500 грн); 25.08.2023 - заява до СК «СГ «ТАС» із додатками про виплату страхового відшкодування (2000 грн); 29.08.2023 - лист до СК ТАС з додатками (1000 грн); 25.09.2023 - адвокатський запит до СК «СГ «ТАС» на отримання інформації (1500 грн); 04.12.2023 - участь при розгляді справи 752/17929/23 у Київському апеляційному суді (2500 грн); 05.12.2023 - адвокатський запит до ЦОДР (1500 грн); 05.12.2023 - адвокатський запит до Київавтодор (1500 грн); 05.12.2023 - ознайомлення із матеріалами судової справи №752/17929/23 (200 грн); 25.12.2023 - участь при розгляді справи №752/17929/23 у Київському апеляційному суді (2500 грн); 12.01.2024 - участь при розгляді справи №752/17929/23 у Київському апеляційному суді (подача додатково зібраних доказів) (2500 грн); 23.02.2024 - участь при розгляді справи №752/17929/23 у Київському апеляційному суді (2500 грн); 28.08.2024 - отримання рішення суду (1000 грн); 21.03.2025 - вимога до СК ТАС на виплату із додатками (2000 грн); АЗ то ТАС на отримання додаткових відомостей (1500 грн); 01.04.2025 - вимога до винуватця про виплату (4000 грн) (а.с.43).

Згідно наданих суду копій квитанцій до прибуткового касового ордера №24 від 15.08.2023 та №97 від 01.04.2025 позивачем було сплачено адвокату Бондюку Б.В. за надані послуги 30000 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що вимоги в частині стягнення витрат, понесених на отримання професійної правничої допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та звернення до страховика винуватця із заявою на виплату страхового відшкодування, позивач відокремлює від витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді даної цивільної справи, та відносить їх до матеріальних збитків.

Проаналізувавши надані стороною позивача докази, суд убачає, що дані витрати були понесені ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення в зв`язку з реалізацією потерпілою особою своїх процесуальних прав при розгляді відповідної справи в суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом, їх не можна визнати збитками чи шкодою в розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі №925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №462/6473/16-ц за провадженням №14-400 цс 18, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №688/2479/16-ц за провадженням №14-447цс19, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №489/5045/18 за провадженням №14-191цс19).

Отже, законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги за позовною вимогою в іншому провадженні. Адже, неможливо перевірити факт здійснення такого представництва в межах іншої судової справи та доцільності вчинення її учасником через представника певних процесуальних дій.

Процесуальні витрати, понесені ОСОБА_1 під час розгляду справи №752/17929/23 у Київському апеляційному суді, не є шкодою, яка може бути відшкодована в порядку статті 11 ЦК України, оскільки не є об`єктивним наслідком неправомірної поведінки відповідача.

Таким чином, зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в справі про адміністративне правопорушення не є шкодою чи збитками в розумінні вимог статтей 22, 1166, 1173-1175 ЦК України, не входять до складу ціни позову та не можуть стягуватися як матеріальні збитки чи шкода, оскільки є судовими витратами, що пов`язані з розглядом в суді справи про адміністративне правопорушення, випливають із процесуальних, а не матеріально-правових відносин.

Нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не врегульовано поняття судових витрат, в тому числі й витрат на правову допомогу адвоката у справі про адміністративне правопорушення.

Отже, ці витрати позивача не віднесені законом до категорії судових витрат, відтак відсутні підстави визнавати їх судовими витратами в іншій судовій справі.

Ба більше, позивач у своїй позовній заяві взагалі не вказує яким саме чином вказані витрати пов`язані із неправомірною поведінкою відповідача.

Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в межах справи про адміністративне правопорушення №752/17929/23, не вбачається, оскільки такі витрати за правовою природою не є заходом цивільно-правової відповідальності і не мають ознак шкоди.

Не обґрунтованими також суд убачає і вимоги позивача у частині стягнення з відповідача збитків, понесених на залучення адвоката, під час звернення до страховика винної особи - ПАТ «Страхова група «ТАС», задля отримання страхового відшкодування. Зокрема позивачем не доведено необхідність понесення таких витрат при зверненні до страховика із відповідною заявою, наявності будь-яких труднощів у його отриманні та зв`язку із протиправними діями відповідача. Відсутні й докази підтверджуючі фактичне надання адвокатом окремих послуг у заявленому в акті прийому-передачі переліку наданих послуг.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації моральної шкоди у розмірі 50000 грн, то суд зазначає таке.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина сьома статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 березня 2021 року в справі №180/1735/16-ц (провадження №61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22).

Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження №14-24цс21).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі №752/17832/14 (провадження №14-538цс19).

Позивач просить стягнути з відповідача компенсацію моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Обґрунтовуючи позов у цій частині вимог, позивач посилався на те, що діями ОСОБА_2 йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, зокрема, через вимушену зміну ритму життя у зв`язку із пошкодженням його автомобіля, який був його єдиним засобом для пересування. Саме неправомірними діями відповідача йому було завдано моральних страждань через настання негативних наслідків в результаті ДТП, а саме хвилювань і стресу під час самої події та після неї, що полягло до понесення додаткових витрат і зусиль для транспортування пошкодженого автомобіля, проведення оцінки завданих збитків, залучення адвоката для вирішення питання відшкодування завданої шкоди.

Окрім того зазначав, що під час самої ДТП він отримав тілесні ушкодження у зв`язку із чим був госпіталізований до закладу охорони здоров`я з діагнозом «забійна рана м`яких тканин лобної ділянки голови», зроблено операцію з обробки рани, проходив лікування.

Так, окрім установлених обставин пошкодження належного позивачу на праві власності автомобіля «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_1 , матеріалами справи також підтверджено обставини отримання ним у вказаній вище ДТП тілесних ушкоджень.

А саме, зі змісту описової часини постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2024 року, у справі №752/17929/23 було встановлено, що у ДТП від 03.08.2023 допущені ОСОБА_2 порушення ПДР призвели до пошкодження транспортних засобів та завдання тілесних ушкоджень як самому ОСОБА_2 , так і водію автомобіля «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_1 , - ОСОБА_1 . Згідно рапорту оперативного чергового Голосіївського УП ГУНП у м.Києві від 03.08.2023 у вказану дату о 21 год. 07 хв. надійшло повідомлення лікаря, що потерпілий ОСОБА_1 був доставлений до приймального відділення Головного військового клінічного госпіталю із ЗЧМТ, забійною раною голови після ДТП, яка мала місце 03.08.2023 о 19 год. 40 хв. на вул.Васильківській, 29/22, у м.Києві.

В матеріали справи також надано копію виписного епікризу №10705, згідно якого ОСОБА_1 перебував на стаціонарному обстеженні і лікуванні у відділенні нейрохірургії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» у період з 03.08.2023 по 04.08.2023 з діагнозом - забійна рана м`яких тканин лобної ділянки голови.

Відповідно до наданої суду копії виписного епікризу №2272 позивач у період з 04.08.2023 по 15.08.2023 перебував на стаціонарному лікуванні відділенні хвороб терапевтичного профілю Університетської клініки НМУ ім. О.О.Богомольця з діагнозом - забійна рана м`яких тканин лобної ділянки голови, забій м`яких тканин поперекової ділянки справа, грудна клітина справа.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Відповідно правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Суд погоджується, що внаслідок ДТП і пошкодження транспортного засобу позивача, а також отримання під час ДТП тілесних ушкоджень, йому була спричинена моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню, однак суд не може погодитись з заявленим розміром такої.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, суд враховує, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу в наслідок ДТП позивач мав певні порушення усталеного способу життя, отримав під час ДТП тілесні ушкодження, беручи до уваги психологічно-травмуючий фактор (неправомірних дій відповідача), користуючись принципами розумності, співмірності та справедливості, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди слід визначити у сумі 25000 грн, що буде достатнім для розумного задоволення потреб позивача та не призведе до його безпідставного збагачення.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

На підставі статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У ході судового розгляду відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позовну заяву із викладом будь-яких заперечень проти позову, не оспорив визначену вартість завданих позивачеві матеріальних збитків, а також визначений розмір компенсації моральної шкоди.

Отже, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з огляду на викладені вище висновки суду, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП підлягають частковому задоволенню та відповідно з ОСОБА_2 на його користь підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 12238,91 грн та компенсація завданої моральної шкоди в сумі 25000 грн.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язанні з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки за результатами розгляду суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову у цій справі, то відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 488,96 грн, тобто пропорційно до загального розміру задоволених позовних вимог (40,37%).

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 12238,91 грн, а також 25000 грн компенсації моральної шкоди, а всього стягнути 37238,91 грн.

Стягнути зі з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 488,96 грн.

У задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 ;

2. Відповідач - ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 .

Повне рішення складено 17.08.2026.

Суддя А.О. Митрофанова