Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №910/960/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2026Справа № 910/960/26

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Малого приватного підприємства "Гетьман"

про стягнення 120 865,30 грн

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі також - позивач, КП «Київтеплоенерго») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Малого приватного підприємства «Гетьман» (далі також - відповідач, МПП «Гетьман») про стягнення суми заборгованості за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію в розмірі 63 692,76 грн, інфляційних втрат в розмірі 43 629,54 грн та 3% річних в розмірі 13 543,00 грн.

Відповідно до ухвали від 03.02.2026 відкрито провадження у справі № 910/960/26, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

11.02.2026 відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, згідно з якою він просить застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення заборгованості за період з листопада 2015 року по липень 2017 року на загальну суму 39 631,24 грн, а також вимог про стягнення інфляційних нарахувань і 3 % річних.

Крім того, 17.02.2026 відповідачем подано відзив.

Розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно з ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (найменування змінено на Aкціонерне товариство «К.Енерго») (кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (новий кредитор) 11.10.2018 укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, за умовами пункту 1.1 якого кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі також - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів), станом на 01.08.2018, з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів.

Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в Додатку № 1 до договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до договору (пункт 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 до цього договору.

Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3 % річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов`язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором.

Згідно витягу з Додатком № 1 до договору позивач прийняв право вимоги стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 63 692,76 грн. та будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за особовим рахунком № 8242169-01.

Отже, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» передало, а позивач прийняв право вимоги стягнення за особовим рахунком № 8242169-01 заборгованості із споживача за спожиту теплову енергію у розмірі 63 692,76 грн та будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за поставлену Публічним акціонерним товариством «Київенерго» відповідачу теплову енергію за період часу з листопада 2015 року по квітень 2018 року.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що відповідач, порушуючи норми законодавства, не здійснював оплату вартості теплової енергії за особовим рахунком № 8242169-01 в розмірі 63 692,76 грн.

Відповідач проти заявленого позову заперечував у повному обсязі, посилаючись, здебільшого, на наступне:

- з наданих позивачем документів вбачається, що власником приміщення по вул. Новоукраїнській 2/6, є ТОВ «ХВА ГРУП»;

- позивач не надає доказів того, що саме відповідач був споживачем теплової енергії у спірний період за особовим рахунком № 8242169-01, враховуючи що власником приміщення була інша особа;

- оскільки сторонами не було укладено договору на постачання теплової енергії, то у відповідності до частини другої статті 530 ЦК України позивач мав надіслати відповідачу вимогу щодо оплати поставленої теплової енергії, що не було зроблено позивачем, а тому строк оплати отриманої теплової енергії не настав;

- КП «Київтеплоенерго» не надало суду належних доказів на підтвердження обсягу спожитої теплової енергії відповідачем у період з листопада 2015 року до травень 2018 року.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

На підтвердження факту постачання та підтвердження обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії, позивачем надано наступні докази:

- корінці нарядів на включення та відключення об`єктів тепло споживання за спірний період, складені ПАТ «Київенерго» за адресою: м. Київ, вул. Новоукраїнська, 2/6;

- облікові картки помісячно, які є паперовим відображенням програмного комплексу - інформаційна система «УНІВАН - ТЕРМАЛ - Київ Debet;

- Довідка по нарахування за теплову енергію за договором/особовим рахунком № 8242169-01 за період з листопада 2015 по квітень 2018 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти доводів позову, зокрема зазначив, що позивач не надає жодного доказу того, що саме відповідач був споживачем теплової енергії у спірний період за особовим рахунком № 8242169-01 та стверджує, що власником приміщення по вул. Новоукраїнській, 2/6 є Товариство з обмеженою відповідальністю «ХВА ГРУП».

Дійсно, як вбачається з долученого до позовної заяви Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (сформований 15.01.2021), нежилі приміщення № 1,2 (групи приміщень № 31), № 1,2 (групи приміщень № 32) ( в літ. А), загальною площею 133,60 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Новоукраїнська, 2-6, з 10.12.2013 перебувають у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ХВА ГРУП».

Жодних доказів того, що саме відповідач користувався вказаними приміщеннями та споживав відповідні послуги у спірний період з листопада 2015 по квітень 2018 КП «Київтеплоенерго» не надало.

З наведеного вбачається, що Мале приватне підприємство «Гетьман» є неналежним відповідачем у даній справі про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії у період з листопада 2015 - квітень 2018, як заявлено позивачем в даному позові.

Відповідно до вимог стаття 14 ГПК України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст. 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

При цьому, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.

Статтею 162 ГПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними, правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 № 278/1258/16 та від 25.11.2020 № 233/1950/19.

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 № 905/386/18 та від 13.10.2020 № 640/22013/18.

Частинами 1, 2 ст. 48 ГПК України визначено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, заміна неналежного відповідача належним, у відповідності до приписів господарського процесу, можлива лише за клопотанням позивача. Однак, позивачем не заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача належним.

З огляду на наведені вище норми чинного законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення суми заборгованості за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію в розмірі 63 692,76 грн, інфляційних втрат в розмірі 43 629,54 грн та 3% річних в розмірі 13 543,00 грн, заявлена до неналежного відповідача, що має наслідком відмову в задоволенні позову.

За наслідками розгляду даної справи, судом не встановлено порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача у спірних правовідносинах, виходячи із заявлених останніми предмету та підстав позовних вимог, у зв`язку із чим позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

У той же час, суд звертає увагу, що відповідачем було заявлено про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256, частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, суд наголошує, що перш ніж застосувати позовну давність, необхідно з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Однак, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даного позову в зв`язку з його необґрунтованістю, заявлена відповідачем позовна давність не підлягає застосуванню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог та положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 231, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17.08.2026.

Суддя Ю.О. Підченко